Постанова Дніпровський апеляційний суд № 0417/8689/2012

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4094/26 Справа № 0417/8689/2012 Суддя у 1-й інстанції - Мачуського О.М. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О., суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., при секретарі Пікос А.О.Ю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 07 січня 2026 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про примусове проникнення до житла боржника в рамках виконавчого провадження № 62176054, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», - В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька О.О. звернулась до Індустріального районного суду міста Дніпра з поданням про надання дозволу на примусове проникнення приватного виконавця до житла боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення арешту та опису майна, належного боржнику. Посилаючись на те, що у неї на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 62176054 з примусового виконання виконавчого листа № 2/0417/5097/2012 виданого 11.10.2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська (суддя Г.О.Кухтін) про стягнення на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - заборгованість за кредитним договором від 25 січня 2008 року № 12/ф/М5 в сумі 21610,54 доларів США, що складається з тіла кредиту в сумі 20038,00 долари США, процентів в сумі 1572,54 долари США, а також пені в сумі 24541,30 грн. й судового збору в сумі 3219,00 грн.. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 07 січня 2026 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про примусове проникнення до житла боржника в рамках виконавчого провадження № 62176054 відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що приватний виконавець не навів обґрунтованих фактів на підтвердження необхідності проведення виконавчих дій із проникненням до житлового приміщення та виконання усіх інших можливих спроб виконати рішення суду, відповідно до норм діючого законодавства, без примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи. В апеляційній скарзі ПАТ АТ «Укргазбанк» просить ухвалу скасувати та задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про надання дозволу на примусове проникнення приватного виконавця до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково не визнано акти, складені приватним виконавцем Русецькою О.О., у якості доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджання у здійсненні виконавчих дій. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Так, судом встановлено, що згідно виконавчого листа, виданого 11.10.2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська (суддя Г.О.Кухтін) про стягнення на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - заборгованість за кредитним договором від 25 січня 2008 року № 12/ф/М5 в сумі 21610,54 доларів США, що складається з тіла кредиту в сумі 20038,00 долари США, процентів в сумі 1572,54 долари США, а також пеню в сумі 24541,30 грн. й судовий збір в сумі 3219,00 грн. (три тисячі двісті дев`ятнадцять гривень 00 коп.). 26.05.2020 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62176054. У відповіді МВС, зазначено про відсутність даних про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Згідно з відповіддю Державної фіскальної служби, боржник за податковим номером 2116208781 на обліку у ДФС не перебуває, інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО відсутня. 27.05.2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 06.06.2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт грошових коштів боржника. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: 1/4 ч. квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває в іпотеці АТ КБ «Приватбанк». 10.07.2020 року приватним виконавцем за заявою боржника винесено постанову про зняття арешту з грошових коштів, що містяться на рахунку для зарахування пенсійних виплат. 30.06.2021 року приватним виконавцем зроблений письмовий Виклик боржника. 22.09.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника частини квартири, за адресою: АДРЕСА_1 . 15.07.2025 року до приватного виконавця надійшло клопотання представника АБ «Укргазбанк» про звернення до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника. 06.08.2025 року приватним виконавцем зроблений письмовий Виклик боржника. 24.09.2025 року приватним виконавцем винесено письмове попередження боржнику та стягувачу про необхідність прибути 29.09.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , для опису та арешту вилученого майна. 29.09.2025 року приватним виконавцем складено Акт про неможливість перевірки майнового стану боржника, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 , двері ніхто не відчинив. 29.09.2025 року приватним виконавцем зроблений письмовий Виклик боржника. 28.10.2025 року приватним виконавцем винесено письмове попередження боржнику та стягувачу про необхідність прибути 31.10.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , для опису та арешту вилученого майна. 28.10.2025 року приватним виконавцем зроблений письмовий Виклик боржника. 31.10.2025 року приватним виконавцем складено Акт про неможливість перевірки майнового стану боржника, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 , двері ніхто не відчинив. Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що приватний виконавець не навів обґрунтованих фактів на підтвердження необхідності проведення виконавчих дій із проникненням до житлового приміщення та виконання усіх інших можливих спроб виконати рішення суду, відповідно до норм діючого законодавства, без примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Недоторканність житла є однією з конституційних та конвенційних гарантій громадян. Відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Згідно із ст. 311 ЦК України житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду. Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб). Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, яка ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому, питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права. Проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. У постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №757/41727/19-ц зазначено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій. Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння. Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. Згідно із п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, а також особи, у якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду. За змістом положень ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця. Відповідно до ч. 1-3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду. Державний виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння. Проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння. Відповідно до постанови Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі за № 678/282/16-ц, право виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань. При цьому, відповідно до діючого законодавства у поданні про примусове проникнення до житла особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, повинні бути зазначені достовірні дані про наявність такого майна у приміщенні, до якого потрібно здійснити примусове проникнення. Доводи апеляційної скарги про те, що Приватним виконавцем Русецькою О.О. здійснено всі можливі виконавчі дії, що підтверджують умисне ухилення боржника від виконання рішення суду, проте, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, з огляду на наступне. Приватним виконавцем Русецькою О.О. до подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника не було додано доказів обізнаності боржника ОСОБА_1 про відкрите виконавче провадження. У справі відсутні також будь-які докази, що боржник перешкоджав приватному виконавцю у вчиненні виконавчих дій, приховувала майно або вчиняла інші дії щодо умисного ухилення від виконання судового рішення. Акти приватного виконавця від 29.09.2025, 31.10.2025 року про недопуск виконавця до квартири боржника за адресою: АДРЕСА_1 не містить відомостей про присутність боржника чи інших осіб у вказаному домоволодінні на час його складення, в зв`язку з чим не підтверджується факт недопуску чи перешкоджання боржником вчиненню виконавчих дій. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. про примусове проникнення до житла боржника. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» - залишити без задоволення. Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 07 січня 2026 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошено 26 травня 2026 року. Повний текст судового рішення складено 28 травня 2026 року Головуючий суддя М.О. Макаров Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова