Постанова 4854 № 400/10682/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10682/25 Категорія: 106030000 Головуючий в 1 інстанції: Бульба Н.О. Місце ухвалення: м. Миколаїв Дата складання повного тексту:05.02.2026р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі АРЗСП ГУ ДСНС) в Миколаївській області про: - визнання протиправною бездіяльності АРЗСП ГУ ДСНС в Миколаївській області щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за період з 30 січня 2020 року до 25 вересня 2025 року; - зобов`язання АРЗСП ГУ ДСНС в Миколаївській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 25 вересня 2025 року по виплаті грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року до 25 вересня 2025 року. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачем своєчасно не виплачено йому грошове забезпечення в повному обсязі, а тому відповідач повинен виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що умовою для виплати компенсації є звернення із заявою про порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Позивач із заявою щодо виплати компенсації втрати частини доходів не надіслав, а тому підстав для виплати компенсації немає. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до АРЗСП ГУ ДСНС в Миколаївській області задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність АРЗСП ГУ ДСНС в Миколаївській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за час затримки їх виплати по день фактичного розрахунку виплати грошового забезпечення за час проходження військової служби у період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року. Зобов`язано АРЗСП ГУ ДСНС в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за час затримки їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку виплати грошового забезпечення за час проходження військової служби у період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року. В апеляційній скарзі АРЗСП ГУ ДСНС в Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в разі застосування до позовної заяви про нарахування та виплату середнього заробітку з дня звільнення позивача по день фактичного розрахунку, то за попередніми розрахунками середній заробіток буде перевищувати нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення, що в свою чергу суперечить принципу співмірності майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку. Аналіз наведених положень свідчить про те, що підставою для виплати передбаченого ст. 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення. причиною затримки належних позивачу виплат є їх спірний характер, який обумовлювався нечіткістю законодавства. Відповідно, такі виплати були проведенні після набрання судового рішення законної сили, з чого власне і виник значний період розрахунку. Апелянт зазначає, що невиплата відповідачем усіх сум належних позивачу при звільненні не носить свавільного характеру, а пов`язана із хибним застосуванням норм законодавства, які мали саме таке тлумачення у період здійснення виплат позивачу. Так, враховуючи викладене вище та надані докази до суду, АРЗСП ГУ ДСНС в Миколаївській області стверджує, що діяло у межах та у спосіб, визначені законами та іншими нормативними актами України під час нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги АРЗСП ГУ ДСНС в Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 у справі №400/1348/25 визнано протиправними дії АРЗСП ГУ ДСНС в Миколаївській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року; - зобов`язано АРЗСП ГУ ДСНС в Миколаївській області здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року , грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року 2 102 гривні 00 копійок, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; - визнано протиправними дії АРЗСП ГУ ДСНС в Миколаївській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року; - зобов`язано АРЗСП ГУ ДСНС в Миколаївській області здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року 2 270 гривень 00 копійок, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; - визнано протиправними дії АРЗСП ГУ ДСНС в Миколаївській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року; - зобов`язано АРЗСП ГУ ДСНС в Миколаївській області здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року 2 481 гривня 00 копійок, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; - визнано протиправними дії АРЗСП ГУ ДСНС в Миколаївській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня 2023 по 19 травня 2023 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року; - зобов`язано АРЗСП ГУ ДСНС в Миколаївській області здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року 2 684 гривні 00 копійок, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання рішення суду у справі від 28 травня 2025 року у справі №400/1348/25 ОСОБА_1 виплачено 25 вересня 2025 року перераховане грошове забезпечення у розмірі 164 221,26 грн. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз правових норм ст.ст. 1, 2, 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ) і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі Порядок №159) свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі грошового забезпечення) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованого грошового забезпечення. Крім того, відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні ст. 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами ст.ст. 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову. Враховуючи викладене, відповідач протиправно не нарахував і не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів при виплаті йому 25 вересня 2025 року грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року до 19 травня 2023 року. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, надаючи оцінку висновками суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону №2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Під доходами у Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Відповідно до норм ст.ст. 3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно ст. 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету. Відповідно ст. 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Згідно п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що дослідженню у межах даної справи підлягає факт порушення з боку відповідача строків виплати компенсації втрати частини доходів. Детальній аналіз цих правовідносин наданий Верховним Судом у постанові по справі 520/25464/23 від 03 грудня 2025 року. В пп.9, 10, 18 наведеної постанови вказується, що, - "9. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).

10. Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші…

18. Як уже зазначалося, підставою для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є затримка на один і більше календарних місяців виплати доходів згідно з рішенням суду.". За приписами ч.5 ст. 242 КАС України та ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи наведені правові норми колегія суддів вважає необхідним при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у даній справ врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду по справі 520/25464/23 від 03 грудня 2025 року. Таким чином колегія суддів констатує, що критерієм для визначення можливості для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є затримка на один і більше календарних місяців виплати доходів згідно з рішенням суду. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду у справі від 28 травня 2025 року у справі №400/1348/25 ОСОБА_1 виплачено 25 вересня 2025 року перераховане грошове забезпечення у розмірі 164 221,26 грн., що не заперечується учасниками справи. Таким чином, рішення суду у справі №400/1348/25, яке набрало законної сили 02 вересня 2025 року (постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року), відповідачем було виконано 25 вересня 2025 року, відповідно, затримка виконання рішення суду склала менше одного місяця. Відтак, з урахуванням вже згаданих норм Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, колегія суддів приходить до висновку, про відсутність підстав для виплати позивачеві компенсації втрати частини доходів, оскільки виплату належних сум (право на які визначено судовим рішенням №420/18007/24) проведено у строк менше одного місяця, що помилково не було встановлено судом першої інстанції. За такого правового регулювання та обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню. Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що судом першої інстанції при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права і висновки суду не відповідають обставинам справи. Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог . Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Миколаївській області задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 25 травня 2026 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.