Постанова Житомирський апеляційний суд № 285/4619/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/4619/25 Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В. Номер провадження №33/4805/391/26 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Кобриної Ніни Володимирівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Кобриної Ніни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 22 жовтня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, встановив: Постановою судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, 09.08.2025 о 22 год 10 хв ОСОБА_1 керував скутером «CROSSER» з електродвигуном моделі CR-9 без номерного знаку, у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом огляду з використанням газоаналізатора «Драгер» - вміст алкоголю 0,85 проміле. Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Кобрина Н.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях її підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, неповне з`ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 керував велосипедом, який не є механічним транспортним засобом у розумінні положень ПДР України та КУпАП. Вказує, що електропривід заднього колеса не змінює правової природи такого засобу пересування та не свідчить про те, що він підпадає під категорію транспортних засобів, керування якими утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Також звертає увагу на те, що у розділі 6 ПДР України, який визначає обов`язки кермувальників, відсутнє посилання на п.2.9 а) ПДР України, а відповідних змін до КУпАП та ПДР України внесено не було. Крім того, захисник посилається на безпідставність зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 , а також на порушення процедури проведення огляду на стан сп`яніння. Зазначає, що з наявного у матеріалах справи відеозапису не вбачається, що її підзахисному було запропоновано пройти огляд на місці зупинки або у медичному закладі. Також вказує, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатами проведеного огляду, а тому висновки суду першої інстанції про дотримання працівниками поліції встановленої процедури є помилковими. Окрім цього, адвокат зазначає, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є належним та допустимим доказом, оскільки у постанові суду, всупереч вимогам ст.283 КУпАП, не зазначено технічний засіб, за допомогою якого здійснювався відеозапис, посилаючись при цьому на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-ц. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП. За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використання спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Аналогічні положення містяться у п.п.6,7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735. Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст.251 КУпАП. Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення ним п.2.9 а) Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП. Як правильно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №417924 від 09.08.2025, згідно якого, 09.08.2025 о 22 год 10 хв ОСОБА_1 керував скутером з електродвигуном моделі CR-9 без номерного знаку, у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Огляд проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу. Проба позитивна 0,85 проміле, водій з результатом огляду згоден (а.с.3); роздруківкою результату тестування №547 від 09.08.2025 на стан сп`яніння, проведеного за допомогою приладу Drager Alcotest 6810, результат тесту становить 0,85 проміле (а.с.4); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних приладів (а.с.5); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.08.2025 (а.с.6); розписками про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, та про порядок застосування спеціального технічного засобу від 28.03.2025 (а.с.7-8); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5440722 від 09.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ним ПДР за ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.9); копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с.10); відеозаписом обставин події (а.с.11). Суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводами апеляційної скарги висновків суду не спростовано. Досліджені суддею докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Із наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що зафіксовані на ньому обставини у сукупності з іншими доказами підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Твердження захисника про те, що зазначений відеозапис є неналежним та недопустимим доказом, є безпідставними, оскільки матеріали відеозапису були долучені уповноваженою особою до протоколу про адміністративне правопорушення, про що міститься відповідна відмітка, та направлені до суду у складі матеріалів справи. Незазначення у протоколі назви та номеру технічного засобу, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація, не спростовує обставин, об`єктивно зафіксованих на відеозаписі, та не свідчить про недопустимість такого доказу. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Alkotest Drager 6810», результат якого становив 0,85 проміле, що перевищує допустимий показник 0,2 проміле алкоголю в крові, визначений п.7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015. Також відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_1 погодився із результатом огляду (22:22:22), будь-яких заперечень щодо результатів огляду чи вимог про проведення повторного огляду у медичному закладі під час оформлення адміністративних матеріалів не заявляв. За таких обставин посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що працівник поліції не запропонував пройти огляд у медичному закладі, не можуть бути підставою для визнання огляду недійсним, оскільки у поліцейського не виникло обов`язку щодо направлення особи до закладу охорони здоров`я. Під час проведення огляду на стан сп`яніння та оформлення відносно ОСОБА_1 адміністративних матеріалів працівниками поліції не було допущено порушень вимог ст.ст.256, 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, які б могли бути підставою для визнання результатів огляду недійсними, а складених процесуальних документів недопустимими доказами. Доводи захисника про те, що електровелосипед «CROSSER», яким керував ОСОБА_1 , не є механічним транспортним засобом, були предметом перевірки суду першої інстанції, який обґрунтовано виходив із того, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП пов`язує адміністративну відповідальність із фактом керування транспортним засобом, а не виключно механічним транспортним засобом у розумінні п.1.10 ПДР України. Підстав не погодитися із такими висновками суду апеляційний суд не вбачає. Посилання захисника на введення ОСОБА_1 в оману працівниками поліції під час проведення огляду на стан сп`яніння не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, який містить повний перебіг подій. Судові рішення, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи. Постанова суду не суперечить практиці ЄСПЛ. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, не надано. Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32). Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає. Керуючись ст.294 КУпАП, суд постановив: Апеляційну скаргу адвоката Кобриної Ніни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 22 жовтня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Галацевич