Постанова Львівський апеляційний суд № 463/11368/25

Справа № 463/11368/25 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В. Провадження № 22-ц/811/822/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2026 року в складі судді Нора Н.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - встановив: У листопаді 2025 року позивач ТОВ "Укр Кредит Фінанс" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява обґрунтована тим, що 19 травня 2024 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1397-2164, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 12000,00 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, знижена % ставка 1,20% в день, стандартна % ставка 1,50% в день, комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором не виконує належним чином, у зв`язку з чим, станом на 13.10.2025 утворилася заборгованість у розмірі 67296,00 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 12000,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 53496,00 грн, простроченої заборгованості по комісії 1800,00 грн. Разом з тим, кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме частково списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 7296,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 60 000,00 грн. Враховуючи наведене, позивач просив стягнути заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1397-2164 від 19.05.2024 в розмірі 60000,00 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 12000,00 грн, прострочену заборгованість за нарахованими процентами 48000,00 грн, а також судові витрати. Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1397-2164 від 19.05.2024 в розмірі 32 000,00 грн, яка складається із 12000,00 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту та 20 000,00 грн. простроченої заборгованості за процентами. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір за подання позову у розмірі 1291 грн. 94 коп. Рішення суду оскаржив позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс», вважає таке незаконним, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права. В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що частково відмовляючи в задоволенні стягнення процентів за кредитним договором суд першої інстанції помилково зазначив, що умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, є несправедливим у розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Звертає увагу суду на те, що нарахування відсотків здійснювалося згідно із п.4.6 та 10.2 Договору та в межах строку договору, що погоджений між сторонами. Позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень ст. 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору. Зауважує, що ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом 14 днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах. Отже, вказані умови договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Додає, що норма закону, зокрема п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов Договору. Вказує, що позивачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування кредитом. Проценти, визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс», Товариством не здійснювалось будь яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Судові витрати покласти на відповідача. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення кредитної заборгованості, сумарний розмір якої не перевищує тридцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи з такого. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконав та допустив заборгованість за вищевказаним Кредитним договором у заявленому до стягнення розмірі. Зважаючи на те, що розмір заборгованості за кредитом становить 12000,00 грн та враховуючи, що сума штрафів та пені не може перевищувати 50% суми наданої по кредитному договору, що в даному випадку значно перевищує та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, суд дійшов висновку про зменшення простроченої заборгованості за процентами до 20000,00 грн. Решта позовних вимог не знайшли свого підтвердження та задоволенню не підлягають. При цьому суд першої інстанції врахував правові позиції викладені в постановах Великої Палата Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, судова колегія входить з такого. Судом встановлено, що 19.05.2024 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії №1397-2164 шляхом акцептування позичальником оферти кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С8105. Відповідно до п.4.1. договору загальний розмір кредиту за цим Договором становить 12000,00 грн., дата надання кредиту 19.05.2024. Згідно із п.4.4 договору базовий період складає 14 календарних днів. Відповідно до п.4.6 Договору, нарахування процентів а користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування Кредитом (вказана процента ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою). Пунктом 4.9 договору встановлено, що строк кредитування становить 300 календарних днів, дата повернення (виплати) кредиту 14.03.2025. Пунктами 4.10, 4.12 договору, визначено реальну річну процентну ставку яка складає 27138,17 %, денна процентна ставка складає 1,388 процентів. Згідно із п.4.13. Договору, загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення Договору складають 49968,53 грн та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту. Невід`ємною частиною цього Договору є додатки: (1) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), (2) Паспорт споживчого Кредиту, (3) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України розрахований за умови застосування зниженої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1.20% на день, (4) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України розрахований за умови застосування стандартної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1.50% на день (п. 12.13). До договору про відкриття кредитної лінії №1397-2164 від 19.05.2024, укладеного між ТОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем, позивачем долучено Правила відкриття кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, які підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С8105. Факт видачі кредитних коштів в сумі 12000,00 грн за договором №1397-2164 від 19.05.2024 на номер особистого електронного платіжного засобу № зазначеного відповідачем у договорі, підтверджується квитанцією LIQPAY ID 2464289597 та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №1397-2164 від 19.05.2024 загальна заборгованість відповідача становить 67296, 00 грн, з яких 12000,00 грн сума заборгованості за основним боргом, 53496,00 грн залишок за відсотками, 1800,00 грн. залишок по комісії. Разом з тим, як стверджував позивач, кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме частково списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 7296,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 60 000,00 грн, з яких 12000,00 грн.- прострочена заборгованість за кредитом, 48000,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно із положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1ст. 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України « Про електронну комерцію». Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За правилами ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Згідно із п. 12 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. У своїй постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 Верховний Суд зробив висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора. За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України). З досліджених матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», пройшов реєстрацію на офіційному веб-сайті товариства. Під час здійснення реєстрації відповідач створив особистий кабінет та надав всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації), чим фактично надав згоду на обробку персональних даних. Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрав бажану суму кредиту, строк кредитування, самостійно вніс номер банківської картки та підтвердив, що ознайомлений з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», які теж підписав одноразовим ідентифікатором С8105. Після прийняття позичальником умов кредитного договору 19.05.2024 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» уклав із ОСОБА_1 договір про відкриття кредитної лінії, який підписано відповідачем відповідно до вимог ч. 6, 8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С8105, який надсилався на особистий телефонний номер ОСОБА_1 . Вказаних обставин ОСОБА_1 не заперечував. Переказ коштів в сумі 12000,00 грн згідно Договору №1397-2164 підтверджується квитанцією LiqPay ID платежу 2464289597. Згідно із розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, однак відсотки не сплачував, тіла кредиту не повернув. Зважаючи на встановлені судом обставини у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 12 000, 00 грн є правильним. Доказів, які б свідчили про оплату тіла кредиту, матеріали справи не містять. В свою чергу, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи щодо позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами у сумі 48000,00 грн, апеляційний суд виходить з такого. Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідачки з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. ТОВ «Укр Кредит Фінанс»», звертаючись до суду з позовом, просив у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 48000,00 грн. Як зазначалось вище, умовами договору про відкриття кредитної лінії №1397-2164 від 19.05.2024 передбачено такі процентні ставки: знижена % ставка 1,20% в день, стандартна процентна ставка 1,50% в день. Із розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» протягом базового періоду (14 днів) застосував знижену процентну ставку 1,20 % в день, а в подальшому до дня повернення кредиту (14.03.2025) стандартну відсоткову ставку 1,50% в день. 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. У справі, що переглядається, кредитний договір № 1397-2164 укладений 19.05.2024, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір. Отже, відсоткова ставка, встановлена договором, не відповідає умовам чинного законодавства, оскільки за змістом положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Як зазначено вище, відповідно до п. 4.6 договору, сторонами погоджена стандартна процентна ставка за користування кредитом - 1,50% в день. Згідно із ч. 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Таким чином, умови укладеного між сторонами договору щодо встановлення стандартної процентної ставки/денної процентної ставки за кредитом 1,5% в день, відповідно до ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними. З врахуванням викладеного, судова колегія доходить висновку, що розрахунок заборгованості по відсотках за укладеним між сторонами договором за період з 19.05.2024 по 14.03.2025 необхідно проводити, виходячи з встановленої ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %. Таким чином, розмір відсотків за вказаний період становлять 36000,00 грн. Відповідно, загальна сума заборгованості за договором становить 48000,00 грн, з яких 12000,00 грн. основний борг, 36000,00 грн. залишок відсотків. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з розміром відсотків, визначений судом першої інстанції в сумі 20000,00 грн з покликанням на те, що заявлений до стягнення борг суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, є несправедливим в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Тобто, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів. Так, у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження N 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами. Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів (п. 6.9. договору), однак таким правом не скористався. За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. У постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі 758/2575/17 зазначено, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 нього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті. Такий висновок теж підлягає застосуванню і до спірних правовідносин. Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. При цьому проценти за кредитним договором, згідно статті 1056-1 ЦК України, не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись. Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки суд першої інстанції вищенаведеного не врахував та, у зв`язку з цим, дійшов помилкового висновку щодо можливості зменшення розміру нарахованих відсотків до розміру основного боргу, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати в частині стягнутих відсотків та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» щодо стягнення відсотків в сумі 48000,00 грн задовольнити частково, стягнувши такі в розмірі 36000,00 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача. Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню, тому підлягають перерозподілу судові витрати, понесені сторонами по справі. Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7685 від 17.11.2025. При зверненні до суду з апеляційною скаргою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплатив судовий збір в розмірі 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №11656 від 17.02.2026. Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» необхідно стягнути 1937 грн 92 коп судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та 2906 грн 88 коп судового збору за подання апеляційної скарги, що разом становить 4844 грн 80 коп. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381-383 ЦПК України, суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1397-2164 від 19.05.2024 в розмірі 48000 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривень 80 копійок сплаченого судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 16 червня 2026 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк