Постанова 4821 № 707/3248/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/821/430/26Головуючий по першій інстанції Справа № 707/3248/25 Категорія: 304090000 Волкова Н.С. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», відповідач ОСОБА_1 , особа, яка подає апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Микитишин Оксана Миколаївна, розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Микитишин Оксани Миколаївни на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2025 року (у складі судді Волкової Н.С.) в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У серпні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду із вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ОСОБА_1 03.08.2024 укладено кредитний договір № 03.08.2024-10000222. Відповідач не виконав умови вказаного кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 33200 грн, яка складається з наступного: 10000 грн заборгованість за кредитом, 15500 грн заборгованість за відсотками, 5000 грн неустойка, 900 грн комісія, 1800 грн додаткова комісія, яку позивач просив стягнути на свою користь. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 27.11.2025 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.08.2024-100002227 від 03.08.2024 у загальному розмірі 28200 грн, яка складається з наступного: 10000 грн заборгованість за кредитом, 15500 грн заборгованість за відсотками, 900 грн комісія, 1800 грн додаткова комісія. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Ухвалюючи таке рішення, суд мотивував тим, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких ТОВ «Споживчий центр» перерахувало відповідачу кошти в розмірі 10000 грн, однак останній не повернув своєчасно кредит, не сплатив проценти за користування кредитними коштами, комісію пов`язану з наданням кредиту та обслуговуванням кредитної заборгованості, умови щодо нарахування яких погоджені з відповідачем при підписанні договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яку належить стягнути з відповідача. Відмовляючи у стягненні неустойки, суд врахував положення п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого позичальники на період дії воєнного стану звільняються від обов`язку сплати неустойки за прострочення кредиту. Не погоджуючись із таким рішенням суду, представником відповідача адвокатом Микитишин О.М. через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що рішення суду є незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права, що перешкодило з`ясуванню дійсних обставин справи. Скаржник стверджує, що ОСОБА_1 не укладала жодних кредитних договорів із ТОВ «Споживчий центр», зокрема, і кредитного договору (оферти) № 03.08.2024 100002227 від 03 серпня 2024 року. Будь-які відносини між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 відсутні. Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту на підставі кредитного договору. Також, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 не є володільцем картки за № 4441-11XX-XXXX-4302. Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Згідно з п. 1 ч. 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 січня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків. Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика, кредит, банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) № 03.08.2024-100002227 шляхом підписання електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) E782 заявки, пропозиції та підтвердження щодо укладення даного Договору. Пунктом 2 даного договору визначено, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті пози чальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозицій (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомлені на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті. Відтак, колегія суддів доходить висновку, що кредитний договір був підписаний у відповідності до Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Відповідно до умов, які викладені в заявці кредитного договору, відповідачу надається кредит у розмірі 10000 грн строком на 124 дні, дата повернення кредиту 14.12.2024. Відповідно до п. 7,8 заявки процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Згідно з п. 12 заявки Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 900 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Пунктом 17 заявки перебачено неустойку в розмірі 100 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. У заявці також вказано, що реквізити належного позичальнику платіжного засобу для перерахування коштів є наступними: 4441-11XX-XXXX-4302. Відповідно до листа вих. № 48-3007 від 30.07.2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України № 3 від 11.11.2013. Між позивачем та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 03.08.2024 19:03:13 на суму 10000 (десять тисяч) грн, номер картки 4441-11XX-XXXX-4302 , номер транзакції в системі iPay.ua 471188131, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 03.08.2024?100002227. Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 03.08.2024-100002227 від 03.08.2024, заборгованість відповідачки становить 33200 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за кредитом, 15500 грн заборгованість за відсотками, 5000 грн неустойка, 900 грн комісія, 1800 грн додаткова комісія. З урахуванням встановлених судом обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини. В апеляційній скарзі представник відповідача адвокат Микитишин О.М. зазначає, що позивачем не доведено факт перерахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 . З такими твердженнями суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне. В заяві позичальника, яка є невід`ємною частиною кредитного договору та формується безпосередньо позичальником на сайті кредитодавця після його ідентифікації, міститься інформація щодо дати видачі кредиту 03.08.2024, розміру кредиту 10000 грн та строку, на який надається кредит, а саме 124 дні з дати його надання. Положеннями п. 3 вказаного кредитного договору, визначено, що сума кредиту, строк, дата повернення кредиту, а також проценти за користування кредитом встановлюються в заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти. Також, в п. п. 7-10 містяться відомості про розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами. Пунктами 11 та 12 визначено розмір комісій за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості. З огляду на викладене, сторонами було обумовлено всі істотні умови кредитування, а саме щодо розміру кредиту, строку повернення, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісії. Окрім наведеного, в заявці, яка формується безпосередньо позичальником, зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами 44410-11ХХ-ХХХХ-4302. Слід зауважити, що позивач ТОВ Споживчий центр» не є банківською установою та відповідно до умов укладеного кредитного договору грошові кошти надані у кредит перераховуються на вже наявний відкритий рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача. Тобто, саме позичальником зазначаються відомості щодо номеру рахунку, на який перераховуються в подальшому кредитні кошти. Зазначений в заявці номер рахунку відповідає наведеному безпосередньо в укладеному між сторонами кредитному договорі, а саме п. 4.1 містить відповідну інформацію. На підтвердження перерахування кредитних кошів на рахунок позичальника ОСОБА_1 , позивачем до матеріалів справи долучено копію листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (адресованого ТОВ «Споживчий центр»), з якого вбачається, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» було успішно перераховано кошти 03.08.2024 19:03:13 на суму 10000 (десять тисяч) грн, номер картки 4441-11XX-XXXX-4302 , номер транзакції в системі iPay.ua 471188131, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 03.08.2024 100002227. Окремо слід зазначити, що матеріали даної справи не містять доказів, що картка 4441-11XX-XXXX-4302 не належить ОСОБА_1 . Довідки про наявність рахунків, що долучені до апеляційної скарги, не містять вичерпного переліку всіх відкритих карткових рахунків на ім`я відповідача. Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.). Тобто, враховуючи викладене, зважаючи на наявну в листі інформацію щодо номеру кредитного договору, розміру кредитних коштів, а також зазначення реквізитів платіжного засобу позичальника, колегія суддів дійшла висновку про доведеність факту здійснення перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 за допомогою системи iPay.ua (номер транзакції 471188131) у визначеному сторонами розмірі, а тому доводи апеляційної скарги в даній частині не знайшли свого підтвердження. Таким чином, зважаючи на викладене в своїй сукупності, оскільки наявними матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів, обумовлення сторонами розміру процентної ставки за користування наданим кредитом та строк надання, відсутність в матеріалах справи відомостей про повернення позичальником отриманих в кредит грошових коштів та сплату процентів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав, в даному випадку, для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000 грн та процентами в розмірі 15500 грн. Щодо стягнення комісії в розмірі 900 грн та додаткової комісії в розмірі 1800 грн, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до п. 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі, комісії за розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Оскільки умовами кредитного договору, а саме п. 11, передбачено комісію в розмірі 900 грн за надання кредиту, то нарахування такої комісії є правомірним та узгоджується із положенням Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10.06.2017. Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідач до укладення кредитного договору особисто ознайомилася та погодилася з умовами кредитного договору, зокрема з сумою кредиту, розміром відсотків за користування кредитними коштами, розміром комісії, строком кредитування, графіком погашення, наслідками, які настають у випадку невиконання зобов`язань, та електронним підписом добровільно, з власної волі підписала кредитний договір та прийняла запропоновані позивачем умови. Доказів того, що відповідач оспорювала кредитний договір або окремі його пункти, чи договір визнавався судом недійсним, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції скаржником не надано, а тому договір є обов`язковим до виконання сторонами. Також, п. 12 кредитного договору передбачає стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавцю забороняється встановлювати у кредитному договорі плату за керівництво або адміністрування кредиту, або за інші дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 204/2321/22 (провадження № 14-211цс21) сформульовано правовий висновок, згідно з яким норми законодавства розмежовують супутні послуги фінансової установи, що надаються споживачу (і за які може стягуватися плата), та дії, які установа вчиняє для забезпечення власної діяльності (ведення обліку, моніторинг заборгованості, супровід справи). Оскільки обслуговування кредиту є прямим обов`язком фінансової установи за законом, стягнення за це окремої плати (комісії) створює істотний дисбаланс прав і обов`язків на шкоду споживачу. Така умова договору є нікчемною в силу закону на підставі статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Суд першої інстанції на вказані норми закону не звернув уваги, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача додаткової комісії у розмірі 1800 грн. Отже, рішення суду в частині стягнення додаткової комісії за обслуговування кредиту підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в цій частині позовних вимог. З огляду на викладене, загальний розмір заборгованості, що підлягає до стягненню з відповідача за вказаним кредитним договором, включаючи тіло кредиту у розмірі 10000 грн, відсотки за користування кредитом у розмірі 15500 грн та комісію за надання кредиту в розмірі 900 грн, становить 26400 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі позовної заяви позивачем ТОВ «Споживчий центр» було сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. Беручи до уваги, що за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції, позовні вимоги задоволено на 79,5 %, то з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути судовий збір у розмірі 1925,81 грн за розгляд справи в суді першої інстанції. Оскільки апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню (6,38 %), то відповідно з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 196,91 грн. Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, оскільки на ОСОБА_1 покладається більша сума судових витрат, то з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягають стягненню судові витрати, а саме витрати зі сплати судового збору в розмірі 1728,90 грн. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Микитишин Оксани Миколаївни задовольнити частково. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2025 року у даній справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» додаткової комісії в розмірі 1800 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Остаточно визначити, що до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягає заборгованість за кредитним договором № 03.08.2024-100002227 від 03.08.2024 у загальному розмірі 26400 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1728,90 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України. Судді Ю.В. Сіренко О.М. Новіков Т.Л. Фетісова