Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/9308/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/9308/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 року (головуючий суддя Тулянцева І.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗИМУТ-ТРЕЙДБУД» до відповідача-1 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2 Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач, ТОВ «АЗИМУТ-ТРЕЙДБУД», звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до відповідача-1 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2 Державної податкової служби України, просив: - визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: - №1229069/41547002 від 19.12.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №16 від 07.10.2024, складеної ТОВ «АЗИМУТ-ТРЕЙДБУД»; - №1229071/41547002 від 19.12.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №19 від 22.10.2024,складеної ТОВ «АЗИМУТ -ТРЕЙДБУД»; - №1229070/41547002 від 19.12.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №22 від 25.10.2024, складеної ТОВ «АЗИМУТ -ТРЕЙДБУД»; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені ТОВ «АЗИМУТ- ТРЕЙДБУД» податкові накладні №16 від 07.10.2024, №19 від 22.10.2024 та №22 від 25.10.2024 - датою їх фактичного отримання Державною податковою службою України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 року позов задоволено повністю. До суду першої інстанції 29.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗИМУТ-ТРЕЙДБУД» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №160/9308/25. Просить стрягнути по 10000грн з кожного з відповідачів на користь позивача витрати на правнику допомогу. У даній справі ухвалено Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 року, яким клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗИМУТ-ТРЕЙДБУД» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №160/9308/25 задоволено частково: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЗИМУТ-ТРЕЙДБУД витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500грн, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЗИМУТ-ТРЕЙДБУД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЗИМУТ-ТРЕЙДБУД витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500грн Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача-1 за рахунок його бюджетних асигнувань втрат позивача на професійну правничу допомогу. Вважає, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу. Відповідач-1 також просить здійснювати розгляд справи №160/9308/25 за участю представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Щодо клопотання про розгляд справи за участі представника, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. За правилами частини 6 статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Відповідно до п.п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до пункту 3 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Зважаючи на те, що оскаржене рішення ухвалено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а також те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про розгляд справи за участю його представника. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗИМУТ-ТРЕЙДБУД» надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000грн з кожного відповідача. 01 серпня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» (документ сформований в системі 28.07.2025 року) від представника відповідача-1 надійшли заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено, що сума витрат на правничу допомогу повинна бути співмірною із категорією справи, що розглядається та не відповідає обсягу наданих адвокатом послуг, у зв`язку із чим, у задоволенні клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн слід відмовити. 01 серпня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» (документ сформований в системі 28.07.2025 року) від представника відповідача-2 надійшли заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які аналогічні змісту заперечень щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідача-1. Позивач вважає, що наявні підстави для прийняття додаткового рішення у справі та стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000грн (з кожного відповідача). Відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000грн. Суд першої інстанції клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №160/9308/25 задовольнив частково. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. За приписами частин 3, 5 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Керуючись положеннями частини 3 статті 252 КАС України, судом розглянуто заяву представника позивача у письмовому провадженні. Згідно статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. В силу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України). Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України). Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Матеріалами справи підтверджується, що 12.03.2025 року між ТОВ "АЗИМУТ-ТРЕЙДБУД" та адвокатським об`єднанням «Дніпролекс» укладено договір №123252 про надання правових послуг (правничої допомоги), відповідно п. 1 якого ТОВ "АЗИМУТ-ТРЕЙДБУД" доручило, а Адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання надання правових послуг (правничої допомоги) щодо представництва інтересів Клієнта у Дніпропетровському окружному адміністративному суді при розгляді справи за позовом Клієнта до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень №1229069/41547002 від 19.12.2024, №1229071/41547002 від 19.12.2024 та №1229070/41547002 від 19.12.2024 про відмову в реєстрації податкових накладних, а також про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні №16 від 07.10.2024, №19 від 22.10.2024 та №22 від 25.10.2024. Згідно із п. 3.2.1. Договору та згідно з рахунком №123252-1 від 12.03.2025 ТОВ "АЗИМУТ-ТРЕЙДБУД" 12.03.2025 сплатило Адвокатському об`єднанню 20 000,00 грн, що підтверджується Інформаційним повідомленням №723 від 12.03.2025 про зарахування коштів. Відповідно до акту прийняття правових послуг № 1 від 24.07.2025 р., на підставі Договору №123252 від 12.03.2025 Адвокатське об`єднання надало, а Клієнт прийняв наступні правові послуги: - аналіз первинних документів, пов`язаних з податковими накладними та спірними рішеннями Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області; визначення обсягу доказів; групування доказів, 2 год. 4000,00 грн; - складання та направлення засобами Електронного суду позовної заяви про скасування рішень комісії та зобов`язання зареєструвати податкові накладні, 6 год. 12000,00 грн; - аналіз відзиву відповідача на позовну заяву: по справі №160/9308/25, 0,5 год. 1000,00 грн; - складання та направлення до суду відповіді на відзив по справі №160/9308/25, 1,5 год. 3000,00 грн. Всього 20000,00 грн. Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. За приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні, та є справою незначної складності, відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність установленої практики з вирішення цієї категорії спорів. Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), є нескладною. У судових засіданнях адвокат участі не брав. Також суд першої інстанції взяв до уваги, що відповідь на відзив містить тези та обґрунтування аналогічні тим, що були зазначені у позовній заяві та фактично дублює її. Згідно частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. При цьому також необхідно враховувати, що Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Суд апеляційної інстанції вважає, що при розгляді даної справи суд першої інстанції належним чином оцінив судові та інші витрати, понесені позивачем, їх обґрунтованість та розумність, та дійшов обґрунтованого висновку, що підтвердженими належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами є витрати позивача на професійну правничу допомогу саме у сумі 5000,00 грн. Аналіз положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, з огляду на часткову доведеність представником позивача розміру фактично понесених витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. та недоведеність відповідачами обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача про розподіл між сторонами судових витрат та про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, шляхом стягнення з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЗИМУТ-ТРЕЙДБУД судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн, про відшкодування якої просив представник позивача, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у зв`язку із не наданням належних доказів їх співмірності, а також того, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Поряд з цим, питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнення з відповідачів сплаченого судового збору вже було вирішено судом в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 року по справі №160/9308/25. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі та часткового задоволення клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗИМУТ-ТРЕЙДБУД» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №160/9308/25. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 27.04.2026 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова