Ухвала КАС ВС № 520/17783/25

УХВАЛА 28 травня 2026 року м. Київ справа №520/17783/25 адміністративне провадження №К/990/21056/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2026 по справі №520/17783/25 за позовом Приватного підприємства «ГЛАЗГО-08» до Одеської митниці про скасування рішень, карток відмови,, УСТАНОВИВ: До Верховного Суду 08.05.2026 надійшла касаційна скарга Одеської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2026 по справі №520/17783/25. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Приватне підприємство «ГЛАЗГО-08» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило скасувати рішення щодо класифікації товарів №25UA50050000028-КТ від 30.04.2025; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000416; скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000218/2 від 22.05.2025; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000427. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі №520/17783/25 адміністративний позов Приватного підприємства «ГЛАЗГО-08» до Одеської митниці про скасування рішень, карток відмови задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення щодо класифікації товарів №25UA50050000028-КТ від 30.04.2025. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000416. Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000218/2 від 22.05.2025. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000427. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Приватного підприємства «ГЛАЗГО-08» суму судового збору у розмірі 27760 (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят) грн. 23 коп., витрати на оплату судової товарознавчої експертизи у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., витрати на оплату експертного висновку торгово-промислової палати щодо вартості товару у розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2026 апеляційну скаргу Одеської митниці залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі №520/17783/25 залишено без змін. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судом встановлено наступне. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Одеська митниця не погоджується з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2026 у справі № 520/17783/25, вважає, що вони є незаконними і необґрунтованими, підлягають скасуванню відповідно до вимог ст. 351 КАС України, оскільки прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права (неправильне тлумачення закону, незастосування закону, який підлягав застосуванню), а саме: пункту 2 частини 2 статті 52, пунктів 2, 3 частини 2 статті 53, частини 3 статті 53, пункту 2 частини 6 статті 54, частину 1 статті 55, частин 2, 4, 5, 9, 10 статті 58, частини 1 статті 254, частин 1, 2, 3 статті 256, частин 1, 4 статті 337 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI; стандартні правила 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973, дата приєднання України: 15.02.2011, дата набрання чинності для України: 15.09.2011); розділу VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за № 1021/27466); частини 2 статті 68, частини 2 та 3 статті 67, частини 4 статті 69 Митного кодексу України; пункту 3 Розділу І, пункту 2 Розділу III, пункту 4 Розділу IІІ Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 650; правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД; пунктів 1.1, 2.1, 2.2.7, 2.2.10, 2.2.13, 2.2.14 розділів 1 та 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичні рекомендації). Крім того, на думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішеннях суду першої та апеляційної інстанції, не відповідають обставинам справи. Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Зі змісту пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження. Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, який правовий висновок щодо застосування норми права має бути сформовано судом касаційної інстанції. Крім того, за текстом касаційної скарги митницею вчинено посилання на постанови Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №808/865/18, від 28.07.2021 у справі №808/3022/17, від 26.07.2021 у справі №813/8725/14, від 16.07.2021 у справі №804/3702/16, від 16.07.2021 у справі №804/769/16, від 07.08.2019 у справі №1340/5824/18, від 04.09.2020 у справі №816/872/17, від 29.07.2021 у справі №160/11199/19, від 03.08.2021 у справі №640/13657/20. Верховний Суд зауважує, що одночасне посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду та постанови Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є взаємовиключним. Крім того, судами попередніх інстанцій враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 05.03.2019 у справі № 815/143/17, від 09.04.2019 у справі №825/1575/17, від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 17.04.2018 у справі №815/329/17, від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 20.07.2023 у справі №640/22572/20, від 09.11.2022 у справі №815/2162/17, від 02.07.2020 у справі №803/916/17. На підставі наявних у справі доказів, в тому числі висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №15/06/2025 від 20.06.2025, судом встановлено, що автоматична штанцювальна машина TD800S не має ріжучих механізмів та функції різання, згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності відповідає вимогам товарної позиції 8441, зокрема підпозиції 8441800000. Судами попередніх інстанцій встановлено, що жодних розбіжностей, наявності ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, не встановлено, адже усі дії щодо ціни підтверджено належними доказами, які містяться у матеріалах справи та надавались митному органу. Дії позивача були послідовним, жодних ознак, які б свідчили про їх невідповідність між собою, не установлено. Відповідачем не підтверджено належними доводами неправильність визначення митної вартості товару позивачем за основним методом, що відповідачем не спростовано, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Крім того, позивачем було надано до матеріалів справи експертний висновок, складений експертом Харківської ТПП № 25-ЦВ/25 від 27.06.2025, відповідно до якого експерт вказав, що ринкова вартість товару дорівнює вартості товару згідно з контрактною документацією. Заперечень чи доказів на спростування вказаного висновку відповідачем до матеріалів справи надано не було. Скаржником такі висновки суду не спростовано, не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм митного законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Верховний Суд зауважує, що, враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Слід зазначити, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відтак, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України. Відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. До касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Скаржником документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги не надано. Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Позов було подано у 2025 році. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн. Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб`єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання адміністративного позову немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. В даному випадку предметом судового розгляду були одна вимога немайнового характеру (оскарження рішення щодо класифікації товарів та похідної від нього картки відмови) та одна вимога майнового характеру (оскарження рішення про коригування митної вартості товарів та похідної від нього картки відмови). В касаційній скарзі митницею вказано, що сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 1.707.751,98 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу. Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Касаційну скаргу надіслано через систему «Електронний суд». Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Отже, за подання касаційної скарги сплаті підлягає сума 45 830,84 грн = (3028,00 грн + 1.707.751,98 грн * 1,5% ) * 200% * 0,8. Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Одеської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2026 по справі №520/17783/25 залишити без руху. Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... І.А. Васильєва Л.І. Бившева В.П. Юрченко , Судді Верховного Суду