LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд753/19646/25

від 26.05.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року місто Київ Справа № 753/19646/25 Провадження № 33/824/2462/2026 Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Крикунова Дмитра Олександровича на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року (суддя Заруба П.І.) у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживаю за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП ВСТАНОВИВ Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 438215, 30 серпня 2025 о 00.20 годині в м. Києві, вул. Набережно Дніпровська, 8-а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 відмовився на бодікамеру 470293, 472345, 472242, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дарницький районний суд м. Києва постановою від 03 березня 2026 року ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнув судовий збір у розмірі 665,60 грн на користь держави. Не погодившись з такою постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Крикунов Д.О. 13 березня 2026 року, відповідно до поштової відмітки, подав через Дарницький районний суд м. Києва апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, обставини, за яких на ОСОБА_1 було складено матеріали про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, викликають обґрунтовані сумніви стосовно перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп?яніння, або перебування під дією лікарських препаратів з огляду на те, що ???транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений приблизно о 00:13 30.08.2025 поліцейським Путіловим В.Г., який не виявляв у ОСОБА_1 жодних ознак наркотичного чи алкогольного сп`яніння, а також під час повітряної тривоги, яка в розумінні положень ст. ст. 17, 18 КУпАП є крайньою необхідністю - обставиною, що виключає адміністративну відповідальність. Звертає увагу, що ???поліцейські протягом більше ніж години спілкування з ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП не виявляли жодних ознак наркотичного чи алкогольного сп`яніння, а почали їх виявляти лише після того, як у поліцейських виник конфлікт з ОСОБА_1 через те, що він намагався зателефонувати адвокату, відмовлявся надавати свої пояснення та ставити підпис під протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП (час 01:22), що ставить під сумніви наявність ознак наркотичного сп`яніння. Поведінка ОСОБА_1 під час складання матеріалів за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП була цілком адекватною зважаючи на складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП та зібрані поліцейськими докази, за якими справа про адміністративне правопорушення була закрита за відсутності події та складу адміністративного правопорушення відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 13.01.2026 у справі № 753/19723/25. ???Поліцейський ОСОБА_2 обмежує рух транспортного засобу фішками о 01:26:30 до виявлення ознак наркотичного сп?яніння на фоні конфлікту, а про те, що водій нервує та хоче поїхати до лікаря нарколога поліцейський Журавель В. С. повідомив о 01:28:05 та є формою кепкування над ОСОБА_1 на фоні конфлікту з приводу того, що ОСОБА_1 відмовився давати пояснення за адміністративне правопорушення ч. 1 ст. 164 КУпАП. Направлення на медичний огляд видане о 01:25 поліцейським ОСОБА_3 містить виправлення, що є службовим підробленням та могло бути складеним до виявлення ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 . О 01:38:05 поліцейський Журавель В.С. по телефону відзвітовує невстановленій особі про результати своєї роботи, та стверджує, що складено поки дві, в одній з них 210, водій все розуміє, максимально не хоче виходити з транспортного засобу, вже згоден на 2.5. по 130-й але все ж таки, короче з транспортного засобу не виходить. Він від всього відмовляється, зараз ми ще це спробуємо, ну він чудово все розуміє, що він протокол підписує по 164-й, 130-ту на 2.5 він згоден, до лікаря нарколога він не хоче, ну все, абсолютно все він розуміє, до 5-ї ранку він буде чекати, він вже огороджений фішками, він ще не знає по 210-й, але він все розуміє. Тобто, поліцейський Журавель В.С., пояснює, що поліцейські заходи до ОСОБА_1 вживаються з метою доставлення ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не через наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп?яніння, поведінка ОСОБА_1 є цілком усвідомленою та такою, що відповідає обстановці. Отже, слід стверджувати, що поліцейські вимагали від ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції та склали протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП лише з мотивів конфлікту щодо складених адміністративних матеріалів щодо адміністративного правопорушення передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, намірів поліцейських доставити ОСОБА_1 до ТЦК та СП. У свою чергу, суд першої інстанції не повно дослідив вказаних та не здійснив належної підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення та не викликав і не допитав як свідка поліцейського ОСОБА_2 за чиєю ініціативою ОСОБА_4 був складений протокол про адміністративне правопорушення передбачений за ч. 1 ст. 130 КУпАП та чию розмову по телефону з приводу 210-ї зафіксовано на відеозаписі. За вказаних обставин не можна дійти чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного чи іншого сп?яніння та наявності в діях ОСОБА_1 події та склад адміністративного правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник ОСОБА_1 - адвокат Крикунов Д.О. апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до ст. 17 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність як за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані наркотичного сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. За логікою цього складу адміністративного правопорушення відмовою є свідома, вольова та цілеспрямована поведінка водія, за якої він після отримання від працівника поліції законної вимоги пройти огляд на стан сп`яніння, роз`яснення порядку його проходження та наслідків відмови від проходження огляду не вчиняє дій, які від нього вимагаються та/або своїми діями перешкоджає виконанню таких дій. Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з п. 4 Розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: а) наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), тобто: 1) порушення координації рухів; 2) порушення мови; 3) виражене тремтіння пальців рук; 4) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; 5) поведінка, що не відповідає обстановці. б) звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; в) сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; г) почервоніння обличчя або неприродна блідість. Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що в судовому засіданні був переглянутий відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейського, відповідно до якого ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції на вул. Дніпровська набережна в м. Києві. У автомобілі ОСОБА_1 знаходились пасажири. В ході перевірки працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_1 надає послуги таксі без одержання ліцензії на певний вид діяльності. Працівники поліції склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП. Після того, як працівник поліції склав протокол оголосив його ОСОБА_1 , він попросив його вийти з автомобіля для підписання протоколу та написання пояснень. Однак ОСОБА_1 відмовився виходити з автомобіля, при цьому закрив вікно на половину, і сказав, що так буде підписувати протокол. Працівник поліції неодноразово просив вийти ОСОБА_1 з автомобіля, але останній не виходив. Працівник поліції запитав чи не перевозить ОСОБА_1 нічого забороненого оскільки дуже нервує, а потім перевірив його зіниці, як вони реагують на світло. Працівником поліції було встановлено, що зіниці очей ОСОБА_1 не реагують на світло. Останньому було запропоновано пройти огляд у лікаря нарколога на стан наркотичного сп`яніння. Він відмовився, чітко вказавши що не поїде. Працівник поліції роз`яснює, що, проїхавши до лікаря нарколога ОСОБА_1 виключає можливість складання на нього адміністративного протоколу. На що ОСОБА_1 відповідає, що у нього хворіє дружина, і вони п`ють якісь ліки. Далі на неодноразові пропозиції працівника поліції пройти огляд у лікаря нарколога ОСОБА_1 відмовився. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, відновити послідовність подій та надати оцінку діям осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Вказаний відеозапис отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Доводи захисника з приводу того, що між ОСОБА_1 та працівниками поліції відбувся конфлікт, працівники поліції кепкували, спростовані переглянутим відеозаписом, так працівники поліції, які були на місці події та складали протокол про адміністративне правопорушення вели себе стримано, уважно і ввічливо, роз`яснювали права та обов`язки, оголошували, які документи додаються до протоколу, що відповідає вимогам «Правил етичної поведінки поліцейських» затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016. Позиція захисника, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, оскільки в Києві була «Повітряна тривога», в цілях своєї безпеки, тому не поїхав до лікаря нарколога, також не підтверджується переглянутим відеозаписом. Оскільки під час зупинки, складання адміністративного протоколу ОСОБА_1 ні разу не повідомив, що зараз «Повітряна тривога», і саме у зв`язку з цим він відмовляється їхати до лікаря нарколога. Крім того, відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП в діях ОСОБА_1 , ніяким чином не впливає на його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря нарколога, при наявності у нього ознак такого сп`яніння. Адже, відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, норми ПДР встановлюють імперативний обов`язок водія, а не його право, пройти огляд на визначення стану сп`яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять. Посилання захисника на підроблення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції суд не приймає до уваги, оскільки направлення наявне в матеріалах справи містить виправлення в адресі проживання ОСОБА_1 та ніяким чином не впливає на зміст даного направлення. Також, відповідно до вимог розділу п. 1 Х розділу «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Вказані вимоги працівниками поліції були виконані та ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом, що підтверджується відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського. Судом встановлено, працівник поліції зупинивши ОСОБА_1 та встановивши наявність у останнього ознак наркотичного сп`яніння, запропонував, висунув неодноразово вимогу водієві пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря нарколога, що чітко зафіксовано на відеозаписі, на що останній відмовився. Після чого працівник поліції почав процесуально оформлювати відмову від огляду на стан сп`яніння, а саме складати протоколи про адміністративне правопорушення. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 ПДР та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам і не спростовуються доводами апеляційної скарги. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 значною мірою повторюють позицію сторони захисту, викладену під час розгляду справи судом першої інстанції, зокрема у клопотанні про виклик свідків (а. с. 17), у якому захисник також посилався на необхідність допиту працівників поліції, обставини зупинки транспортного засобу, наявність повітряної тривоги, відсутність, на думку сторони захисту, об`єктивних ознак наркотичного сп`яніння та нібито конфлікт між ОСОБА_5 та працівниками поліції. Водночас суд першої інстанції надав цим доводам повну та правильну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Так, із постанови суду першої інстанції вбачається, що суд безпосередньо дослідив відеозапис із нагрудної камери поліцейського, відновив послідовність подій, перевірив поведінку працівників поліції та ОСОБА_1 , встановив наявність у працівників поліції підстав для пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, а також факт неодноразової відмови ОСОБА_1 від такого огляду. Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції спочатку не виявляли у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, а почали їх фіксувати лише після конфлікту, не спростовують висновків суду першої інстанції. Сам по собі факт того, що ознаки сп`яніння були встановлені не в перші хвилини спілкування, а під час подальшого оформлення матеріалів, не свідчить про їх відсутність або штучність. Закон не вимагає, щоб такі ознаки були зафіксовані виключно в момент первинної зупинки транспортного засобу; достатнім є встановлення їх у водія під час перебування його під контролем працівників поліції та до пред`явлення вимоги про проходження огляду. Посилання на те, що поведінка ОСОБА_1 була адекватною, а отже не могла свідчити про стан наркотичного сп`яніння, є необґрунтованими. Відповідно до Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння можуть бути не лише поведінка, що не відповідає обстановці, але й дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість шкірного покриву обличчя, сповільненість або підвищена жвавість ходи чи мови. Тому відсутність очевидно неадекватної поведінки сама по собі не виключає наявності інших ознак, які давали поліцейському підстави запропонувати пройти огляд у встановленому законом порядку, який між тим здійснив перевірку реакції зіниць ОСОБА_1 на світло і встановив її відсутність, що вбачається з відеозапису. Повторні доводи апеляційної скарги про нібито конфлікт між ОСОБА_1 та працівниками поліції, а також про те, що огляд на стан сп`яніння був запропонований як реакція на небажання ОСОБА_1 підписувати матеріали за ч. 1 ст. 164 КУпАП, також не приймаються апеляційним судом, оскільки суд першої інстанції, переглянувши відеозапис, дійшов висновку, що працівники поліції поводилися стримано, уважно та ввічливо, роз`яснювали права й обов`язки, оголошували документи, які додаються до протоколу. Підстав не погодитися з такою оцінкою апеляційний суд не вбачає з огляду на відеозапис. Не спростовують висновків суду першої інстанції й посилання захисника на постанову Київського апеляційного суду від 13 січня 2026 року у справі № 753/19723/25, якою провадження за ч. 1 ст. 164 КУпАП було закрито, оскільки обставини притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП не є предметом розгляду у цій справі, тому відсутність складу такого правопорушення не впливає на обов`язок водія виконати законну вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння за наявності відповідних ознак. Доводи про те, що ОСОБА_1 діяв в умовах крайньої необхідності через повітряну тривогу суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив, враховуючи, що з дослідженого відеозапису не вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомляв про відмову від проходження огляду саме з мотивів оголошення повітряної тривоги, небезпеки для життя чи необхідності негайно переміститися до укриття. Навпаки установлено, що він відмовлявся їхати до лікаря-нарколога, незважаючи на неодноразові пропозиції працівників поліції та роз`яснення наслідків такої відмови. Посилання на виправлення у направленні на огляд також не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки як правильно зазначив суд, наявні виправлення стосуються адреси проживання ОСОБА_1 і не впливають на зміст направлення, суть пред`явленої вимоги пройти огляд та встановлений відеозаписом факт відмови від такого огляду. Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність виклику та допиту працівника поліції ОСОБА_2 , апеляційний суд зазначає, що ці доводи також були фактично предметом оцінки суду першої інстанції у зв`язку з клопотанням сторони захисту про виклик свідків. Водночас захисник не навів переконливих обставин, які б свідчили, що без допиту цього поліцейського неможливо встановити істотні обставини справи. Наявний у справі відеозапис надає можливість безпосередньо перевірити послідовність подій, поведінку учасників, зміст вимог працівників поліції та реакцію ОСОБА_1 на ці вимоги. Тому відсутність допиту окремого поліцейського не свідчить про неповноту судового розгляду. Твердження про те, що в телефонній розмові о 01:38:05 поліцейський Журавель В.С. нібито повідомляв про доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП, що, на думку захисту, свідчить про іншу мету дій поліцейських, а не про наявність ознак наркотичного сп`яніння є надуманими, оскільки також не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин. Обставина того, що під час оформлення матеріалів працівники поліції обговорювали інші питання не скасовує зафіксованих на відеозаписі обставин в частині виявлення у ОСОБА_1 ознак, які поліцейський обґрунтовано розцінив як ознаки наркотичного сп`яніння, пропонування йому пройти огляд у лікаря-нарколога, роз`яснення порядок та наслідки відмови від цього, а також чітка відмова ОСОБА_1 їхати на огляд. Крім того, зміст наведеної захисником телефонної розмови сам по собі не свідчить про відсутність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння або про незаконність вимоги пройти медичний огляд. Навпаки, зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що сам ОСОБА_1 розумів зміст ситуації, розумів, що йому пропонують пройти огляд, і усвідомлено відмовився від цього. Така поведінка відповідає ознакам відмови як свідомої та вольової дії водія, який не виконує обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР України. Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції нібито використовували процедуру за ст. 130 КУпАП як спосіб впливу на ОСОБА_1 , є припущеннями сторони захисту. Вони не підтверджені належними доказами та не спростовують об`єктивно зафіксованих на відеозаписі обставин, на яких ґрунтується постанова суду першої інстанції. Апеляційний суд також враховує, що відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП у цій справі настала не за доведене перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, а саме за відмову водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. Тому доводи захисту про те, що факт наркотичного сп`яніння не доведений, не мають вирішального значення, оскільки склад цього правопорушення утворює сама відмова від проходження огляду за наявності законних підстав для його проведення. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди сторони захисту з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та до повторного викладення власної версії подій. Водночас вони не містять обставин, які б спростовували належність і допустимість відеозапису, протоколу про адміністративне правопорушення, направлення на огляд та інших матеріалів справи, а також не доводять істотного порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що постанова Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року є законною, обґрунтованою та постановленою з дотриманням вимог КУпАП, підстав для її скасування та закриття провадження у справі апеляційний суд не вбачає. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Крикунова Дмитра Олександровича - залишити без задоволення. Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Желепа

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»