Постанова 4807 № 335/9049/25

Дата документу 27.05.2026 Справа № 335/9049/25 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 335/9049/25 Пр. № 22-ц/807/565/26Головуючий у 1-й інстанції: Романько О.О. Суддя-доповідач: Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А. за участі секретаря Бєлової А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (надалі ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ), третя особа: ШОСТА ЗАПОРІЗЬКА ДЕРЖАВНА НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом ВСТАНОВИВ: У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с.1-27), в якому просив стягнути з відповідачана свою користь недоотриманий розмір пенсії ОСОБА_2 в розмірі 48347,34 грн., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.05.2025 року, з урахуванням уже здійсненої виплати, в також судові витрати. В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Романько О.О. (а.с.28). Ухвалою суду першої інстанції від 17.09.2025 року (а.с.29-30) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження та витребувано: - у ШОСТОЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ копію спадкової справи після померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , - у ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ копію пенсійну справу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконання ухвали суду ШОСТОЮ ЗАПОРІЗЬКОЮ ДЕРЖАВНОЮ НОТАРІАЛЬНОЮ КОНТОРОЮ надано копію спадкової справи після померлої ОСОБА_2 (а.с.80-124). Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2025 року (а.с.157-166) позов позивача у цій справі задоволено. Стягнуто з ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 48347,34 грн. відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.05.2025 року, виданого державним нотаріусом Шостої Запорізької нотаріальної контори Зайцевою Іриною Григорівною та зареєстрованого в реєстрі за №

428. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ у своїй апеляційній скарзі (а.с.171-190) просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В автоматизованому порядку 29.12.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с.191). Ухвалою апеляційного суду від 30.12.2025 року (а.с.192) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 07.01.2026 року (а.с.195). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 08.01.2026 року (а.с.196), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.197), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень; штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі; відпустки судді-доповідача у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року включно (довідка а.с.222), участі судді в курсах підвищення кваліфікації в період з 18.05.2026 року по 22.05.2026 року включно (довідка а.с. 223). Позивач через представника подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с.216-221). Інші учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи в «Електронному суді» (довідки про доставку електронних документів судових повісток-повідомлень в електронний кабінет всіх учасників цієї справи - а.с.211-215) всі учасники цієї справи не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились. В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи… фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови… За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК Українита виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає. Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Куйбишевським РВ УМВС України в Запорізькій області 19.06.2008 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Куйбишеве, Куйбишевський район, Запорізька область, та має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (копія - а.с. 11 зворот, 88-89, 117). Відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2024 року в справі № 335/5257/24 було встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Гусарка Пологівського району Запорізької області, Україна (копія - а.с. 12 зворот - 13 зворот, 91-92). Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28 травня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Гусарка Пологівського району Запорізької області у віці 79 років, про що вчинено актовий запис № 1448 від 28 травня 2024 року (копія - а.с. 14, 82). Факт родинних відносин позивача та померлої ОСОБА_2 у суді у цій справі ніким не оспорювався (ст. 82 ч. 1 ЦПК України). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом ШОСТОЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ Зайцевою І.Г. від 07.05.2025 року, на підставі статті 1265 ЦК України спадкоємцем зазначено у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1944 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з: права на одержання суми недоотриманої пенсії у розмірі 87964,85 грн. в ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, яка належить спадкодавцю, але не була отримана ним за життя, що стверджується довідкою, виданою ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ від 07.03.2025 року №0800-0401-8/21742 (а.с.14 на звороті, 123). Відповідно до довідки № 10789-10810/Г-02/800800/25, виданої 26.06.2025 року ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, з якої слідує, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ як отримувачка пенсії, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058 та була зареєстрована за адресою, що є тимчасово окупованою РФ територією України. Виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01.05.2023 року у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058. Звернень від ОСОБА_2 до органу ПФУ щодо поновлення виплати пенсії з урахуванням повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ не надходило, тому законних підстав для поновлення виплати пенсії після її призупинення немає. Отже, після смерті ОСОБА_2 залишилася недоодержана пенсія в сумі, яка була нарахована та виплачена ОСОБА_1 в червні 2025 року на поточний рахунок банківської установи, зазначеної ним у заяві від 14.05.2025 року (копія - а.с.15). Факт перебування ОСОБА_2 на обліку в ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ як отримувачки пенсії також підтверджується матеріалами електронної пенсійної справи (а.с.60-64). Відповідно до виписки АТ КБ «Приват Банк» встановлено надходження 06.06.2025 року коштів по картці НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ), яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в сумі 39617,51 грн. Деталі операції цільове зарахування з централізованого фінансування разових виплат від ПФУ (а.с.15 зворот). Відповідно до листа Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ПФУ надано відповідь адвокату Альоні Шокарєвій стосовно розгляду скарги від 21.07.2025 року на дії ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ. Порушень у діях зазначеного управління не встановлено, вважали, що виплата недоодержаної пенсії ОСОБА_2 на користь її спадкоємця ОСОБА_1 проведена правильно (а.с.16). Згідно з матеріалами спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (копія а.с. 80-125), 12.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті його баби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ШОСТОЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ, зареєстрована в реєстрі за №

824. В заяві зазначено про наявність інших спадкоємців, передбачених ст.1261 ЦК України: - дочки спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та - син спадкодавця гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.81). Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщини) № НОМЕР_7 від 12.09.2024 року за параметрами запиту « ОСОБА_2 , 1944 року народження» інформація у Спадковому реєстрі відсутня (а.с.83-84). За змістом витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 78323413 від 12.09.2024 року зареєстрована спадкова справа за номером у спадковому реєстрі 72967061, номер у нотаріуса 335/2024, заведено в Шостій запорізькій державній нотаріальній конторі, спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.85). Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 78323293 від 12.09.2024 року інформація щодо заповітів за запитом « ОСОБА_2 , 1944 року народження» відсутня (а.с.86-87). Згідно із листом ШОСТОЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ від 12.09.2024 року № 1116/02-14 спадкоємця ОСОБА_3 повідомлено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина після смерті її матері ОСОБА_2 , роз`яснено ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України (а.с.93). За змістом листа ШОСТОЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ від 12.09.2024 року № 1117/02-14 спадкоємця ОСОБА_4 повідомлено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина після смерті його матері ОСОБА_2 та роз`яснено ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України (а.с.94). Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00047276243 від 02.10.2024, наявний актовий запис про смерть ОСОБА_2 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та внесено відомості 28.05.2024 року Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), номер актового запису 1448 (а.с.95-96). Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00047276300 від 02.10.2024 року, сформованого державним нотаріусом Зайцевою І.Г., наявний актовий запис про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та внесено відомості 10.10.1963 року виконкомом Гусарківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, номер актового запису 36, мати ОСОБА_2 , батько ОСОБА_5 (а.с.97). За змістом повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00047276324 від 02.10.2024 року, сформованого державним нотаріусом Зайцевою І.Г., наявний актовий запис про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та внесено відомості 02.03.1967 року виконкомом Гусарківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, номер актового запису 6, мати ОСОБА_2 , батько ОСОБА_5 (а.с.98). Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00047276410 від 02.10.2024 року, сформованого державним нотаріусом Зайцевою І.Г., наявний актовий запис про шлюб ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що внесено відомості 17.09.1988 року відділом реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції в Запорізькій області, номер актового запису 62, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 » (а.с.99). Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00047276458 від 02.10.2024, сформованого державним нотаріусом Зайцевою І.Г., наявний актовий запис про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що внесено відомості 05.06.1992 року відділом реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції в Запорізькій області, номер актового запису 64, мати ОСОБА_3 , батько ОСОБА_7 (а.с.100-101). За змістом повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00047276509 від 02.10.2024, сформованого державним нотаріусом Зайцевою І.Г., наявний актовий запис про шлюб ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що внесено відомості 15.02.1963 року виконкомом Гусарківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, номер актового запису 3, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_10 » (а.с.102). Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00047276569 від 02.10.2024 року, сформованого державним нотаріусом Зайцевою І.Г., наявний актовий запис про смерть ОСОБА_5 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_12 ) та внесено відомості 20.03.2000 року виконкомом Гусарківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, номер актового запису 13 (а.с.103-104). На запит ШОСТОЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ від 27.02.2025 року №248/02-14 про постійне місце проживання (реєстрації) ОСОБА_2 та про зареєстрованих з нею осіб Кам`янською селищною військовою адміністрацією Пологівського району Запорізької області від 05.03.2025 року № 01-18/0171 надано інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , дата постановки на реєстраційний облік 09.01.1978 року. Додатково зазначено, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ОСОБА_2 за вищевказаною адресою зареєстрованих осіб не було (а.с.105-106). На запит ШОСТОЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ від 27.02.2025 року №249/02-14 про надання довідки про невиплачену пенсію ОСОБА_2 з ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ від 07.03.2025 року надано довідку про недоотриману ОСОБА_2 пенсію в сумі 87964,85 грн. (а.с.107-109). На запит ШОСТОЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ від 09.04.2025 року №453/02-14 про надання відомостей про місце, дату народження та місце проживання ОСОБА_2 з Полтавського обласного державного нотаріального архіву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.05.2025 року № 875/01-15 повідомлено, що Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою від 27.09.2000 року за № 3-1617 був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_2 , 1941 р.н. (а.с.110-111). На запит ШОСТОЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ від 09.04.2025 року №454/02-14 про надання відомостей про місце, дату народження та місце проживання гр. ОСОБА_2 з Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.05.2025 року № 323/02-14 повідомлено, що Першою львівською державною нотаріальною конторою від 18.09.1998 року за № 6-4420 був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_2 , 1928 р.н. (а.с.112-113). 07.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ШОСТОЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкове майно недоотримана пенсія спадкодавця ОСОБА_2 (а.с.116). Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 81080194 від 07.05.2025 року за заведеною спадковою справою щодо майна ОСОБА_2 . Шостою запорізькою державною нотаріальною конторою проводилася підготовка до видачі свідоцтва про право на спадщину (а.с. 119). Відповідно до Інформаційної довідки з Єдиного реєстру боржників від 07.05.2025 року відомості стосовно боржника ОСОБА_2 відсутні (а.с. 120). За змістом Інформації з Єдиного реєстру боржників від 07.05.2025 року відомості стосовно боржника ОСОБА_1 відсутні (а.с. 121). 07.05.2025 року державним нотаріусом ШОСТОЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ Зайцевою І.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцю ОСОБА_2 її онуку ОСОБА_1 на спадкове майно, яке складалося з права на одержання суми недоотриманої пенсії у розмірі 87964,85 грн. в ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, яка належить спадкодавцю, але не була отримана ним за життя (а.с.123). Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 81083111 від 07.05.2025 року сформованого державним нотаріусом Колесніковою С.В., проведено реєстрацію видачі свідоцтва про право на спадщину у зареєстрованій спадковій справі за номером у Спадковому реєстрі 72967061, номер у нотаріуса 335/2024, заведеній ШОСТОЮ ЗАПОРІЗЬКОЮ ДЕРЖАВНОЮ НОТАРІАЛЬНОЮ КОНТОРОЮ, спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємець ОСОБА_1 , спадкове майно право на одержання суми недоотриманої пенсії на всю частку 87964,85 грн. (а.с.124). Відповідно до листа ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ від 26.06.2025 року №10789-10810/Г-02/8-0800/25 на заяву №б/н від 17.06.2025 року ОСОБА_11 повідомлено про наступне: «За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 , остання перебувала на обліку в ГУ, як отримувачка пенсії, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), та була зареєстрована за адресою, що є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023 року у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058. В подальшому, звернень від ОСОБА_2 до органів ПФУ щодо поновлення виплати пенсії не надходило, тому законних підстав для поновлення виплати пенсії після її призупинення немає. Окремо зазначили, що згідно з п. 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Статтею 1219 ЦК України визначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, право на пенсію. Отже, враховуючи вимоги пункту 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, після смерті ОСОБА_2 залишилася недоодержана пенсія в сумі, яка була нарахована та виплачена ОСОБА_1 в червні 2025 року на поточний рахунок банківської установи, зазначений у його заяві від 14.05.2025 року. Роз`яснено право на оскарження такої відповіді (а.с.15). 21.07.2025 року представник позивача звернулася зі скаргою до ПФУ, в якій прохала провести перевірку протиправності дій відповідача щодо законності відмови у виплаті в порядку спадкування згідно виданого свідоцтва про право на спадщину від 07.05.2025 року позивачу та зобов`язати виплатити частину недоодержаної пенсії за життя ОСОБА_2 з врахуванням виплачених сум в червні 2025 року. 18.08.2025 року за вих. № 32138-36594/Г-03/8-2800/25 надійшов лист від ПФУ, в якому повідомлялося про те, що ст. 52 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) передбачено можливість здійснення органами Пенсійного фонду України виплати суми пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку зі смертю, по місяць смерті включно. Крім того, пунктом 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 визначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, що підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ. За матеріалами пенсійної справи проживала у с. Гусарка Пологівського району Запорізької області. Виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01.05.2023 року відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058 у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. З часу припинення виплати пенсії ОСОБА_2 із заявою про поновлення виплати пенсії та повідомленням про одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації у встановленому порядку не зверталася. Згідно зі свідоцтвом про смерть (серія НОМЕР_4 ) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Гусарка Пологівського району Запорізької області. Далі вказано, що згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» щодо с. Гусарка Пологівського району Запорізької області визначено дату початку тимчасової окупації Російською Федерацією з 03.03.2022 року. У березні 2022 року та у період з липня 2022 року по квітень 2023 року ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства здійснювалось нарахування пенсії, яку пенсіонерка не отримала. Відповідно до поданої ОСОБА_1 14.05.2025 року заяви про виплату недоотриманої пенсії та необхідних документів, зокрема, свідоцтва про смерть та свідоцтва про право на спадщину, недоотриману пенсію ОСОБА_2 виплачено у червні 2025 року. Для виплати сум пенсії, які не були нараховані за життя пенсіонера, після його смерті підстави відсутні (а.с. 16). ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ були надані матеріали електронної пенсійної справи, що підтверджують обставини перебування ОСОБА_2 на обліку та отримання нею пенсії за віком. Відомостей про те, що за життя ОСОБА_2 особисто зверталася за поновленням виплати пенсії в судовому засіданні не встановлено. Пенсійні кошти за березень 2022 року та за період з липня 2022 року по квітень 2023 року останній нараховувались, але не виплачувались. Виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01.05.2023 року. Пенсія з 01.05.2023 року по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не нараховувалась. Сума недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, на запит нотаріуса, розрахована працівниками ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ на загальну суму 87964,85 грн. При цьому як слідує з відзиву на позов розмір такої суми визначено за період з 01.07.2022 року по 01.05.2023 року. Відомостей про те, що сума недоотриманої пенсії облікована в ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ та включена до Переліку отримувачів пенсій, на виконання Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, представником відповідача не надано, але і не спростовано такого. Позивачу на час звернення до суду з позовною заявою було сплачено 39617,51 грн. в рахунок недоотриманої пенсії, що підтверджується копією виписки з АТ «ПРИВАТБАНК» по картці /рахунку НОМЕР_5 (а.с.15 зворот). Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини, як це передбачено ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України(стаття 1219 ЦК України). Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Уразі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. За змістом цієї норми, можна дійти висновку, що законодавцем встановлено альтернативний механізм набуття права власності на недоотриману пенсію померлого пенсіонера, а саме пріоритет наданий членам сім`ї спадкодавця, які проживали з ним на момент смерті, та непрацездатним членам сім`ї, які перебували на його утриманні. Зазначені особи мають звернутися за виплатою цих грошових коштів протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Якщо такі особи відсутні або не звернулися у встановлений строк із заявами, недоотримана пенсія входить до складу спадщини і успадковується спадкоємцями померлого на загальних підставах. Відповідно до ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія. Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначені підстави для припинення виплати пенсії. Таким підставами є : 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України». Тому припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій відповідача спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Згідно з п. 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. За змістом наказу Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 року №376 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією щодо с. Гусарка Пологівського району (колишній Куйбишевський) Запорізької області, де проживала та померла ОСОБА_2 , зазначено дату початку тимчасової окупації Російською Федерацією з 03.03.2022 року. Факт тимчасової окупації місця проживання спадкодавця є обставиною, яка об`єктивно перешкоджала реалізації її права на поновлення пенсійних виплат та підтверджує відсутність підстав для відмови позивачу у виплаті належних сум спадкової пенсії. Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» (далі-Закон) доповнено пунктом 14-4 в якому зазначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Розділ XV доповнено пунктом 14-4 згідно із Законом № 1166-VII від 27.03.2014 року (в редакції Закону № 3674-IX від 25.04.2024). Зі свідоцтва про смерть ОСОБА_2 слідує, що її смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до внесення змін до Закону, які набули чинності в день їхнього прийняття 25 квітня 2024 року. Таким чином не можливо покладати вимогу Закону, щодо змін до нього, які не набули чинності на момент події (тобто смерті ОСОБА_2 ), а також вимоги Закону не містять прямої вказівки на зворотну дію. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ч. 1 ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч. 1 ст. 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України, право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, зазначеним у п. 5 ч. 2 цієї статті, може бути примусове виконання обов`язку в натурі. Як зазначається представником позивача за змістом позовної заяви та визнається відповідачем за змістом відзиву на позов, стосовно спадкодавця ОСОБА_2 , на запит нотаріуса було видано довідку про нараховану та невиплачену пенсію на суму 87964,85 грн. Зазначена обставина також підтверджується чинним свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.05.2025 року. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку у цій справі, що заперечення відповідача не спростовують підстав позову, та правильно не прийняв їх до уваги, оскільки право позивача на вищевказану суму недоотриманої пенсії посвідчене свідоцтвом про право на спадщину, яке в контексті положень ст.66 Закону України «Про нотаріат» є процесуальним нотаріальним актом, що засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємця та є для спадкоємця основним правовстановлюючим документом. На час розгляду справи свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним не визнано, неоспорене та є чинним, доказів визнання його недійсним чи внесення до нього змін відповідачем не надано. За таких обставин, сума недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, відповідає сумі, визначеній нотаріусом у свідоцтві про право на спадщину, та становить 87964,85 грн. (без урахування сплаченої частини) та 48347,34 грн. (з врахуванням сплаченої спадкоємцю суми пенсії). Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 року №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2). Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів. Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України ч. 1 ст. 46 Конституції України. Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року. Статтею 8 цього ж Закону передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. У відповідності до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Згідно ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Згідно статті 12 Хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов`язуються, зокрема, започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рiвнi, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх i багатосторонніх угод або в інший спосіб i відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення, серед іншого, рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін. Крім того, згідно із зобов`язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована згідно із Законом України №1678-VII від 16 вересня 2014 року), Україна прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування; забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцій; гарантує права людини і основоположні свободи, а також дбає про зміцнення судової влади та підвищення її ефективності. У статті 420 Угоди також передбачено досягнення таких цілей як покращення якості людського життя, а також посилення рівня соціального захисту та модернізації систем соціального захисту, зокрема щодо якості, доступності та фінансової стабільності. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України. Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів. Людина вступає в пенсійні правовідносини для реалізації свого права на отримання пенсійного забезпечення і такі відносини, за загальним правилом, мають безстроковий характер. Потрібно відрізняти пенсію за віком, яка призначається довічно, та пенсії, які можуть мати термін дії (наприклад, пенсія по інвалідності - на період встановлення інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника дітям померлого годувальника призначається до досягнення 18 річного віку, а тим, що навчаються у вищому навчальному закладі - до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення 23 років). Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та, відповідно відрахувань до спеціального фонду. Тобто, пенсія за віком - це свого роду «державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. У ст. 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Таке визначення є досить важливим, оскільки розкриває сутність категорії «пенсія», вказує на її ознаки. Поряд з тим, зазначена стаття містить дефініцію терміну «пенсійні виплати»: це грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, які здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати. Отже, характерною рисою пенсії є те, що вона виплачується в грошовому еквіваленті в установлений законом період та відповідному розмірі. Україна, ставши 9 листопада 1995 членом Ради Європи, взяла на себе зобов`язання дотримуватися положень Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року. У пункті 1 частини першої Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, на підставі якого відбулася ратифікація Конвенція зазначено, що: «Україна повністю визнає на своїй території … щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції (ЄКПЛ)». Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачає застосування національними судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерела права. Так, п. 73 рішенням ЄСПЛ по справі «Грудіч проти Сербії» та «Пейчич проти Сербії» було зазначено, що аргументація відмови держави поновити громадянину виплату пенсій, яка була призначена йому державою раніше, але зараз її виплати припинено, є втручанням в його право мирного користування майном, та таке втручання суперечить національному законодавству та статті 1 Протоколу 1 Конвенції. Позбавлення громадянина похилого віку пенсійних виплат, які є основним джерелом для існування, не виправдовує жодний суспільний інтерес. В рішенні «Пічкур проти України», Суд зазначив, що обмеження на отримання пенсії залежно від місця проживання є порушенням статті 14 Конвенції, згідно якою користуванням правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. В силу ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Крім того, відповідно до частин першої - другої статті 8 цього Закону розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов`язковим урахуванням принципу недискримінації; з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів; результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов`язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акт; обов`язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Як визначено ст. 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, є одним з головних завдань цивільного судочинства. Положенням ст.10 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року у справі «Броньовський проти Польщі» зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов`язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя. У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» від 14.10.2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50). Окрім того, відповідачем не визнається за позивачем право власності на недоотриману пенсію спадкодавця ОСОБА_2 . Відповідно до п. 4.14. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє, крім іншого, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. Отже, оскільки за життя ОСОБА_2 набула права на пенсію та недоотримала її у розмірі 87964,85 грн., яка увійшла до складу спадщини, а позивач є її спадкоємцем та у встановленому законом порядку прийняв спадщину, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач як спадкоємець набув право на отримання невиплаченої пенсії, при цьому, як було зазначено вище, спадкоємець має право на отримання всієї нарахованої та невиплаченої за життя пенсії спадкодавця, без обмеження будь-яким часом. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути недоотриману пенсію за період з 01 липня 2022 року по 01 травня 2023 року у сумі 48347,34 грн. з урахуванням сплаченої суми недоотриманої пенсії 39617,51 грн. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимоги позивача про зобов`язання виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2022 року по 01.05.2023 року, а також стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої пенсії у сумі 48347,34 грн. з урахуванням сплаченої суми 39617,51 грн. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Доводи апеляційної скарги відповідача ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ є такими, що фактично дублюють доводи його заперечень проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою. Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи: дослідив повно та всебічно всі надані сторонами у цій справі докази, витребував спадкову та пенсійні справи тощо. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі. Також, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або його зміні. Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ залишити без задоволення. Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2025 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова апеляційним судом складена 28.05.2026 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Онищенко Е.А. Трофимова Д.А.