Постанова 4855 № 320/12307/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/12307/24 Суддя першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Файдюка В.В. суддів: Епель О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач, ГУ НП в Київській області) про: - визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації всі дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015-2016 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення; - зобов`язання Головного управління Національної поліції в Київській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2016 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 позов задоволено повністю. При цьому суд виходив з того, що за усталеною правовою позицією Верховного Суду щодо відсутності правового регулювання відносин щодо виплати компенсації за невикористану відпустку у попередні перед звільненням роки позивач за нормами трудового законодавства має право на грошову компенсацію за невикористану частину як основної так і додаткової відпустки за минулі періоди. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовну заяву залишити без задоволення. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було враховано, що оскільки позивач не використав своє право на отримання додаткової відпустки як учасник бойових дій у 2015 та 2016 роках, а остання на наступний рік не переноситься, то підстави для виплати компенсацію за її невикористану частини відсутні. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 26.05.2026. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ на посаді заступника начальника відділу розкриття злочинів проти власності Управління карного розшуку. Наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Київській області від 11.11.2016 №706 о/с (по особовому складу) позивача звільнено зі служби в поліції. Крім того, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 06.11.2015 серії НОМЕР_1 . Представником позивача було направлено відповідачу адвокатський запит від 25.03.2023, в якому остання просила надіслати копію розрахунку нарахованої та виплаченої грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за весь час проходження служби ОСОБА_1 . Листом від 01.06.2023 №29/Є-53аз відповідач повідомив про відсутність правових підстав для виплати позивачу грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій, оскільки така відпустка не належить до щорічних відпусток. Указані обставини й стали підставою для звернення до суду із вказаним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке. Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Відповідно до абз. 7 п. 8 розд. ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260), за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Згідно з абз. 8 п. 8 розд. ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Верховний Суд зазначав, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону «Про відпустки» та ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (пункт 22 постанови від 07.05.2020 у справі №360/4127/19). Щодо виплати поліцейським грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, то Верховний Суд прийшов до висновку, що через відсутність правового врегулювання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки при вирішенні спору слід застосовувати приписи КЗпП України і Закону України «Про відпустки» (зокрема, постанова від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, постанова від 23.10.2019 у справі №826/8185/18). Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» і ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні як основної, так і додаткової відпустки (п. 62 постанови від 19.01.2021 у справі №160/10875/19). Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 20.07.2023 у справі №200/18480/21. З огляду на викладене вище колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивач має право на грошову компенсацію за невикористану частину додаткової відпустки за минулі періоди, що передували року звільнення із органів поліції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач В.В. Файдюк Судді О.В. Епель Є.І. Мєзєнцев Повне судове рішення виготовлено 26 травня 2026 року.