Постанова 4808 № 338/1710/25

Справа № 338/1710/25 Провадження № 22-ц/4808/947/26 Головуючий у 1 інстанції Шишко О. А. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Баркова В. М., суддів: Василишин Л. В., Томин О. О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ТОВ «Бізнес Позика» адвоката Клименка Тараса Васильовича на заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року у складі судді Шишка О. А., ухвалене у селищі Богородчани Івано-Франківської області, у справі за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ВСТАНОВИВ: У грудні 2025 року позивач ТОВ «Бізнес Позика» пред`явив до відповідача ОСОБА_1 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог вказував, що 21 лютого 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 488586-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» на суму 6 000 грн. зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 1,1669107 % за кожен день користування кредитом, на 16 тижнів та строком дії договору до 12 червня 2024 року. Вказував, що ТОВ «Бізнес Позика» належним чином виконало свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 01 грудня 2025 року утворилась заборгованість в розмірі 19 360,22 грн., з яких: 6 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 12 460,22 грн заборгованість за відсотками, 900 грн. заборгованість за комісією. Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 у добровільному порядку відмовляється сплачувати наявну заборгованість, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 19 360,22 грн. заборгованості за договором про надання кредиту № 488586-КС-001 від 12 червня 2024 року, а також 2 422,40 грн. сплаченого судового збору. Заочним рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 488586-КС-001 від 12 червня 2024 року у розмірі 13 620 грн., з яких: сума кредиту 6 000 грн., сума процентів за користування кредитом 6 720 грн., сума комісії 900 грн., а також 1 704,16 грн. судового збору. У апеляційній скарзі на зазначене рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 5 740,22 грн. представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» адвокат Клименко Т. В., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду в оскарженій частині змінити, а саме змінити суму стягнення з 13 620 грн. на 19 360,22 грн. В решті рішення просить залишити без змін. Також просить у разі задоволення апеляційної скарги здійснити розподіл судових витрат по цій справі. Представник ТОВ «Бізнес Позика» адвокат Клименко Т. В. вважає помилковим розрахунок судом першої інстанції відсотків за користування кредитом, який невірно ототожнив поняття денної процентної ставки та процентної ставки в день. Вказує, що судом першої інстанції не враховано того, що п.2.4 укладеного між сторонами кредитного договору передбачена фіксована Стандартна процентна ставка в день у розмірі 2,0000000% та фіксована знижена процентна ставка в день у розмірі 1,16691070 %. При цьому, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору та не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. При здійсненні розрахунку заборгованості за відсотками за користування кредитом поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що згідно з п. 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; (з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів 1,5 % (з 24 квітня 2024 року включно до 20 серпня 2024 року включно); з 21 серпня 2024 року включно та надалі 1%. Вищезазначений Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року, в той час договір був укладений 21 лютого 2024 року. Вказує, що у випадку дотримання позичальником орієнтовного графіку платежів та застосування зниженої процентної ставки в день у розмірі 1,16691070 денна процентна ставка становить 0,97%з розрахунку: ((6 640,00 / 6 000) / 113 днів х 100%), тобто не перевищує 1%. А тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 12 460,22 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Представник позивача звертає увагу суду на те, що за умовами дотримання відповідачем погодженого між сторонами графіку платежів, загальна сума до сплати відповідачупо процентам становила би 5 740 грн. Однак, боржником не було сплачено жодного платежу на погашення кредиту з простроченням по графіку за Договором № 488586-КС-001, що призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки, передбаченої у пункті 3.2.2 Договору. Зауважує, що згідно нового графіку платежів відповідач мав зробити перший плановий платіж 06 березня 2024 року у розмірі 1 580 грн., однак платіж не був зроблений вчасно і в повному розмірі (як і всі наступні), тому з 07 березня 2024 року почалось прострочення заборгованості по кредиту, а після спливу 7 (семи) днів, починаючи з восьмого дня 14 березня 2024 року почалось нарахування процентів за користування кредитом по збільшеній (Стандартній) процентній ставці у відповідності до пункту 3.2.2 Договору. Також зазначає, що проценти за користування кредитом у загальній сумі 12 460,22 грн. включають в себе: нараховані за Зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,16691070% в день у сумі 1 540,22 грн. у період з 21 лютого 2024 року по 13 березня 2024 року та нараховані за Стандартною процентною ставкою 2,00000000% в день у сумі 10 920 грн. у період з 14 березня 2024 року по 12 червня 2024 року (включно). При цьому, штрафні санкції за неналежне виконання умов договору не нараховувались та не входять складу позовних вимог, а проценти за користування кредитом після 12 червня 2024 року не нараховувались і їх розмір залишився незмінним 12 460,22 грн. Тому вважає, що розрахунок заборгованості наданий позивачем по кредитному договору №488586-КС-001 повністю відповідає умовам договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України. Відповідач ОСОБА_1 правом подачі відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» не скористався, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляв. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи категорію справи та ціну позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ТОВ «Бізнес Позика» не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене судом першої інстанції вищезазначеним вимогам відповідає. Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика», суд першої інстанції прийшов до висновків, що у зв`язку із неналежним виконанням умов укладеного між сторонами договору про надання кредиту щодо повернення кредитних коштів у відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 13 620 грн., з яких: сума кредиту 6 000 грн., сума процентів за користування кредитом 6 720 грн., сума комісії 900 грн. Обґрунтовуючи розмір заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції виходив з положень частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. А тому, прийшов до висновку, що за період з 21 лютого по 12 червня 2024 року слід застосовувати визначену законом денну процентну ставку на рівні не більше 1%. Не погодитись із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено і жодною із сторін не оспорюється, що 21 лютого 2024 року між сторонами було укладено Договір про надання кредиту (споживчий кредит) №488586-КС-001 у формі електронного документа, шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором «UA-6993» на суму 6 000 грн., на строк 16 тижнів, що становить 112 днів, до 12 червня 2024 року зі сплатою стандартної процентної ставки 2,00000000% в день, зниженою процентною ставкою в день у розмірі, зниженою процентною ставкою в день у розмірі 1,16691070%. Умовами договору передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 900 грн., яка нараховується одноразово при видачі кредиту; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 12 640 грн.; загальні витрати за кредитом 6 640 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 12 412,89%. Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів. Згідно графіку платежів кредит погашається 8 траншами, останній 12 червня 2024 року, загальним платежем по 1 580 грн. кожен. Факт перерахування ТОВ «Бізнес Позика» 21 лютого 2024 року кредитних коштів у розмірі 6 000 грн. на платіжну карту НОМЕР_2 , номер якої ОСОБА_1 було зазначено у кредитному договорі, підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Профіт-Гід». Доказів того, що на картку НОМЕР_2 не було перераховано суму у розмірі 6 000 грн. відповідачем не надано. Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «Бізнес Позика» за договором про надання кредиту № 488586-КС-001 від 21 лютого 2024 року у ОСОБА_1 станом на 28 листопада 2025 року виникла заборгованість у розмірі 19 360,22 грн., з яких: 6 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 12 460,22 грн. заборгованість за відсотками, 900 грн. заборгованість за комісією. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. З врахуванням положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». З огляду на вищенаведені норми права та надані позивачем докази, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено факт укладення 21 лютого 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 договору про надання кредиту (споживчий кредит) №488586-КС-001. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Також колегія суддів вважає вірним проведений судом першої інстанції розрахунок відсотків за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Бізнес Позика» з огляду на наступне. Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)). За умовами пункту 2.1. укладеного між сторонами договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 6 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Пунктом 2.4 договору визначено два види процентної ставки - стандартна та знижена. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000%, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,16691070 % , фіксована; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 нараховувались відсотки за користування кредитом за зниженою процентною ставкою 1,16691070 % в день у період з 21 лютого по 13 березня 2024 року та за стандартною процентною ставкою 2% в день у період з 14 березня по 12 червня 2024 року. При цьому, слід зазначити, що відсотки нараховувались позивачем в межах строку дії кредитного договору. Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Це узгоджуються із абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про правотворчу діяльність» (нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин). Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. У справі що переглядається встановлено, що Договір про надання кредиту (споживчий кредит) № 488586-КС-001 був укладений 21 лютого 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому дія пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір. Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Таким чином, п. 2.4 укладеного між сторонами договору щодо встановлення денної процентної ставки у розмірах 1,16691070 % та 2% з врахуванням положень ч. 5 ст.12, ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними. Отже, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором про надання кредиту №488586-КС-001 від 21 лютого 2024 року у період з 21 лютого по 12 червня 2024 року становить 6 720 грн. (6 000 грн. х 1% х 112 днів). З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом саме у розмірі 6 720 грн. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до умов договору денна процентна ставка становить 0,97 %, оскільки із наданого позивачем розрахунку не вбачається нарахування відсотків за таким розміром ставки. Також колегія суддів зауважує, що посилання представника ТОВ «Бізнес Позика» на те, що «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку(ки) в день, які встановлені в кредитному договорів укладеному відповідачем з ТОВ «Бізнес Позика» не є тотожними поняттями, апеляційний суд відхиляє та вважає такими, що зводяться лише до особистого тлумачення позивачем закону на власну користь. Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, тому оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ТОВ «Бізнес Позика» адвоката Клименка Тараса Васильовича залишити без задоволення. Заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року залишити без змін Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 28 травня 2025 року. Судді В. М. Барков Л. В. Василишин О. О. Томин