Постанова Апеляційна палата ВАКС № 991/8859/25

справа № 991/8859/25 провадження № 22-ц/991/22/26 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 року м. Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді Панкулича В. І., суддів Панаіда І. В., Семенников О.Ю., за участю секретаря судового засідання Музики Х.І., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Колєснікової О.М. (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів), представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гофельд Г.С. (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів), прокурора Володіна В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Колєснікової Ольги Миколаївни на рішення Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2026 року у справі за позовом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, В С Т А Н О В И Л А: Рішенням Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2026 року позов Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, визнано необґрунтованим доходом автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави його вартість у розмірі 2 218 740 гривень. В іншій частині позову відмовлено. Задовольняючи частково позов, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем сукупності обставин, які б свідчили про збереження зв`язку між ОСОБА_1 та спірним активом після його відчуження ОСОБА_2 та про набуття останньою активу за дорученням ОСОБА_1 . У зв`язку з цим суд не задовольнив позовні вимоги в частині стягнення у тому числі із неї вартості необґрунтованого активу у дохід держави. Рішенням скасовано арешт, накладений на спірний актив. Не погодившись з рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Колєснікова О.М. звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Вважає, що рішення підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушення судом цивільно процесуальних норм щодо дослідження письмових та електронних доказів. Суд не надав правової оцінки походженню грошових коштів, використаних для придбання спірного активу, та яким чином такі кошти можуть бути пов`язані з можливою протиправною діяльністю ОСОБА_1 . Суд поклався лише на арифметичні розрахунки законних доходів відповідача та його тещі, не застосувавши вимоги ст. 1 першого протоколу Конвенції, релевантної практики Європейського суду з прав людини, що призвело до незаконного втручання у право на мирне володіння майном ОСОБА_3 та самого ОСОБА_1 у спосіб накладення на нього незаконного обов`язку сплати вартості активу, до якого він не має жодного відношення. Адвокат заперечує зв`язок спірного активу з особою уповноваженою на виконання функцій держави ОСОБА_1 та наголошує, що автомобіль придбано безпосередньо ОСОБА_3 з метою подальшого розподілу власного капіталу між доньками, що в подальшому й було здійснено шляхом дарування активу ОСОБА_2 . Висновок суду про те, що користування транспортним засобом здійснювалося поза межами місця проживання ОСОБА_3 спростовуються наданими позивачем доказами, які підтверджують факт перебування та використання автомобіля у Вінницькій області. Користування автомобілем відповідачем мало поодинокий характер, пов`язаний із задоволенням потреб родини тещі за місцем її реєстрації. Здійснення ОСОБА_1 окремих фінансових операцій щодо сплати штрафів, одноразової сплати страхового полісу не свідчить про безпосереднє користування транспортним засобом в особистих інтересах, а було зумовлено відсутністю в ОСОБА_3 та її доньки ОСОБА_4 грошових коштів на банківських рахунках. Всі попередні страхові поліси оплачені безпосередньо ОСОБА_4 . Адвокат наголошує, що розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було їх свідомим рішенням та не зумовлене будь-якими перевірками, пов`язаними з моніторингом способу життя відповідача. ОСОБА_1 не міг прямо або опосередковано вчиняти щодо активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, оскільки прокурором не доведено, що автомобіль було подаровано ОСОБА_3 дочці за вказівкою, або дорученням ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність зв`язку активу з відповідачем. ОСОБА_5 заявляє, що подані прокурором копії письмових та електронних доказів не відповідають вимогам до них, встановленим ст.ст. 95, 100 ЦПК України, у зв`язку з чим такі докази не могли братись до уваги та оцінюватись судом. Суд порушив вимоги безпосередності дослідження доказів, поклавши в основу судового рішення банківську інформацію, що містилась на дисках, наданих прокурором, проте не була досліджена в судовому засіданні. Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Вищого антикорупційного суду - без змін. Доводи апеляційної скарги вважає безпідставними та незаконними, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначає, що національне законодавство передбачає можливість конфіскації активу за умови не підтвердження його законними доходами відповідача та не містить вимог щодо доведення набуття необґрунтованого активу за рахунок протиправної діяльності. Вважає, що додані до позовної заяви документи належним чином завірені підписами уповноважених осіб, а в позовній вимозі зазначено місцезнаходження оригіналів документів. Учасники справи в ході розгляду в першій інстанції не заявляли про невідповідність доданих до позову документів вимогам закону. Посилання суду на інформацію від банківських установ, що міститься на дисках, вважає законним, оскільки в суді першої інстанції представники відповідачів підтвердили достовірність інформації в позові щодо банківських операцій по рахункам ОСОБА_1 та зазначили про відсутність необхідності в досліджені вмісту дисків. Прокурор переконаний, що наявними у справі доказами доведено факт набуття ОСОБА_3 спірного активу за дорученням ОСОБА_1 та можливість останнього прямо та опосередковано вчиняти щодо транспортного засобу дії, тотожні за містом здійсненню права розпоряджатись ним. На це вказує те, що: придбання та обслуговування транспортного засобу здійснювалось за місцем проживання та роботи ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 майже одразу після купівлі автомобіля оформила довіреність на дочку, надавши право розпорядження ним; підписи ОСОБА_3 на актах виконаних робіт по технічному обслуговуванню авто суттєво відрізняються між собою та від підпису в договорі купівлі-продажу. Якби автомобіль був необхідний ОСОБА_3 для пересування, вона б передала його не ОСОБА_4 , яка проживає в м.Дніпро, а ОСОБА_2 , котра жила з матір`ю в одному населеному пункті. Відтак твердження про придбання автомобіля для забезпечення потреб в пересуванні ОСОБА_3 видається не логічним. Також у встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу від адвоката Гофельд Г.С., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , в якому просить рішення Вищого антикорупційного суду в частині вимог до ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави залишити в силі. Вважає, що суд дійшов вірного висновку про відсутність доказів, які б підтверджували фактичне користування, володіння чи інший зв`язок ОСОБА_1 зі спірним активом після розірвання шлюбу та дарування автомобіля ОСОБА_2 . Після укладення договору дарування транспортний засіб продовжує перебувати в їх родині, а ОСОБА_1 не мав і не має на нього жодного впливу. Будучи належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи, відповідачі у судове засідання не з`явилися, їх інтереси представляли адвокати Колєснікова О.М. та Гофельд Г.С. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів та заперечення прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто, наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача (п. 2 ч. 8 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов пред`являється, зокрема, щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України. Станом на грудень 2020 та січень 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2 270 грн. З огляду на те, що кримінальна відповідальність є найсуворішим видом відповідальності, для цілей цивільного судочинства у цій справі суд використовував розмір верхньої межі різниці активів та законних доходів, що становила 6 810 000 грн. Положення ст. 291 ЦПК України передбачають визнання судом активів необґрунтованими, якщо на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів. Під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України). Активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави (ч. 1 ст. 292 ЦПК України). У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. 4 ст. 89 ЦПК України). Відповідно до оскаржуваного рішення, суд вважав встановленим зв`язок спірного активу із особою, уповноваженою на виконання функцій держави ОСОБА_1 , а також наявність різниці між вартістю такого активу та його законними доходами, яка перебуває у межах, визначених ч. 2 ст. 290 ЦПК України. Суд виходив з того, що ОСОБА_1 з 07.11.2019 перебуває на посаді старшого оперуповноваженого 9-ого відділу (моніторингу та координації) Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (т. 2 а.с.105-112). Отже, відповідно до п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» він є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до нього може бути пред`явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. З 03.08.1991 до 15.04.2025 ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 20-21). 16.12.2020 мати ОСОБА_4 (теща відповідача) ОСОБА_3 придбала автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 вартістю 2 218 740,00 гривень (т. 2 а.с. 120-123 а.с. 125). 05.01.2021 у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях відбулась державна реєстрація активу за ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 42-69; т. 3 а.с.17, 26). Отже, укладення відповідного договору купівлі-продажу транспортного засобу та його державна реєстрація мали місце у період перебування відповідача ОСОБА_1 на посаді в ДСР Національної поліції України, а відтак автомобіль може бути предметом позову у справі про визнання активів необґрунтованими і їх стягнення в дохід держави. Встановлюючи наявність зв`язку відповідача ОСОБА_1 з набутим ОСОБА_3 активом суд першої інстанції виходив з наступних фактичних обставин. Дослідивши реквізити сторін договору купівлі-продажу автомобіля та додаткової угоди до нього, суд виявив, що одним із реквізитів покупця зазначено номер телефону, що належить ОСОБА_1 . Факт належності даного номеру відповідачу підтверджується інформацією з поданих ним декларацій особи, уповноваженими на виконання функцій держави та відомостями АТ КБ «Приватбанк» щодо транзакцій з поповнення рахунку за цим номером. Майже одразу після придбання активу 14.01.2021 ОСОБА_3 нотаріально посвідчила довіреність, якою уповноважила свою доньку ОСОБА_4 розпоряджатись (продати, обміняти, здати в оренду, користуватись, передавати в позичку тощо) спірним активом (т. 2 а.с. 115-116). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає в місті Могилів-Подільський Вінницької області (т. 2, а.с.43, 123, 125; т. 3 а.с.26). В деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 зазначав, що працює та проживає з сім`єю в місті Дніпро (т. 2 а.с.2, 9). Таким чином, судом встановлено, що придбання та реєстрація Активу відбувалися у місті Дніпро, тобто за місцем проживання та роботи ОСОБА_1 , а не у Вінницькій області - за місцем проживання ОСОБА_3 . Згідно інформації, наданої Головним сервісним центром МВС у ОСОБА_3 відсутнє посвідчення водія (т. 2 а.с.40). Тобто вона не мала можливості особисто користування придбаним транспортним засобом, відповідно актив використовувався іншою особою. Відповідно до наявних у матеріалах справи актів наданих послуг технічне обслуговування транспортного засобу здійснювало ТОВ фірма «Алмаз Мотор, ЛТД» у місті Дніпро, тобто за місцем проживання відповідача (т. 2 а.с. 126-133). Суд оцінив критично можливість ОСОБА_3 звернутись за отриманням послуг з технічного обслуговування активу та підписати відповідні акти виконаних робіт, оскільки такі акти оформлялись в місті Дніпро 05, 23, 28 січня 2021 року, а в суді першої інстанції ОСОБА_3 , зазначала, що одразу після придбання автомобіля повернулась з міста Дніпро до Могилів-Подільського Вінниц ької області. Окрім того, ОСОБА_3 під час її допиту в суді першої інстанції у якості свідка стверджувала про те, що під час придбання активу підписувала документи та відвідувала автосалон лише один раз. Втім, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, придбання активу супроводжувалося укладенням 16.12.2020 договору купівлі-продажу, 30.12.2020 додаткової угоди № 1 до нього, 04.01.2021 проведенням фінансових розрахунків за договором, а також прийманням товару 04.01.2021, про що складено відповідний акт. Вчинення кожної із зазначених дій передбачало особисте підписання відповідних документів, які мають різні дати складання. Також суд звернув увагу, що підписи ОСОБА_3 на актах виконаних робіт, істотно різняться між собою за графічними ознаками, що є помітним навіть без застосування спеціальних знань, та суттєво відрізняються від її підпису у договорі купівлі-продажу активу. На переконання суду, зазначені обставини ставлять під сумнів безпосередню участь ОСОБА_3 під час оформлення всіх документів щодо придбання авто, а також можливість її систематичного особистого звернення у місті Дніпро для обслуговування активу. Проаналізувавши рух коштів на банківських рахунках ОСОБА_1 , судом першої інстанції виявлено, що: 04.05.2021 він сплатив 330 грн, а 26.08.2022 - 19 642,00 грн за послуги з обслуговування спірного транспортного засобу компанії, розташованій в місті Дніпрі; 24.01.2025 сплатив щтраф за адміністративне правопорушення за фактом перевищення ним встановленої швидкості під час керування спірним активом; 19.02.2024 сплатив два штрафи по 198,43 грн у сфері безпеки дорожнього руху, які системою автоматично було складено на ОСОБА_3 , як на зареєстрованого власника автомобіля; 09.07.2024 здійснив оплату послуг з паркування спірного активу в місті Києві на паркінгу ТОК «Gulliver». Відповідно до інформації, наданої Моторним (транспортним) страховим бюро України ОСОБА_4 укладала договори страхування у страховій компанії ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» 11.01.2021, 29.01.2022, 02.06.2023, 11.06.2024. що підтверджується відповідними банківськими виписками про сплату страхових платежів (т. 2 а.с. 35-37). 11.06.2024 сплату страхового полісу здійснено відповідачем ОСОБА_1 . Участь відповідача та його дружини у несенні витрат, пов`язаних з утриманням спірного активу, у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами, підтверджує наявність фактичного зв`язку активу з відповідачем, використання ним його в особистих інтересах. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що матеріалами справи підтверджуються обставини, які вказують на фактичне користування автомобілем відповідачем ОСОБА_1 , його участь у несенні витрат, пов`язаних з утриманням зазначеного активу, а також здійснення платежів, що за своїми характеристиками узгоджуються з оплатою витрат, пов`язаних з його експлуатацією. Сукупність наданих доказів свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 , хоч і не був безпосереднім власником активу, однак набуття ОСОБА_3 спірного транспортного здійснювалось за його дорученням та свідчить про можливість вчинення ним щодо автомобіля дій, тотожних за змістом здійснення права розпорядження ним. Також колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 у поданій щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік не задекларував право дружини на користування автомобілемTOYOTA LAND CRUISER 200, що вказує на його намагання приховати факт зв`язку зі спірним активом. 05.08.2025 ОСОБА_3 подарувала спірний актив своїй донці (рідній сестрі дружини відповідача) ОСОБА_2 , яка є власником активу до тепер. Прокурор, обґрунтовуючи, що відчуження автомобіля відбулось за дорученням ОСОБА_1 з метою уникнення можливої конфіскації активу, посилався на те, що придбання активу відбулось за дорученням відповідача, він фактично розпоряджався ним, а ОСОБА_3 виступала в ролі номінального власника, крім того, відчуження активу здійснено безоплатно на користь члена сім`ї після отримання відповідачем запиту НАЗК про надання пояснень щодо придбання ОСОБА_3 транспортного засобу та повідомлення про проведення моніторингу способу життя. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначених доводів не достатньо аби дійти висновку про подальше фактичне користування, володіння чи інший зв`язок ОСОБА_1 із активом після його відчуження ОСОБА_2 . Прокурором не надано достатніх доказів, які б підтверджували факт набуття такого активу ОСОБА_2 саме за дорученням ОСОБА_1 . Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення із ОСОБА_2 вартості необґрунтованого активу у розмірі 2 218 740 грн у дохід держави. Дослідивши надані сторонами докази щодо доходів ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сукупний обсяг її законних доходів не підтверджує фінансову спроможність для придбання спірного транспортного засобу. Сторона відповідачів стверджує, що спірний транспортний засіб набуто за законні доходи ОСОБА_3 , відкладені нею та її чоловіком за все життя. Судом встановлено, що відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду у Вінницькій області, ОСОБА_3 за період з 01.10.2004 по 31.01.2021 отримала пенсійних виплат на загальну суму 215 531,65 гривень (т. 2 а.с.72-77). Згідно з відомостями, наданими Головним управлінням ДПС у м. Києві, сукупний отриманий від податкових агентів дохід ОСОБА_3 з 1999 по 2021 роки становить 73 551,14 гривень (т. 2 а.с.28-29). Таким чином загальна сума доходів ОСОБА_3 за період з 1991 по 2021 рік становить 289 082,79 грн. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що отриманих ОСОБА_3 законних доходів не достатньо для придбання спірного транспортного засобу. Посилання апелянта на наявність у ОСОБА_3 неофіційних джерел доходу не підтверджуються жодними доказами. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували обставини одержання ОСОБА_3 доходу від реалізації нею дорогоцінностей та колекційних монет, які вона, зі слів представників відповідачів, отримала у спадок від її померлого чоловіка, їх орієнтовну вартість. Колегія суддів вважає, що наявні в справі документи (розписки та судові рішення) про надання ОСОБА_4 коштів в борг ОСОБА_6 (25 000 доларів США), ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (30 000 доларів США) не підтверджують версію сторони відповідачів, що ці кошти були надані саме ОСОБА_3 дочці для інвестування в її підприємницьку діяльність та надання в борг зазначеним вище особам. Так само долучені документи не підтверджують факт повернення ОСОБА_4 коштів ОСОБА_3 та використання останньою їх для придбання спірного активу. Суд першої інстанції оцінив критично доводи сторони відповідачів про те, що утримання сім`ї здійснювалося чоловіком ОСОБА_3 ОСОБА_9 . Стороною відповідачів не надано доказів отримання ОСОБА_9 доходів у розмірах, які б дозволяли здійснювати його сім`ї значні заощадження, зберігання таких у готівковій формі, подальшу конвертацію або використання для придбання спірного активу. Також суд критично оцінив можливість придбання ОСОБА_3 спірного активу за наявні у неї готівкові кошти, розмір яких на той час становив 70 000 доларів США. Станом на 04.01.2021 офіційний курс Національного банку України долара США щодо гривні становив 28,2746 грн за 1 долар США. За таких умов еквівалент наявних у ОСОБА_3 коштів становить 1 979 222 грн, в той час як сплачена нею вартість автомобіля становить 2 218 740 грн, що перевищує зазначену суму. Відповідно, наявних, за словами представників відповідачів, у ОСОБА_3 готівкових коштів було б недостатньо для придбання активу. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про не доведення стороною відповідачів наявності у ОСОБА_3 законних доходів та грошових заощаджень у розмірі співмірному вартості спірного активу. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає переконливим, що автомобіль було придбано за дорученням та за кошти особи уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування ОСОБА_1 , який може прямо або опосередковано вчиняти дії тотожні за змістом праву розпорядження, а ОСОБА_3 була лише його формальним власником. Судом першої інстанції проаналізовано й майновий стан відповідача ОСОБА_1 та членів його сім`ї. Відповідно до поданої ним щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік (т. 2 а.с.1-9) станом на 31.12.2020, у ОСОБА_1 були наявні заощадження у вигляді грошових коштів в розмірі 6 000 дол США; в його сина ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - 10 000 Євро, а в ОСОБА_4 - 10 000 дол США та 500 000,00 гривень. Аналізуючи грошові збереження дружини відповідача, суд першої інстанції враховував з того, що офіційний курс НБУ станом на 31.12.2020 становив 28,2746 гривень за 1 долар США, тобто наявні у ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 10 000 дол США еквівалентні 282 746 гривень. З урахуванням гривневих заощаджень, загальна сума її заощаджень становила 782 746,00 гривень. При цьому, згідно декларації за 2021 рік, заощадження у вигляді грошових активів суб`єкта декларування та членів його сім`ї станом на 31.12.2021 складали: ОСОБА_1 - 6 000 USD; ОСОБА_10 - 10 000 EUR. Тобто розмір вказаних коштів не змінився, отже вони не використовувались при придбанні оспорюваного активу. Відповідно, суд не враховував їх при розрахунку різниці між вартістю активу та законними доходами суб`єкта декларування та членів його сім`ї. У ОСОБА_4 станом на 31.12.2021 грошові заощадження відсутні та наявне фінансове зобов`язання - кредит, отриманий 21.10.2021 у розмірі 739 000 грн (з яких у 2021 році було сплачено 62 000 грн та проценти 1 400 грн - у сумі 63 400 грн) на придбання автомобіля Land Rover Range Rover Evoque, 2021 р.в., вартістю 1 478

000. Розмір першого внеску за автомобіль становив 739 000 грн. Отже, грошові кошти ОСОБА_4 (10 000 дол США та 500 000 грн) витрачені нею в 2021 році на придбання автомобіля Мazda CX-5, 2014 р.в., вартістю 50 000 грн та на пеший внесок за автомобіль Land Rover Range Rover Evoque. Судом першої інстанції встановлено загальний розмір доходів ОСОБА_1 та членів його сім`ї за 2021 рік у сумі 1 909 121 грн, з яких: заробітна плата ОСОБА_1 - 235 915 грн; дохід ОСОБА_1 від відчуження рухомого майна - 86 460 грн; дохід ОСОБА_4 від підприємницької діяльності - 65 000 грн; отриманий ОСОБА_4 кредит - 739 000 грн; наявні у ОСОБА_4 станом на 31.12.2020 готівкові грошові кошти - 500 000,00 грн та 10 000 дол США, що еквівалентно 782 746 грн. Документально ппідтвердженні витрати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вигляді товарів, робіт, послуг у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становлять 488 791 грн. Загальний розмір витрат ОСОБА_1 та членів його сім`ї за 2021 рік становить 4 298 931 грн. До таких витрат відноситься придбання ОСОБА_4 транспортних засобів Мazda CX-5 за 50 000 грн та Land Rover Range Rover Evoque за 1 478 000 грн; придбання транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, 2020 р.в. за 2 218 740 грн; розмір сплачених основної суми боргу за кредитом 62 000 грн та процентів за кредитом - 1 400 грн.; витрати у вигляді товарів, робіт, послуг 488 791 грн. Проаналізувавши майновий стан відповідача ОСОБА_1 та членів його сім`ї, суд встановив різницю між законними доходами та видатками у 2021 році в розмірі 2 389 810 грн, що перебуває в межах, визначених ч. 2 ст.290 ЦПК України. Суд дійшов висновку, що законних доходів ОСОБА_1 та його сім`ї було недостатньо для придбання спірного автомобіля, у зв`язку з чим визнав такий актив необґрунтованим. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч.4 ст.89 ЦПК України). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сукупність доказів позивача є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів сторони відповідачів. Вважає встановленим зв`язок спірних активів із особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - ОСОБА_1 та наявність різниці між вартістю таких активів та його законними доходами, яка перебуває у межах, визначених ч. 2 ст. 290 ЦПК України. Отже, визнані судом необґрунтованими активи підлягають стягненню в дохід держави. Національне законодавство передбачає можливість конфіскації активу за умови не підтвердження його законними доходами відповідача та не містить вимог щодо доведення набуття необґрунтованого активу за рахунок протиправної діяльності. Тому доводи представника відповідача в цій частині відхиляються. Заперечення про не відповідність законодавчим вимогам документів, які прокурор додав в копіях, а не оригіналах, колегія суддів відхиляє. З матеріалів справи вбачається, що направлені Національним агентством з питань запобігання корупції матеріали моніторингу способу життя ОСОБА_1 прошито, пронумеровано та підписано відповідальною особою, скріплено печаткою діловодної служби. Долучені до матеріалів документи щодо необґрунтованих активів також прошито, пронумеровано, скріплено печаткою діловодної служби Національного антикорупційного бюро України, підписано детективом Бюро та прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Ні в суді першої інстанції, ні в ході апеляційного розгляду представники відповідачів не заявляли про недостовірність чи невідповідність відомостей, наданих позивачем, Державним бюро розслідувань, Національним агентством з питань запобігання корупції, Національним антикорупційним бюро України та Державною податковою службою України. Позовна заява містить посилання на місце знаходження оригіналів даних документів. За наведених обставин відсутні підстави для визнання доказів недопустимими. Щодо доводів адвоката про порушення судом першої інстанції вимог щодо безпосередності дослідження доказів, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до Постанови КЦС ВС від 20.11.2024 (справа № 520/820/17) суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню, і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. З позовної заяви вбачається, що електронні документи на оптичних дисках, що є додатками до позовної заяви, для відповідачів записано на один носій кожному. З пояснень прокурора вбачається, що в суді першої інстанції представники відповідачів підтвердили достовірність інформації в позові щодо банківських операцій по рахункам ОСОБА_1 та зазначили про відсутність необхідності в досліджені вмісту дисків. Враховуючи наведене, суд першої інстанції міг визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження та послатись в мотивувальній частині судового рішення на наявну на дисках інформацію від банківських установ. На підставі вищевикладеного, оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, відтак відсутні підстави для її задоволення. Керуючись статтями 259, 290-292, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Колєснікової Ольги Миколаївни залишити без задоволення, а рішення Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2026 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Головуючий В.І. Панкулич Судді І. В. Панаід О.Ю. Семенников