Постанова Волинський апеляційний суд № 161/2191/25

Справа № 161/2191/25 Провадження №33/802/208/25 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В. П. Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 березня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі: судді - Гапончука В.В., за участю особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої Стретович І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою представника Стретович Інни Сергіївни в інтересах потерпілої ОСОБА_2 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-2 КпАП України, В С Т А Н О В И В: Відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №595954 від 18.01.2025 року за те, що він 18.01.2025 року близько 17:40 години перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: виражався нецензурними словами, ображав, душив за шию та шарпав, чим міг завдати шкоду її психічному та фізичному здоров`ю. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КпАП України (а.с.4). З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №595956 від 18.01.2025 року вбачається, що 18.01.2025 року близько 17:40 години ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: виражався нецензурними словами, ображав, душив за шию та шарпав, в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим міг завдати шкоду його психічному здоров`ю. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.173-2 КпАП України (а.с.1). З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №595957 від 18.01.2025 року вбачається, що 18.01.2025 року близько 17:40 години ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: виражався нецензурними словами, ображав, душив за шию та шарпав, в присутності малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим міг завдати шкоду його психічному здоров`ю. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.173-2 КпАП України (а.с.2). З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №595958 від 18.01.2025 року вбачається, що 18.01.2025 року близько 17:40 години ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: виражався нецензурними словами, ображав, душив за шию та шарпав, в присутності малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим міг завдати шкоду її психічному здоров`ю. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.173-2 КпАП України (а.с.3). З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №595955 від 18.01.2025 року вбачається, що 18.01.2025 року близько 17:40 години ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: виражався нецензурними словами, ображав, душив за шию та шарпав, в присутності малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим міг завдати шкоду її психічному здоров`ю. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.173-2 КпАП України (а.с.5). Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2025 року провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-2 КпАП України закрито, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свою постанову суддя мотивувала тим, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що конфлікт, який виник 18.01.2025 року близько 17:40 години за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_2 мав ознаки домашнього насильства. На переконання суду події, які мали місце 18.01.2025 року близько 17:40 години за адресою: АДРЕСА_1 ,між ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_2 , були звичайним побутовим конфліктом. Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-2 КпАП України (а.с.31-32). Не погоджуючись із постановою судді представник Стретович І.С. в інтересах потерпілої ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій вважає, що постанова підлягає скасуванню. Вказує на те, що судом не враховано той факт, що домашнє насильство (фізичного та психологічного характеру) ОСОБА_1 відбувалося при дітях, одна з яких і викликала поліцію. ОСОБА_1 в суді першої інстанції не спростував факт вчинення ним фізичного насильства та намагався лише перекласти вину на саму потерпілу ОСОБА_2 . Цей факт не був досліджений у суді, не були допитані діти як безпосередні свідки домашнього насильства. Просить постанову суду від 19.02.2025 року скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 притягнути до відповідальності за ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-2 КпАП України (а.с.38-41). Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши потерпілу та її представника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; особу, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, який заперечив доводи апеляційної скарги; приходжу до наступного висновку. За змістом ст.245 КпАП України, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За правилами ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина 1 статті 173-2 КпАП України передбачає відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми. Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КпАП України є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Частина 2 статті 173-2 КпАП України передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно з п.14 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Згідно з п.17 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року № 2229-VІІІ, під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1, ч.2 ст.173-2 КпАП України, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Апеляційний суд зазначає, що для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Під час судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав, заперечував проти обставин, викладених в протоколах про адміністративні правопорушення. Пояснив, що між ним та дружиною часто виникають суперечки, жодних неправомірних дій відносно своєї дружини він не вчиняв. Суд першої інстанції до пояснень потерпілої ОСОБА_2 віднісся критично. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що такі пояснення потерпілої могли бути прийняті судом за умови, що вони узгоджуються з іншими доказами, які прямо чи непрямо підтверджували б вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень щодо ОСОБА_2 та дітей. Однак наявні в матеріалах провадження письмові пояснення як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , є власною позицією як особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, так і потерпілої, щодо конфлікту, який виник, та дій кожного із них під час цього конфлікту, а тому не можуть бути беззаперечним доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_1 . У даному випадку дійсним є лише факт того, що між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце побутовий конфлікт, однак не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що при складенні протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1, ч.2 ст.173-2 КпАП України, працівником поліції не було враховано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не встановлено вини особи, щодо якої складено протоколи про адміністративне правопорушення та наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаних адміністративних правопорушень. Дослідивши матеріали справи судом не встановлено достеменних відомостей, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 домашнього насилля. Конфлікт, який виник між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , носить обопільний характер. Стверджувати, що внаслідок сварки хтось із сторін постраждав більше, ніж інший, чи зазнав шкоди, немає. При цьому, конфлікт, який склався між подружжям у присутності дітей, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, оскільки завдання шкоди чи можливості її настання в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку. Апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які підтверджують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства стосовно потерпілих. Твердження апелянта про те, що постанова суду не відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Таким чином вважаю, що суддя місцевого суду всебічно, повно і об`єктивно з`ясував всі обставини справи та ухвалив законне, обґрунтоване рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви його ухвалення. Істотних порушень вимог КпАП України, які стосуються процедури розгляду судом справи про адміністративне правопорушення, не встановлено. З урахуванням встановлених обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст.173-2 КпАП України, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Стретович Інни Сергіївни в інтересах потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-2 КпАП України залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.