Постанова КЦС ВС № 759/25646/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Київ справа № 759/25646/21 провадження № 61-14618св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідачка - ОСОБА_1 , особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дрьоміна Лариса Володимирівна, та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Топчій Петро Іванович, на ухвалу Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Желепи О. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В., від 28 жовтня 2025 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу спадкодавця.

2. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідно до укладеного 13 листопада 2007 року кредитного договору ОСОБА_3 отримав від банку кредит в сумі 317 079,40 доларів США, зі сплатою 11,04% річних і терміном повернення до 13 листопада 2017 року.

3. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер, а його спадкоємці мали право подати заяву про прийняття або відмову від спадщини у шестимісячний строк. 03 вересня 2021 року банк направив до нотаріальної контори претензію кредитора, на яку 13 вересня 2021 року нотаріус повідомив, що спадкоємці ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися, а спадкова справа заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».

4. Водночас спадкоємцем, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 . 5. 02 жовтня 2021 року ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно з якою банк пред`явив до неї свої вимоги, проте вказана вимога залишилась без реагування з боку відповідачки.

6. За розрахунками банку, станом на дату смерті ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2007 року становила 1 052 302,08 доларів США, яка складається з: 247 983,43 доларів США - заборгованості за кредитом; 168 435,44 доларів США - заборгованості за відсотками; 51 237,90 доларів США - заборгованості з комісії; 584 645,31 доларів США - пені.

7. Посилаючись на те, що кредитна заборгованість не погашена, а до відповідачки після прийняття спадщини перейшов обов`язок щодо її повернення, враховуючи, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника повернення певної суми заборгованості, банк просив суд стягнути з відповідачки тіло кредиту у розмірі 247 983,43 доларів США. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 247 983,43 доларів США, за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № К5ОSGA00000091, що за курсом Національного банку України складає 6 539 323, 05 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

9. Суд першої інстанції виходив із того, що АТ КБ «ПриватБанк», як кредитор, звернулось із вимогою до спадкоємця померлого боржника шляхом направлення претензії нотаріусу з дотриманням строків, установлених статтею 1281 ЦК України. Дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , яка проживала разом із ним, є такою, що прийняла спадщину в силу закону, тому повинна сплатити заборгованість за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

10. Рішення суду першої інстанції оскаржила особа, яка не брала участі у справі, дочка спадкодавця - ОСОБА_2 .

11. ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуване рішення стосується її права, інтересів та обов`язків, оскільки вона також є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька, але не може реалізувати своє право на спадкове майно й отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, зокрема на 1/4 частину спадкового майна (квартири), через накладений на квартиру арешт в порядку примусового виконання рішення суду у розглядуваній справі.

12. Вважає, що суд не врахував, що вона як дочка померлого належить до спадкоємців першої черги за законом разом із ОСОБА_1 , а отже суд не встановив коло спадкоємців. При цьому банк не пред`являв до неї жодних вимог.

13. Звертає увагу, що в рішенні суду не встановлено склад та вартість спадкового майна, ураховуючи той факт, що ціна 1/2 частини квартири, як спільної сумісної власності подружжя є значно меншою ніж сума заборгованості за кредитним договором, а іншого майна ОСОБА_3 не мав. Однак в рішенні суду не зазначено, що відповідно до положень статті 1282 ЦК України вимоги кредитора задовольняються лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

14. Зауважує, що відповідно до звіту про оцінку майна від 17 квітня 2024 року вартість спадкової квартири становить 3 702 072 грн.

15. Крім того, Святошинський районний суд м. Києва заочним рішенням від 10 листопада 2015 року у справі № 759/20592/14-ц за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 вже стягнув з нього заборгованість за кредитним договором № К50SGA0000091 від 13 листопада 2007 року. Це рішення суду в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалося і є таким, що набрало законної сили.

16. Вважає, що суд не надав правової оцінки вказаним обставинам в контексті того, що позовні вимоги заявлені у цій справі вже були предметом розгляду в справі № 759/20592/14-ц. Інформація про рух справи в судах

17. Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.

18. Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що суд першої інстанції при вирішенні спору не встановив коло спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, пред`явлених лише до ОСОБА_1 , розглянув справу без участі належного співвідповідача, що є порушенням норм процесуального права. Суд, зокрема зазначив, що, окрім дружини померлого, спадкоємицею першої черги є його дочка ОСОБА_2 , яка також прийняла спадщину, проте претензію і позов банк пред`явив лише до ОСОБА_1 .

19. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в касаційному порядку оскаржив банк, який просив ці судові рішення скасувати в частині визначення розміру заборгованості, ухваливши нове судове рішення, яким позов задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 925 518 грн, у межах вартості спадкового майна - 1/4 частини квартири одержаної відповідачкою у спадщину.

20. Постановою Верховного Суду від 04 червня 2025 рокукасаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

21. Колегія суддів виходила з того, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість без залучення іншого спадкоємця вирішення спору і стягнення зі спадкоємця боржника, який прийняв спадщину, заборгованості спадкодавця в межах вартості успадкованого відповідачкою майна. Короткий зміст оскарженої ухвали апеляційного суду

22. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року - закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, оскільки рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалося. Короткий зміст вимог касаційних скарг

23. У касаційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять ухвалу Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року скасувати, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

24. У листопаді 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дрьоміна Л. В., та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Топчій П. І., подали касаційні скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року.

25. Ухвалами Верховного Суду від 08 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 759/25646/21, які надійшли до Верховного Суду у лютому 2026 року. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

26. Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначають неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час закриття апеляційного провадження.

27. Вказують, що суд першої інстанції визначив розмір заборгованості за кредитним договором без урахування вартості спадкового майна (квартири), одержаного у спадщину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та не вказав у рішенні, що стягнення здійснюється в межах вартості такого майна.

28. Зауважують, що розмір заборгованості ОСОБА_1 було визначено з урахуванням вартості спадкового майна, прийнятого у спадщину іншим спадкоємцем - ОСОБА_2 , що у подальшому стало підставою для накладення арешту на все спадкове майно та є перешкодою для реалізації ОСОБА_2 своїх спадкових прав.

29. Звертають увагу, що банк не пред`явив вимог до ОСОБА_2 відповідно до статті 1281 ЦК України і фактично погодився з доводами апеляційної скарги в тій частині, що розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, має бути визначено в сумі 925 518 грн, тобто в межах вартості одержаного відповідачкою спадкового майна.

30. Наголошують, що при новому розгляді справи апеляційний суд не дослідив обставини справи та докази, зокрема звіт про вартість майна від 17 квітня 2024 року, відповідно до якого вартість спадкової квартири становить 3 702 072 грн. Суд відхилив клопотання ОСОБА_1 про дослідження обставин справи, долучення нових доказів на підтвердження вартості спадкової квартири та інших доказів, отриманих після ухвалення рішення суду першої інстанції і таким чином не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 04 червня 2025 року у цій справі.

31. Вважають, що рішенням суду першої інстанції покладено на ОСОБА_1 обов`язок задовольнити вимоги кредитора спадкодавця без урахування вартості спадкового майна, одержаного нею у спадщину, та за рахунок квартири, яка є спільною власністю подружжя, що призведе до незаконного позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 єдиного житла. Відзив на касаційну скаргу не подано Обставини справи, встановлені судами 32. 13 листопада 2007 року ОСОБА_3 уклав із АТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір № К5ОSGA00000091, відповідно до якого отримав кредит в сумі 317 079,40 доларів США, зі сплатою 11,04% річних та кінцевим терміном повернення до 13 листопада 2017 року.

33. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

34. За розрахунками банку, на дату смерті позичальника, заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором від 13 листопада 2007 року становила 247 983,43 доларів США. 35. 03 вересня 2021 року банк надіслав претензію кредитора до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, в якій зокрема просив повідомити, чи відкрито спадкову справа після смерті ОСОБА_3 . 36. 13 вересня 2021 року нотаріальна контора повідомила, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріуса не зверталися, а спадкова справа смерті ОСОБА_3 заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».

37. Зі спадкоємцем, на час відкриття спадщини проживала його дружина ОСОБА_1 , яка є такою, що прийняла спадщину в силу закону. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

38. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

39. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

40. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

41. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

42. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

43. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

44. Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

45. У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

46. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

47. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 вказав, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або наступні обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов`язків, тобто судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги. Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки.

48. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 175/5649/13-ц, 13 січня 2025 року у справі № 948/2166/23 та від 22 січня 2025 року у справі № 367/3693/20, від 29 січня 2025 року у справі № 205/2916/20.

49. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

50. Велика Палата Верховного Суду у пункті 10.2 постанови від 04 березня 2026 року у справі № 922/5241/21 наголосила, що судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.

51. У розглядуваній справі банк звернувся до суду із позовом про стягнення боргу до ОСОБА_1 , як спадкоємця померлого боржника.

52. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги про стягнення заборгованості, заявлені до ОСОБА_1 , задоволено.

53. Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, в якій, серед іншого, вказала, що це рішення стосується її прав, інтересів та обов`язків, оскільки вона також є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 і не може реалізувати свої спадкові права й отримати свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частину спадкового майна (квартири), через накладений на квартиру арешту в порядку примусового виконання рішення суду у розглядуваній справі.

54. Апеляційний суд, зокрема, врахувавши, що оскарженим рішенням суду вирішено вимоги банку про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , дійшов правильного висновку про те, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалося.

55. Будь-яких вимог у справі, що переглядається, до ОСОБА_2 не заявлено.

56. Натомість відповідачка ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржила.

57. Виконання рішення суду в цій справі не може відбуватися за рахунок майна особи, яка не брала участі у справі, у тому числі й ОСОБА_2 .

58. Щодо доводів ОСОБА_2 про те, що внаслідок ухвалення оскарженого рішення було накладено арешт на спадкове майно, який перешкоджає їй реалізувати свої спадкові права, то колегія суддів зауважує, що спадкоємець, який не є стороною виконавчого провадження, у якому накладено арешт на майно, має право звернутися з позовом про зняття арешту з цього майна (див. постанову Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 756/12092/24).

59. Помилкове посилання апеляційного суду на те, що виконання рішення суду в цій справі можливе за рахунок майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали про закриття апеляційного провадження, яка не є ні виконавчим документом, ні підставою для видачі виконавчого документу.

60. За змістом статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

61. Отже в силу імперативних положень вказаної норми, відповідальність спадкоємця боржника обмежена вартістю майна одержаного у спадщину.

62. Правова позиція банку у розглядуваній справі висловлена, зокрема, під час першого касаційного провадження свідчить, що банк не заперечує наявність у ОСОБА_1 , як спадкоємця померлого позичальника, зобов`язання погасити заборгованість за кредитним договором саме в межах вартості майна, одержаного нею у спадщину.

63. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року, оскарженою в межах цього касаційного провадження ухвалою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року не вирішувались.

64. У разі виникнення таких питань, процесуальний порядок дій боржника, визначений розділом VI ЦПК України.

65. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

66. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

67. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

68. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

69. Оскаржене судове рішення є достатньо вмотивованими та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

70. В межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду - без змін. Керуючись статтями 2, 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дрьоміна Лариса Володимирівна, та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Топчій Петро Іванович, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников