Постанова Миколаївський апеляційний суд № 472/908/25

28.05.26 22-ц/812/1142/26 Єдиний унікальний номер судової справи: 472/908/25 Номер провадження 22-ц/812/1142/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О., розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Венделем Олегом Михайловичем на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді - Тустановського А.О., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» (надалі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и л а: У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16 листопада 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №4775062217, який разом з паспортом кредиту та Умовами отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», з якими позичальник ознайомився перед підписанням, становить кредитний договір. 07 жовтня 2016 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено договір факторингу № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» відступило АТ «Таскомбанк» право вимоги до Позичальників, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», а АТ «Таскомбанк» набуло право вимоги за кредитними договорами. 15 травня 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф, за умовами якого АТ «Таскомбанк» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги від ОСОБА_1 кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, право на одержання яких, належить АТ «Таскомбанк», а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги грошових коштів за кредитним договором від відповідача. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до Договору факторингу від 15 травня 2024 року № НІ/11/19-Ф ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги з ОСОБА_1 в сумі 22 491, 61 грн, з яких: 19 549 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1,74 грн - заборгованість за відсотками; 2 940, 87 грн - заборгованість по комісії. Згідно п. 2.3 відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних АТ «Таскомбанк» за кредитними договорами, договорами поруки та їх перехід від АТ «Таскомбанк», до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі, реєстру прав вимог згідно додатку № 2, але не раніше здійснення оплати ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» згідно п. 3.1 цього договору акт прийому-передачі реєстру прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги боргу та є невід`ємною частиною договору факторингу. Посилаючись на те, що позичальник свої обов`язки виконав за кредитним договором № 4775062217 від 16 листопада 2020 року, надавши грошові кошти, проте відповідач у добровільному порядку наданий йому кредит у строки передбачені кредитним договором не повернув, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 4775062217 від 16 листопада 2020 року в сумі 22 491, 61 грн та стягнути судові витрати. У відзиві, представник відповідача - адвокат Ведель О.М. просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що, що ОСОБА_1 вказаного кредитного договору не укладав і кредитних коштів в розмірі 19 549 грн не отримував. Позивачем не надано доказу отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 19 549,00 грн., тоді як Виписки про рух коштів по картковим рахункам відповідача в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Райффайзен Банк» не містять зарахувань коштів за період з 01.11.2020 р. по 30.11.2020 р. на вказані рахунки в розмірі 19 549 грн, що підтверджується Випискою АТ «Райффайзен Банк» від 17.10.2025 р. про рух коштів по рахунку за період з 01.11.2020 р. по 30.11.2020 р. та Випискою АТ КБ «Приватбанк» по картковому рахунку від 17.10.2025 р. за період з 01.11.2020 р. по 30.11.2020 р. Крім того, до вказаного Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10 2016 від 07.10.2016 р. не додано доказів на підтвердження оплати за відступлення грошових вимог «Фактором» - ПАТ «Таскомбанк » первісному Кредитодавцю та не додано Реєстру прав вимог за якими відступаються права грошових вимог до Позичальників. Отже, все вищезазначене свідчить про відсутність доказів щодо набуття первісним Фактором, а отже, і Позивачем, права вимоги за Кредитним договором Кредитним договором № 4775062217 від 16.11.2020 р., укладеним між ТОВ «ФК ЦФР» і Відповідачем, і як наслідок права на звернення до суду з вказаної позовної заявою. Представник позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Ільїн А.Є. у відповіді на відзив зазначив, що відповідно до умов кредитного договору, кошти надано Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом при реєстрації на сайті первісного кредитора. Позивач не має змоги надати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються (Постанова Київського апеляційного суду по справі № 381/1311/23 від 25.06.2024). Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що наведена позивачем теза про отримання відповідачем грошових коштів за умовами кредитних договорів стороною захисту не доведена, при цьому сам Відповідач не визнає і одночасно не заперечує факт отримання грошових коштів, виносячи свою версію подій відносно отримання коштів «за дужки». Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Також слід зазначити, що перерахування коштів на платіжні карти Відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим. З метою надання вичерпної інформації по справі, Позивач просить суд долучити до матеріалів справи:- Повний текст договору факторингу для кредитного договору №4775062217- Розширений витяг з реєстру прав вимоги для кредитного договору №4775062217. Враховуючи те, що Реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості боржників, що є банківською таємницею, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку, Позивачем надано Виксерокопіювання (Витяг) з Реєстру боржників, що містить лише дані Відповідача, інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб. Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто зОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором № 4775062217 від 16.11.2020 у розмірі 19 550, 74 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 19 549 грн; сума заборгованості по відсоткам - 1,74 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФК Центр фінансових рішень» кредитний договір, свої зобов`язання він перед кредитором не виконав. Право грошової вимоги по вищевказаному договору кредиту перейшло до позивача - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договорів факторингу. У матеріалах справи відсутні відомості щодо повного або часткового виконання ОСОБА_1 умов договору та повернення кредитних коштів перед позивачем. Відмовляючи у стягненні заборгованості за комісією, суд виходив з недоведеності цих вимог. Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Вендель О.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування усіх фактичних обставин справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не звернув увагу на те, що будь-яких доказів які б підтверджували факт отримання кредитних коштів відповідачем в розмірі заявленому позивачем не надано, а також судом не взято до уваги надані відповідачем виписки по картковим рахункам з АТ «Райффайзен Банк» та АТ КБ «Приватбанк» за період з 01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Шкуренко І.В. просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник позивача зазначала про те, що відповідач у повному обсязі був повідомлений про умови та можливі наслідки на виконання даних умов, погодився їх виконувати. Наголошувала, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надані до суду документи, які підтверджують оформлення відповідачем кредитного договору, отримання кредитних коштів та детальний розрахунок заборгованості. За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає. З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 16 липня 2021 року між ТОВ «ФК» «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4775062217від відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Кредит надається на таких умовах: тип кредиту кредит, сума кредиту 19549 грн, строк, на який надається кредит 36 (а.с. 5-9). У п. 1.3 Договору сторони погодили, що позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в Паспорті кредиту №5062217, який є невід`ємною частиною цього Договору. У паспорті кредиту №5062217, який підписаний ОСОБА_1 , встановлено, що надання кредиту здійснюється безготівковим шляхом протягом 3 -х банківських днів від дня укладення договору, визначено тип кредиту - кредит, сума/ліміт кредиту - 19 549 грн, строк, на який надається кредит - 36, проценти 0,01% загальні витрати за кредитом 21 416,11 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом 40 665,11 грн (а.с. 7). Крім того у Паспорті кредиту №5062217 викладено порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення (Графік платежів). 07 жовтня 2016 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» укладено договір факторингу № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» зобов`язалося відступити АТ «Таскомбанк» права вимоги за кредитними договорами (а.с. 10-11). 15 травня 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф, відповідно до умов якого, АТ «Таскомбанк» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами (а.с. 12-14). До матеріалів справи долучено Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № НІ/11/19-Ф від 15 травня 2024 року (а.с.15). Відповідно до реєстру прав вимог до договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 04 квітня 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 16 листопада 2020 року в сумі 22 491,61 грн, з яких: 19 549 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1,74 грн - заборгованість за відсотками; 2 940,87 грн - заборгованість по комісії (а.с. 17). Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №4775062217 від 16 листопада 2021 року, у відповідача за період з 15.05.2024 року по 30.06.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 22 491,61 грн, з яких: 19 549 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1,74 грн - заборгованість за відсотками; 2 940,87 грн - заборгованість по комісії (а.с. 9). За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст.11 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За ч 2. ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. За ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена в п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Отже, банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 року у справі №910/1580/18; від 23.09.2019 року у справі №910/10254/18. Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит. В обґрунтування заявлених вимог про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало суду копію кредитного договору №4775062217 від 16 листопада 2020 року, копію заяви-анкети позичальника від 14 листопада 2020 року, копії договорів про відступлення права вимоги, копію витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року, акт прийому-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року, розрахунок заборгованості. Однак, вказані документи підтверджують лише умови кредитування та переуступку права вимоги попередніми кредиторами за вказаним кредитним договором останньому кредитору ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та не є належними та допустимим доказами надання ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором №4775062217 від 16 листопада 2020 року. Вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі укладених договорів та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає позивач. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документами, що створені самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надало суду первинних бухгалтерських та платіжних документів, якими б підтверджувалося перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 зазначений в кредитному договорі та користування ним останнім, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність зазначеного рахунку в кредитному договорі відповідачу. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Доказів того, що ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» свої зобов`язання за договором виконало, перерахувавши відповідачу грошову суму у розмірі 19 549 грн матеріали справи не містять. За такого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання та користування ОСОБА_1 кредитними коштами, про стягнення яких було заявлено позивачем. За таких обставин рішення суду на підставі п. 1, 2 чт. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухвалення у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). За такого, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 4542 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану в його інтересах адвокатом Венделем Олегом Михайловичем задовольнити. Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 4542 грн судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: О.В. Локтіонова О.О. Ямкова