Постанова 4821 № 694/2998/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/886/26Головуючий по 1 інстанції Справа №694/2998/25 Категорія: 304090000 Кравченко Т.М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 січня 2026 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : У жовтні 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» звернулося до суду із вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.12.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено договір кредитної лінії №242159314, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 11500,00 грн. Відповідно до умов Розділу 2 Договору, Товариство зобов`язалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила), що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua. Згідно з умовами договору грошові кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше, ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання позичальником чергового траншу за договором. Так, на виконання умов договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні договору. Відповідно до п. 5.3. договору позичальник несе відповідальність за правильність наданих кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок. На теперішній час строк повернення грошових коштів за договором настав, однак відповідач свої зобов`язання не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 18.03.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № МВ-ТП/27, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги за Договором № 242159314 до договору факторингу № МВ-ТП/27 від 18.03.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 на суму 24785,15 грн., з яких: 11499,50 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7535,90 грн. - сума заборгованості за відсотками; 5749,75 - сума заборгованості по неустойці та 4599,80 грн. - суми фінансування. Відповідач не виконала свого зобов`язання та не здійснила відповідного платежу для погашення заборгованості ні на рахунки ТОВ «Таліон Плюс», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Таліон Плюс» за договором № 242159314 від 11.12.2024 року у розмірі 35038,80 грн. Оскільки, ОСОБА_2 продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за вище вказаним договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, тому ТОВ «Таліон Плюс» вимушене звернутися до суду з даним позовом. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором №242159314 у розмірі 35038,80 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 січня 2026 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість за кредитним договором № 242159314 від 11.12.2024 року в сумі 35038,80 грн., з яких: 11499,50 грн. - заборгованість по кредиту; 23539,30 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Таліон Плюс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що кредитний договір №242159314 від 11.12.2024 року підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позикодавця та уклав кредитний договір шляхом введення одноразових ідентифікаторів. Визначений розмір заборгованості на переконання суду не суперечить умовам укладеного договору. Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 адвокат Зачепіло З.Я. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку. Позивачем надано лише розрахунок заборгованості, однак не надано первинної бухгалтерської документації, що може підтвердити суму наданого кредиту, погашень. Звернуто увагу на несправедливі умови договору, оскільки сума заборгованості за тілом кредиту значно перевищує розмір відсотків. Крім того, в апеляційній скарзі посилається на законодавство та відповідну судову практику в частині безпідставного нарахування неустойки та її непропорційного розміру. Також вказує на порушення норм процесуального права, оскільки позивачем не проведено досудового врегулювання спору, а докази подані на підтвердження наявності вимоги про повернення боргу не свідчать про її направлення на адресу боржника. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» вказує, що по перше: строк дії договору визначено сторонами до 10.01.2023 року, а отже відсотки нараховані в межах строку дії кредитного договору; по-друге: розмір відсоткової ставки погоджено сторонами при підписанні кредитного договору; по-третє: позивачем не заявлено вимог щодо стягнення пені; по-четверте: направлення вимоги про погашення заборгованості здійснювалось на електронну адресу відповідача, оскільки і сам кредитний договір укладений в електронному вигляді. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам. При розгляді справи встановлено, що 11.12.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено договір кредитної лінії № 242159314, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 11500,00 грн.(а.с.18-23). Відповідно до договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати тримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п.3.2 Договору (п.3.1. кредитного договору). Відповідно до п.5.1 кредитного договору кожний окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів на з рахунка кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № 4149-20хх-хххх-0482, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором. На момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70% річних (п. 8.3. кредитного договору). Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду 10.01.2025, а саме протягом 30 днів від дати тримання першого траншу позичальником (п.7.1 кредитного договору). Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 10.01.2030. Згідно з п. 8.8 кредитного договору, за умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами протягом 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 13075 грн 50 коп. (тринадцять тисяч сімдесят п`ять грн. п`ятдесят коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 1000 грн. 50 коп., Комісію за надання кредиту у розмірі 575 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 11500,00 грн. Відповідно до п. 11.1. кредитного договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного виконання. Також, відповідач підписала паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт», в якому викладені аналогічні умови договору № 242159314 (а.с.17-18). На виконання умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_2 кошти у розмірі 11500,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якого було здійснено переказ грошових коштів на рахунок отримувача, номер транзакції 43390-61522-89003 від 2024-12-11 на платіжну картку НОМЕР_2 (а.с.26). Крім того, належність банківської картки № НОМЕР_1 ОСОБА_2 та факт перерахування 11.12.2024 року на вказану картку грошових коштів в сумі 11500,00 грн. підтверджується інформацією, отриманою на виконання ухвали суду про витребування доказів від АТ «Райффайзен Банк» (а.с. 52-53). Таким чином, судом встановлено, що кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику ОСОБА_2 обумовлену договором суму грошових коштів. В подальшому, 17.12.2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № МВ-ТП/27, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.12зворт.-13). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги за Договором № 242159314 до договору факторингу № МВ-ТП/27 від 18.03.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 на суму 24785,15 грн., з яких: 11499,50 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7535,90 грн. - сума заборгованості за відсотками; 5749,75 - сума заборгованості по неустойці та 4599,80 грн. - суми фінансування (а.с.14 зворт.) Згідно з розрахунком у відповідача ОСОБА_2 виникла заборгованість перед ТОВ «Таліон Плюс» в сумі 40788,55 грн., з яких 11499,50 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 23539,30 грн. сума заборгованості за процентами, розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості, однак позивач не включає їх до розміру позовних вимог (а.с.16-зворот.). Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З урахуванням наведеного, встановлено, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 фактично не заперечує обставин укладення кредитного договору, проте заперечує проти стягнення нарахованих відсотків та вважає їх нарахованими поза межами строку кредитування та несправедливими. Відповідно до умов договору кредитної лінії №242159314 від 11.12.2024 року кінцевою датою повернення кредиту є 10.01.2030 року (пункт 7.3. договору). Первісним кредитом ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» нарахування відсотків здійснено з 11.12.2024 року по 18.03.2025 року, ТОВ «Таліон Плюс» здійснив нарахування відсотків з 19.03.2025 по 07.08.2025 року. Вимоги позивача у справі щодо стягнення відсотків стосується періоду з 11.12.2024 року по 07.08.2025 року включно. Далі, щодо відсоткової ставки за якою здійснено нарахування відсотків: -за період з 11.12.2024 по 10.01.2025 року відсотки нараховані за ставкою 0,29% в день (за умовами п. 8.7.1. договору); -за період з 11.01.2025 року по 07.08.2025 року відсотки нараховані за ставкою 0,98% в день (за умовами п. 8.7.2. договору). Отже, нарахування відсотків здійснено в період кредитування та за відсотковою ставкою погодженого сторонами в умовах договору. Оскільки позичальник власноруч підписала кредитний договір, погодилася з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом у строки, встановлені договором. Кредитний договір містить суму кредиту, розмір відсоткової ставки, розмір щомісячного платежу та строк повернення грошових коштів. Відповідач не зверталася із заявою до позивача про внесення змін до умов договору, які вона вважала несправедливими та такими, що призводять до погіршення її майнового стану та завдають їй збитки, факт отримання кредитних коштів відповідачем не спростовано. Що стосується доводів апеляційної скарги у частині пені (неустойки), то колегія суддів враховує, що вказані вимоги товариством не заявлялися, а тому не є предметом розгляду судом. Крім того, колегія суддів зауважує, що право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав не може ставитися в залежність від стадії проведення досудового врегулювання спору, а тому доводи апеляційної скарги у вказаній частині колегія суддів також відхиляє. Інші доводи апеляційної скарги були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, однак на правильність судового рішення не впливають. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді