Постанова 4813 № 946/9181/24

Номер провадження: 22-ц/813/4948/26 Справа № 946/9181/24 Головуючий у першій інстанції Пащенко Т. П. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач), судді Назарова М.В., Коновалова В.А., за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Пащенко Т.П., у приміщенні того ж суду, у цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини,- установив: Короткий зміст обставин справи. В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який був уточнений 21.07.2025 року, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з нею, батько надає разову матеріальну допомогу, домовленості щодо постійної сплати немає, не встановлено конкретну суму до сплати аліментів щомісяця. Відповідач по справі є підприємцем, має власний магазин, щомісяця приблизно має дохід близько 40 000,00 грн. Тобто, відповідач має істотний та достатній дохід для утримання дитини, є працездатною особою, стягнень за виконавчими документами не має, інших дітей у нього не має. Таким чином, на думку позивачки, має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, та на утримання дружини аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходів щомісяця, до досягнення дитиною трирічного віку, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини задоволено частково. В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини підлягають задоволенню, у зв`язку з їх визнанням відповідачем, а також, у зв`язку з тим, що такий розмір передбачено законодавством. Тому, суд вважає за можливе стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від 13.11.2024 року до досягнення дитиною повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також вказав, що урахуванням матеріального становища сторін, суд вважає за можливе стягувати аліменти на утримання ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, починаючи стягнення з 13.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд не приймає до уваги посилання відповідача, що у випадку стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини на утримання дружини, то це буде майже 50 відсотків заробітної плати відповідача, так як законодавством не заборонено стягнення аліментів у такому розмірі. Крім того, відповідно до положень ч.3 ст.70 ЗУ „Про виконавче провадження" загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.12.2025, виклавши в наступній редакції: Позовні вимоги задовольнити частково. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від 13 листопада 2024 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трирічного віку, починаючи стягнення з 13 листопада 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 . В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд помилково виходив із доходу близько 20 тис. грн/міс., хоча фактичний чистий дохід після податків становить приблизно 15,8 тис. грн., що підтверджується довідками з роботи, податкової та банківською випискою. Позивач помилково зазначала, що відповідач є підприємцем. У скарзі вказано, що відповідач ніколи не займався підприємницькою діяльністю, а офіційно працює у селищній раді на посаді головного спеціаліста. Розмір аліментів на дружину є надмірним та скаржник вважає, що разом це створює для нього скрутне матеріальне становище, особливо з огляду на реальний рівень доходу. На думку скаржника, суд не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права та зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що суд формально написав про часткове задоволення позову, але фактично присудив саме той розмір аліментів, який просила позивачка, без пояснення причин. Щодо явки сторін. Сторони належним чином повідомлені про час, місце та дату судового засідання, позивачка просила розглядати справу без її участі, відповідач до судового засідання не з`явився, заяв про відкладення не подавав, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи відповідно до ст. 372 ЦПК України. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Отже, предметом апеляційного перегляду, з огляду на вимоги ч.1 ст. 367 ЦПК України, є рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2025 року лише в частині стягнення аліментів на утримання дружини. Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що сторони мають неповнолітню дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 28.10.2022 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис № 722 від 27.10.2022 року (а.с.9). Як вбачається з довідки про доходи Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_2 працює у Катлабузькій селищній раді з 02.09.2024 року за основним місцем роботи та займає посаду головного спеціаліста з питань цивільного захисту, оборонної, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами сектору цивільного захисту. Посадовий оклад становить 7500,00 грн. та заробітна плата за період з 02.09.2024 року по 31.12.2024 року склала 80024,38 грн. (а.с.27). Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела / суми нарахованого доходу за період з 1 кварталу 2024 року по 3 квартал 2024 року ОСОБА_2 отримав доходи з таких джерел: ТОВ «СІГНАЛ-АВТО» - 20 000,00 грн., Катлабузька селищна рада Ізмаїльського району Одеської області 12 280,00 грн. (а.с.29). Відповідно до повідомлення АТ «Державний ощадний банк України» від 08.05.2025 року, АТ «Райффайзен Банк» від 08.05.2025 року №81-15-9/5746, АБ «Південний» від 13.05.1025 року, АТ «ОТП Банк» від 14.05.2025 року, АТ «Перший інвестиційний банк» від 13.05.2025 року, АТ «Укрсиббанк» від 06.05.2025 року, ПАТ «Восток банк» від 06.06.2025 року на ім`я ОСОБА_2 інформація щодо наявних відкритих / закритих поточних, вкладних (депозитних) банківських рахунків в АТ «Ощадбанк» відсутня (а.с.59, 60, 62, 67, 79, 81, 88). Згідно повідомлення АТ «Універсал Банк» від 09.05.2025 року за період з 01.01.2022 року по 16.04.2025 року на ОСОБА_2 обліковується банківський рахунок та надано рух коштів по вказаному рахунку (а.с.64, 65 диск). Відповідно до повідомлення АТ «ПриватБанк» від 19.05.2025 року станом на 14.05.2025 року за ОСОБА_2 обліковуються банківські рахунки, статус - закриті (а.с.69). Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.09.1991 року «держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей». Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Як вбачається з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Отже, позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини підлягають задоволенню, у зв`язку з їх визнанням відповідачем, а також, у зв`язку з тим, що такий розмір передбачено законодавством. Тому, суд вважає за можливе стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від 13.11.2024 року до досягнення дитиною повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В цій частині рішення скаржником не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом. Щодо стягнення аліментів на дружину колегія суддів зазначає наступне. Частиною 1 ст.75 СК України передбачено, що дружина, чоловік, повинні матеріально забезпечувати один одного. Згідно ч.2, ч.4 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Згідно ч.4 ст.75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.1 ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. У відповідності до ч.1 ст.79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду з дня подачі позовної заяви. Згідно ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитини, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. У відповідності до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у Постанові №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері, з якою проживає дитина, на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи розірвано шлюб, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.01.2018 по справі №541/1208/16-ц. Згідно ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Позивачкою заявлені вимоги щодо стягнення 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації відповідно до закону. Відповідно до ч.2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Розмір аліментів, визначений судом у частці заробітку (доходу) матері, батька, не підлягає індексації відповідно до закону. Що стосується розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з такого, як вбачається з довідки про доходи Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області посадовий оклад ОСОБА_2 становить 7500,00 грн. та заробітна плата за період з 02.09.2024 року по 31.12.2024 року склала 80024,38 грн., тобто 20000 грн. на місяць. Доказів наявності у відповідача на утриманні інших осіб не надано. Тому, виходячи з заробітної плати 20000 грн., суд приходить до таких розрахунків: 1/4 на дитину складає - 5000 грн., та 1/6 на дружину - 3300 грн., залишок 11 700 грн., що перевищує прожитковий мінімум працездатної особи визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік». Враховуючи викладене, з урахуванням матеріального становища сторін, суд вважав за можливе стягувати аліменти на утримання ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, починаючи стягнення з 13.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд не прийняв до уваги посилання відповідача, що у випадку стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини на утримання дружини, то це буде майже 50 відсотків заробітної плати відповідача, так як законодавством не заборонено стягнення аліментів у такому розмірі. Крім того, відповідно до положень ч.3 ст.70 ЗУ „Про виконавче провадження" загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно визначив розмір доходу відповідача, є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено, що заробітна плата ОСОБА_2 за період з 02.09.2024 року по 31.12.2024 року склала 80024,38 грн., що в середньому становить близько 20 000 грн. на місяць, а тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив саме з такого розміру доходу при визначенні розміру аліментів. Посилання на те, що він не є фізичною особою-підприємцем, не спростовує правильності висновків суду, оскільки право дитини та дружини на належне утримання не ставиться у залежність від статусу платника аліментів, а визначальним є його фактична можливість надавати матеріальну допомогу, при цьому матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем доходів з різних джерел. Твердження скаржника про надмірність розміру аліментів на утримання дружини також є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Судом встановлено, що після сплати аліментів у відповідача залишається сума, яка перевищує прожитковий мінімум для працездатної особи. Доводи апеляційної скарги про скрутне матеріальне становище відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами. Скаржником не надано доказів наявності інших утриманців, тяжкого стану здоров`я чи інших обставин, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Посилання на порушення судом норм матеріального та процесуального права є декларативними, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 263 ЦПК України. Доводи про те, що суд формально зазначив про часткове задоволення позову, не впливають на законність та обґрунтованість рішення, оскільки суд навів мотиви задоволення заявлених вимог та визначив розмір аліментів відповідно до положень сімейного законодавства та встановлених обставин справи. Відтак, підстав для зміни рішення суду першої інстанції та зменшення розміру аліментів на утримання дружини з 1/6 до 1/8 частини доходу не вбачається, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова В.А. Коновалова