Постанова КАС ВС № 2а/0470/3175/11

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Київ справа №2а/0470/3175/11 адміністративне провадження № К/990/26881/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Білак М.В., Жука А.В., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року (колегія у складі суддів Юрко І.В., Білак С.В., Чабаненко С.В.) за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року в адміністративній справі №2а/0470/3175/11 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення коштів, УСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог заявника У лютому 2025 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року в справі №2а/0470/3175/11, в якій заявник просив це судове рішення скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити апеляційну скаргу позивача в повному обсязі. Підставою перегляду заявник зазначив пункт 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, існування істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Зокрема, вказав, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у постанові від 12 вересня 2012 року констатував порушення позивачем пунктів 2.3.6. та 3.3. Порядку здійснення договірної роботи в МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справі України від 08 липня 2008 року №330 (далі відповідно - Наказ №330, Порядок), проте цей Порядок не поширював юридичної сили на Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. На час розгляду справи позивач не був обізнаний зі змістом Наказу №330 та відповідно Порядку, а суд апеляційної інстанції не з`ясував які правовідносини ними врегульовано. Уперше з повним змістом Наказу №330 та затвердженим ним Порядком позивач ознайомився 17 січня 2025 року, отримавши їх на свій запит. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 квітня 2025 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року в справі №2а/0470/3175/11. Суд керувався тим, що апеляційний адміністративний суд, переглядаючи справу №2а/0470/3175/11, надав у постанові від 12 вересня 2012 року оцінку всім фактичним обставинам, які мали значення для правильного її вирішення, зокрема, дослідив зміст Порядку, затвердженого Наказом №330, та встановив, що позивач на них посилався. Суд резюмував, що по суті всі доводи заявника, викладені ним у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами, ґрунтуються на тому, що Наказ №330 та затверджений ним Порядок не регулюють спірні правовідносини, а тому позивач не може нести відповідальність за невиконання положень цього Порядку, з яким він не був ознайомлений, однак такі доводи спростовуються змістом судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанції, а також матеріалами справи та фактично зводяться до незгоди з прийнятим судом рішенням та намаганням здійснити переоцінку доказів. З огляду на це, суд дійшов висновку, що заява не містить у собі посилань на істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, тому передбачених пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами немає. Вимоги касаційної скарги та їх обґрунтування У касаційній скарзі заявник просив скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року й направити справу №2а/0470/3175/11 до цього ж суду для перегляду за нововиявленими обставинами. За позицією скаржника, Третій апеляційний адміністративний суд не дав належної оцінки матеріалам справи, зокрема, Наказу №330 і відповідному Порядку, залишив без відповіді ключові аргументи заявника та ухвалив незаконне і необґрунтоване судове рішення, що мало наслідком порушення права позивача на справедливий судовий розгляд справи, не застосував практику Європейського Суду з прав людини, а також допустив порушення норм процесуального і матеріального права. Під час служби позивача в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ Наказ №330 і затверджений ним Порядок не регламентували діяльність цього навчального закладу, не встановлювали обов`язків позивача, тому його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності незаконно. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у постанові від 12 вересня 2012 року не встановив істотних для справи обставин у справі №2а/0470/3175/11 та не надав оцінку всім фактичним обставинам, які мали значення для правильного її вирішення, зокрема, не дослідив Наказ №330 і Порядок та не з`ясував які саме правовідносини ними врегульовано, чи регламентували зазначений Наказ №330 та Порядок діяльність Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та позивача, чи передбачали ці акти обов`язки позивача вчинити певні дії при підготовці договору, його зберіганню, контролю за виконанням та/або інші обов`язки. Під час судового розгляду адміністративної справи №2а/0470/3175/11 позивачеві, за його словами, не було і не могло бути відомо на які підрозділи МВС розповсюджується дія Наказу №330 та затвердженого цим наказом Порядку, про що позивач заявляв в усіх судових інстанціях, а апеляційний адміністративний суд цих обставин не перевірив. Позиція інших учасників справи Представники Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та Міністерства внутрішніх справ України подали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких просили відмовити в задоволенні цієї касаційної скарги та залишити без змін ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року. Представниця Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ наголосила на тому, що питання ознайомлення позивача з Наказом №330 досліджувалося судами всіх трьох інстанцій під час розгляду справи №2а/0470/3175/11, про що свідчить зміст судових рішень. На її переконання, суть поданої скарги полягає у спробі перегляду вже досліджених і вирішених питань, що характерно для оскарження судового рішення, а не для перегляду за нововиявленими обставинами. Таким чином, скарга є повторною спробою оскаржити рішення, що набрало законної сили, шляхом зловживання процедурою перегляду. Насамкінець, представниця Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ зауважила, що заяву подано через 9 років після набрання законної сили постановою, про перегляд якої ставиться питання, тобто, поза межами встановлених КАС України строків. Мотиви, наведені у відзиві Міністерства внутрішніх справ України, загалом співпадають з висновками суду апеляційної інстанції, якими обґрунтовано ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року за нововиявленими обставинами. Рух касаційної скарги Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2025 року визнано поважними причини пропуску заявником строку на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року в цій справі. Ухвалою від 27 травня 2026 року справу призначено до розгляду. Установлені судом обставини справи Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 30 січня 2012 року частково задовольнив позов ОСОБА_1 : - визнав протиправним та скасував пункт З наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25 грудня 2010 року №1849; - визнав протиправним та скасував наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2010 року №2238 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади проректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ з економічних питань та ресурсного забезпечення за пунктом 45 «д» (у порядку дисциплінарного стягнення); - визнав протиправним та скасував наказ в.о. ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 06 січня 2011 року №1 о/с у частині призначення підполковника міліції ОСОБА_1 начальником відділу ресурсного забезпечення Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (у порядку дисциплінарного стягнення); - визнав протиправним та скасував пункт 2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 10 лютого 2011 року №200; - визнав протиправним та скасував наказ ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 22 лютого 2011 року №11 о/с в частині відкликання ОСОБА_1 з чергової відпустки; - визнав протиправним та скасував наказ ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 25 лютого 2011 року №14 о/с в частині звільнення в запас Збройних Сил з органів внутрішніх справ за пунктом «є» статті 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1 ; - поновив підполковника міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді проректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ з економічних питань та ресурсного забезпечення; - стягнув з Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи та середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 89 244,03 грн. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. За результатами апеляційного перегляду цього судового рішення Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову від 12 вересня 2012 року, якою апеляційні скарги позивача та відповідачів задоволено частково; - постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року скасовано; - провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 23 лютого 2011 року №13о/с в частині скасування наказу в.о. ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 11 лютого 2011 року №10 о/с про надання відпустки, стягнення допомоги на оздоровлення за 2010 та 2011 роки; зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України притягнути до відповідальності працівників, що проводили службові розслідування, за результатами яких міністром Міністерства внутрішніх справ України 22 грудня 2010 року та 04 лютого 2011 року затверджено «Висновки службового розслідування за фактами порушень службової дисципліни працівниками Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ» - закрито; - позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 22 лютого 2011 року №11о/с в частині відкликання ОСОБА_1 з чергової відпустки; стягнення з Міністерства внутрішніх справ України та Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (солідарно) на користь ОСОБА_1 компенсації заподіяної моральної шкоди у сумі 218 400,00 грн; визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України про призначення службового розслідування, за результатами якого міністром Міністерства внутрішніх справ України 22 грудня 2010 року затверджено «Висновок службового розслідування за фактами порушень службової дисципліни працівниками Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ», як такі, що порушують строки проведення службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності, встановлені статтями 14, 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та пунктом 9 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України; визнання незаконним та скасування наказу в.о. ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 26 січня 2011 року №13 року в частині зниження ОСОБА_1 премії зі 100% до 50 % - залишено без розгляду; - у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 лютого 2013 року залишив постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року без змін. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (частина перша статті 129-1 Конституції України). Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно із частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій статті 361 КАС України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. За правилами частини шостої статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Як уже зазначалося, у розглядуваному випадку заявник просив переглянути за нововиявленими обставинами постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року в справі №2а/0470/3175/11. Підставою перегляду заявник указав пункт 1 частини другої статті 361 КАС України. Істотною для справи обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могли бути відомою особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи заявник вважає непоширення дії Наказу №330 та затвердженого цим наказом Порядку, за порушення якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, на діяльність Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, в якому він проходив службу, тобто, ці Наказ та Порядок не покладали на позивача обов`язків, порушення яких йому було поставлено в провину. За словами заявника, на момент розгляду судами справи по суті, йому не було і не могло бути відомо, на які підрозділи Міністерства внутрішніх справ України розповсюджується дія Наказу №330 та відповідного Порядку, позаяк ці документи він отримав лише у січні 2025 року на запит, а суд апеляційної інстанції в постанові від 12 вересня 2012 року змісту вказаних актів не дослідив та не встановив, які саме правовідносини ними врегульовано, хоч це мало істотне значення для правильного вирішення спору. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що обставини, які заявник визначив підставою для перегляду постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року в цій справі (№2а/0470/3175/11), не можна вважати нововиявленими у значенні статті 361 КАС України. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, ні іншим учасникам адміністративного процесу; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі. Наведені заявником мотиви про те, що відповідні Наказ та Порядок не регулювали правовідносин, пов`язаних з діяльністю вищого навчального закладу, в якому він проходив службу, та не встановлювали для позивача обов`язків, невиконання яких слугувало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, за своєю суттю є новою підставою позову, проте не доводять існування нововиявлених обставин, з якими пункт 1 частини другої статті 361 КАС України пов`язує можливість перегляду судового рішення. Процесуальний Закон вимагає, щоб про такі обставини не було і не могло бути відомо особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. У розглядуваному випадку стверджувана заявником необізнаність зі змістом згаданих Наказу №330 та Порядку на час розгляду судами справи у 2012 році є результатом його свідомої пасивної процесуальної поведінки та не має об`єктивного підґрунтя, позаяк позивач був обізнаний з підставами притягнення його до дисциплінарної відповідальності, які ґрунтувалися у тому числі на порушенні вимог цих актів, проте отримав примірники вказаних документів на свій запит лише у січні 2025 року. У зв`язку із цим, посилання заявника на те, що йому «не могло бути відомо» про вказані обставини, не заслуговують на увагу. Крім цього, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у постанові від 12 вересня 2012 року, а згодом і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27 лютого 2013 року, надавали оцінку доводам позивача про те, що він не був ознайомлений з Наказом №330 та Порядком. Зокрема, апеляційний адміністративний суд у своїй постанові зазначив: «Посилання позивача на те, що він не був ознайомлений з наказом МВС від 08.07.2008 року № 330, яким затверджений Порядок здійснення договірної роботи в МВС України спростовується листом за його підписом на адресу ВВБ в Дніпропетровській області, в якому зазначено, що перед укладенням договору університетом дотримано порядок здійснення договірної роботи в МВС, визначений наказом МВС № 330 від 08.07.2008 року: договір перевірений на відповідність чинному законодавству, підписаний належними представниками сторін, зареєстрований (т. 2 а.с. 108).» Незгода заявника з наданою судами оцінкою не утворює передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, що наведені у заяві доводи по суті зводяться до незгоди із судовим рішенням, ухваленим не на користь позивача та мають на меті відновлення судового провадження з тим, щоб інакше оцінити докази та обставини у справі, проте не доводять того, що під час її судового розгляду в 2012 році існували істотні обставини, які могли суттєво вплинути на результат вирішення спору і які суд не мав можливості врахувати, оскільки учасники справи не знали і не могли знати про їх існування та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Отже, у межах наведених заявником доводів, передбачених пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, немає, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року в адміністративній справі №2а/0470/3175/11. Наведені в касаційній скарзі доводи цих висновків не спростовують та не заслуговують на увагу, оскільки стосуються незгоди з позицією суду по суті спору, втім не стосуються передбачених статтею 361 КАС України підстав для перегляду постанови суду апеляційної інстанції, з якою позивач не погоджується. Разом із цим, колегія суддів звертає увагу на те, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подано поза межами встановлених КАС України строків. У розглядуваному випадку суд апеляційної інстанції, попри правильне вирішення зазначеного питання по суті, не врахував положень пункту 1 частини другої, частини третьої статті 363, частини п`ятої статті 366 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявою та її розгляду судом), за змістом яких, заяву про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, може бути подано не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, цей строк не може бути поновлено, а юридичним наслідком його пропуску є відмова у відкритті провадження за нововиявленими обставинами. Отже, з урахуванням строку, що минув з дня набрання законної сили постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року, суд, отримавши у лютому 2025 року заяву про перегляд цієї постанови з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, мав перевірити чи дотримано строк на звернення з такою заявою, зокрема, чи не перевищує він передбаченого пунктом 1 частини другої статті 363 КАС України присічного строку, який не може бути поновлено. Суд апеляційної інстанції залишив вирішення цього питання поза увагою, внаслідок чого порушив згадані норми процесуального права. За правилами частини другої статті 351 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Відповідно до частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки допущене судом апеляційної інстанції у цій конкретній справі порушення норм процесуального права не призвело до ухвалення незаконного судового рішення та неправильного вирішення справи за заявою про перегляд постанови апеляційного адміністративного суду за нововиявленими обставинами, а також не віднесено КАС України до обов`язкових підстав для скасування судового рішення незалежно від доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення. Відповідно до частин першої, другої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. Зважаючи на викладене, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін. Судові витрати З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, 361 КАС України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року в справі №2а/0470/3175/11 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... А.Г. Загороднюк М.В. Білак А.В. Жук Судді Верховного Суду