Постанова Рівненський апеляційний суд № 565/3160/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2026 року м. Рівне Справа № 565/3160/25 Провадження № 22-ц/4815/964/26 Головуючий у Вараському міському суді Рівненської області: суддя Бренчук Г.В. Рішення суду першої інстанції ухвалено: 23 лютого 2026 року в м. Вараш Вараського району Рівненської області без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Хилевич С.В. судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" адвоката Усенка Михайла Ігоровича на рішення Вараського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі ТОВ "ФК "Кредит-Капітал") звернулося в суд з позовомо до ОСОБА_1 про стягнення 15 032,47 гривень заборгованості за кредитним договором. Вимоги позивача мотивовано тим, що внаслідок порушень відповідачем своїх зобов`язань за укладеним із Акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі АТ " УкрСиббанк") кредитним договором № 95618735000, за рахунком № НОМЕР_1 ,від 18 січня 2021 року утворилась спірна заборгованість, яка у зв`язку з передачею ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" права вимоги підлягає стягненню на користь кредитора в судовому порядку. Рішенням Вараського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивач, звертаючись із вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 січня 2021 року №95618735000, не додав до позовної заяви вказаного договору. Водночас судом установлено, що між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №95618735000 від 13 вересня 2019 року, а тому позивач не довів факту укладення саме того договору, на який посилався як на підставу позову. Крім того, суд визнав неналежним доказом наданий позивачем розрахунок заборгованості, адже у ньому не зазначено періоду та дати виникнення заборгованості, а з виписок по рахунку убачається, що станом на 15 січня 2022 року баланс заборгованості відповідача становив 0 гривень. На рішення суду позивачем подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність і необґрунтованість, які полягали в невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про те, що кредитний договір № 95618735000 був укладений 13 вересня 2019 року, а дата 28 січня 2021 року, на яку раніше вказував позивач, є фактичною датою активації карткового рахунку та першої операції. Зверталася увага, що за виключенням вказівки про дату договору, його номер, а також номер рахунку, за якими він обліковувався, обставини позову та докази збігаються. Тобто цей договір є одним і тим самим. Також стверджувалося про те, що нульовий баланс станом на 15 січня 2022 року за рахунком позичальника не означав погашення боргу, оскільки це була технічна операція банку для закриття балансу у зв`язку з відступленням права вимоги новому кредитору. Так, сума зарахування відповідала розміру відступленої заборгованості за договором факторингу. На переконання заявника, суд першої інстанції вдався до надмірного тлумачення форми розрахунку, тоді як належними доказами було підтверджено використання коштів та нарахування відсотків. Позивач покликався на те, що згідно з усталеною правозастосовною практикою Верховного Суду суд був зобов`язаний самостійно здійснити розрахунок, якщо він не погоджується з позивачем, а не повністю відмовляти в позові. Тим паче відповідач не подав відзиву та не надав жодних доказів (платіжних інструкцій) добровільного погашення боргу, хоча обов`язок доказування оплати покладається саме на боржника. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про задоволення позову. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, хоча йому про це роз`яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 24 березня 2026 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Частиною першою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Статтею 10561 ЦК України унормовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. З матеріалів справи вбачається, що 13 вересня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заявку на надання споживчого кредиту, у якій містилося прохання відповідача надати йому споживчий кредит у сумі 6 379 гривень строком на 11 місяців та прохання надати додатковий кредит з такими умовами: максимальна сума ліміту додаткового кредиту 50 000 гривень, максимальна процентна ставка за додатковим кредитом 60 % річних від фактично використаної суми додаткового кредиту, строк дії ліміту кредитування 24 місяці з можливістю продовження на новий строк за рішенням банку. Того ж дня АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 підписали договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 95618735000, відповідно до умов якого банк надавав позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов договору та правил. Згідно з пунктами 3.1-3.2 договору сума кредиту за договором становила 6 379 гривень. Надання кредиту здійснювалося у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту підписання цього договору. Пунктом 3.3 договору обумовлено, що кредит надано позичальнику для особистих потреб: в сумі 6 200 гривень на придбання товару: вбудована мебель, шафа: шафа купе, (далі товар), шляхом оплати банком з позичкового рахунку позичальника платіжних документів ТОВ "Ясен Поділля", (далі Отримувач 1), ідентифікаційний код юридичної особи / ідентифікаційний номер за ДРФО 37154535, на рахунок Отримувача 1 № 26006383911400, відкритий в АТ "УкрСиббанк", код банку (МФО) 351005; в сумі 99 гривень на оплату разової комісії за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні (встановленні) кредиту, шляхом зарахування на рахунок банку суми разової комісії за надання кредиту з позичкового рахунку позичальника; в сумі 80 гривень на оплату комісії за надання довідок про стан розрахунків за кредитними зобов`язаннями за договором (довідки надавалися банком у вигляді текстових смс-повідомлень, що направлялися на номер телефону позичальника), шляхом зарахування на рахунок банку суми комісії за надання довідки про стан розрахунків за кредитними зобов`язаннями за перший місяць кредитування з позичкового рахунку позичальника. Відповідно до пункту 3.4 договору ціна продукції складала 7 700 гривень. Розмір платежу за продукцію, що сплачувався позичальником за рахунок власних коштів, складав 1 500 гривень. Позичальник зобов`язався повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення платежів відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку кредит повинен був бути повернутий не пізніше 13 серпня 2020 року, при цьому згідно з умовами договору міг бути встановлений інший термін повернення кредиту. Позичальник мав право достроково погашати кредит в порядку, передбаченому правилами (пункт 3.6 договору). Розмір ануїтетного платежу становив 660 гривень з моменту укладення договору до 13 липня 2020 року. З 14 липня 2020 року розмір ануїтетного платежу становив 738,48 гривень. Розмір останнього ануїтетного платежу міг відрізнятись від розміру попередніх платежів (пункт 3.7 договору). Згідно з пунктом 3.8 договору ануїтетний платіж повинен був сплачуватись щомісячно до 13 числа (включно) згідно з графіком платежів (додаток № 1 до договору). У пункті 3.9 договору зазначається, що процентна ставка за договором встановлювалася в розмірі 0,00001 % річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлювалася процентна ставка в розмірі 7,00001 % річних. Такий розмір процентної ставки застосовувався до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором та починав нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу, встановленого у договорі, і нараховувався до моменту погашення такої заборгованості (пункт 3.10 договору). За умовами пункту 4.1 договору банк відкрив позичальнику та обслуговував на умовах тарифного плану "Револьверна кредитна картка "Шоппінг картка", розміщеного на сайті www.my.ukrsibbank.com й на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку, окремий поточний рахунок № НОМЕР_2 , до якого випускалася платіжна картка у національній валюті України, який використовувався та обслуговувався згідно з договором та правилами. Картковий рахунок відкривався банком у дату встановлення ліміту кредитування згідно з договором. Сторони домовилися, що договір містив заяву позичальника на відкриття карткового рахунку, і подання окремої заяви не вимагалося. Згідно з пунктом 4.2.1 договору сума ліміту кредитування становить до 50 000 гривень, строк дії кредитування до 24 місяців з дати встановлення ліміту кредитування з можливістю подальшої пролонгації, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки 55 % річних, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями 55 % річних. Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 95618735000 від 13 вересня 2019 року було укладено в письмовій формі та власноруч підписано відповідачем. 23 грудня 2021 року ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" (фактор) та АТ "УкрСиббанк" (клієнт) уклали договір факторингу № 227, відповідно до умов якого клієнт відступав фактору, а фактор зобов`язався прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором. Акт приймання-передачі права вимоги підписаний сторонами та скріплений печатками 23 грудня 2021 року. Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 227 від 23 грудня 2021 року до ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 95618735000 від 28 січня 2021 року в сумі 15 032,47 гривень, з яких: 10 737,49 гривень заборгованість за основним боргом, 4 294,98 гривень заборгованість за відсотками. У розрахунку заборгованості за кредитним договором № 95618735000 рахунку № 26203966365351 зазначається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 15 032,47 гривень, з яких: 10 737,49 гривень заборгованість по тілу кредиту, 4 294,98 гривень заборгованість по відсоткам. Позивачем направлено відповідачу досудову вимогу № 5308/6277 від 12 грудня 2025 року про погашення заборгованості за договором № 95618735000 рахунку № 26203966365351 в сумі 15 032,47 гривень. У вимозі також повідомлялося про відступлення прав вимоги на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал". Проте колегія суддів не може погодитися з твердженнями суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення 28 січня 2021 року між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95618735000, за номером рахунку НОМЕР_1 , а також про недоведеність наявності у відповідача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95618735000 від 13 вересня 2019 року. Так, суд попередньої інстанції, формально ототожнивши технічну неточність щодо дати договору з відсутністю доказів існування зобов`язання, не надав належної оцінки поданим доказам у їх сукупності. Натомість номер кредитного договору, номер рахунку, сторони правовідносин та інші істотні умови, зазначені у позовній заяві та доданих доказах, повністю збігаються, що свідчить про існування між сторонами саме тих самих кредитних правовідносин, на підставі яких заявлено до стягнення спірну заборгованість, а також підтверджують одержання новим кредитором права вимоги. Також суд першої інстанції неправильно оцінив й банківські виписки та розрахунки заборгованості як документальні докази у справі. Як зазначалося, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Між тим, всупереч принципам змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, визначеними наведеними нормами закону, а також за відсутності жодних належних та допустимих доказів на спростування факту виникнення зобов`язання, розміру заборгованості чи відсутності своєї вини у невиконанні кредитних зобов`язань, зі сторони відповідача, як це вимагає 614 ЦК України, суд аргументував подані позивачем докази на власний розсуд, не врахував їх у сукупності та матеріально-правовому взаємозв`язку. Приходячи до переконання про задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги відсутність будь-яких правових та фактичних підстав вважати недобросовісними дії первісного кредитора щодо відчуження права неіснуючої вимоги, а, отже, презюмується правомірність та чинність переданого права вимоги в межах спірних кредитних правовідносин. Як убачається, суд попередньої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення залишив без уваги викладені обставини, з огляду на що рішення не може залишатися чинним і підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову. Підставою для прийняття постанови про задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" адвоката Усенка Михайла Ігоровича задовольнити. Скасувати рішення Вараського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2026 року. Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" 15 032 (п`ятнадцять тисяч тридцять дві) гривні 47 копійок заборгованості. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.О. Гордійчук Н.М. Ковальчук