Постанова Сумський апеляційний суд № 582/222/26

Справа №582/222/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яковенко Н. М. Номер провадження 33/816/1224/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В. Категорія 172-20 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 23 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП,- В С Т А Н О В И Л А: Постановою судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за те, що він 09.01.2026 близько 21:29 год перебував на території військової частини в АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду під час виконання службових обов`язків, у стані алкогольного сп`яніння. Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Недригайлівського районного суду Сумської області від 23 лютого 2026 року, закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП. Вимоги поданої апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що справа була розглянута у його відсутність, він не був належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, що призвело до безумовного порушення його права на захист. В матеріалах справи наявна його заява щодо можливості розгляду справи у його відсутність, проте він такої заяви не підписував і до суду не надсилав. Крім того, в даній справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт його перебування у стані алкогольного сп`яніння, відсутній склад адміністративного правопорушення. Про призначення даної справи до апеляційного розгляду особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , був сповіщений належним чином, на підтвердження чого до апеляційного суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, однак, до суду не з`явився, причини своєї неявки не повідомив. З огляду на належне повідомлення ОСОБА_1 про час, день та місце розгляду даної справи, а також, що останній в апеляційній скарзі не наполягав на здійсненні апеляційного розгляду виключно за його участі, і така участь особи у даному провадженні не є обов`язковою, враховуючи, також, і принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, з метою розгляду даної справи у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для її відкладення та вважає за можливе здійснити розгляд вказаної апеляційної скарги у відсутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності, і у даному випадку його права на доступ до правосуддя не є порушеними. Перевіряючи законність прийнятого суддею суду першої інстанції в межах поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, апеляційний суд враховує, що одним з доводів апелянта щодо постановлення суддею незаконного рішення є те, що суд розглянув дану справу у його відсутність, а повідомлений він про призначення її до розгляду належним чином не був, що свідчить про порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а згідно ст. 248 цього Кодексу розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу. Згідно вимог п. п. 2, 3 ст. 278 цього Кодексу, суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, крім іншого, такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про його належне сповіщення, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням вимог закону, якими передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, та які врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 , і висновку про можливість здійснення судового засідання без останнього суддя дійшов з врахуванням того, що в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , в якій він просить розглянути справу у його відсутність, і за таких обставин він був повідомлений належним чином. Однак, з такими висновками судді суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може. Так, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 надійшов до суду 23 лютого 2026 року. І в цей же день суддею Недригайлівського районного суду Сумської області було прийнято рішення по суті та винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. При цьому, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 взагалі викликався в судове засідання будь-яким чином. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 09.01.2026 ( яка надійшла разом з протоколом про адміністративне правопорушення від ВЧ, яка і склала протокол) , в якій зазначено, що він просить розглянути справу у його відсутність, провину визнає. Проте, наявність вказаної заяви, яка надійшла не безпосередньо до суду, а була долучена до протоколу особою, яка вказаний протокол і склала, не звільняє суд від обов`язку належним чином виконати вимоги ст. 277-2 КУпАП та повідомити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності про дату та час розгляду справи. До того ж, ОСОБА_1 взагалі заперечує, що підписував вказану заяву. Натомість, суд першої інстанції прийняв рішення розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 не зважаючи на те, що протокол тільки надійшов до суду , а до закінчення строку накладення стягнення залишалось 1,5 місяця і відкладення судового засідання з метою реалізації процесуальних прав особи, що притягується до відповідальності, не було б зволіканням з боку суду і не могло призвести до негативних наслідків у виді закриття провадження у справі. Таким чином, суд першої інстанції не надав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, в повній мірі реалізувати свої права, чим порушив право особи на захист. З огляду на викладене, судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому постанова судді підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права. Окрім того, слушними є доводи апеляційної скарги щодо того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт його перебування у стані алкогольного сп`яніння, як це зазначено у протоколі і постанові суду. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно диспозиції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, адміністративна відповідальність за цією статтею настає у випадку розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в умовах особливого періоду. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять). Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період розпочався з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 р. в Україні введено воєнний стан із 24.02.2022 о 5:30 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено строком на 30 діб відповідними Указами Президента України та він діє на час апеляційного розгляду. З аналізу ч. 3 ст. 172-20 КУпАП вбачається, що об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у вчиненні дій, які передбачені ч. 1 цієї статті та вчинені в умовах особливого періоду, а саме: 1)розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів; 2)появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; 3)виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; 4)відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Так, з долучених матеріалів справи, зокрема, акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів №231 від 09.01.2026, вбачається, що ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотестеру «АлкоФор». Тобто, такі його дії дійсно охоплюються об`єктивною стороною ч.3 ст. 172-20 КУпАП. В той же час, протокол відносно ОСОБА_1 було складено не за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а за перебування на території військової частини в стані алкогольного сп`яніння і на підтвердження такої обставини не надано жодного доказу. Оскільки протокол про адміністративне правопорушення є основним доказом вчинення правопорушення, а він складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, адже не вірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 , це виключало можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за зазначеним протоколом. Апеляційний суд зауважує, що формулювання правопорушення, яке не містить відповідного складу адміністративного правопорушення, яке інкримінується особі, унеможливлює реалізацію ефективного захисту особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Щодо формулювання суті адміністративного правопорушення, то Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винність у скоєнні якого певною особою має доводитись в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винності особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, він надав неправильну оцінку фактичним обставинам справи та доказам, які містять відомості про відмову особи від проходження огляду на стан сп`яніння, і тому дійшов помилкового висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП, саме за перебування в стані сп`яніння. Як зазначено вище, доказів на підтвердження наявності такої об`єктивної сторони, а відповідно, і такого складу правопорушення до протоколу не надано. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294, КУпАП України, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 23 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 172-20 КУПАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.