Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/15063/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15063/24 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. Місце ухвалення рішення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задоволено повністю. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, яка (відмова) оформлена листом Військової частини НОМЕР_1 від 05 квітня 2024 року №761/666. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, складену відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, та на підставі цієї довідки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до вищевказаного Порядку. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відносно військової частини НОМЕР_1 відмовлено. Рішення набрало законної сили 04.12.2024 року. 21.02.2025 року через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення. Ухвалою від 03.03.2025 року встановлено Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати протягом одного місяця з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24. 22.04.2025 року до суду через канцелярію надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі № 420/15063/24. Ухвалою від 16.07.2025 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 року, прийнято звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати протягом трьох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення на командира військової часини НОМЕР_1 штрафу - відмовлено. 20.10.2025 року (вхід. від 21.10.2025 року) ОСОБА_1 подав до суду заяву про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень (командира військової частини НОМЕР_1 штрафу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у зв`язку з невиконанням рішення суду, половину з якого стягнути на його користь, та постановлення окремої ухвали, яку довести до відома МО України та Генерального штабу ЗС України щодо невиконання судових рішень відповідачем для вжиття заходів реагування до командування військової частини НОМЕР_1 . Ухвалою від 10.11.2025 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення на командира військової часини НОМЕР_1 штрафу та постановлення окремої ухвали. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати протягом одного місяця з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24. 24.12.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 23.12.2025 року про накладення на командира військової часини НОМЕР_1 штрафу за неподання звіту у встановлений судом строк та постановлення окремої ухвали, яку довести до Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ. Заява позивача обґрунтована з посиланням на ч.10 ст.382-3 КАС України неподанням відповідачем звіту про виконання судового рішення у строк, встановлений судом. 17.01.2026 року (вхід. від 19.01.2026 року) до суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 , в якій остання просить: - Поновити строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24, як такий, що був пропущений з поважних причин. - Долучити звіт про виконання рішення від 21 жовтня 2024 року Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/15063/24 до матеріалів провадження. - Не накладати на командира військової частини НОМЕР_1 штраф. Ухвалою від 29.01.2026 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 23.12.2025 року (вхід. від 24.12.2025) про накладення на командира військової часини НОМЕР_1 штрафу та постановлення окремої ухвали. Поновлено військовій частині НОМЕР_1 строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24, встановлений ухвалою від 10.11.2025 року. Прийнято звіт військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2026 року про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати протягом двох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24 в частині надання доказів нарахування та виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. 28.03.2026 року (вхід. від 31.03.2026 року) до суду через канцелярію надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі № 420/15063/24. У звіті про виконання рішення відповідач зазначив таке. За ініціативи та підписом командира військової частини були вжитті всі необхідні внутрішні заходи для забезпечення виконання рішення суду: - відповідно до п.3.2 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України, Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом МОУ від 30.12.2016 № 744, а також згідно з рішенням Міністра оборони України від 29.03.2023 № 6765/з/1-2021 для виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, військовій частині НОМЕР_1 потрібно отримати погодження від ІНФОРМАЦІЯ_1 . На дату подання звіту, погодження військовою частиною НОМЕР_1 не отримано. При цьому, виключно після отримання відповідного погодження військова частина НОМЕР_1 зможе включити суму коштів до основної заявки розрахунку на фінансування за напрямом Виплата грошового забезпечення, підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання судових рішень та видатків за КВЕД 2800, за результатами чого здійснюватимуться виплати у відповідності до рішення суду. Вказані дії цілком відповідають п. 3.2 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи Міністерства оборони України (наказ від 30.12.2016 № 744) та іншим внутрішнім директивам, що вимагають погодження витрат на виконання судових рішень з вищим командуванням та головним розпорядником коштів. Без отримання такого погодження та включення суми до заявки на фінансування, військова частина як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня юридично та фактично не має можливості здійснити виплату, що є об`єктивною перешкодою, а не способом ухилення від виконання рішення суду. 01.04.2026 року (вхід. від 02.04.2026 року) до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відмову у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 , та про накладення на командира військової часини НОМЕР_1 штрафу. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 р. у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2026 року про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24 відмовлено. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати протягом двох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24 в частині надання доказів нарахування та виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Накладено на командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 штраф за невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року у справі № 420/15063/24 у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 грн, з яких половину штрафу в сумі 33280 грн стягнути на користь ОСОБА_1 , а іншу половину в сумі 33280 грн стягнути до Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України). Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 року по справі № 420/15063/24 у частині накладення на командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 штрафу за невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року у справі № 420/15063/24 у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 грн, з яких половину штрафу в сумі 33280 грн стягнути на користь ОСОБА_1 , а іншу половину в сумі 33280 грн стягнути до Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України). В своїй скарзі апелянт, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 зазначає, що суд першої інстанції вчинив правову помилку, застосувавши покарання у вигляді штрафу за відсутності головної підстави умислу та недобросовісності у діях посадової особи. Зазначає, що військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Збройних Сил України та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, тому отримує бюджетні асигнування від головного розпорядника бюджетних коштів (у розумінні положень ст. 22 Бюджетного кодексу України), яким є Міністерство оборони України. Також вказує, що за ініціативи та підписом командира військової частини ОСОБА_2 були вжитті всі необхідні внутрішні заходи для забезпечення фінансування виплати: - відповідно до п.3.2 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України, Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом МОУ від 30.12.2016 № 744, а також згідно з рішенням Міністра оборони України від 29.03.2023 № 6765/з/1-2021 з метою виконання судового рішення, на виконання ухвали суду від 09.04.2026 за ініціативи і за підписом командира військової частини 06.04.2026 за вих. № 761/731 було надіслано лист про замовлення коштів для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно до ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія додається). Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що оскільки ВЧ НОМЕР_1 не виконала в повному обсязі рішення суду у справі № 420/15063/24 та не вчинила усіх можливих та залежних від неї дій у встановлений судом строк для його виконання, то суд дійшов висновку про накладення на керівника штрафу та встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного. Частина 1 статті 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, зазначив про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Конституційний Суд України зазначив, що згідно позиції Європейського суду з прав людини, наведеної в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Приписи статті 14 КАС України визначають, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, та статтями 14, 370 КАС України. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-ІХ внесені зміни до КАС України, який доповнено статтею 382-1 КАС України про порядок розгляду заяви про зобов`язання подати звіт, статтею 382-2 КАС України, яка регламентує розгляд звіту про виконання судового рішення та статтею 382-3 КАС України - рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення, які є чинними з 19.12.2024. Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Отже, з 19.12.2024 питання судового контролю вирішуються у судах з урахуванням змін, внесених Законом №4094-ІХ. Згідно статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Абзацом першим частини 1 статті 383-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 383-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Відповідно до частини 10 статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції відмовлено у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2026 року про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати протягом двох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24 в частині надання доказів нарахування та виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Накладено на командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 штраф за невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року у справі № 420/15063/24 у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 грн, з яких половину штрафу в сумі 33280 грн стягнути на користь ОСОБА_1 , а іншу половину в сумі 33280 грн стягнути до Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України). Апелянт в апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не надано правової оцінки основній причині невиконання рішення відсутності бюджетних асигнувань. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку відповідачем не надано до суду докази, з яких вбачається, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно зумовлено недостатньою кількістю бюджетних асигнувань. Натомість, власне апелянтом й зазначається, що лише 06.04.2026 за вих. № 761/731 з метою виконання судового рішення, на виконання ухвали суду від 09.04.2026 за ініціативи і за підписом командира військової частини було надіслано лист про замовлення коштів для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Колегія суддів зауважує, що рішення у даній справі набрало законної сили 04.12.2024 року проте, дії щодо замовлення коштів для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно апелянтом вчиняються в квітні 2026 року. Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №560/523/19, колегія суддів зазначає про їх нерелевантність з огляду на істотну відмінність фактичних обставин справи. Так, у згаданій постанові, рішення суду було виконано не в повному обсязі та з затримкою на один місяць. У справі ж, що розглядається, судове рішення не виконується понад півтора роки, і, як вбачається з наданих апелянтом доказів, перші активні дії щодо формування розрахунку бюджетної програми було вжито лише в квітні 2026 р. Отже, в даному випадку вбачається тривала бездіяльність відповідача. Колегія суддів враховує й факт перебування Військової частини НОМЕР_1 в силах та засобах, які приймають безпосередню участь у бойових діях та забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, однак, апелянту, як суб`єкту владних повноважень достеменно відомо про те, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Отже, матеріали справи не містять доказів виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Проаналізувавши інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, не можна вважати рішення суду від 21.10.2024 по справі № 420/15063/24 таким, що виконано у повному обсязі. Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04 липня 2023 року по справі № 200/3958/19-а, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням (п. 40). Колегія суддів враховує, що ст. 382 КАС України надає суду право накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штраф за власною ініціативою. Приписи процесуального законодавства щодо накладення на суб`єкта владних повноважень штрафу на невиконання рішення або неподання звіту не є імперативними, а дозволяють суду діяти на власний розсуд в питанні накладення штрафу. Колегія суддів наголошує, що підставою для накладення штрафу є саме достовірно встановлене судом в ході судового засідання порушення законності та правопорядку, та лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому, визначальною ознакою є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення. Так, колегія суддів звертає увагу, що судом неодноразово було встановлено строк для подання звіту, водночас жодні перелічені заходи не вплинули на виконання рішення суду. Відповідно до ст. 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту про виконання судового рішення, суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також суд може встановити новий строк для подання звіту. Відтак, оскільки до теперішнього часу судове рішення по даній справі не виконано у повному обсязі, суд апеляційної інстанції аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання нового строку подання звіту на відповідно накладення штрафу. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування чи зміни ухвали суду 1-ї інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення виготовлений 26 травня 2026 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова