Постанова Житомирський апеляційний суд № 285/605/26

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/605/26 Головуючий у 1-й інст. Васильчук Л. Й. Категорія 44 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М., розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 285/605/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Васильчук Л.Й. у місті Звягелі, в с т а н о в и в : У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди. Зазначала, що 30 січня 2023 року, о 21 год 35 хв по вулиці Шепетівській у місті Звягелі сталася дорожньо-транспортна пригода, у якій водій ОСОБА_2 , керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем марки «Hyundai НРХ2», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, виїхав на зустрічну смугу руху, по якій в зустрічному напрямку за кермом автомобіля марки «Hyundai і30», д.н.з. НОМЕР_2 , рухалася її донька ОСОБА_3 . Позивачка вказувала, що внаслідок цього автомобіль марки «Hyundai і30», д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, а ОСОБА_3 тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості. Враховуючи вищезазначене, просила стягнути із відповідача на свою користь 210 105,34 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 20 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди, а також 2 301,05 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви. Окрім того, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 7 500,00 грн витрат пов`язаних із проведенням автотоварознавчої експертизи. Ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2026 року вказану цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Камінь-Каширського районного суду Волинської області, де зареєстровано місце проживання відповідача. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де просить її скасувати та направити справу для продовження її розгляду до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області за місцем заподіяння шкоди в результаті ДТП. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач заподіяв матеріальну шкоду автомобілю позивачки за адресою: вулиця Шепетівська, у місті Звягелі (місце ДТП), що територіально відноситься до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області, тому відповідно до частини 6 статті 28 ЦПК України позов підсудний Звягельському міськрайонному суду Житомирської області. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. За правилами частини 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. Суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції. Підсудність цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції, визначається статтями 26-30 ЦПК України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Частиною третьою статті 31 ЦПК України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення. За загальним правилом частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до частини 6 статті 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди. Згідно з частиною 16 статті 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Вказаною нормою Закону встановлено випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів. Суд не має права обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19) вказано, що тлумачення статей 27-28 ЦПК України свідчить про те, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 16 статті 28 ЦПК України). Верховний Суд виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Предметом спору у цій справі є стягнення матеріальних збитків, які зазнала позивачка у результаті пошкодження її автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , нею заявлено вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце у місті Звягель. Указані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції. Враховуючи викладене, оскільки позивач на підставі частини 6 статті 28 ЦПК України звернулася до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області за місцем заподіяння шкоди (за місцем вчинення дорожньо-транспортної пригоди), тобто з дотриманням правил підсудності, а тому висновки суду про передачу справи за підсудністю до Камінь-Каширського районного суду Волинської області є помилковими. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий Судді