Постанова 4855 № 320/44309/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/44309/25 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Златіна С.В., суддів: Осіпової О.О., Кравченка Є.Д., при секретарі Сосницькій В.П., за участі представника позивача - Горбайчук Л.В., представника відповідача Безносюк В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВУС УКРАЇНА" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВУС УКРАЇНА» (далі позивач; ТОВ «НОВУС УКРАЇНА») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (далі відповідач; Департамент), в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.04.2025 № 431, реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ МU01:0621-2123-9845-4201, затверджене наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.04.2025 № 431 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень» забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:010:0029 на об`єкт будівництва «Нове будівництво магазину з універсальним асортиментом та із повносервісним закладом ресторанного господарства» за адресою: м. Київ, Деснянський район, на перетині проспекту Червоної Калини та вулиці Костянтина Данькевича»; - зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВУС УКРАЇНА» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:010:0029 на об`єкт будівництва «Нове будівництво магазину з універсальним асортиментом та із повносервісним закладом ресторанного господарства» за адресою: м. Київ, Деснянський район, на перетині проспекту Червоної Калини та вулиці Костянтина Данькевича», згідно із заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВУС УКРАЇНА» від 04.04.2025 № АМ01:3179-7587-3034-7547; - зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подати до суду звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про необґрунтованість тверджень відповідача щодо невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. При зверненні до відповідача були надані усі необхідні документи, передбачені чинним законодавством. Зауважує, що недостовірність відомостей в поданих товариством документах не встановлено Департаментом, не доведено невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, покликаючись окрім іншого, на висновки Верховного Суду у справі № 420/14913/21, вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави передбачені ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI для прийняття спірного рішення. Позивач вказує, що з 04.11.2024 має у приватній власності земельну ділянку із категорією земель землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджено відповідним витягом з Державного земельного кадастру. З моменту державної реєстрації права власності та протягом володіння вищезазначеною земельною ділянкою товариство не змінювало своїх намірів щодо використання цієї земельної ділянки, та у своїй заяві, поданій до Департаменту, вказало намір: «Нове будівництво магазину з універсальним асортиментом та із повносервісним закладом ресторанного господарства» за адресою: м. Київ, Деснянський район, на перетині проспекту Червоної Калини та вулиці Костянтина Данькевича». Відповідно, намір забудови ТОВ «НОВУС УКРАЇНА» визначений, а цільовим призначенням земельної ділянки є будівництво та обслуговування будівель торгівлі. Департаментом не надано належних та достатніх доказів, що земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:62:010:0029 має обмеження у використанні. З наданого до Департаменту викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 з позначеним об`єктом будівництва вбачається розташування земельної ділянки ТОВ «НОВУС УКРАЇНА», що належить позивачу на праві власності, до якої відповідно прилягають дороги та вулиці міста, довкола розташований пустир, спортмайданчик та інші споруди. За наявності обмежень у використанні земельної ділянки, такі обмеження мають бути відповідно визначені погодженим у встановленому законодавством порядку комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, затверджено відповідним рішенням міської ради та внесено до містобудівного кадастру, а також Державного земельного кадастру в порядку, встановленому законодавством. Зазначає, що оскаржуване рішення не містить положень, що прямо забороняють або обмежують забудову земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:010:0029 метою розміщення об`єктів торгівлі та закладів ресторанного господарства (громадського харчування). Детальний план території лише визначає загальні техніко-економічні показники, принципи функціонального зонування та параметри забудови, проте не встановлює конкретних заборон щодо забудови належної позивачу на праві власності земельної ділянки. Додає, що відповідач в оскаржуваному рішенні не навів жодного обґрунтування, чому саме положення вказаного рішення № 992/5056 не можуть бути застосовані до намірів забудови ТОВ «НОВУС УКРАЇНА», як того вимагає частина шоста статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI. Посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на детальний план території як на підставу для відмови є юридично необґрунтованим та не може вважатися законною підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, що свідчить про протиправність дій Департаменту. Крім того, відповідач не заперечує факт наявності у позивача права власності на відповідну земельну ділянку, а також всупереч положенням ст. 29 Закону № 3038-І не навів жодних належних і достатніх доказів того, що територія, на якій розташована ця ділянка, містить встановлену містобудівною документацією заборону щодо будівництва на ній об`єктів торгівлі та закладів ресторанного господарства (громадського харчування). Щодо зазначеного відповідачем в примітках прийнятого рішення стосовно невідповідності детальному плану території в частині запропонованого функціонального використання території з відображеними режимами та параметрами забудови, позивач зауважив, що на стадії отримання ним як заявником перших вихідних даних, такі зауваження не можуть бути правовою підставою для відмови при отриманні містобудівних умов та обмежень. Отримання містобудівних умов і обмежень є однією зі складових вихідних даних під час здійснення проектування забудови земельної ділянки, подальшого отримання відповідної дозвільної документації. Чинне законодавство містить чіткі та визначені підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, не дотримання та порушення яких зі сторони відповідача як наслідок призвело до порушень прав та інтересів ТОВ «НОВУС УКРАЇНА». Рішенням Київського окружного адміністративного суду 22 січня 2026 року позовні вимоги задоволено. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи містобудівні наміри позивача із визначенням запланованого об`єкта будівництва як «Нове будівництво магазину з універсальним асортиментом та із повносервісним закладом ресторанного господарства» за адресою: м. Київ, Деснянський район, на перетині проспекту Червоної Калини та вулиці Костянтина Данькевича» (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:62:010:0029), подані до заяви документи, зокрема топографо-геодезичний план М 1:2000, відомості про земельну ділянку, суд не вбачає невідповідність намірів забудови позивача цільовому призначенню земельної ділянки 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі враховуючи категорію землі -Землі житлової та громадської забудови. Відповідачем не доведено як саме наміри позивача щодо здійснення нового будівництва не відповідають Детальному плану території затвердженим рішенням Київської міської ради від 26.06.2018 №992/5056. Затверджений рішенням Київської міської ради від 26.06.2018 № 992/5056 детальний план території, зокрема, в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва не обмежує позивача у праві користування земельною ділянкою за чинним цільовим призначенням 03.07 - Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель Землі житлової та громадської забудови. Детальний план території затверджений рішенням Київської міської ради від 26.06.2018 №992/5056 не встановлює для позивача заборон щодо забудови належної позивачу на праві власності земельної ділянки. Зауважень щодо поданих документів позивачем до Департаменту останній не мав та таких не зазначив. Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції помилково звузив підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, не врахувавши системний зв`язок між положеннями статей 19 та 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI (далі Закон №3038-VI). Представник Департаменту наголосив, що суд першої інстанції допустив помилку, ототожнивши: цільове призначення земельної ділянки (03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), визначене у Державному земельному кадастрі, з функціональним призначенням території, визначеним Детальним планом, оскільки це різні правові категорії. Апелянт відмітив, що у газеті «Хрещатик» 6 червня 2017 р. №63 (4976) було опубліковано рекламу, відповідно до якої Відповідач та Комунальна організація «Інститут Генерального плану м. Києва» ВО КМР (КМДА) (Розробник) повідомляють про початок процедури громадських слухань проекту детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва відповідно до порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. №555. Так, до вищезгаданої реклами було додано проектне рішення Детального плану щодо основних техніко-економічних показників. Позивач у своїй заяві від 04.04.2025 №АМ01:3179-7587-3034-7547 зазначив намір будівництва: «Нове будівництво магазину з універсальним асортиментом та із повносервісним закладом ресторанного господарства» за адресою: м. Київ, Деснянський район, на перетині проспекту Червоної Калини та вулиці Костянтина Данькевича». Проектним рішенням Детального плану не передбачено: Будівництво закладів ресторанного господарства (громадського харчування) на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:010:0029; Розміщення магазинів з універсальним асортиментом великої площі. Представник Департаменту звернув увагу, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:010:0029 розташована на території, що регулюється детальним планом території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва, затвердженому рішенням Київської міської ради від 26.06.2018 №992/5056 (далі Детальний план). Додатково представник відповідача зазначив, що Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:010:0029 розташована у зоні, для якої Детальним планом встановлено: конкретний режим забудови; допустимі види об`єктів та їх функціональне призначення; параметри забудови (поверховість, щільність, відступи тощо). Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. 02 березня 2026 року представник ТОВ «НОВУС УКРАЇНА» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року без змін. 04 березня 2026 року представник Департаменту подав додаткові пояснення по справі, в яких просив врахувати їх, задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 травня 2026 року о 10:30 годин. Також представник Департаменту подав клопотання про долучення документів, серед яких копія рішення Київської міської ради від 26 червня 2018 року №992/5056, копія витягу з ДТП щодо спірної земельної ділянки, довідка (витяг) з містобудівного кадастру щодо планувальних обмежень. У судовому засіданні, яке відбулося 13 травня 2026 року, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила перенести розгляд справи на 26 травня о 14:30 год. Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року без змін. Представник відповідача у судовому засіданні просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «НОВУС УКРАЇНА» є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:010:0029, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 06.11.2024 № 402635235. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5101154202024 від 25.10.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:010:0029, має цільове призначення, категорію земель Землі житлової та громадської забудови, Вид цільового призначення земельної ділянки 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Вид обмеження у використанні земельної ділянки - Охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта транспорту, Охоронна зона навколо інженерних комунікацій, - Санітарно захисна зона навколо об`єкта. ТОВ «НОВУС УКРАЇНА» звернулось до Департаменту із заявою від 04.04.2025 № АM01:3179-7587-3034-7547 щодо отримання вихідних даних для проектування, а саме: містобудівних умов та обмежень забудови означеної земельної ділянки. До вказаної вище заяви ТОВ «НОВУС УКРАЇНА» було додано, зокрема, викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 з позначенням об`єкта будівництва від 24.12.2024 та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.10.2024 № НВ-5101154202024. Департамент відповідно до частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» своїм рішенням від 17.04.2025, реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ MU01:0621-2123-9845-4201, затверджений наказом Департаменту від 17.04.2025 № 431, відмовив товариству у видачі містобудівних умов та обмежень. Зокрема, в примітці Департаментом вказано підстави такої відмови: - невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме детальному плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва, затвердженому рішенням Київської міської ради від 26.06.2018 № 992/5056, в частині запропонованого функціонального використання території з відображеними режимами та параметрами забудови. Вважаючи рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 квітня 2025 року №431 протиправним, ТОВ «Новус Україна» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з цим позовом. Надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, а також забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (застосовується Судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частин першої та другої статті 2 вищезазначеного Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування. Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів. Частинами першою та четвертою статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Згідно з частиною п`ятою статті 26 цього ж Закону проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у наступному порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Частиною першою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. За приписами пункту 8 частини першої статті 1 вказаного вище Закону містобудівні умови та обмеження - документ, в якому зазначено комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування та будівництва, що стосуються поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будівель та споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. За змістом частин другої та третьої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки). За правилами частин п`ятої та шостої статті 29 цього ж Закону містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень); 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України); 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. 10) вимоги щодо розроблення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (для об`єктів, визначених відповідно до частини десятої статті 31 цього Закону). Перелік зазначених умов є вичерпним. Згідно з положеннями частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Рішення про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстави відмови приймається, за умови забезпечення права особи на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України "Про адміністративну процедуру", у строк, що не перевищує строк, встановлений для їх надання. Відповідно до частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду. Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 3) за рішенням суду. У разі скасування за рішенням адміністративного суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом. Частина перша статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані. Порядок обміну інформацією між містобудівним кадастром та Державним земельним кадастром встановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містить приписи про те, що генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується. За нормами статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів; 8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України. Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території. Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності іншим положенням генерального плану населеного пункту, комплексного плану (за наявності). Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану, генерального плану населеного пункту. За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону. За положеннями статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці. Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану. Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території). Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності комплексному плану (за наявності), генеральному плану населеного пункту та плану зонування території. Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження детального плану території та Законом України «Про землеустрій». Згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. Абзацом першим частини четвертої цієї ж статті передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України. Згідно з частинами першою, третьою статті 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках: передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; консервації деградованих і малопродуктивних, техногенно забруднених земель; віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення; зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами). Визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки» містить стаття 1 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення. Цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку. Колегія суддів звертає увагу й на норми статті 20 Земельного кодексу України і на абз. 1 частину 4 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» які встановлюють, що: категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України. У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 640/11650/20 сформовано правову позицію про те, що режим забудови територій визначається в Генеральних планах населених пунктів, зокрема, у планах зонування та детальних планах територій, які є основними видами містобудівної документації на місцевому рівні. На підставі вказаних містобудівних документів визначається цільове призначення земельної ділянки в межах якого може здійснюватися забудова земельної ділянки. Колегія суддів зазначає, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації, на підставі якого розробляються план зонування та детальний план території, які уточнюють положення генерального плану і не можуть йому суперечити. Тому, в разі невідповідності плану зонування та/або детального плану території генеральному плану населеного пункту, уповноважений орган, при вирішенні питання про надання вихідних даних для проєктування об`єкта будівництва у вигляді містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки й перевірці намірів її забудови щодо відповідності містобудівній документації на місцевому рівні, повинен враховувати вимоги саме генерального плану. При цьому, закон вимагає, щоб забудова земельної ділянки здійснювалась у межах її цільового призначення, яке визначається в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого, зокрема, генеральним планом населеного пункту, й може бути змінене виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні. Встановлення нового функціонального призначення територій щодо раніше сформованих та переданих у власність чи користування земельних ділянок, не позбавляють права їх використання відповідно до цільового призначення, визначеного до внесення змін у відповідній містобудівній документації місцевого рівня. У таких випадках цільове призначення земельної ділянки має переважне значення над місцевою містобудівною документацією. Отже, цільове призначення земельної з кадастровим номером 8000000000:62:010:0029 повинно відповідати чинному на момент його встановлення Генеральному плану міста Києва, а також розроблених на його основі плану зонування та детальному плану території, які не повинні суперечити генеральному плану. Згідно правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 640/9995/20, здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації (Генерального плану населеного пункту, Детального плану території), нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а отже, порушує суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини; містобудівні умови та обмеження, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій. Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформульований, зокрема, й у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 826/15338/18 та від 04 вересня 2019 року у справі № 826/13852/17. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.05.2019 року у справі № 405/1090/17, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17 та від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15. Верховний Суд у постанові від 16 травня 2023 року по справі №640/4844/22 вже звертав увагу на той факт, що «цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)» в розумінні Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та «функціональне призначення території» в розумінні Генерального плану м. Києва як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території міста Києва, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом м. Києва, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок. Правовий режим земель громадської та житлової забудови визначено у статті 38 Земельного кодексу України, згідно з якою до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель та споруд, інших об`єктів загального користування. Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано статтею 39 Земельного кодексу України, відповідно до якої використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. Нецільовим використанням земельної ділянки категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №420/5740/19. Колегія суддів зазначає, що у свою чергу, будівництво позивачем магазину з універсальним асортиментом та із повносервісним закладом ресторанного господарства, є цільовим використанням земель громадської та житлової забудови. Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №420/21826/21, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не є документом дозвільного характеру, вони не дають право на забудову земельної ділянки, на виконання будівельних робіт. Основною метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є, передусім, визначення відповідності намірів забудови діючий містобудівній документації та визначення основних, передбачених державними будівельними нормами вимог, на підставі яких в подальшому має розроблятись проектна документація на будівництво об`єкту. Тобто, орган, який видає містобудівні умови та обмеження, безпосередньо у самому документі визначає всі планувальні обмеження. Детальний план території у Деснянському районі м. Києва, затверджений рішенням Київської міської ради від 26.06.2018 №992/5056, є чинним. Доказів внесених змін до Детального плану, до зонування території, її функціонального призначення, до забудов до суду не надано. Затверджений рішенням Київської міської ради від 26.06.2018 № 992/5056 детальний план території, зокрема, в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва не обмежує позивача у праві користування земельною ділянкою за чинним цільовим призначенням 03.07 - Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель Землі житлової та громадської забудови. Детальний план території, затверджений рішенням Київської міської ради від 26.06.2018 №992/5056, не встановлює для позивача заборон щодо забудови належної позивачу на праві власності земельної ділянки: будівництво закладів ресторанного господарства (громадського харчування) та Розміщення магазинів з універсальним асортиментом великої площі. Відповідно до Витягу з містобудівної документації від 22 січня 2025 року №055-1481 «Земельна ділянка 8000000000:62:010:0029, яка розташована на перетині вул. Костянтина Данькевича та прост. Червоної Калини у Деснянському районі м. Києва, детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 26.06.2018 Nє 992/5056 (далі - ДПТ), потрапляє в межі функціональних зон: переважно до території громадських будівель та споруд та частково до території вулиць та доріг. Частина земельної ділянки розташована в межах червоних ліній». Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наміри забудови позивача відповідають цільовому призначенню земельної ділянки в межах визначеної категорії земельної ділянки згідно з Державним земельним кадастром та функціональному призначенню території згідно плану території та не суперечить містобудівній документації на місцевому рівні, зокрема Детальному плану території, затвердженому рішенням Київської міської ради від 26.06.2018 №992/5056. Колегією суддів також встановлено, що на виконання вимог ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивачем до заяви були додані всі необхідні документи, з огляду на що відмова відповідача у видачі позивачеві містобудівних умов та обмежень з підстав, зазначених у спірному рішенні, є необґрунтованою та протиправною. Отже, колегія суддів доходить висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги позивача. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року залишити без змін. Розподіл судових витрат не здійснюється. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя С.В. Златін Суддя О.О. Осіпова Суддя Є.Д. Кравченко Повний текст судового рішення виготовлено 26 травня 2026 року.