Постанова Одеський апеляційний суд № 947/16180/25

Номер провадження: 22-ц/813/2214/26 Справа № 947/16180/25 Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кострицького В.В., суддів Назарова М.В., Лозко Ю.П., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу за апеляційною скаргою Дубрової Валерії Вадимівни, яка діє в інтересах Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії,- установив: Короткий зміст обставин справи Позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 01.05.2025 року звернулось до Київського районного суду міста Одеси через систему «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми пенсійних виплат в сумі 15766,61 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсі в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі встановленням надбавки, як подружжя померлого учасника бойових дій з 22.09.2023 року та виплачено державну допомогу в розмірі 1000,00 грн., як учаснику бойових дій відповідно до Порядку здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законом України "Ппро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2023 року за №1396. Після перевірки пенсійної справи ОСОБА_1 було виявлено відсутнє право на встановлення надбавки та безпідставно виплачено державну допомогу у розмірі 1000,00 грн. як учаснику бойових дій відповідно до Порядку здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2023 року за №1396, у зв`язку з чим по останній виникла переплата пенсії у сумі 15766,61 грн. за період з 13.08.2024 року по 28.02.2025 року. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 15 жовтня 2025 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми пенсійних виплат відмовлено. В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що позивачем до суду не надано жодних доказів існування рахункової помилки, що виразилась у нарахуванні та виплаті пенсії, на підставі яких можна було б відстежити шлях та причини виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що ця помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, а не помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків службовою особою, відповідальною за обчислення та нарахування пенсії. Також, позивачем в порушення вимог ст.12, 13, 81 ЦПК України не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_1 , як при зверненні до останнього за перепризначенням пенсії за втратою годувальника, так і в подальшому, діяла недобросовісно, допустила будь-які зловживання, зокрема, свідомо, навмисно подала документи, які містять недостовірні відомості з метою незаконного отримання пенсії або знала про обставини, що можуть вплинути на отримання пенсії та свідомо, навмисно не повідомила (приховала) ці обставини. З урахуванням вищенаведеного, надаючи належним чином оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про не доведеність позивачем викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, тому у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. Не погодившись із вказаним рішенням, Дуброва Валерія Вадимівна, яка діє в інтересах Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулась з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного суду, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2025 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії у повному обсязі.. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд першої інстанції помилково застосував ст. 1215 ЦК України, натомість підлягає застосуванню ст. 1212 ЦК України (безпідставне збагачення). Отримані кошти ОСОБА_1 є безпідставно набутими та підлягають поверненню. Суд не врахував факт безпідставно виплаченої Державної допомоги в розмірі 1000,00 грн, як учаснику бойових дій відповідно до Порядку здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 №1396. Вказує, що фактично відповідач звернувся із завою про перерахунок пенсії у зв`язку із втратою годувальника, а переплата виникла внаслідок нарахування виплати як учаснику бойових дій відповідно до Порядку здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 №1396, що призвело до переплати 15 766,61 грн. Щодо явки сторін. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України. Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 15 766,61 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону. Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 13.08.2024 року ОСОБА_1 з метою перерахування пенсії звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою №6244 про призначення/перерахунок пенсії. До заяви ОСОБА_1 надано: довідку податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера померлому годувальнику; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; довідку про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником; заява про призначення/перерахунок пенсії; інший документ; паспорт; посвідчення учасника бойових дій; свідоцтво про шлюб; свідоцтво РАГС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісти зниклим. 04.03.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області винесено рішення №757 про прийняття суми переплати пенсії на облік, згідно із яким ОСОБА_1 одержує пенсію в разі втрати годувальника в розмірі 3038,00 грн. на місяць, за наслідком чого встановлено суму переплати пенсії у розмірі 15766,61 грн., згідно з довідлкою відділу опрацювання документації №1 управління з питань виплат ГУ ПФУ України в Одеській області утворилась за період з 13.08.2024 року по 28.02.2025 року. 07.03.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на адресу ОСОБА_1 скеровано лист листа за вих. №1500- 0404-8/57347 з повідомленням щодо виникнення у останньої переплати пенсії, яка виникла за період з 13.08.2024 року по 28.02.2025 року та становить 15766,61 грн. з одночасним зазначенням про необхідність повернення вказаної суми переплати пенсії на рахунок Пенсійного фонду України. Не сплата відповідачкою вказаної переплати у добровільному порядку, стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення надміру виплаченої пенсії на підставі положень статті 1212 ЦК України. На підставі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Основними завданнями Пенсійного фонду України є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного страхування, а також ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннях районах, містах і районах у містах. Отже, Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області виступає органом, уповноваженим державою виконувати відповідні функції у даних правовідносинах. Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Так, згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. Відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Статтею 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії. Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Згідно ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відповідно до п. 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України № 64 від 21 березня 2003 року із змінами, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Отже ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником. Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі. Згідно зі ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІє, зокрема подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017). Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей. Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав. Правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум». Отже, суд першої інстанції вірно зазначав, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п.1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів. Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Досліджуючи подані до суду докази, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 13.08.2024 року з метою перерахування пенсії звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою №6244 про призначення/перерахунок пенсії та разом з заявою надала відповідні документи, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка-повідомлення. Позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 04.03.2025 року було винесено рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік №757, згідно з яким у зв`язку з безпідставно встановленим підвищенням (надбавки) подружжям померлих учасників бойових дій, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» утворилась переплата за період з 13.08.2024 року по 28.02.2025 року у розмірі 15766 гривень 61 копійка. Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначав, що позивачем до суду не надано жодних доказів існування рахункової помилки, що виразилась у нарахуванні та виплаті пенсії, на підставі яких можна було б відстежити шлях та причини виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що ця помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, а не помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків службовою особою, відповідальною за обчислення та нарахування пенсії. Також, позивачем в порушення вимог ст.12, 13, 81 ЦПК України не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_1 , як при зверненні до останнього за перепризначенням пенсії за втратою годувальника, так і в подальшому, діяла недобросовісно, допустила будь-які зловживання, зокрема, свідомо, навмисно подала документи, які містять недостовірні відомості з метою незаконного отримання пенсії або знала про обставини, що можуть вплинути на отримання пенсії та свідомо, навмисно не повідомила (приховала) ці обставини. З урахуванням вищенаведеного, надаючи належним чином оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про не доведеність позивачем викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, тому у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне. Доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України є безпідставними. Як правильно зазначив суд першої інстанції, правовідносини щодо надання допомоги учасником бойових дій є врегульованими спеціальним законодавством, а тому положення про безпідставне збагачення застосовуються лише за відсутності спеціального правового регулювання. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася судами, які виходять з того, що у спорах щодо повернення соціальних виплат підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, а не загальні положення про безпідставне збагачення. Крім того, застосування ст. 1212 ЦК України можливе лише за наявності сукупності умов, зокрема відсутності правової підстави для набуття майна, чого у даному випадку не встановлено. Посилання представника позивача на те, що відповідач не повідомив про обставини, які впливають на призначення вищевказаної допомоги, не підтверджені належними та допустимими доказами. Сам по собі факт виникнення переплати не свідчить про недобросовісність особи. Відповідно до усталеної судової практики, обов`язок доведення недобросовісності отримувача соціальної виплати покладається на орган, який звертається з вимогою про її стягнення. Натомість скаржником не доведено, що відповідач умисно подав недостовірні відомості або приховав інформацію. Доводи апеляційної скарги про одночасне отримання відповідачем, що відповідач звертався із заявою про перерахунок пенсії та отримав виплату як учаснику бойових дій відповідно до Порядку здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 №1396 не спростовують висновків суду першої інстанції. Фактично матеріали справи не містять відомостей, а позивачем усупереч ст.ст. 12,81 ЦПК України, що є його процесуальним обов`язком, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняттю рішення про призначення субсидії та сам факт здійснення надміру виплачених коштів, здійснено внаслідок поведінки відповідачки, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені суми грошових коштів не підлягають поверненню. Документальних відомостей на підтвердження рахункової помилки зі своєї сторони, позивач також не надав. Колегія суддів зауважує, що позивачем не надано доказів того, що при зверненні із заявою про перерахунку пенсії були наданні недостовірні документи. Встановивши відсутність двох обов`язкових складових, за наявності яких відповідно до вимог статті 1215 ЦК України можливе повернення безпідставно виплаченої допомоги, а саме: рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності, зловживань з боку відповідача, суд першої дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог . Доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, колегія суддів відхиляє, оскільки повно та всебічно встановивши дійсний характер спірних правовідносин, суд дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, з вказаних вище підстав. Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким надано належну правову оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу Дубрової Валерії Вадимівни, яка діє в інтересах Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення. Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко