Постанова Житомирський апеляційний суд № 283/2038/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №283/2038/25 Головуючий у 1-й інст. Хомич В. М. Номер провадження №33/4805/388/26 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малинського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року, якою його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, встановив: Постановою судді Малинського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, 07.08.2025 о 14 год 40 хв по вул Гоголя, 2 в с Лумля Коростенського району Житомирської області, водій ОСОБА_1 керував навантажувачем Маніту, без номерного знаку, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, (почервоніння очей, тремтіння рук), зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду у встановленому законом порядку у медичному закладі щодо вживання наркотичної сировини відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що надані стороною обвинувачення докази не є належними та допустимими, оскільки працівниками поліції не дотримано встановленої законом процедури документування адміністративного правопорушення. При цьому вказує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є беззаперечним доказом вини особи, а викладений у ньому склад адміністративного правопорушення не відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП. Також звертає увагу на невідповідність вимогам закону наявного у справі відеозапису, оскільки відеофіксація розпочинається не з моменту початку виконання працівниками поліції службових обов`язків, а через близько 20 хвилин після зупинки транспортного засобу та оформлення адміністративних матеріалів. Зазначає, що на відеозаписі відсутні моменти підписання протоколу, написання пояснень, складення інших адміністративних матеріалів, а також ознайомлення та вручення їх водію, у зв`язку з чим такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом. Наголошує, що зазначена у протоколі ознака наркотичного сп`яніння «зіниці очей не реагують на світло» не передбачена п.3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а інші ознаки, зазначені працівниками поліції в дужках, на його думку, є помилковими. Крім того, зазначає, що з відеозапису не вбачається тремтіння рук, а почервоніння очей працівниками поліції взагалі не перевірялося, що, на думку апелянта, свідчить про формальне зазначення ознак наркотичного сп`яніння, яких фактично не було. Вказує, що в порушення вимог ст.ст.265-2, 266 КУпАП його не було відсторонено від керування транспортним засобом, транспортний засіб не вилучався, а матеріали справи не містять акта приймання-передачі транспортного засобу іншій особі, відповідальній за його зберігання. Також зазначає, що працівники поліції ввели його в оману, запропонувавши написати пояснення про нібито вживання наркотичних речовин напередодні, повідомивши, що за це передбачено незначний штраф, при цьому бодікамери працівників поліції були вимкнені. Направлення на медичний огляд, за твердженням апелянта, не складалося та не вручалося, що, на його думку, свідчить про порушення вимог Інструкції. З огляду на викладене, вважає, що він не перебував у стані наркотичного сп`яніння, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт вказав, що вимоги постанови Житомирського апеляційного суду від 20.10.2025 ним виконано. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, будь-яких клопотань на адресу суду не направляв. Про розгляд справи ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, що підтверджується судовою повісткою направленою на адресу зазначену в апеляційній скарзі, яка повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.74-75). Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2024 у справі №990/69/24, постанови Верховного Суду від 24.03.2025 у справі №706/208/15-ц та від 28.02.2025 у справі №615/2/22), у випадку повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, така особа вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч.6 ст.294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 . Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у медичному закладі. Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). При цьому, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я (п.12 Розділу ІІ). Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан наркотичного сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами. Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ААД №171141 від 07.08.2025, вбачається, що 07.08.2025 о 14 год 40 хв по вул Гоголя, 2 в с Лумля Коростенського району Житомирської області, водій ОСОБА_1 керував навантажувачем Маніту, без номерного знаку, з явними ознаками наркотичного сп`яніння: (почервоніння очей, тремтіння рук), зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду у встановленому законом порядку у медичному закладі щодо вживання наркотичної сировини відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2). Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №171141 від 07.08.2025 (а.с.2); направленням до КНП «Малинська міська лікарня» ММР на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.08.2025, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння почервоніння очей, тремтіння рук, зіниці очей не реагують на світло (а.с.3); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №313471 від 07.08.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.126, ч.1 ст.121-3 КУпАП (а.с.5); відеозаписом події (а.с.6). Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано. На наявному в матеріалах справи відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Даний доказ не має ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. На пропозицію уповноваженої особи пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я у зв`язку з виявленими у нього ознаками наркотичного сп`яніння водій відмовився. ОСОБА_1 було ознайомлено з його правами та обов`язками, змістом протоколу про адміністративне правопорушення та відсторонено від керування транспортним засобом. Відеозаписом підтверджується, що під час оформлення адміністративних матеріалів працівниками поліції не допущено порушень вимог ст.ст.256, 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, які б могли бути підставою для визнання складених процесуальних документів недопустимими доказами. Слід також зазначити, що за змістом п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, визначених п.п.3, 4 Розділу І цієї Інструкції. З відеозапису фіксації обставин події вбачається, що у працівника поліції була обґрунтована підозра вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, зважаючи на виявлені у нього ознаки, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення. Тому, доводи апеляційної скарги у частині відсутності у ОСОБА_1 видимих ознак наркотичного сп`яніння та відсутності підстав для проведення відповідного огляду не є слушними. Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення, який підписаний ОСОБА_1 , останній власноруч зазначив, що вживав наркотичну речовину позавчора та від огляду відмовляється. Доводи апеляційної скарги про те, що зазначена у протоколі ознака «зіниці очей не реагують на світло» не передбачена Інструкцією, є безпідставними, оскільки таке формулювання за своїм змістом відповідає ознакам наркотичного сп`яніння, визначеним п.4 Розділу І Інструкції. Протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015. Посилання в апеляційній скарзі на введення ОСОБА_1 в оману працівниками поліції та спонукання його до написання пояснень про вживання наркотичних речовин не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами справи. Надання особою письмових пояснень свідчить про те, що вона власноруч виклала відповідні обставини, при цьому матеріали справи не містять відомостей про застосування до неї примусу, погроз чи інших незаконних методів впливу з боку працівників поліції. Будь-яких зауважень щодо неправомірних дій працівників поліції під час оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 не заявлялось. Відсутність відеофіксації моменту підписання протоколу про адміністративне правопорушення, написання пояснень та вручення адміністративних матеріалів сама по собі не свідчить про неправомірність дій працівників поліції та не виключає допустимість доказів, наявних у матеріалах справи. Невручення ОСОБА_1 направлення до закладу охорони здоров`я та неознайомлення з його змістом під підпис не виключають наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки визначальним для кваліфікації є факт відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. З відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом шляхом заборони подальшого руху. При цьому чинним законодавством не передбачено обов`язкового складення акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у кожному випадку відсторонення особи від керування транспортним засобом. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на нові факти чи докази, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, та не спростовують висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційним переглядом справи не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права, які б були підставою для скасування або зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд постановив: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Малинського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Малинського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Галацевич