Постанова 4803 № 193/124/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6439/26 Справа № 193/124/26 Суддя у 1-й інстанції - Кащук Д. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О. сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2026 року, яке ухвалено суддею Кащуком Д.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 25 березня 2026 року, ВСТАНОВИВ У січні 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальність «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Позовна заява обґрунтована тим, що 27.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір №2564275, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн. строком на 30 днів (з 27.12.2020), дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом є 26.01.2021 року. Проценти за користування кредитом: 6750,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, тип процентної ставки фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту 1650,00 грн, яка нараховується за ставкою 11% від суми кредиту одноразово. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, який створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний через веб-сайт miloan.ua та/або відповідний мобільний додаток. 26.01.2022 року укладено договір №26-01/2022-83 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором №2564275. 10.01.2023 року укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2564275. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №2564275. Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з цим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №2564275 від 27.12.2020 року становить 19597,15 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 7150,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10797,15 грн., заборгованість за комісіями 1650,00 грн. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19597,15 грн., витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн. Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» суму заборгованості за кредитним договором №2564275 від 27.12.2020 у розмірі 9229,65 грн, з яких: 7150,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 429,65 грн заборгованість за відсотками, 1650,00 грн заборгованість за комісією. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1253,91 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 уклала кредитний договір, в якому зазначено, що сума кредиту становить 15 000,00 грн., строк кредитування 30 днів. Відтак ТОВ «Мілоан» мало нараховувати проценти лише по 26 січня 2021 року. З наданого позивачем розрахунку вбачається. Що проценти за Кредитним договором нараховані за період поза межами строку кредитування. Посилається, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази, що надала відповідач, а саме відомості про сплату та нарахування, де вказано, що ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Мілоан» суму в розмірі 34 204 грн., що майже в чотири рази перевищує суму, яку затребував кредитор, та майже в п`ять разів перевищує суму кредиту. Факт отримання коштів ТОВ «Мілоан» не заперечив, але від позовних вимог не відмовився. Вважає, що всі кошти зазначені у відомостях про щоденні нарахування та погашення як оплата по комісії за пролонгації мають бути зараховані як погашення тіла кредиту та відсотків, адже відповідач не верталася до кредитора з метою пролонгації договору, а тим більше не мала наміру та волевиявлення оплачувати комісію з метою пролонгації. Зазначає, що, оскільки ОСОБА_1 здійснювала погашення заборгованості та в повній мірі повернула кошти, у неї відсутня заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр». Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту в сумі 1650,00 грн. посилається на необґрунтованість вимог позивача в цій частині, оскільки пункт 1.5.1 Договору про надання кредиту не містить переліку послуг кредитодавця які пов`язані з наданням кредиту і їх погодження зі споживачем при укладенні договору, тому вказане положення договору є нікчемним. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «Коллект Центр», посилаючись на безпідставність апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2026 року залишити без змін. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_1 задоволенню не підлягає за наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір №2564275, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн. строком на 30 днів (з 27.12.2020), дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 26.01.2021. Проценти за користування кредитом: 6750,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, тип процентної ставки фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту 1650,00 грн., яка нараховується за ставкою 11% від суми кредиту одноразово. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступного через веб-сайт miloan.ua та/або відповідний мобільний додаток. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Сторонами погоджено Графік платежів, у якому визначено розмір та дату внесення позичальником платежів. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6 Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Якщо після настання дати встановленої п.1.4 Договору Позичальник продовжуватиме користуватися кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства. Незважаючи на інші умови Договору сторони домовилися, що якщо Позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом після сспливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в період прострочення Позичальником нараховуються за вибором Позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 ЦКУ. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника. Пунктом 2.3.1 кредитного договору визначено умови прологації кредиту, зокрема позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частину заборгованості по кредиту. За наявності між сторонами відповідної домовленості (акцептованої Позичальником пропозиції Позикодавця відповідно до розділу 6 Правил), а також на підставі п.3.2.7 Договору, пролонгація може здійснюватися на інших умовах ніж передбачено цим пунктом. Пунктом 2.3.2 договору визначено, волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14 Правил, підтверджується здійснення ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 Договору. Пунктом 2.5 Договору визначено, Позичальник зобов`язаний здійснити сплату заборгованості по кредиту/сплату за продовження строку кредитування одним з способів, зазначених на сайті Товариства miloan.ua. Вказаний договір підписаний електронним цифровим підписом відповідача за допомогою одноразового ідентифікатора W19236 27.12.2020, який направлено на номер телефону відповідача НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію. (а.с.13) ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за Договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , реквізити якої надані споживачем, що підтверджується квитанцією №740fe55b-b622-4363-8aa8-578c14e34438_637446670963469760 від 27.12.2020. Згідно наданого ТОВ «Мілоан» розрахунку заборгованості за кредитним договором №2564275, сума боргу за кредитом складає 9229,65 грн з яких: 7150,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 429,65 грн заборгованість по процентам, 1650,00 грн заборгованість по комісії. 26.01.2022 року було укладено договір факторингу №26-01/2022-83 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2564275. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №26-01/2022-83 ТОВ «Вердикт Капітал» отримало право вимоги до відповідача на суму 9229,65 грн., з яких 7150,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 429,65 грн заборгованість за нарахованими процентами, 1650,00 грн заборгованість по комісії. Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2564275 станом на дату початку розрахунку 26.01.2022 становить 9229,65 грн, з яких 7150,00 грн заборгованість по основній сумі кредиту, 429,65 грн заборгованість за відсотками, 1650,00 грн заборгованість по комісії; станом на дату розрахунку 10.01.2023 розмір заборгованості складає 19597,15 грн, з яких 7150,00 грн заборгованість по основній сумі кредиту, 429,65 грн заборгованість за відсотками, 1650,00 грн заборгованість по комісії. Нараховані відсотки у сумі 10367,50 грн згідно кредитного договору: дата початку нарахування 26.01.2022, дата кінця нарахування 23.02.2022 (включно), відсоткова ставка 5,0% денних. (а.с.36) 10.01.2023 року укладено договір про відступлення прав вимоги №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2564275. Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги ТОВ «Коллект Центр» отримало право вимоги до відповідача на суму 19597,15 грн., з яких 7150,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 10797,15 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 1650,00 грн заборгованість по комісії. Як убачається з розрахунку заборгованості за Договором №2564275, станом на 05.01.2026 року у позичальника утворилась сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 19597,15 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 7150,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10797,15 грн., заборгованість за комісією 1650,00 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з факту отримання позичальницею ОСОБА_1 кредитних коштів та неналежного виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором позичальницею в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування й права позивача, у зв`язку з цим, вимагати від відповідачки повернення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 229,65 грн., яка складається із наступного: 7 150,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 429,65 грн. заборгованість за відсотками, 1650,00 грн. заборгованості за комісією. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, 27 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №2564275, який підписано одноразовим ідентифікатором, чинність якого відповідачкою не оспорюється. Підписавши вказаний договір, відповідачка погодилася з Умовами договору та Правилами надання споживчого кредиту від ТОВ «Мілоан». Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами. 26.01.2022 року укладено договір №26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2564275. 10.01.2023 року укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2564275. За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредитору та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Тобто, відповідачка ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Коллект Центр» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором. Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000,00 грн., й відповідачкою не оспорюється факт отримання грошових коштів. Заборгованість за тілом кредиту на дату відступлення права вимоги становить 7150,00,00 грн. З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладення та підписання ОСОБА_1 кредитного договору з відповідною фінансовою установою, невиконання позичальницею своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності у неї боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги. Вищевказаний кредитний договір містить суму основного зобов`язання, відсотки за користування кредитними коштами та строки їх повернення та нарахування. Враховуючи те, що за умовами вищезазначеного договору відповідачка отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надала, відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заборгованість за основним боргом на підставі вищезазначеного договору підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр», а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення. Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України. Судом встановлено, що 27 грудня 2020 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір № 2564275, за умовами якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 6 750,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього Договору. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 27.12.2020. Нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день кредитування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору (п. 2.2.2 Договору). Відповідно п. 2.2.3 проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена в п. 1.6 Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6 Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Якщо після настання дати встановленої п.1.4 Договору позичальник продовжуватиме користуватися кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства. Також сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в період прострочення позичальником нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Разом з тим, п. 2.3.1 договору визначено, що продовження вказаного у п.1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах таким чином: Згідно п. 2.3.1. Договору для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має вчинити дії, передбачені Розділом 6 Правил надання фінансових кредитів, що розміщені на веб-сайті. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту складають у відсотках від поточного залишку кредиту: 3 дні - 3,00%; 7 днів - 5,00% комісії; 15 днів - 10,00% комісії. За наявності між сторонами відповідної домовленості (акцептованої позичальником пропозиції позикодавця відповідно до розділу 6 Правил), а також на підставі п. 3.2.7 Договору, пролонгація може здійснюватися на інших умовах ніж передбачено цим пунктом. Тобто, в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачкою своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто, до 26.01.2021 року. Відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору. Згідно п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Апеляційний суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16(провадження № 12-16гс22), згідно якого у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст.1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. У Рішенні Конституційного Суду України від 22 червня 2022 у справі №3-188/2020(455/20) вказано, що приписи ч.2 ст. 625 ЦК України, першого речення ч.1 ст. 1050 ЦК України та ч.1 ст. 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (ч.1 ст. 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі. Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи ч.2 ст.625 та ч.1 ст. 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за ст. 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за ст. 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін). Враховуючи те, що відповідачка, підписавши договір про споживчий кредит, погодилася з його умовами, відсутні підстави вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації, не були відомі відповідачці. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами договору. Наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам договору погодженим між сторонами, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б такий розрахунок спростовували, і доводи апеляційної скарги не приймаються колегію суддів. З огляду на викладене вище, не можна вважати прийнятними доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Коллект Центр» заявлено вимоги про стягнення відсотків поза межами строку кредитування. Також, з урахуванням вищезазначеного, колегією суддів не приймаються доводи відповідачки щодо того, що нею здійснювалося погашення заборгованості і заборгованість повернути в повному обсязі, оскільки нею не надані належні та допустимі докази зазначеного, грошові кошти, які сплачені нею, відображені у наданій ТОВ «Мілоан» відомості про щоденні нарахування та погашення і вказані відомості не спростовані відповідачкою. Щодо доводів апеляційної скарги в частині нарахованої позивачем заборгованості за комісією, оскільки позивачем не надано доказів наявності переліку послуг пов`язаних з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, колегія зазначає наступне. У пункті 1.5.1є Кредитного договору №2564275 від 27.12.2020 року погоджено, що комісія за надання кредиту становить 1 650,00 грн, яка нараховується за ставкою 11.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту. Відповідно положень частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Однак, умовами кредитного договору погоджено фіксовану одноразову комісію за надання кредиту. Будь-яких умов про оплатність послуг (нарахування комісії) послуг з надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, Кредитний договір №2564275 від 27.12.2020 року не містить. З огляду на викладене вище, судом не встановлено нікчемність положень пункту 1.5.1 Кредитного договору №2564275 від 27.12.2020 року щодо нарахування позивачем одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 1 650,00 грн. Доказів оспорення договору №2564275 від 27.12.2020 року, або певних його умов, зокрема, щодо нарахування комісії, суду не надано; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 28 травня 2026 року. Головуючий: Судді: