Постанова Київський апеляційний суд № 754/10558/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 754/10558/21 номер провадження: 33/824/5472/2021 Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 12 листопада 2021 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Деснянського районного суду міста Києва від 12 листопада 2021 рокуОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн 00 коп. Як зазначено в постанові судді, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №203769 встановлено, що 05 червня 2021 року о 18 год 00 хв. по вул. Бальзака, 52/22 у місті Києві, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Opel Astra», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 поштою направив на адресу суду першої інстанції апеляційну скаргу, у якій просить постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 12 листопада 2021 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України. Апеляційна скарга мотивована тим, що суддею першої інстанції безпідставно критично оцінено та не прийнято до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 , який вказав на невідповідність між дійсними подіями та матеріалами справи щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду. Також вказує, що суддею не опитано іншого свідка у справі ОСОБА_4 та працівників поліції. Зазначає, що від моменту його незаконної зупинки (близько 16 год 45 хв.) до моменту складання адміністративного протоколу (18 год 25 хв.) працівники поліції здійснювали на нього психологічний тиск та погрожували йому з метою отримання зізнання у вчиненні вказаного правопорушення, що й стало причиною його нервування. Вказує, що працівники поліції незаконно зупинили його транспортний засіб та, відповідно, незаконно вимагали від нього надати документи до перевірки. Зазначає, що відповідно до відеозапису працівник поліції поставив йому запитання щодо добровільного проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння, а в протоколі про адміністративне правопорушення іншим працівником поліції зазначено про відмову від проходження перевірки на стан наркотичного сп`яніння. Вказує, що за клопотанням його захисника були викликані свідки та працівники поліції, однак з`явився лише один свідок ОСОБА_3 , який пояснив що не чув як ОСОБА_1 відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Зазначає, що працівники поліції на виклик суду для дачі свідчень не з`явились, що, на його думку, вказує на їх можливе розуміння порушення закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі й просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи по суті вказані вимоги закону виконав. Висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з його відмовою від проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, є правильним. Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №203769, яким встановлено, що 05 червня 2021 року о 18 год 00 хв. по вул. Бальзака, 52/22 у місті Києві, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. У порушення вимог пункту 2.5 ПДР від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану сп`яніння ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, що засвідчено відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та підписами свідків: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а також направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.1, 4, 6). У рішеннях Європейского суду з прав людини у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, Європейский суд з прав людини неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Так, з переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що у зв`язку із виявленням у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, працівниками патрульної поліції йому роз`яснено його права та запропоновано пройти у встановленому законом порядку огляд для визначення стану сп`яніння, на що ОСОБА_1 відповів відмовою від проходження такого огляду у присутності двох свідків (а.с.6). Доводи апеляційної скарги про те, що суддя місцевого суду безпідставно критично оцінив та не прийняв до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 , який у суді першої пояснив, що не чув як ОСОБА_1 відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, не можуть бути підставою для скасування постанови судді першої інстанції з таких підстав. Відповідно до вимог ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП (у редакції, що діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення) огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Правовий аналіз ч.2 ст. 266 КУпАП свідчить про те, що обов`язкова присутність свідків під час огляду особи на стан сп`яніння на місці зупинки, передбачена виключно у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису. Отже, положеннями ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП (у редакції, що діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення) не передбачає обов`язкової присутності свідків під час огляду особи на стан сп`яніння на як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому закладі охорони здоров`я, з умови, що зазначений процес працівниками поліції фіксувався на відео. Разом тим, згідно з пунктом 8 Порядку № 1103 та пунктом 6 Розділу 10 Інструкції №1395 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 16 лютого 2021 року, який набув чинності 17 березня 2013 року ч.2 ст. 266 КУпАП викладена саме в тій редакції, що зазначена вище, за змістом якої під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Частиною 3 прикінцевих положень зазначеного Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 16 лютого 2021 року встановлено обов`язок Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Оскільки положення пункту 8 Порядку №1103 та пункту 6 Розділу 10 Інструкції №1395 передбачають обов`язкове залучення свідків під час огляду особи на стан сп`яніння, апеляційний суд вважає, що зазначені норми Порядку №1103 та Розділу 10 Інструкції №1395 не відповідають чинній редакції ч.2 ст.266 КУпАП. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Згідно з ч.3 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. У даному випадку застосування підлягає саме ч.2 ст. 266 КУпАП в чинній редакції, а також положення Порядку № 1103 та Розділу 10 Інструкції №1395, в частинах, що не суперечать цій нормі закону, оскільки він має вищу юридичну силу. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що положення ч.2 ст.266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків стосується також і випадків, коли під час спроби поліцейського провести огляд водія на місці зупинки транспортного засобу, останній відмовляється від такого огляду та висловлює свою незгоду не тільки проходити огляд на місці, а й не згоду проїхати до медичного закладу для огляду взагалі. Відтак, зазначена відмова може бути зафіксована у відповідності до вимог зазначеної статті за допомогою відеозапису без необхідності залучення свідків. Ураховуючи, що відмова ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння була зафіксована у відповідності до вимог чинного законодавства за допомогою відеозапису, то пояснення свідків не мають вирішального значення для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Водночас, апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції правильно критично оцінив та не прийняв до уваги покази свідка ОСОБА_3 про те, що він не чув як ОСОБА_1 відмовлявся від проходження тесту на наркотичне сп`яніння, оскільки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП даний свідок у вказаному протоколі письмово засвідчив факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що також підтверджується відеозаписом. Отже, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності не дають підстав для сумніву щодо доведеності факту відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння. Таким чином висновок судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги про те, що від моменту зупинки ОСОБА_1 (близько 16 год 45 хв.) до моменту складання адміністративного протоколу (18 год 25 хв.) працівники поліції здійснювали на нього психологічний тиск та погрожували йому з метою отримання зізнання у вчиненні вказаного правопорушення, що й стало причиною його нервування, не заслуговують на увагу, виходячи з такого. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №203769 від 05 червня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 були роз`яснені права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП. Вказаний протокол підписаний ОСОБА_1 , будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції він у протоколі не вказав, а лише зазначив, що пояснення по суті порушення він надасть під час розгляду справи у судовому засіданні та він ознайомлений про відсторонення від керування транспортним засобом. Доказів того, що працівники поліції здійснювали на нього психологічний тиск та погрожували з метою отримання зізнання у вчиненні вказаного правопорушення, ОСОБА_1 суду не надав і таких доказів матеріали справи не містять. При цьому, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 не позбавлений права оскаржити дії працівників поліції у встановленому законом порядку. З цих же підстав апеляційний суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що працівники поліції незаконно зупинили його транспортний засіб та, відповідно, незаконно вимагали від нього надати документи до перевірки, а також те, що незаконність дій працівників поліції підтверджується їх неявкою на виклик суду для дачі свідчень. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідно до відеозапису працівник поліції поставив йому запитання щодо добровільного проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння, а в протоколі про адміністративне правопорушенняіншим працівником поліції зазначено про відмову від проходження перевірки на стан наркотичного сп`яніння, є необґрунтованими. Так, з наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського достеменно встановлено, що ОСОБА_1 працівником патрульної поліції було запропоновано пройти у встановленому законом порядку огляд для визначення стану саме наркотичного сп`яніння, на що він відповів відмовою у присутності двох свідків (а.с.6). Тому з огляду на положення ч.1 ст.130 КУпАП відмова ОСОБА_1 пройти у встановленому законом порядку огляд для визначення стану сп`яніння свідчить про наявність у його діях самостійного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийняте законне і обґрунтоване судове рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний суддею першої інстанції ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Крім того, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Деснянського районного суду міста Києва від 12 листопада 2021 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргуособи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 12 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.М.Верланов