Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/6919/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" травня 2026 р. Справа № 910/6919/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сибіги О.М. суддів: Гончарова С.А. Тищенко О.В. секретар судового засідання: Михайленко С.О. за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.05.2026 Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 повний текст рішення складено 27.10.2025 та матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 повний текст рішення складено 03.11.2025 у справі № 910/6919/25 (суддя Пукшин Л.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державна установа "Центральне агентство з управління проектами" в особі філії Громадської установи "Центральне агентство з управління проектами" у місті Києві (в Україні) про визнання недійсним одностороннього правочину, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Альянс" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" (відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину з дострокового розірвання договору будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024, оформленого листом № 172/25 від 21.05.2025 "Щодо договору № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024". Позовні вимоги мотивовано тим, що правочин про розірвання договору будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 в односторонньому порядку вчинено з порушенням умов цього договору, частин першої, другої, четвертої статті 203, пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, тому підлягає визнанню недійсним. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6919/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державну установу "Центральне агентство з управління проектами" в особі Філії Громадської установи "Центральне агентство з управління проектами" у місті Києві (в Україні) та призначено підготовче засідання. 02.07.2025 Господарським судом міста Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. Короткий зміст судових рішень та мотиви їх прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі № 910/6919/25 у задоволенні позову відмовлено повністю. В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що за відсутності підписаного обома сторонами додатку № 1 (Завдання замовника) до договору, яким мали бути погоджені об`єми та види робіт, відсутні підстави вважати, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, отже договір будівельного-підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 є неукладеним, а отримання підрядником попередньої оплати (авансу) при неукладенні договору не свідчить про схвалення усіх його умов. За висновком суду першої інстанції, оскільки договір будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 є неукладеним, а відтак не створює жодних юридичних наслідків, вимога про визнання недійсним одностороннього правочину з дострокового розірвання договору будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024, оформленого листом №172/25 від 21.05.2025 "Щодо договору № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024", не спрямована на захист чи поновлення порушених прав позивача, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6919/25 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено. В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом першої інстанції зазначено, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг. Виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на позивача витрат відповідача на правову допомогу у загальному розмірі 10 000,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Альянс" на рішення та узагальнення її доводів Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі № 910/6919/25, 03.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Альянс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі № 910/6919/25 скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, оскаржуване рішення судом першої інстанції судом прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з невідповідністю висновків викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) відповідач, повідомляючи позивача листом № 172/25 від 21.05.2025 про дострокове розірвання договору, вказує, що договір вважається розірваним з 22.05.2025, тобто з наступного дня після направлення листа про його розірвання, що суперечить п. 14.3. договору; (2) відсутність у ТОВ "Ватценроде" будь-яких зауважень до будівельних робіт, які були виконані ТОВ "Інтербуд Альянс" у період з 10.12.2024 по 15.05.2025 свідчить про належне та своєчасне виконання позивачем зобов`язань за договором будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" на додаткове рішення та узагальнення її доводів Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/6919/25, 22.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 повністю та прийняти нове рішення, яким заяву про винесення додаткового рішення задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права та з власної ініціативи зменшено розмір компенсації витрат на правничу допомогу всупереч правовим висновкам Верховного Суду. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Альянс" у справі № 910/6919/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Яценко О.В., Кравчук Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/6919/25. Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 24.11.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/6919/25 передано на розгляд раніше визначеній колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Яценко О.В., Кравчук Г.А. 26.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/6919/25. Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 у зв`язку з перебуванням судді Яценко О.В. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6919/25. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2025 для вирішення питань щодо руху апеляційних скарг в межах справи № 910/6919/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кравчук Г.А., Гончаров С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6919/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025, розгляд апеляційних скарг об`єднано в одне апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 08.01.2026. 16.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що позивачем не надано доказів у підтвердження можливості виконання всього об`єму робіт у встановлені договором строки. Відповідач зазначає, що позивач доводить якість виконання робіт, проте предметом спору у даній справі є не якість виконання робіт, а розірвання договору. Натомість, обставину щодо неможливості вчасно закінчити роботи позивачем не спростовано. 08.01.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням суддів Гончарова С.А. та Тарасенко К.В. у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 розгляд справи призначено на 26.02.2026. Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/6919/25. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 для розгляду справи № 910/6919/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В. 23.02.2026 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією прийнято до свого провадження справу № 910/6919/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 та призначено розгляд справи на 26.02.2026. 26.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" надійшла заява про закриття провадження у справі № 910/6919/25 у зв`язку з відсутністю предмета спору, яку мотивовано тим, що припинення контракту № 2024/4-1-523 призвело до припинення підстав з яких укладався договір будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024, отже подальше виконання договору підряду є об`єктивно неможливим, оскільки відсутній сам об`єкт та правова основа виконання робіт. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 розгляд справи відкладено на 02.04.2026. 05.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Альянс" надійшли заперечення на заяву, в яких просить відмовити у задоволенні заяви про закриття провадження у справі. В обгрунтування доводів заперечень посилається на те, що предметом спору є правомірність одностороннього правочину відповідача щодо дострокового розірвання договору будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024, оформленого листом № 172/25 від 21.05.2025 року. Зазначений правочин продовжує існувати, не був відкликаний або скасований та саме його дійсність оспорюється позивачем у даному провадженні. Також зазначає, що між сторонами залишаються неврегульовані питання, пов`язані з наслідками вчинення такого правочину, зокрема щодо виконаних та неоплачених робіт. Отже, матеріально-правовий конфлікт між сторонами не припинився, а тому підстави для закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України відсутні. Крім того вказує, що подальше припинення контракту відповідача з третьою особою 19.01.2026 не може впливати на правову оцінку правочину, вчиненого значно раніше, та не усуває предмет спору у даній справі. Навіть припинення договору у майбутньому не усуває необхідності встановлення судом правомірності або неправомірності одностороннього правочину щодо його розірвання, вчиненого раніше. Відповідач помилково ототожнює «відсутність об`єкта» з «відсутністю спору», факт припинення проекту або зміни статусу відповідача не означає відсутності спору щодо правомірності його дій у минулому. Правомірність правочину оцінюється на момент його вчинення. 02.04.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Гончарова С.А. у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 розгляд справи призначено на 21.05.2026. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Альянс" слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі № 910/6919/25 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/6919/25 залишити без змін, з наступних підстав. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 17.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Альянс" (надалі - позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" (надалі - відповідач, замовник) укладено договір будівельного-підряду № U24014-інтербуд-1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик, власними силами виконати будівельні роботи у відповідності до умов даного договору і норм будівельного законодавства України та здати замовнику в установлений строк закінчену роботу(и), а замовник зобов`язується прийняти належно виконану роботу підрядника і оплатити її. Відповідно до п. 1.2. договору замовник доручає підряднику виконати будівельні роботи на об`єкті будівництва "Роботи з реконструкції КНП "1 територіальне медичне об`єднання міста Львова" з благоустроєм території на вул. В. Івасюка, 74 у смт. Брюховичі Львівської міської територіальної громади під реабілітаційний центр" (далі - об`єкт) за адресою вул. В. Івасюка, 74 у смт. Брюховичі Львівської міської територіальної громади, у відповідності до Завдання замовника, що є додатком до цього договору. Згідно з п. 5.1. договору строк виконання робіт - 12 місяців з дня підписання цього договору. В п. 5.2. договору визначено, що об`єми та види робіт визначатимуться завданням, згідно з додатком № 1 до договору. Роботи по даному договору вважаються завершеними з моменту підписання акту виконаних робіт обома сторонами (п. 7.1. договору). Даний договір набирає чинності з дати укладення та діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1. договору). Відповідно до пп. 11.3.2. п. 11.3. договору цей договір може бути достроково розірваний замовником в односторонньому порядку, зокрема, якщо підрядник з його вини своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим. Згідно з п. 14.3. договору сторони зобов`язуються в письмовій формі повідомити одна одну про наміри достроково розірвати даний договір не пізніше, ніж за 15 календарних днів до бажаного моменту розірвання. Сторони погоджуються, що при виконанні вищевказаних умов, порядок розірвання договору вважається дотриманим, а договір розірваним. В п. 14.12. договору визначено перелік додатків до договору: № 1 Завдання на виконання будівельних робіт та їх вартість; № 2 Правила безпеки. Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (п. 14.7. договору). Позивач зазначає, що на виконання умов договору № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 замовником перераховано підряднику аванс у розмірі 5 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 600 від 01.04.2025 на суму 2 000 000,00 грн, № 413 від 03.03.2025 на суму 2 000 000,00 грн, № 46 від 09.01.2025 на суму 505 000,00 грн та № 48 від 08.01.2025 на суму 495 000,00 грн та 5 000 000,00 грн в рахунок оплати за будівельні роботи. Як вказує позивач, ТОВ "Інтербуд Альянс" складено та надіслано ТОВ "Ватценроде" акти про виконання робіт за договором форми КБ-2в: № 1 за лютий 2025 року від 21.02.2025 на суму 1 519 863,26 грн; № 2 за лютий 2025 року від 21.02.2025 на суму 722 691,22 грн; № 3 за лютий 2025 року від 21.02.2025 на суму 691 305,59 грн; № 4 за березень 2025 року від 21.03.2025 на суму 4 259 672,88 грн; № 5 за березень 2025 року від 21.03.2025 на суму 117 814,06 грн; № 6 за березень 2025 року від 21.03.2025 на суму 214 233,28 грн; № 7 за квітень 2025 року від 07.04.2025 на суму 2 398 054,62 грн; № 8 за квітень 2025 року від 07.04.2025 на суму 86 651,02 грн; № 9 за квітень 2025 року від 07.04.2025 на суму 65 328,81 грн; № 10 за квітень 2025 року від 18.04.2025 на суму 2 375 783,52 грн; № 11 за квітень 2025 року від 18.04.2025 на суму 37 639,43 грн, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3: за лютий 2025 року на суму 2933,86 грн; за березень 2025 року на суму 4591,72 грн; за квітень 2025 року на суму 2550,03 грн; за квітень 2025 року на суму 2413,42 грн, які замовником не підписані. Також позивач зазначає, що ним було надіслано відповідачу рахунки на оплату виконаних робіт на загальну суму 2 345 302,27 грн: № 8 від 22.05.2025 на суму 2 233 302,27 грн та № 10 від 22.05.2025 на суму 112 000,00 грн, які відповідачем не оплачено. 21.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Альянс" з листом №172/25, в якому повідомило про розірвання договору будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 з 22.05.2025 та вимагало передати замовнику всю виконавчу документацію, сплатити штраф у розмірі 40 000,00 грн та повернути надміру сплачені кошти у вигляді авансу у розмірі 2 554 013,22 грн. В обґрунтування причин розірвання договору замовником зазначено, що станом 20.05.2025 підрядником виконано роботи лише на загальну суму 8 445 986,78 грн, тобто 5,18% за шість місяців, при цьому всупереч умовам п. 6.4.7. договору підрядником не передано належним чином оформлену виконавчу документацію та інші документи, передбачені законодавством України, отже підрядник не виконає всі роботи у визначений договором строк (17.12.2025), що є підставою для розірвання договору відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України. Позивач вважає, що односторонній правочин про розірвання договору будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024, оформлений листом № 172/25 від 21.05.2025, є таким, що вчинений відповідачем безпідставно та незаконно, не відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. За доводами позивача, договір будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 укладено на виконання умов контракту від 19.11.2024 № 2024/4-1-523 між Державною установою "Центральне агентство з управління проектами" в особі Філії Громадської установи "Центральне агентство з управління проектами" у місті Києві (ЦАУП/платник), Комунальним некомерційним підприємством "Львівське територіальне медичне об`єднання багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги (КНП "1 територіальне медичне об`єднання м. Львова" (бенефеціар), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" (підрядник). Відповідно до п. 12.3. контракту від 19.11.2024 № 2024/4-1-523, щоб змінити субпідрядника, підрядник повинен письмово повідомити ЦАУП та замовника за 5 робочих днів та отримати письмову згоду ЦАУП та замовника. Втім, у листі № 172/25 від 21.05.2025 відповідачем не зазначено про факт отримання такої письмової згоди, жодних доказів її отримання не надано, тому підстави для заміни субпідрядника відсутні. Також позивач наголошує на недотриманні відповідачем умов пункту 14.3. договору щодо обов`язкового попереднього повідомлення за 15 календарних до бажаного моменту розірвання договору, оскільки в листі № 172/25 від 21.05.2025 датою розірвання визначено наступний день після направлення листа - 22.05.2025. Крім того, позивач зазначає про необґрунтованість визначеної підстави для розірвання договору, що підрядник виконує роботу настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, з огляду на недоведеність даної обставини, зокрема, додані до листа № 172/25 від 21.05.2025 фото зроблено у невідомий період, не є належними доказами неможливості своєчасного завершення робіт. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про визнання недійним одностороннього правочину про дострокове розірвання договору будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024, оформленого листом № 172/25 від 21.05.2025 "Щодо договору № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024". Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що роботи підрядником виконувалися настільки повільно, що закінчення їх у строк було явно неможливим, враховуючи, що кінцевим строком виконання робіт є 17.12.2025 (12 місяців з дня підписання договору), однак позивачем станом на 21.05.2025 виконано лише 5,18% робіт від суми, встановленої договором, та, всупереч умовам п. 6.4.7. договору не передано належним чином оформлену виконавчу документацію та інші документи, передбачені законодавством України, при цьому конкретний обсяг робіт був погоджений сторонами на підставі усних домовленостей, що підтверджується частковим виконанням робіт по договору. Викладене відповідно до частини ч. 2 ст. 849 ЦК України є самостійною підставою для розірвання договору підряду, яка була зазначена в листі № 172/25 від 21.05.2025, і не змінюють такого порядку додаткові умови пункту 14.4. договору. При цьому, позивач, який не є стороною контракту № 2024/4-1-523 від 19.11.2024, не може посилатися на його умови, оскільки вказаний контракт не створює для нього жодних прав та обов`язків. Також, помилковими є посилання позивача на затримку виплати авансу замовником відповідно до пункту 2.2. договору, оскільки підрядником до відповідного часу не було забезпечено вихід на будівельний майданчик не менш ніж 20 людей, готових до початку виконання робіт. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. За змістом статей 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за змістом якої цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору. Відповідно до статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частин 1- 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов недопускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Як встановлено судом, 17.12.2024 між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником, укладено договір будівельного-підряду № U24014-інтербуд-1, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик, власними силами виконати будівельні роботи у відповідності до умов даного договору і норм будівельного законодавства України та здати замовнику в установлений строк закінчену роботу(и), а замовник зобов`язується прийняти належно виконану роботу підрядника і оплатити її. В п. 5.1. договору визначено, що строк виконання робіт - 12 місяців з дня підписання цього договору. Роботи по даному договору вважаються завершеними з моменту підписання акту виконаних робіт обома сторонами (п. 7.1. договору). За доводами позивача, на виконання умов договору № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 замовником перераховано підряднику аванс у розмірі 5 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 600 від 01.04.2025 на суму 2 000 000,00 грн, № 413 від 03.03.2025 на суму 2 000 000,00 грн, № 46 від 09.01.2025 на суму 505 000,00 грн та № 48 від 08.01.2025 на суму 495 000,00 грн та 5 000 000,00 грн в рахунок оплати за будівельні роботи. Позивач зазначає, що на виконання умов договору № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 ТОВ "Інтербуд Альянс" складено та надіслано ТОВ "Ватценроде" акти про виконання робіт за договором форми КБ-2в: № 1 за лютий 2025 року від 21.02.2025 на суму 1 519 863,26 грн; № 2 за лютий 2025 року від 21.02.2025 на суму 722 691,22 грн; № 3 за лютий 2025 року від 21.02.2025 на суму 691 305,59 грн; № 4 за березень 2025 року від 21.03.2025 на суму 4 259 672,88 грн; № 5 за березень 2025 року від 21.03.2025 на суму 117 814,06 грн; № 6 за березень 2025 року від 21.03.2025 на суму 214 233,28 грн; № 7 за квітень 2025 року від 07.04.2025 на суму 2 398 054,62 грн; № 8 за квітень 2025 року від 07.04.2025 на суму 86 651,02 грн; № 9 за квітень 2025 року від 07.04.2025 на суму 65 328,81 грн; № 10 за квітень 2025 року від 18.04.2025 на суму 2 375 783,52 грн; № 11 за квітень 2025 року від 18.04.2025 на суму 37 639,43 грн, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3: за лютий 2025 року на суму 2933,86 грн; за березень 2025 року на суму 4591,72 грн; за квітень 2025 року на суму 2550,03 грн; за квітень 2025 року на суму 2413,42 грн, які замовником не підписані. Також на оплату виконаних робіт відповідачу було надіслано рахунки на оплату на загальну суму 2 345 302,27 грн: № 8 від 22.05.2025 на суму 2 233 302,27 грн та № 10 від 22.05.2025 на суму 112 000,00 грн. Як зазначає позивач, вказані рахунки відповідачем не оплачено. З матеріалів справи слідує, що 21.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Альянс" з листом № 172/25, в якому повідомило про розірвання договору будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 з 22.05.2025 та вимагало передати замовнику всю виконавчу документацію, сплатити штраф у розмірі 40 000,00 грн та повернути надміру сплачені кошти у вигляді авансу у розмірі 2 554 013,22 грн. Зі змісту листа № 172/25 від 21.05.2025 вбачається, що підставою для розірвання договору підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 в односторонньому порядку стало те, що станом 20.05.2025 підрядником виконано роботи лише на загальну суму 8 445 986,78 грн, тобто 5,18% за шість місяців, при цьому всупереч умовам п. 6.4.7. договору підрядником не передано належним чином оформлену виконавчу документацію та інші документи, передбачені законодавством України, отже підрядник не виконає всі роботи у визначений договором строк (17.12.2025), що є підставою для розірвання договору відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України. На твердження позивача, односторонній правочин про розірвання договору будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024, оформлений листом № 172/25 від 21.05.2025, є таким, що вчинений відповідачем безпідставно та незаконно, не відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. За доводами позивача, договір будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 укладено на виконання умов контракту від 19.11.2024 № 2024/4-1-523 між Державною установою "Центральне агентство з управління проектами" в особі Філії Громадської установи "Центральне агентство з управління проектами" у місті Києві (ЦАУП/платник), Комунальним некомерційним підприємством "Львівське територіальне медичне об`єднання багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги (КНП "1 територіальне медичне об`єднання м. Львова" (бенефеціар), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" (підрядник). За змістом п. 12.3. контракту від 19.11.2024 № 2024/4-1-523, щоб змінити субпідрядника, підрядник повинен письмово повідомити ЦАУП та замовника за 5 робочих днів та отримати письмову згоду ЦАУП та замовника. Однак, у листі № 172/25 від 21.05.2025 відповідачем не зазначено про факт отримання такої письмової згоди, жодних доказів її отримання не надано, тому підстави для заміни субпідрядника відсутні. Крім того, позивач наголошує на недотриманні відповідачем умов пункту 14.3. договору щодо обов`язкового попереднього повідомлення за 15 календарних до бажаного моменту розірвання договору, оскільки в листі № 172/25 від 21.05.2025 датою розірвання визначено наступний день після направлення листа - 22.05.2025. Також позивач зазначає про необґрунтованість визначеної підстави для розірвання договору, що підрядник виконує роботу настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, з огляду на недоведеність даної обставини, зокрема, додані до листа № 172/25 від 21.05.2025 фото зроблено у невідомий період, не є належними доказами неможливості своєчасного завершення робіт. Як встановлено судом, в пп. 11.3.2. п. 11.3., п. 14.3. договору підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 сторони передбачили право відповідача на одностороннє розірвання договору у разі порушення умов договору позивачем. Так, відповідно до пп. 11.3.2. п. 11.3. договору цей договір може бути достроково розірваний замовником в односторонньому порядку, зокрема, якщо підрядник з його вини своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим. Згідно з п. 14.3. договору сторони зобов`язуються в письмовій формі повідомити одна одну про наміри достроково розірвати даний договір не пізніше, ніж за 15 календарних днів до бажаного моменту розірвання. Сторони погоджуються, що при виконанні вищевказаних умов, порядок розірвання договору вважається дотриманим, а договір розірваним. Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Спірні правовідносини у цій справі виникли із укладеного між сторонами договору підряду, що регулюються главою 61 Цивільного кодексу України. За змістом частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до частин 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. Згідно з частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Отже, між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного між ними договору. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить визнати оспорюваний односторонній правочин недійсним, у зв`язку з відсутністю у відповідача права на одностороннє розірвання договору підряду, у розумінні приписів статті 849 Цивільного кодексу України. У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України (яку визначено підставою позову) якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду. Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19. Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Отже, положення ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачають такий наслідок порушення зобов`язання, як його припинення у випадку, якщо це встановлено договором або законом. У даному випадку, оскаржуваний правочин, оформлений листом № 172/25 від 21.05.2025, стосується одностороннього розірвання договору з підстав порушення його умов контрагентом, а відтак, має відповідати насамперед приписам п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість одностороннього розірвання договору, якщо це встановлено договором або законом, у разі порушення іншою особою взятих на себе зобов`язання за таким договором. Тобто, досліджуючи питання законності вчинення одностороннього правочину про розірвання договору насамперед слід встановити чи передбачено у конкретному випадку право односторонньої відмови від договору в позасудовому порядку та чи має місце порушення контрагентом зобов`язання, яке тягне за собою правові наслідки у такому вигляді. Також, законом передбачено випадки, коли договір може бути розірвано в односторонньому порядку, у тому числі шляхом відмови від договору, зокрема, одностороннє розірвання договору може бути наслідком порушення зобов`язань за договором іншою стороною, або якщо таке право на розірвання встановлено договором, незалежно від настання тих чи інших обставин. Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.09.2021 у справі № 727/898/19, односторонню відмову від договору у тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків. За висновками Верховного Суду, зробленими у постанові від 24.11.2021 у справі № 357/15284/18, залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на: суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; та на такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору. Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 у справі № 922/2161/22 звернув увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18 про те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи. У постанові від 20.04.2023 у справі № 910/18029/21 Верховний Суд виснував, що при вирішенні спору щодо односторонньої відмови від договору суд не обмежується перевіркою лише процедури повідомлення, а зобов`язаний встановити наявність підстав для реалізації такого права. Отже, процедура повідомлення щодо односторонньої відмови від договору є лише технічним елементом реалізації права на відмову від договору, тоді як вирішальним є наявність самого права на таку відмову. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. Зі змісту договору будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 вбачається, що при його укладанні сторонами було погоджено всі істотні умови договору: предмет договору (п. 1.1. договору - виконання будівельних робіт), вартість робіт (п. 2.1. договору - 163 120 587,40 грн.) та строк дії договору (п. 8.1. договору - до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань). Отже, у розумінні ст. 638 Цивільного кодексу України договір будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 є укладеним з моменту його підписання. Зважаючи на встановлені обставини, а саме: погодження сторонами переліку та вартості робіт, часткове виконання узгоджених умов як з боку позивача (часткове виконання робіт), так і з боку відповідача (перерахування авансу та часткова оплата робіт), колегія суддів дійшла висновку про те, що договір підряду є укладеним. За встановлених обставин, часткове фактичне виконання договору будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного, а не підписання додатку № 1 до договору (Завдання на виконання будівельних робіт та їх вартість) не свідчить про неукладеність договору. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неукладеність договору будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024. Встановивши фактичні обставини справи, враховуючи визначені договором строки виконання робіт (до 17.12.2024) та обсяг виконаних робіт станом на момент розірвання договору 22.05.2025 (5,18% від загального обсягу), колегія суддів дійшла висновку, що досягнення результату (виконання робіт у повному обсязі) у визначений договором строк є об`єктивно неможливим. Отже, внаслідок недотримання позивачем строків виконання робіт у відповідача виникло право на відмову від договору будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 внаслідок його істотного порушення позивачем. При цьому, недотримання процедури повідомлення про розірвання договору будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024 (повідомлення письмово про намір достроково розірвати договір не пізніше, ніж за 15 календарних днів до бажаного моменту розірвання) не може нівелювати право відповідача на таке розірвання, яке виникло на законних підставах. Надавши оцінку оспорюваному правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024, дослідивши обрану ним підставу для відмови від договору, колегія суддів дійшла висновку про законність відмови замовника від договору саме на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України (виконання позивачем підрядних робіт настільки повільно, що закінчення їх у строк стає явно неможливим). Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову про визнання недійсним одностороннього правочину з дострокового розірвання договору будівельного підряду № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024, оформленого листом № 172/25 від 21.05.2025 "Щодо договору № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024" позивачу належить відмовити, з урахуванням мотивів та висновків даної постанови. Таким чином, рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України). Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України). За наслідками розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим резолютивна частина оскаржуваного рішення про відмову у задоволенні позову підлягає залишенню без змін, а

мотивувальна частина оскаржуваного рішення на підставі ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає зміні, з урахуванням мотивів даної постанови. Отже, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Альянс" слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі № 910/6919/25 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови. Щодо доводів скаржника в частині оскарження додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Колегія суддів звертає увагу сторін на те, що відшкодування судових витрат не є додатковим заходом відповідальності чи штрафними санкціями. За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Так, у позовній заяві зазначено, що позивачем понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 182 916,00 грн., докази чого додано до позовної заяви. Крім того, у позовній заяві зазначено, що позивач очікує додатково понести судові витрати на проведення експертизи, розмір яких наразі оцінити не може. Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України). Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Ватценроде" подано до суду: договір про надання правової допомоги від 04.10.2021; додаткову угоду від 02.06.2025; акт приймання-передачі наданих послуг від 17.10.2025. Судом встановлено, що 04.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" (клієнт) та Мухою Дмитром Олександровичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", іншими Законами України та усіма Кодексами України. В п. 4.2. договору вартість наданих адвокатом послуг визначається в окремих додатках до цього договору. У додатковій угоді від 02.06.2025 до договору визначено, що гонорар адвоката за представництво клієнта в суді першої інстанції у справі №910/6919/25 становить 100 000,00 грн. 17.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" та Мухою Дмитром Олександровичем складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокатом надано, а клієнтом прийнято наступні послуги: (1) участь у робочій зустрічі щодо стратегії захисту; (2) вивчення позовної заяви та підготовка відзиву на позовну заяву; (3) вивчення заяви про забезпечення позову і підготовка заперечення на клопотання про забезпечення позову; (4) вивчення відповіді на відзив та підготовка заперечення на відповідь на відзив; (5) підготовка заперечень проти клопотання про повернення до підготовчого засідання та проти клопотання про долучення доказів; (6) підготовка та участь у судових засіданнях. Загальна вартість послуг складає 100 000,00 грн. Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" у даній справі здійснювалося адвокатом Мухою Дмитром Олександровичем на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1912641 від 03.06.2025. За правилами частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20). При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17. Колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України. На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд, оцінивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" про ухвалення додаткового рішення, документи щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на ТОВ «Інтербуд Альянс» витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності та справедливості. Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду скаржника з висновками суду щодо розподілу судових витрат, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містить, а тому визнаються судом апеляційної інстанції юридично неспроможними. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" слід відмовити, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/6919/25 залишити без змін. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Інтербуд Альянс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі № 910/6919/25 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі № 910/6919/25 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/6919/25 - залишити без задоволення.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/6919/25 - залишити без змін.

5. Судовий збір за розгляд апеляційних скарг розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

6. Матеріали справи № 910/6919/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 21.05.2026. Головуючий суддя О.М. Сибіга Судді С.А. Гончаров О.В. Тищенко