Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/11900/20

Справа № 308/11900/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 12 травня 2026 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Собослой Г.Г., суддів: Джуга С.Д., Кожух О.А., з участю секретаря: Голубєвої Є.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Прус Олександр Олександрович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 березня 2025 року у справі № 308/11900/20 (Головуючий: Крегул М.М.), - В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості мотивуючи тим, що 02 червня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір №MKH7AN06635097, згідно якого банк зобов`язався надати відповідачеві кредит у розмірі 18541,25 Доларів США на термін до 01.06.2015 року, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Позивач зазначає, що відповідач не надав Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим станом на 23.06.2020 року має заборгованість в розмірі 158314,81 доларів США, яка складається з наступного: 17062,43 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 6185,72 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2424,08 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 132642,58 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, а тому заборгованість до стягнення, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, становить 6185,72 дол. США. Посилаючись на вказані обставини позивач просив, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №MKH7AN06635097 в розмірі 6185,72 дол. США, що за курсом 26,66 грн. становить 164911 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитно-заставним договором №MKH7AN06635097 від 02.06.2008 року у розмірі 6056,77 доларів США, що за курсом 26,6695 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.06.2020 року складає 161351,03 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 2422,22 грн. У решті позову відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Прус О.О. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, так як суд, проігнорував строки позовної давності щодо кожного платежу окремо і згідно розрахунку заборгованості, факту пред`явлення вимоги та передачі автомобіля за цією вимогою в листопаді 2013 року, що було встановлено в засіданні 03.03.2025 року, а також п.14.11 Договору, строк позовної давності закінчився 29.11.2018 року задовго до введення карантину та звернення до суду позивача з позовом, що суд не прийняв до уваги. Розгляд справи проводився у режимі відео конференції. Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Прус О.О., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника АТКБ«Приватбанк» Гриниха Т.Ю., яка просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку. Встановлено, що 02.06.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір №MKH7AN06635097, згідно якого позичальнику ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 18541,25 доларів США на придбання автомобіля, а також на оплату перших страхових платежів, оплату коштів за реєстрацію автомобіля та оплату винагороди за надання фінансового інструмента. Відповідно п. 8.1, 17.9 кредитно-заставного договору для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником зобов`язань за договором, позичальник надає банку в заставу предмет застави - автомобіль Hyundai Accent 1.4, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . На дату підписання договору вартість предмета застави становить 82400,00 грн. У разі продажу предмета застави відповідно до ст. 13.2 договору: всі суми, виручені в результаті такої реалізації, використовуються в першу чергу, для відшкодування всіх витрат (включаючи витрати на юридичні послуги), яких банк зазнав у зв`язку із зверненням стягнення на предмет застави. Будь-які кошти, що залишаються після відшкодування витрат використовуються для погашення інших забезпечених вимог. У разі якщо таких сум не достатньо для повної сплати всіх забезпечених вимог, непогашена частина забезпечених вимог становить заборгованість позичальника перед банком, яка негайно належить до сплати банку. У такому разі банк має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своїх вимог, з іншого майна позичальника, у першу чергу перед іншими кредиторами; і будь-які суми виручені в результаті звернення стягнення на предмет застави, які залишаються невикористаними після повного погашення всіх забезпечених вимог, без зволікань повертаються банком позичальнику, якщо інше не передбачено чинним законодавством України (п. 13.7 Договору). Пунктом 14.11 Договору сторони встановлюють строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю п`ять років. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Пунктом 14 договору передбачена відповідальність сторони, в тому числі визначено нарахування пені, штрафу, відсотків за порушення зобов`язань. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору позивачем до справи надано розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість за кредитом становить 17062,43 доларів США - (тіло кредиту); 6185,72 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2424,08 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 132642,58 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Разом з тим, кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості і позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом - 6185,72 доларів США, за період з 02.06.2008 року по 23.06.2020 року. Так, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. За умовами п. 17.1.5 Договору сторони погодили, що позика та нараховані проценти повинні бути повернуті позичальником до 01.06.2015 року і нараховані відсотки після дати року стягненню не підлягають. Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про застосування спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст.. 257 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятою відповідно дост.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який у подальшому неодноразово продовжувався. Згідно з пунктом 12 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відмінено з 30.06.2023. Судом першої інстанції встановлено, що пунктом 14.11. Договору Сторони встановили строки позовної давності за вимогами про стягнення Кредиту, винагороди та процентів за користування Кредитом, неустойки тривалістю у 5 (п`ять) років і останнім днем погашення заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом визначено 01.06.2015 року стверджується графіком погашення кредиту. АТ КБ "Приват Банк" звернувся в суд із позовною заявою 12 листопада 2020 року і з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу (COVID-19), встановлений кредитним договором п`ятирічний строк позовної давності не сплив, та не пропущений позивачем. За таких обставин суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, із посиланням на докази, оцінка яких відображена у рішенні суду обґрунтовано частково задовольнив заявлені позовні вимоги, із урахуванням, що розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитом відповідачем не оскаржується. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, судова колегія У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Прус Олександр Олександрович, залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22 травня 2026 року. Головуючий: (підпис) Судді: (підписи) Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ