Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/8659/25

Справа № 303/8659/25 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27.05.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., за участю ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Стегури Н. Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/12/26, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.12.2025. Цією постановою, з урахуванням постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.12.2025 про виправлення описки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 571853, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одну тисячу двадцять) грн. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 767976, - закрито, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. Направлено ОСОБА_1 в порядку, визначеному ст. 39-1 КУпАП до відповідального суб`єкта виконавчого комітету Мукачівської міської ради для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» строком на 03 (три) місяці. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 571853 від 27.10.2025 та постанови судді від 18.12.2025 вбачається, що 27.10.2025 о 15 год за адресою АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, тобто умисно вчинив дії психологічного, економічного характеру, а саме погрожував, ображав, обзивав, позбавляв у праві пересування (замкнув на декілька годин у квартирі), до своєї дружини ОСОБА_3 , внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_3 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 767976 від 31.10.2025 та постанови судді від 18.12.2025 вбачається, що 27.10.2025 біля 14 год за адресою АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив діяння, передбачене Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_3 умисні дії психологічного -2- характеру, що полягали у висловлюванні в її бік нецензурною лайкою, образах та залякуванні, що завдало їй психологічних страждань та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. У цій частині судом першої інстанції провадження в справі закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 18.12.2025 про притягнення його до адміністративно відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 571853 скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою. Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 57853 від 27.10.2025 та письмові пояснення ОСОБА_3 є недостатніми доказами, оскільки вони не відтворюють реальних обставин сімейних непорозумінь, які виникли між ним і його дружиною 27.10.2025, які б поза розумним сумнівом доводили його винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення. Протокол не місить конкретних його діянь вчиненого насильства та відомостей про наслідки, настання яких є обов`язковою умовою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а саме сварка не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Докази, які б підтверджували пояснення ОСОБА_3 , судом не встановлені, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях та емоційній заяві дружини. Судом проігноровано надані ним докази та пояснення в судовому засіданні, не надано їм неупереджену, об`єктивну оцінку, про те, що він ненавмисно взяв ключі дружини, а по інерції, виходячи з квартири витягнув ключі із замка дверей, поклав їх у сумку та поїхав на роботу і він реально не міг привезти дружині ключі від квартири, оскільки проводив тренування групи дітей, про що свідчить графік тренувань. Про те, що в квартирі не було їжі це вигадка дружини. Умисного наміру позбавити дружину її прав і свобод на 4 години не мав. Суд з особистої ініціативи акцентував увагу на тому, що в наслідок його дій, ОСОБА_3 була позбавлена можливості спуститись з немовлям в укриття під час ймовірної повітряної тривоги, хоча дружина не вказувала про це в свої поясненнях. Суд не вказав, яка була завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю дружини та донці від того, що ОСОБА_3 не мала ключів. Крім того, суд не вірно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП по кваліфікуючій ознаці повторність, оскільки постановою Закарпатського апеляційного суду від 21.11.2025 постанову Мукачівського міськрайонного суду від 22.08.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у справі № 303/6263/25, скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Крім того, в оскаржуваній постанові, судом першої інстанції допущені описки, а саме не вірно вказано його по батькові. Таким чином, із досліджених судом доказів не вбачається події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження даних обставин суду не надано. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності потерпілої ОСОБА_3 , неявка якої з урахуванням положень ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що вказані особа повідомлена за допомогою смс-повідомлення та засобами поштового зв`язку, про що свідчать відповідні довідки про доставку. Зазначене свідчить про те, що апеляційним судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення учасників справи про час та місце її розгляду. Разом з тим, клопотань про відкладення розгляду справи та відомостей про поважність причин неявки потерпілих до апеляційного суду не надходило. Тому, враховуючи -3- вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності потерпілої ОСОБА_3 , що не може розцінюватись як порушення її прав, передбачених ст. 269 КУпАП. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Сегури Н. Р., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП. Як убачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 не оспорюється постанова Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.12.2025 в частині закриття провадження у справі за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 767976 від 31.10.2025, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-2 КУпАП. Тому, з огляду на приписи ст. 294 КУпАП, висновки суду першої інстанції у цій частині не перевіряються, визнаються належним чином вмотивованими та обґрунтованими, такими, що ґрунтуються на вимогах закону та наявних у матеріалах справи доказах. У зв`язку з чим, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги, а саме щодо незаконності постанови в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-2 КУпАП за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 571853 від 27.10.2025 . Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають -4- значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції, при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за подію, що мала місце 27.10.2025, врахував належні та допустимі докази про вчинення останнім домашнього насильства психологічного та економічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_3 та вірно зазначив, що ОСОБА_1 погрожував, ображав, обзивав, позбавляв у праві пересування (замкнув на декілька годин у квартирі) ОСОБА_3 , внаслідок чого їй була завдана шкода психологічному здоров`ю. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п`ятнадцяти діб. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, -5- сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктом 4, 14, 17 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначені наступні терміни: економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Таким чином, під домашнє насильство психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Під домашнє фізичне насильство підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно нанесено побої, заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 571853 від 27.10.2025 вбачається, що 27.10.2025 о 15 год за адресою АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, тобто умисно вчинив дії психологічного, економічного характеру, а саме погрожував, ображав, обзивав, позбавляв у праві пересування (замкнув на декілька годин у квартирі), до своєї дружини ОСОБА_3 , внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_3 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.; Крім того, вина ОСОБА_1 стверджується поясненнями потерпілої ОСОБА_3 , з яких вбачається, що 17.10.2025 у неї стався конфлікт з її чоловіком ОСОБА_4 , внаслідок чого останній забрав її ключі від квартири і залишив її зачиненою вдома з дворічним немовлям. На її неодноразові дзвінки приїхати та відчинити двері, привезти додому продукти харчування, оскільки вдома не було що їсти, ОСОБА_1 не реагував, та коли повернеться додому її не повідомляв. Враховуючи, що потерпіла ОСОБА_3 годує доньку грудьми, а внаслідок дій ОСОБА_1 у неї не було -6- молока, також страждала їх дитина. Крім того, близько 19 год розпочалася повітряна тривога, а вона з немовлям була зачинена у квартирі на дев`ятому поверсі, тому була змушена звернутись до працівників поліції. Чоловік повернувся додому лише через 30 хв після початку повітряної тривоги разом з працівниками поліції. Загалом вона разом з немовлям без їжі була зачинена в квартирі близько 4 години. Крім того, ОСОБА_3 вказувала на те, що це не перше її звернення до органів поліції через домашнє насильство з боку її чоловіка ОСОБА_1 ; - поясненнями ОСОБА_1 , який вказав, що 27.10.2025 о 15 год у нього сталося непорозуміння з дружиною ОСОБА_3 , щоб уникнути конфлікту, він завчасно пішов на роботу, взявши замість своїх ключів, ключі, які були у вхідних дверях їхньої квартири. На прохання дружин привезти ключі, пояснив, що він на роботі і немає такої змоги, тому домовився привезти їх о 19 год. Психологічного або економічного насильства щодо дружини не вчиняв; - даними рапорту інспектора взводу 1 роти 3 УПП в Закарпатській області ДПП Анталовської М. про те, що 27.10.2025 близько 18 год 50 хв екіпажем «Жасмин 207» у складі Русин/Анталовська отримано виклик на службовий планшет «Домашнє насильство» за адресою: АДРЕСА_1 ; а також, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та DVD-дисками долученими працівниками поліції до матеріалів справи. Статтею 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Вказані докази в сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства по відношенню до своєї дружини ОСОБА_3 , що тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 173-2 КУпАП. Доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не заслуговують на увагу, оскільки документально не підтвердженні та спростовуються матеріалами справи, об`єктивними доказами вчинення психологічного та економічного насильства та поясненнями потерпілої про факти такого насильства, які узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах справи. Складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 з додержанням вимог ст. 256, 268 КУпАП, містить суть адміністративного правопорушення, опис встановлених обставин, містить зазначення суті порушення ОСОБА_1 , за що передбачена відповідальність за ст. 173-2 КУпАП. У зв`язку з наведеним, неспроможними апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі не конкретизовано у чому саме полягало здійснення ОСОБА_1 домашнього насильства і яка шкода заподіяна потерпілій. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що у протоколі зазначено про те, що ОСОБА_1 вчинив дії психологічного, економічного характеру, а саме погрожував, ображав, обзивав, позбавляв у праві пересування (замкнув на декілька годин у квартирі), до своєї дружини ОСОБА_3 , внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої. Викладені у протоколі обставини, які підтверджені доданими до нього доказами, безумовно свідчать про вчинення ОСОБА_1 дій, які підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, що свідчить про те, що у протоколі в достатній мірі розкрито та судом встановлено об`єктивну сторону вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. -7- Таким чином, достовірність даних, викладених у протоколі та правдивість показань потерпілої, перевірені апеляційним судом, а тому в даному випадку, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини даної справи і з урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173-2 КУпАП. Крім того, в ході апеляційного розгляду справи не встановлено й жодних достовірних даних про те, що у потерпілої ОСОБА_3 були підстави для обмови ОСОБА_1 у вчиненні щодо неї домашнього насильства, такі дані не підтверджені будь-якими належними доказами. Апеляційним судом також досліджено диск з відеозаписами з нагрудних боді-камер поліцейських, з яких вбачається, що поліцейські чекали ОСОБА_1 біля будинку за адресою його проживання, який прибув туди на автомобілі. Працівникам поліції він пояснив, що у них з дружиною стався конфлікт. Він йшов на роботу, тому взяв ключі, які були, і зачинив квартиру. Привезти ключі дружині не зміг, оскільки працює тренером з дітьми, яких не міг залишити. З відео також вбачається, що потерпіла ОСОБА_3 , до приїзду працівників поліції, перебувала зачиненою у квартирі. Також, потерпіла ОСОБА_3 після того, як ОСОБА_1 відчинив двері квартири, пояснила працівникам поліції, що чоловік зачинив її у квартирі з немовлям без їжі. Крім того, вже не вперше вона звертається до поліції щодо поведінки ОСОБА_1 , який систематично вчиняє щодо неї психологічне насильство, ображає нецензурною лайкою, звинувачує її у непристойній поведінці, говорить, що дитина не його, що вона нічого не досягла у житті і він її утримує. Також мало місце фізичного насилля, що виразилося у штовханнях та ляпасах. З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що постанова ґрунтується лише на емоційній заяві потерпілої ОСОБА_3 , і будь-які інші докази його вини в матеріалах справи відсутні, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані та такі, що не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо своєї дружини ОСОБА_3 , і будь-яким чином не впливають на висновок суду першої інстанції про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції з особистої ініціативи акцентував увагу на тому, що в наслідок його дій, потерпіла ОСОБА_3 була позбавлена можливості спуститися в укриття під час повітряної тривоги, апеляційний суд визнає неспроможними та відхиляє, оскільки такі спростовуються наявними матеріалами справи доказами, зокрема письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 . Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що в оскаржуваній постанові судом першої інстанції допущені описки в його прізвищі по батькові, апеляційний суд указує на те, що такі Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області були виправлені шляхом ухвалення постанови про виправлення описки від 29.12.2026, і зазначена обставина жодним чином не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_3 . Доводи апеляційної скарги мають формальний характер та зводяться фактично до переоцінки доказів, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства, а також спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Висновок суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства психологічного та економічного характеру є обґрунтованим та базується на сукупності доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи. -8- Разом з тим, як вбачається зі змісту протоколу ВАД № 571853 від 27.10.2025, рапорту інспектора взводу 1 роти 3 УПП в Закарпатській області ДПП Анталовської М. від 27.10.2025, та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ставиться у провину повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою статті 173-2 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Проте, апеляційним судом встановлено, що на момент ухвалення Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області оскаржуваної постанови від 18.12.2025 (справа № 303/8659/25), постановою Закарпатського апеляційного суду від 21.11.2025 (справа № 303/6263/25), постанова Мукачівського міськрайоного суду від 22.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, скасована, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення У зв`язку з наведеним, дії ОСОБА_1 , які відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 571853 від 27.10.2025 та постанови судді від 18.12.2025 кваліфіковані за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, необхідно перекваліфікувати на ч. 1 ст. 173-1 КУпАП, виключивши таку кваліфікуючу ознаку як «повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню», оскільки відносно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто вчинив домашнє насильство, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Відповідно до положень ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову. У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено. З урахуванням наведеного, зважаючи, що досліджені докази у їх сукупності, які узгоджуються між собою, підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 підлягає зміні у частині кваліфікації дій останнього шляхом перекваліфікації його дій з ч. 2 на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у межах санкції цієї частини статті. Згідно ст. 23, 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. -9- При визначенні ОСОБА_1 виду та міри адміністративного стягнення апеляційний суд враховує характер та спосіб вчинення адміністративного правопорушення, ступінь вини правопорушника, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, та відомостей, які б характеризували ОСОБА_1 з негативної сторони. Тому, апеляційний суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_5 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн, яке відповідно санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є мінімальним. Саме таке стягнення з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, на переконання апеляційного суду є необхідним для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень, і у свою чергу відповідатиме меті адміністративного стягнення. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що до апеляційної скарги не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували вищенаведені висновки апеляційного суду та могли б слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення із закриттям провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково. Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.12.2025 щодо ОСОБА_7 змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 173-2 на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та пом`якшити йому адміністративне стягнення до штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. У решті постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.12.2025 щодо ОСОБА_7 залишити без зміни. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя