Постанова Черкаський апеляційний суд № 703/1634/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м. Черкаси Справа № 703/1634/26 Провадження № 22-ц/821/1082/26 Категорія : на ухвалу Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М., секретаря Дмитренко В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Семенюк Ольги Григорівни на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, у складі головуючого судді Проценко А. М., в с т а н о в и в : У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась в Смілянський міськрайонний суд Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу передано на розгляд до Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Семенюк О. Г. звернулась в суд з апеляційною скаргою. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 07 січня 2026 року вона звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в порядку окремого провадження (справа № 703/211/26). Ухвалою суду від 26 січня 2026 року відкрито провадження у справі. Зазначає, що 03 березня 2026 року вона звернулася до того ж Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою про визнання майна об`єктами спільної сумісної власності та поділ майна (справа № 703/1166/26). 17 березня 2026 року у справі № 703/211/26 відбулося судове засідання, за результатами якого ухвалою залишено заяву без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України - у зв`язку з наявністю спору про право. У тій же ухвалі суд встановив наявність пов`язаного позовного провадження (справа № 703/1166/26) у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області та роз`яснив ОСОБА_1 право подати позов на загальних підставах. Вказує, що виконуючи роз`яснення суду, ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю (справа № 703/1634/26). Однак 27 березня 2026 року оскаржуваною ухвалою дану справу вирішено передати до Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Вважає, що на кожному етапі вона діяла відповідно до вимог процесуального закону та виконувала роз`яснення суду. Незважаючи на це, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області, який сам вказав позивачці на необхідність звернення з позовом і підтвердив наявність пов`язаного провадження у цьому суді, після подачі позову відмовився його розглядати, передавши справу до іншого суду. На думку скаржника це є грубою процесуальною непослідовністю, що підлягає виправленню Черкаським апеляційним судом. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Семенюк О. Г. та Кумановської І. М., обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступних висновків. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст. 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Згідно із ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Частиною 1 ст. 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Територіальна юрисдикція визначається у спорах нормами процесуального права, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України). Статтею 27 ЦПК України визначено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Приписами ст. 28 ЦПК України встановлено правила альтернативної підсудності. Зокрема, відповідно до ч. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживаються або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходження одного з відповідачів за вибором позивача. Частиною 16 ст. 28 ЦПК України визначено, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів. Суд немає права обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. У позовній заяві місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 зазначено АДРЕСА_1 , а адресою фактичного проживання - АДРЕСА_2 . Місцем реєстрації відповідача ОСОБА_3 зазначено: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 1). Згідно відповіді на запит суду, з Єдиного державного демографічного реєстру № 2493181 від 23.03.2026 щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 335). На запит Смілянського міськрайонного суду Черкаської області отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 2493265 від 23.03.2026 щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якої ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 336). Передаючи справу на розгляд іншого суду за підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що вказана справа підлягає розгляду судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем реєстрації одного з відповідачів, який найбільш територіально наближений з можливих судів. При цьому судом було зауважено, що позивачка не позбавлена можливості вираження власного волевиявлення щодо вибору підсудності за місцем проживання іншого відповідача, подавши про це відповідну заяву вже до Уманського міськрайонного суду Черкаської області. З таким висновком погоджується й апеляційний суд. Посилання представника ОСОБА_1 адвоката Семенюк О. Г. на наявність в подальшому в позивачки наміру на звернення до суду з клопотанням про об`єднання справ № 703/1166/26, провадження в якій відкрито на підставі ухвали суду від 05.03.2026, та № 703/1634/26 в одне провадження не може слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду, так як у жодній з приведених справ, на час постановлення оскаржуваної ухвали суду таке клопотання не подавалось. Крім того, у відповідності до вимог ст. 188 ЦПК України, об`єднання справ в одне провадження є правом, а не обов`язком суду. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Семенюк Ольги Григорівни залишити без задоволення. Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2026 року -залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 27 травня 2026 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко О. М. Новіков