Постанова 4824 № 755/5321/25

Унікальний номер справи 755/5321/25 Номер апеляційного провадження 33/824/2654/2026 Суддя суду першої інстанції О. М. Козачук Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 14 травня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНКОПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у с т а н о в и в : Постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Судом встановлено, що 01 березня 2025 року, приблизно о 22 годині 35 хвилин, ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_2 , по проспекту Воскресенський, 13, в м. Києві, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку водій відмовився на місці зупинки. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2. 5 ПДР України. Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з`ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Також вказав, що викладені у постанові висновки про навність в його діях складу адміністративного правопрушення, пердбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП не грунтуються на доказах, що містяться у матеріалах справи та не відповідають її фактичним обставинам. ОСОБА_1 зазначив, що має намір подати уточнення на апеляційну скаргу після ознайомлення із матеріалами справи. Постановою Київського апеляційного суду від 04 травня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущенного строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року задоволено. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року. 07 травня 2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Ігнатова О. Є. ознайомилася із матеріалами справи, проте станом на 14.05.2026 на адресу Київського апеляційного суду апеляційна скарга в новій редакції на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року від ОСОБА_1 або його захисників не надходила. У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисники Ігнатова О. Є., Шох К. А. не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом доставлення на зазначену в апеляційній скарзі адресу апелянта судової повістки - повідомлення та СМС повідомлення на вказаний у апеляційній скарзі номер телефону, та шляхом доставлення судової повістки - повідомлення до електронних кабінетів захисників. Причини неявки суду не повідомили. Будь - яких заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до Київського апеляційного суду від апелянта та його захисників не надходило. З метою дотримання процесуальних строків, апеляційний суд вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисників, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи. При цьому апеляційний суд зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. З урахуванням належного повідомлення апелянта та його захисників про розгляд справи, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважав за можливе ппроводити судове засідання у відсутність особи, яка подала апеляційну скаргу та його захисників. Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку. За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів. Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану наркотичного сп`яніння, визначена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735; Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 та ст.266 КУпАП. Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп`яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп`яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Так, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою його визнано винним у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою, висновки викладені у ній підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 259925 від 01.03.2025, складеним відносно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_2 , по проспекту Воскресенський, 13, в м. Києві, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з відміткою «водій від огляду відмовився»; відеозаписом з нагрудної камери інспектору поліції, де зафіксовано вказану подію, що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді. Усім зазначеним доказам суддя суду першої інстанції надав належну оцінку та законно визнав ОСОБА_1 винним у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь - які сумніви у їх достовірності та істинності. Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об`єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону. Апеляційним судом встановлено відсутність обставин, що виключають розгляд справи, протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію. Наявни у матералах справи відеозаписом спростовуються зазначені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 . На ньому чітко зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у запропонований поліцейським спосіб як на місці зупинки, так і у медичному закладі у лікаря - нарколога. Працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яння у встановленому законом порядку, відсторонення від керування транспортним засобом, та повідомлено про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за порушення п 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Із відеозапису вбачається, що поведінка ОСОБА_1 не відповідає обстановці, він вчиняє дії спрямовані на уникнення відповідальності за порушення ПДР, ухиляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер. Апеляційний суд вважає, що відеозаписом із нагрудної бодікамери працівника поліціі зафіксовано обставини, викладені в протоколі і такий відеозапис є доказом, що підтверджує факт вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення, що йому інкримінується. Отже факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у запропонований працівником поліції спосіб (як на місці зупинки так і у медичному закладі) повністю підтверджується встановленими суддею суду першої інстанції обставинами справи про адміністративне правопорушення та знайшов своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом. При цьому апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 зобов`язаний був виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за перебування водія у стані алкогольного сп`яніння, а саме за відмову водія від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є окремою складовою диспозиції ч. 1 ст. 130 КупАП. Таким чином відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що не враховано ОСОБА_1 . Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили водія в можливостях ефективно використати свої права, в тому числі право пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу чи у лікаря - нарколога у медичному закладі, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність. Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому суд зважає на те, що мотиви відмови від проходження огляду на стан сп`яніння не мають значення для висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. У суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність даних, зафіксованих на відеозаписі, наданому працівниками поліції. Суддя суду першої інстанції вірно вважав, що при оформленні матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейськими не було допущено порушень вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, що призвели б до порушення основоположних/фундаментальних прав особи, які у свою чергу потягли за собою визнання здобутих доказів недопустимими. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. З аналізу положень вказаної статті вбачається, що у даній справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст.ст.254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів) та в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Саме невиконання ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху є об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і являється предметом судової перевірки у даній справі. Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою не виконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан сп`яніння. Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Доказів оскарження дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку ОСОБА_1 та його захисниками апеляційному суду не надано. Будь - яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Отже, апеляційний суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою, що обгрнутовано покладено суддею суду першої інстанції в основу постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки останній, керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, на вимогу поліцейського, відмовився пройти у встановленому порядку огляд з метою визначення стану алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення. У своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. The United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції. Отже, апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Та обставина, що суддею не було відображено у постанові відомості щодо надходження від сторони захисту клопотання про закриття провадження у справі, не може слугуватипідставою для скасування оскаржуваної захисником постанови, оскільки суддя дійшов висновку про винуватість особи у вчинені правопорушення, яке йрму інкримінується та не вбачав підстав для закриття провадження у справі. Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, захисником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди сторони захисту та особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є окремим видом відповідальності за порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та є закінченим складом правопорушення. Застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є доречним, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутній будь - який розумний сумнів у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Встановлені судами першої і апеляційної інстанції обставини справи повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що їй інкримінується. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею суду першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Л. Д. Поливач