Постанова 4851 № 621/1029/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 р.Справа № 621/1029/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 08.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Овдієнко В.В., вул. Леніна, 6, м. Зміїв, Зміївський, Харківська, 63404, по справі № 621/1029/26 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора відділу поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Лавруновох Карини Євгеніївни , Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: 30.03.2026 ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з позовом до інспектора відділу поліції № 2 (м. Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Лаврунової Карини Євгенівни (надалі - відповідач, інспектор Чугуївського РУП Лаврунова К.Є.), Головного управління Національної поліції в Харківській області (надалі - відповідач, ГУ НП в Харківській області), в якому просив суд: скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6869680 від 20.03.2026, винесену інспектором Відділу поліції № 2 (м. Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Лавруновою Кариною Євгенівною, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП) та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього. У разі якщо суд не дійде висновку про наявність підстав для повного скасування постанови та закриття справи, просив застосувати до нього положення ст. 22 КУпАП, звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю правопорушення та обмежитися усним зауваженням. 08 квітня 2026 року Зміївський районний суд Харківської області ухвалив рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 - залишив без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 в частині незастосування до нього положення ст. 22 КУпАП, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою змінити постанову серії ЕНА № 6869680 від 20.03.2026, винесену інспектором Лавруновою К.Є., у частині заходу реагування, звільнивши його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю правопорушення на підставі статті 22 КУпАП та обмежившись усним зауваженням. У разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про неможливість безпосереднього застосування статті 22 КУпАП у цій справі, просив скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та направити справу на новий розгляд для належного вирішення питання щодо застосування статті 22 КУпАП з урахуванням наведених у цій апеляційній скарзі обставин та мотивів. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав, що скаргу подана не в частині заперечення встановленого судом факту формальної наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а виключно в частині відмови суду застосувати до нього положення статті 22 КУпАП та обмежитися усним зауваженням замість штрафу. Вважає, що суд першої інстанції визнав, що стаття 22 КУпАП може бути застосована до правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, оскільки примітка до статті 22 КУпАП не поширює заборону на частину першу цієї статті, а лише на частини другу п`яту статті 126 КУпАП. Проте, попри це, суд першої інстанції відмовив у застосуванні статті 22 КУпАП з мотивів того, що вирішення такого питання нібито належить до виключної компетенції Національної поліції, а суд не повинен втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень. Вважає такий підхід помилковим, оскільки у справах щодо оскарження постанов про адміністративну відповідальність суд має не лише перевіряти формальну наявність ознак правопорушення, а й забезпечувати ефективний судовий захист та перевіряти, чи є застосований захід правового реагування законним, обґрунтованим та пропорційним. Вважає, що суд першої інстанції має врахувати повідомлені ним обставини щодо себе, а саме про наявність чинного страхування до 06.03.2026, наявність статусів учасника бойових дій, внутрішньо-переміщеної особи, особи інвалідності, скрутного майнового стану тощо. Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Згідно з ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). В апеляційній скарзі позивач просив розглядати справу без його участі. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які ОСОБА_1 посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлені такі обставини, які не оспорені сторонами. З копії постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6869680 від 20.03.2026, складеної інспектором Чугуївського РУП Лавруновою К. Є. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у справі про адміністративне правопорушення, передбачене за частиною 1 статті 126 КУпАП, вбачається, що 20.03.2026 о 09:32:09 годині в м. Змієві Чугуївського району Харківської області по вул. Залізничній, 126, ОСОБА_1 керуючи автомобілем Volkswagen Vento, реєстраційний номер НОМЕР_1 , став учасником ДТП та не мав чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив вимоги п. 2.1 ґ) ПДР, за що накладено адміністративний штраф в розмірі 425 грн 00 коп. (а. с. 4, 34). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з законності та обґрунтованості спірної постанови. Також суд першої інстанції відмовив у застосуванні до позивача положень статті 22 КУпАП з огляду на те, що застосування ст. 22 КУпАП поширюється на орган, уповноважений вирішувати справу. Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до приписів ст. 308 КАС України, рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмови у застосуванні до позивача положень статті 22 КУпАП. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у застосуванні до позивача положень статті 22 КУпАП та зазначає. З оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги вбачається, що позивач не заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП. При цьому, позивач фактично просив звільнити його від адміністративної відповідності та обмежитись усним зауваженням, посилаючись на наявність статусів учасника бойових дій, внутрішньо-переміщеної особи, особи інвалідності, а також на скрутний майновий стан тощо. Частиною другою статті 33 КУпАП встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Згідно зі статтею 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Зважаючи на викладене, розгляд та питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності є виключними повноваженнями посадової особи органу Національної поліції, а не суду. Перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, встановлено у частині першій статті 222 КУпАП. За змістом цієї статті органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення, які виникають внаслідок порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. До переліку таких адміністративних правопорушень включено, зокрема, правопорушення, відповідальність за які встановлена статтею 126 КУпАП. Згідно з частиною другою статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що вирішення питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення належить до компетенції органу, що приймав рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, або органу, який розглядає скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до положень КУпАП. Вищенаведена правова позиція також знаходить своє відображення в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 266/3228/16-а, від 26.05.2020 у справі № 520/2098/17, від 12.12.2019 у справі № 678/568/17. Клопотання апелянта, щодо направлення справи на новий розгляд для належного вирішення питання щодо застосування ст. 22 КУпАП з урахуванням мотивів та підстав викладених в апеляції колегія суддів вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки будь яких доказів звернення з цим клопотанням до відповідача ОСОБА_1 до суду не надав, і як наслідок відсутні підстави для твердження про наявність підстав для направлення справи до компетентного органу на новий розгляд . З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 08 квітня 2026 року по справі № 621/1029/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк С.П. Жигилій