Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/4156/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/4156/25 пров. № А/857/22767/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Бруновської Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року (суддя Андрусенко О.О., ухвалену в м. Луцьку) у справі № 140/4156/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії ,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.12.2024 № 390 Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації в частині призову позивача на військову службу за призовом під час мобілізації до В/ч НОМЕР_1 ; визнання протиправним та скасування наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по особову складу) від 22.12.2024 № 373 в частині зарахування позивача до списків особового складу частини; зобов`язання В/ч НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача від проходження військової служби. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу без розгляду. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, її оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм процесуального права при його прийнятті, неповне з`ясування обставин у справі, які необхідно було встановити, просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи положення ч.2 ст.312 КАС України апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, тривалість пропуску вказаного строку є значною, при цьому вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення вказаного строку є неповажними, тому позовна заява підлягає поверненню на підставі частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. З матеріалів справи видно, що ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій вказати підстави для поновлення цього строку з наданням доказів поважності причин його пропуску. На адресу суду 06.05.2025 від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування такої заяви представник позивача зазначила, що 26.12.2024 вона рекомендованим поштовим відправленням надіслала адвокатський запит на ім`я командира В/ч НОМЕР_1 про надання витягу з наказу про зарахування ОСОБА_1 у списки особового складу частини. Відповідь В/ч НОМЕР_1 на вказаний запит разом з витягом з наказу від 22.12.2024 № 373 вона отримала лише 16.03.2025. Також 17.03.2025 вона подала адвокатський запит на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання витягу з наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, а відповідь на нього разом з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.12.2024 № 390 вона отримала 21.03.2025. З урахуванням цього вважає, що лише 21.03.2025 ОСОБА_1 фактично дізнався, яким саме рішенням порушено його права, свободи та інтереси, а 19.04.2025 звернувся з позовом до суду, тобто з дотриманням місячного строку. Відповідно до вимог статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви, у тому числі з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. За приписами статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС військова служба є різновидом публічної служби, а тому спірні правовідносини виникли щодо прийняття позивача на публічну службу. З огляду на положення частини п`ятої статті 122 КАС застосуванню у цій справі підлягає місячний строк для звернення з позовом до суду. Викладене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23. За висновками суду першої інстанції, зі змісту заявленого позову та доданих документів суд з`ясував, що на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.12.2024 № 390 Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації позивача призвано на військову службу та відправлено до В/ч НОМЕР_1 для її подальшого проходження, чим порушено, як вважає позивач, його право на відстрочку від призову на військову службу. Оскільки порушення свого права на відстрочку на військову службу під час мобілізації, на захист якого подано цей позов, позивач пов`язує саме зі спірними наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.12.2024 № 390 та командира В/ч НОМЕР_1 (по особову складу) від 22.12.2024 № 373, від цього часу бере початок строк звернення до суду за захистом цього права. Із цим позовом позивач звернувся до суду 19.04.2025 (згідно відбитку календарного штемпеля на конверті, в якому позов було скеровано до суду), тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України. Разом з тим позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наведенням відповідних поважних причин пропуску строку. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу. При цьому, як видно зі змісту апеляційної скарги та долучених до неї документів, представником позивача 26 грудня 2024 року рекомендованим поштовим відправленням № 3500004406218 було надіслано адвокатський запит № 52 від 26.12.2024 року на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про надання витягу з наказу про зарахування ОСОБА_1 у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 та належним чином завіреної копії військового квитка. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказаний вище адвокатський запит вручено (за довіреністю) військовій частині НОМЕР_1 22 січня 2025 року (а.с.47). Як зазначає апелянт, відповідь військової частини НОМЕР_1 № 1271 від 29 січня 2025 року з додатками: витягом: з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 373 від 22.12.2024 року та копією мого військового квитка, на вказаний вище адвокатський запит представником апелянта було отримано простим листом через поштову абоненську скриньку за адресою її робочого місця 16 березня 2025 року. Як вбачається з матеріалів справи, 17 березня 2025 року представником апелянта було подано адвокатський запит № 3 від 17 березня 2025 року на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання витягу з наказу про призов ОСОБА_1 у Збройні Сили України за призовом під час мобілізації. Відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2383 від 21.03.2025 року з додатком - витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) № 390 від 22.12.2024 року «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» було отримано представником 21 березня 2025 року. Відтак, тільки 21 березня 2025 року позивач фактично дізнався про те, яким саме індивідуальним актом (рішенням) суб`єкта владних повноважень, а саме, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» № 390 від 22.12.2024 року його призвано на військову службу. Як вбачається з матеріалів справи, 19 квітня 2025 року засобами поштового зв`язку позивач звернувся із позовною заявою до суду. Також колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого сам факт проходження позивачем військової служби свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС. Також поза увагою суду першої інстанції залишена та обставина, що позивач з 08 січня 2025 року тривалий час перебував на лікуванні (в тому числі оперативні втручання) та реабілітації, що підтверджується доданими до апеляційної скарги випискою з медичної карти стаціонарного хворого №174 в період з 08.01.2025 по 15.01.2025, випискою-епікриз з медичної карти стаціонарного хворого №2525 (25) в період з 24.01.2025 по 29.01.2025, довідкою ВЛК № 121 від 29.01.2025, що потребує відпустки для лікування на 30 календарних днів у зв`язку з хворобою, довідкою ВЛК № 5020 від 26.03.2025, що потребує відпустки для лікування на 30 календарних днів у зв`язку з хворобою та виписним епікризом з медичної карти стаціонарного хворого №1236 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу №1001 в період з 24.04.2025 по 22.05.2025 продовжує хворіти. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 справа Меньшакова проти України (Заява №377/02) пункт 52 Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі право на суд, яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом (див., наприклад, рішення у справі Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ). У справі Мушта проти України (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, перебування позивача на військовій службі є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, та зважаючи, що на час підготовки та звернення з цим позовом у скаржника відсутні належні документи щодо підтвердження своїх вимог та доводів, проте все ж таки позивач не бездіяв та в межах своїх можливостей та можливостей адвоката вчиняв активні дії на отримання документів, які є предметом оскарження в цій справі, а також, враховуючи тривалий час перебування на лікуванні, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про необхідність повернення розглядуваної позовної заяви. Відтак оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі № 140/4156/25 скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Н. В. Бруновська