Постанова КАС ВС № 160/9989/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Київ справа № 160/9989/24 адміністративне провадження № К/990/12541/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Блажівської Н. Є., Шишова О. О., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 160/9989/24 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМітал Кривий Ріг» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя 1-ї інстанції Н. Є. Сліпець) від 12 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Н. П. Баранник, Н. І. Малиш, А. А. Щербак) від 20 лютого 2025 року, УСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ

1. Публічне акціонерне товариство «АрселорМітал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМітал Кривий Ріг», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - СМУ ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідач, скаржник), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2024 року «В1» №000/239/32-00-07-01-19 на загальну суму 2 032 807,50, з яких 1 355 205 грн - сума завищення бюджетного відшкодування та 677 602,50 - штрафні (фінансові) санкції.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що податковий орган помилково дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ» та ТОВ «ЮК СІГМА ПЛЮС ІНВЕСТ», оскільки висновки відповідача про недостатню кількість або відсутність у контрагентів основних засобів, недостатню кількість трудових ресурсів, базуються не на дослідженні їх наявності конкретно станом на період виконання контрагентами договорів, а виключно на даних інформаційних систем податкових органів (та фінансовій звітності відповідних контрагентів, при цьому, згідно відомостей акту перевірки вбачається, що перевіряючими не виявлено недоліків чи розбіжностей у наданих до перевірки первнинних бухгалтерських документах. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року, задоволено позов.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідачем 24 березня 2025 року через систему «Електронний суд» надіслано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутіна І. В., Шишов О. О.

6. Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи. 6.1 Водночас, вказаною ухвалою Верховного Суду відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі №160/9989/24.

7. Позивач скористався своїм процесуальним правом та подав 22 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні. 9. 26 травня 2026 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 571 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстави ухваленням зборами суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді рішення від 20 лютого 2026 року № 11 "Про визначення Персонального складу судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду" та введенням до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян судді Дашутіна І. В., який перебуває у складі колегії суддів, що унеможливлює його участь у розгляді справи.

10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Блажівська Н. Є., Шишов О. О. IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зареєстровано 08 квітня 2004 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на податковому обліку Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, є платником податку на додану вартість.

12. Основним видом діяльності є 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів (основний).

13. У період з 24 жовтня 2023 року по 18 грудня 2023 року СМУ ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78, глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, на підставі наказу від 06 жовтня 2023 року № 826 та повідомлення від 17 жовтня 2023 року № 183/32-00-07-06-13, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, зокрема з питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 22 серпня 2023 року № 24030/6/99-00-06-01-04-06, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 18 травня 2023 року № 566/32-00-07-04-14/24432974.

14. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки СМУ ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт від 22 грудня 2023 року № 1231/32-00-07-01-14/24432974, яким встановлено порушення: - пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 з урахуванням норм пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у лютому 2023 року на загальну суму ПДВ 7 102 990,00 грн; - пункту 200.1, абз. б пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у лютому 2023 року на 7 102 990,00 грн.

15. На підставі акту перевірки від 22 грудня 2023 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми В1 №0000/26/32-00-07-01-19 від 15 січня 2024 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 7 102 990 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 551 495 грн. 16. 31 січня 2024 року, вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2024 року таким, що прийняте без достатніх на те правових підстав, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» оскаржило його в адміністративному порядку шляхом звернення до Державної податкової служби України зі скаргою № 851-12/15.

17. За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 15 березня 2024 року № 7392/6/99-00-06-01-04-06, яким скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» задоволено частково. Так, ДПС України: - керуючись главою 4 розділу II ПКУ, ДПС скасувала податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2024 року № 0000/26/32-00-07-01-19 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «КАЙМАН», ТОВ «ЕКО ГЛОБАЛ», ТОВ «ІНТЕР ТРЕЙД КАПІТАЛ», ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ДНІПРОТЕХТРАНС», ТОВ «ТЕХНОЕКСПОРТ», ТОВ «ПОЧИН», ТОВ «ФІРМА ЛАЙТ-ТЕК», ТОВ «ЗЕНІТ-ІМПЕКС», TOB «ТЕКТУМ С», ТОВ «ЛОГІКЛАБГРУПА», ТОВ «ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ», ТОВ «АБР ЕЛЕКТРИК», ТОВ «ДОСЛІДНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕЛЕКТРОТЕРМ», TOB «ВІКОРД», ТОВ «СЕВПРОМСНАБ», ТОВ «ДІАПРИНТ» та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

18. На виконання рішення ДПС України від 15 березня 2024 року, яким скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було частково задоволено, СМУ ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято нове податкове повідомлення-рішення за формою B1 № 000/239/32-00-07-01-19 від 26 березня 2024 року на загальну суму 2 032 807,50 грн (1355205 грн- сума завищення бюджетного відшкодування та 677 602,50 грн штрафні (фінансові) санкції).

19. Так, контролюючим органом під час перевірки встановлено формування податкового кредиту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у лютому 2023 по операціям з контрагентами-постачальниками: ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ» (код ЄДРПОУ 43030337) на суму ПДВ 1 317 705 грн; ТОВ «ЮК СІГМА ПЛЮС ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 35167191) на суму ПДВ 37 500 грн, реальність взаємовідносин з якими не можливо підтвердити (недостатня кількість працівників для виробництва/надання послуг, відсутність основних засобів для виробництва товарів/надання послуг, неможливість встановлення джерела походження товару), що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2023 на суму 1 355 205 грн.

20. Вважаючи податкове повідомлення-рішення форми В1 № 000/239/32-00-07-01-19 від 26 березня 2024 року протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом про його скасування. IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем надано достатньо доказів на спростування обставин, відображених в акті перевірки як порушення, а контролюючим органом не доведено відсутності реального характеру господарських операцій. Суди врахували, що наявні у матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне здійснення відповідних господарських операцій, відображають їх зміст, обсяг та характер, а відтак свідчать про реальне настання правових наслідків, обумовлених такими операціями, тоді як посилання контролюючого органу на недостатність трудових ресурсів, відсутність основних засобів чи відомості інформаційно-аналітичних баз самі по собі не є достатніми та належними підставами для висновку про нереальність таких господарських операцій. У зв`язку з цим суди дійшли висновку про відсутність законних підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

22. Суди відхилили посилання контролюючого органу на ненадання до перевірки журнал перепусток, де зазначено перетин охоронців контрагента ТОВ ГАРДА СЕКЮРІТІ на територію підприємства; документи та інформацію щодо узгодження залучених субпідрядних організацій; положення Про пропускний та внутрішньооб`єктовий режим на підприємстві; журнали-ордери, обігово-сальдові відомості, бухгалтерські довідки, (регістри бухгалтерського обліку до яких перенесено інформацію з запитуваних первинних документів), мотивуючи це тим, що зведені бухгалтерські документи не належать до первинних бухгалтерських документів, які є підставою для внесення записів до облікових регістрів, а є похідними від вже наданих позивачем до перевірки первинних документів, які дійсно відображають зміст господарської операції. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

24. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

25. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає про не правильне застосування судами норм матеріального права, зокрема: пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1, абз. б) пункту 200.4 статті 200; статті 61, статті 44, статті 72, статті 74, статті 83 Податкового кодексу України (далі - ПК України) при вирішені питання в частині завищення ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 400/987/19; від 12 березня 2021 року у справі № 200/6316/19-а; від 30 червня 2021 року у справі № 804/1267/16; від 09 грудня 2019 року у справі № 804/1752/17; від 05 травня 2023 року у справі № 1340/5998/18; від 02 жовтня 2018 року у справі № 816/2328/17.

26. Податковий орган наголошує на подібності правовідносин у зазначених постановах Верховного Суду та у цій справі, зокрема щодо суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, обставин справи, тощо.

27. Контролюючий орган стверджує, що всупереч висновкам Верховного Суду, суди попередніх інстанцій не врахували доводи контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

28. На думку податкового органу, суди попередніх інстанцій обмежились лише формальними посиланнями на ознаки господарських операцій, не з`ясувавши, яким саме чином спірні операції були виконані контрагентами з урахуванням матеріально технічних та технологічних можливостей для здійснення спірних операцій з урахуванням специфіки відповідного товару/робіт/послуг, що був предметом договірних відносин.

29. При цьому, звертає увагу, що суди прийняли рішення без урахування фактичних обставин здійснення господарських операцій, на які посилався контролюючий орган. Дослідження умов здійснення господарських операцій не відображене в мотивувальних частинах рішень судів попередніх інстанцій.

30. Так, у поданій касаційній скарзі скаржник зауважує, що перевіркою встановлено документування господарських операцій з зазначеними контрагентами та відображення таких в бухгалтерському обліку без можливості підтвердження таких операцій постачальником, з урахуванням неможливості фактичного надання товарів/робіт/послуг відповідно до наявних трудових і матеріальних ресурсів, виходячи з її специфіки та задекларованого обсягу, оскільки у таких суб`єктів господарювання відсутня необхідна кількість трудових, виробничих активів, що свідчить про нереальність операцій, тобто про відсутність реального здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами.

31. Надалі, у цілому, скаржник наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин справи, шляхом відтворення частини акта перевірки, цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, наводить ряд постанов Верховного Суду та цитує уривки з них, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторного зазначення не потребують. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

33. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

34. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

35. Згідно підпунктом 14.1.36 пунктом 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

36. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

37. За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

38. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

39. Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що додатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

40. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

41. Згідно з абз. 1 та 2 пункту 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

42. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

43. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку..

44. Згідно частини першої та другої статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

45. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (пункт 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

46. Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об`єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.

47. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (пункт 63 Постанови).

48. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 64 Постанови).

49. Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише відсутність у контрагентів платника податків основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій; лише певні недоліки в оформленні первинних документів - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

50. Судами встановлено, що у перевіряємому періоді ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» мало взаємовідносини з ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ» та ТОВ «ЮК СІГМА ПЛЮС ІНВЕСТ».

51. Щодо взаємовідносин з ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ», судами встановлено наступне. 52. 10 червня 2020 року між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (замовник) та ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ» (виконавець) укладено договір № 950, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з охорони, зокрема: організація та забезпечення виконавцем супроводження та охорони продукції замовника (далі вантаж), що поставляється залізницею, від місця навантаження (станція Кривий Ріг, Кривий Ріг Головний ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») до прибуття вагонів до станція призначення або в зворотньому напрямку: Миколаїв Вантажний; Одеса - порт: Черноморська, Роя; Велико - Анадоль; Вадул - Сірет; Бережесть; Мостиська 2; Ізов; Медика; Нижньодніпровськ; Миколаїв Вантажний Перевалка; Славкув ІКП через Ізов (Польша); Дорнешти, (прикордонній перехід Румунії); Матевце (Словаччина), прикордонний перехід Ужгород - Експорт; Нікополь, та видача її представнику замовника.

53. Згідно з умовами спірного договору предметом послуг є саме супроводження та охорона вантажів під час транспортування залізничним сполученням, а не виконання робіт чи надання послуг безпосередньо на території ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», у зв`язку з чим суди обґрунтовано визнали безпідставними доводи відповідача щодо необхідності надання інформації щодо оформлених/виданих/отриманих перепусток працівникам та транспортним засобам ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ».

54. На підтвердження виконання умов договору № 950 від 10 червня 2020 року позивачем надано додаткові угоди, рахунки на оплату, акти наданих послуг, а також інші первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи. При цьому відповідно до актів наданих послуг встановлено, що послуги з охорони та супроводження з/д вантажу з боку ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ» надавались від станції Кривий Ріг, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 11, яка безпосередньо прилягає до території ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

55. Судами також установлено, що вироблена позивачем продукція - чушкований чавун - спочатку завантажувалася у вагони на складі холодного чавуну № 1 доменного цеху № 1 департаменту з виробництва чавуну і сталі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», після чого вагони внутрішніми залізничними коліями підприємства переміщувалися до станції «Промислова», яка належить позивачу (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі) та має суміжні залізничні шляхи із залізничною станцією «Кривий Ріг», яка належить Акціонерному товариство Українська залізниця.

56. При цьому, судами відзначено, що у зв`язку з виробничою необхідністю, для тимчасового зберігання та у зв`язку із нестачею місця зберігання, чавун чушкований переміщується технологічним залізничним транспортом залізничними шляхами підприємства, розміщеними всередині виробничої території ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», відтак, охорони не потребує зі складу холодного чавуну № 1 доменного цеху № 1 департаменту з виробництва чавуну і сталі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до складу цеху блюмінг прокатного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

57. По мірі завантаження вагонів на складі цього цеху вони транспортуються в залізничному сполученні на залізничну станцію Прокат-1, яка належить ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та розміщена безпосередньо на виробничій території підприємства, з цієї станції вагони з чушкованим чавуном переміщуються на залізничну станцію «Промислова», яка також належить ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та яка має суміжні залізничні шляхи із залізничною станцією Кривий Ріг, яка належить Акціонерному товариство Українська залізниця.

58. Після формування складу потягу, вагони з вантажем у супроводі ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ» рухаються із залізничної станції «Кривий Ріг» залізничними шляхами Акціонерного товариства Українська залізниця до місця призначення.

59. До складу холодного чавуну № 1 доменного цеху № 1 департаменту з виробництва чавуну і сталі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» для відвантаження у залізничні вагони продукція - чавун чушкований потрапляє по закінченню виробничого процесу доменного виробництва з його виготовлення, переміщуючись власними технологічними засобами ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», які передбачені в цьому процесі, без залучення підрядних організацій.

60. Щодо взаємовідносин із ТОВ «ЮК СІГМА ПЛЮС ІНВЕСТ» судами встановлено наступне, що взаємовідносини між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ТОВ «ЮК СІГМА ПЛЮС ІНВЕСТ» здійснювалися на підставі договору про надання юридичних послуг № 2563 від 06 грудня 2021 року та додаткової угоди № 1 від 06 грудня 2021 року.

61. Відповідно до умов зазначеного договору предметом послуг є: - організація контрагентом в строк, до моменту прийняття рішення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування про викуп нерухомого майна для суспільних потреб відповідно до пункту 1.2 додаткової угоди, викупу клієнтом житлових будинків з господарчими будівлями та земельними ділянками за ціною що не перевищує 450 000,00 гривень без ПДВ, яку клієнт сплачує безпосередньо кожному із власників не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з моменту укладання відповідного договору купівлі-продажу домоволодінь (за кожний житловий будинок разом з земельною ділянкою на якій він розташований за умови, якщо на неї зареєстровано право приватної власності), розташованих у місті Кривий Ріг, Дніпропетровської області за наступними адресами (адреси згідно переліку); - проведення перемовин з кожним власником домоволодіння, зазначеного в пункту 1.1. додаткової угоди, щодо отримання попередньої згоди на відчуження цього домоволодіння на користь клієнта; - збір та підготовка документів, необхідних, відповідно до вимог чинного законодавства, для укладання договору відчуження домоволодіння, зазначеного в пункті 1.1. додаткової угоди (виготовлення технічної або землевпорядної документації, отримання відповідних довідок, витягів, актів, проведення експертної оцінки тощо); - надання клієнту комплексу юридичних послуг з укладання договорів відчуження домоволодіння, зазначеного в пункті 1.1. додаткової угоди, між клієнтом та власниками цього домоволодіння, а клієнт зі свого боку підтверджує готовність укласти в найкоротший термін без необґрунтованого зволікання. але непізніше ніж протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання Клієнтом письмового повідомлення від Контрагента про проведену ним та нотаріусом повну перевірку та виконану підготовку Контрагентом всіх необхідних документів передбачених чинним законодавством України для укладання вищевказаної угоди.

62. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунки на оплату, акти наданих послуг, податкові накладні, зареєстровані у ЄРПН, а також платіжні інструкції, що підтверджують оплату відповідних послуг. Факт приймання-передачі послуг підтверджується актами наданих послуг та звітами до них, які містять деталізацію видів послуг, наданих позивачу.

63. За результатом дослідження та аналізу перелічених вище документів у сукупності суди обох інстанцій визнали, що надані до перевірки первинні документи містять всі необхідні реквізити, та в повній мірі підтверджують здійснення господарських операцій в межах господарської діяльності позивача, переслідують ділову (економічну) мету, дозволяють ідентифікувати контрагентів та містять в собі відомості щодо змісту та обсягу проведених господарських операцій, за результатами здійснення господарських операцій відбулися реальні зміни в майновому стані сторін.

64. З акта перевірки вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального характеру господарських операцій між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ», посилаючись на те, що вказане товариство не є фактичним виконавцем робіт (надавачем послуг) з огляду на незначну кількість працівників, а також про відсутність у ТОВ «ЮК СІГМА ПЛЮС ІНВЕСТ» достатньої кількості трудових ресурсів, технічного персоналу та основних фондів, необхідних для надання послуг у задекларованих обсягах, що, на думку контролюючого органу, свідчить про неможливість фактичного виконання господарських операцій із позивачем.

65. Разом з тим, судами встановлено, що наведені висновки відповідача не підтверджені належними та достатніми доказами і ґрунтуються переважно на припущеннях щодо недостатності трудових та матеріально-технічних ресурсів контрагентів, без урахування характеру послуг, які надавалися за укладеними договорами, а також наявних у контрагентів матеріально-технічних ресурсів і первинних документів, що підтверджують фактичне виконання спірних господарських операцій.

66. У свою чергу, судами встановлено, що ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ» має 5 офісних приміщень, склад та 14 транспортних засобів, що з урахуванням специфіки послуг із супроводження та охорони вантажів підтверджує наявність у товариства матеріально-технічних можливостей для здійснення відповідної діяльності.

67. При цьому щодо ТОВ «ЮК СІГМА ПЛЮС ІНВЕСТ» судами враховано, що характер юридичних послуг, які надавалися за договором № 2563 від 06 грудня 2021 року, сам по собі не потребував значної кількості працівників, трудових ресурсів, технічного персоналу чи основних фондів, оскільки йдеться про надання юридичних послуг, які за своєю природою не пов`язані із залученням виробничих потужностей чи спеціального обладнання. Водночас, наявність у товариства офісних приміщень та інших ресурсів у сукупності з первинними документами підтверджує можливість фактичного надання таких послуг, а тому доводи контролюючого органу щодо недостатності матеріально-технічного забезпечення не свідчать автоматично про неможливість фактичного надання таких послуг.

68. Також судами враховано, що на момент здійснення операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

69. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача.

70. Так, у разі підтвердження реального характеру виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, як встановлено судами, а також як вбачається із акту перевірки, податковим органом таких обставин не встановлено.

71. Верховний Суд звертає увагу на те, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару/робіт/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

72. При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

73. Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

74. Щодо посилань контролюючого органу на ненадання до перевірки журналу перепусток, в якому відображено перетин охоронцями ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ» території підприємства, документів та інформації щодо узгодження залучення субпідрядних організацій, положення про пропускний та внутрішньооб`єктовий режим, а також журналів-ордерів, обігово-сальдових відомостей, бухгалтерських довідок та інших регістрів бухгалтерського обліку, суди виходили з того, що умови договору № 950 від 10 червня 2020 року передбачали надання послуг із супроводження та охорони вантажу під час його транспортування залізничним сполученням, а не виконання робіт чи надання послуг безпосередньо на території ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», у зв`язку з чим доводи відповідача щодо необхідності надання відповідних перепусток обґрунтовано визнано безпідставними.

75. Суд касаційної інстанції також зазначає, що підтвердження або непідтвердження обставин проходження працівниками контрагентів та їх транспортними засобами контрольно-пропускних пунктів (у разі їх наявності на підприємстві) може враховуватись як один із доказів реальності чи нереальності господарських операцій. Водночас сама по собі відсутність таких документів не може розцінюватися як самостійна та достатня підстава для висновку про неправомірність формування платником податків показників податкового обліку чи отримання необґрунтованої податкової вигоди, за відсутності інших обставин, які б свідчили про нереальність господарських операцій.

76. Крім того, суди врахували, що журнали-ордери, обігово-сальдові відомості, бухгалтерські довідки та інші регістри бухгалтерського обліку не належать до первинних документів, які безпосередньо підтверджують факт здійснення господарських операцій, оскільки мають похідний характер від первинних документів, на підставі яких формується бухгалтерський облік.

77. При цьому судами попередніх інстанцій не встановлено інших суттєвих недоліків первинних документів чи обставин здійснення спірних господарських операцій, які б у своїй сукупності могли свідчити про нереальність господарських відносин між позивачем та ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ» і ТОВ «ЮК СІГМА ПЛЮС ІНВЕСТ».

78. Верховним Судом у постанові від 24 вересня 2021 року у справі № 320/5555/20 зазначив, що, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків.

79. Поруч з цим, як свідчать установлені судами попередніх інстанцій обставини, висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів без проведення зустрічних звірок, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, який перевірявся, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Отже, позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

80. Враховуючи окреслені податковим органом в акті перевірки підстави для висновку про безтоварний характер спірних у цій справі господарських операцій, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій. Суд першої інстанції правильно оцінив наявні у податкового органу відомості саме у співвідношенні з наявною первинною документацію та надав перевагу належним письмовим доказам.

81. Такий підхід відповідає і позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 07 липня 2022 року (справа № 160/3364/19), відповідно до якої податкова інформація, на підставі якої контролюючий орган робить висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону та сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.

82. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що сам по собі факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість, контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

83. Водночас суди попередніх інстанцій в ході розгляду справи не встановили ознак недобросовісності позивача. Відповідач також не навів жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи фактів узгодженості його дій з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань.

84. Суд вважає за необхідне підкреслити, що у правовій державі позиція суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися виключно на його власних твердженнях чи припущеннях. Така позиція має ґрунтуватися на належних та допустимих доказах, що підтверджують відповідні обставини, і ці докази повинні бути надані суду з метою їх перевірки. Такий підхід випливає із засад верховенства права, зокрема принципу юридичної визначеності та заборони свавільного втручання держави у права особи. Суб`єкт владних повноважень, реалізуючи свої управлінські функції, діє не як рівний учасник приватноправових відносин, а як носій публічної влади.

85. Відповідно до вимог чинного законодавства суб`єкт владних повноважень, відтак, зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та обґрунтовано, у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом, саме так як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України. Відповідно до зазначених вище вимог процесуального закону саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, дії чи бездіяльності. Невиконання такого обов`язку, зокрема неподання доказів, які підтверджують фактичні підстави прийняття рішення, не може бути обґрунтоване посиланням на припущення або бездоказові твердження. Таким чином, Суд, здійснюючи контроль за діяльністю суб`єктів владних повноважень, перевіряє не лише формальну наявність рішення, а й фактичні обставини, що стали підставою для його прийняття, а також їх належне документальне підтвердження. За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості здійснити повноцінну перевірку дотримання вимоги частини другої статті 2 КАС України при прийнятті відповідного індивідуального акта.

86. Надавши оцінку поданим під час судового розгляду доказам, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про достатність їх сукупності для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а відтак - і для підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту та заявленого бюджетного відшкодування.

87. Відповідач у касаційній скарзі вважає висновки судів помилковими та посилається на те, що суди нібито не врахували підхід Верховного Суду, згідно з яким податкові наслідки та право на податкову вигоду виникають лише за умови реального руху активів і фактичного здійснення операції.

88. Водночас матеріали справи свідчать, що суди попередніх інстанцій саме ці обставини і досліджували: вони перевірили фактичне виконання операцій з контрагентами та оцінили докази в їх сукупності, після чого дійшли висновку, що операції підтверджені документально та дійсно відбулися.

89. Доводи відповідача у касаційній скарзі ґрунтуються на цитуванні фрагментів із постанов Верховного Суду, які стосуються лише підходів до оцінки доказів, а не тлумачення чи застосування конкретних норм права. Наведені цитати відображають загальний, усталений у практиці Верховного Суду підхід до аналізу обставин, що можуть свідчити про реальність або нереальність господарських операцій платника податків. Однак такі посилання не підтверджують, що у цій справі суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми права, або не врахували висновок Верховного Суду саме щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

90. Суд вважає за необхідне зазначити і те, що у справі, яка переглядається, податковим органом не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин в обґрунтування власної позиції за наведеними вище, на думку контролюючого органу, порушеннями.

91. Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, є тотожними аргументам, наведеним ним під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, та фактично зводяться лише до незгоди з мотивами, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанцій при оцінці доказів і встановленні фактичних обставин справи. При цьому касаційна скарга не містить жодних належних, конкретних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували зроблені судами попередніх інстанцій висновки або свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

92. Доводи, які на думку представника відповідача, вказують на те, що суди при розгляді справи допустили порушення норм процесуального права, а саме, не дослідили зібрані у ній докази, не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій фактів та сформованих на їх підставі висновків та зводяться до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів, додаткової перевірки доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

93. В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин у справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності Суд не знайшов передбачених КАС України підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

94. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

95. У суду касаційної інстанції немає підстав вважати, що ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

96. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

97. Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішень судів попередніх інстанцій без змін, а касаційної скарги без задоволення. Керуючись статтями 341, 343, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі № 160/9989/24 залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді Н. Є. Блажівська О. О. Шишов