Постанова 4854 № 420/15063/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15063/24 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Місце ухвалення рішення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задоволено повністю. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, яка (відмова) оформлена листом Військової частини НОМЕР_1 від 05 квітня 2024 року №761/666. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, складену відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, та на підставі цієї довідки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до вищевказаного Порядку. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відносно військової частини НОМЕР_1 відмовлено. Рішення набрало законної сили 04.12.2024 року. 21.02.2025 року через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення. Ухвалою від 03.03.2025 року встановлено Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати протягом одного місяця з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24. 22.04.2025 року до суду через канцелярію надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі № 420/15063/24. Ухвалою від 16.07.2025 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 року, прийнято звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати протягом трьох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення на командира військової часини НОМЕР_1 штрафу - відмовлено. 20.10.2025 року (вхід. від 21.10.2025 року) ОСОБА_1 подав до суду заяву про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень (командира військової частини НОМЕР_1 штрафу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у зв`язку з невиконанням рішення суду, половину з якого стягнути на його користь, та постановлення окремої ухвали, яку довести до відома МО України та Генерального штабу ЗС України щодо невиконання судових рішень відповідачем для вжиття заходів реагування до командування військової частини НОМЕР_1 . Ухвалою від 10.11.2025 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення на командира військової часини НОМЕР_1 штрафу та постановлення окремої ухвали. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати протягом одного місяця з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24. 24.12.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 23.12.2025 року про накладення на командира військової часини НОМЕР_1 штрафу за неподання звіту у встановлений судом строк та постановлення окремої ухвали, яку довести до Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ. Заява позивача обґрунтована з посиланням на ч.10 ст.382-3 КАС України неподанням відповідачем звіту про виконання судового рішення у строк, встановлений судом. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 23.12.2025 року (вхід. від 24.12.2025) про накладення на командира військової часини НОМЕР_1 штрафу та постановлення окремої ухвали - відмовлено. Поновлено військовій частині НОМЕР_1 строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24, встановлений ухвалою від 10.11.2025 року. Прийнято звіт військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2026 року про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати протягом двох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24 в частині надання доказів нарахування та виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 року в частині прийняття звіту про виконання рішення суду та відмови у задоволенні заяви про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу. Прийняти в цій частині нову ухвалу, якою відмовити військовій частині НОМЕР_1 у прийнятті звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року у адміністративній справі № 420/15063/24; накласти на керівника суб`єкта владних повноважень (командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , штраф у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, половинку з якого стягнути на користь позивача; військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) подати протягом п`ятнадцяти днів з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі №420/15063/24 в частині надання доказів нарахування та виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. В своїй скарзі апелянт зазначає, що Поданий звіт про виконання рішення суду не містить обґрунтованих відомостей, визначених п.п.5,6 ч.2 ст.382-2 КАС України. Зокрема, Звіт не містить інформації та доказів тому, що Військова частина НОМЕР_1 видала ОСОБА_1 , Довідку про вартість неотриманого речового майна. Вказує, що Положення ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16 березня 2016 року не передбачають видачу військовослужбовцю та/або колишньому військовослужбовцю зазначеної Довідки шляхом направлення її копії до електронного кабінету учасника справи в системі ЄСІТС (підсистема Електронний Суд). Крім того, вказує, що звіт про виконання судового рішення не подавався у строк, встановлений судом, що згідно ч.10 ст.382-3 КАС України, що є також підставою для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, враховуючи введення воєнного стану в Україні через повномасштабну військову агресію російської федерації, виконання відповідачем бойових завдань за призначенням в умовах воєнного стану, дійшов висновку про поважність причини неподання відповідачем звіту про виконання судового рішення у встановлений ухвалою суду від 10.11.2025 року строк, а тому не вбачав підстав для накладення на командира військової частини НОМЕР_1 штрафу за неподання зазначеного звіту про виконання судового рішення та неповне його виконання. Крім того, з урахуванням неповного виконання відповідачем рішення суду, відповідно до приписів ч.11 ст.382-3 КАС України суд першої інстанції вирішив встановити військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24 в частині надання доказів нарахування та виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі виданої довідки. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції в частині прийняття звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року та відмови у накладенні штрафу, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України. Статтею 382 КАС України передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Відповідно до частини 1статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до ч.10 ст.382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень. Суд першої інстанції встановив, що на виконання рішення суду відповідачем не було надано доказів нарахування та виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі вказаної довідки. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передбачені процесуальним законом підстави для неприйняття звіту про виконання судового рішення суд відсутні, а тому необхідно звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24. Разом з тим, з урахуванням неповного виконання відповідачем рішення суду, відповідно до приписів ч.11 ст.382-3 КАС України необхідно встановити військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/15063/24 в частині надання доказів нарахування та виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі виданої довідки. Апелянт в апеляційній скарзі також вказує, що звіт про виконання судового рішення не подавався у строк, встановлений судом, що згідно ч.10 ст.382-3 КАС України є також підставою для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень. Колегія суддів зазначає, що розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права. Таким чином, КАС України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено на суд, який може накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання такого рішення, штраф. Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 у справі № 704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 № 16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. Аналогічних висновків Верховний Суду дійшов у справі № 560/523/19, які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України є обов`язкові для врахування судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Отже, відповідно до норм ч. 2 ст. 382 КАС України, суд має повноваження: 1) встановити новий строк подання звіту для виконання рішення суду, 2) накласти штраф на керівника владного суб`єкта, відповідального за виконання рішення суду. Аналіз викладених норм свідчить про те, що питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за не виконання рішення суду у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вирішується судом або за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень (у разі відмови у прийнятті звіту), або у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку. Додатково суд може за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту. Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 та в ухвалі від 04.10.2022 у справі № 200/3958/19-а вказав, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382-3 КАС України. А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень (боржника), суд має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Зокрема суд повинен з`ясувати чи вживалися суб`єктом владних повноважень (зокрема в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обґрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання судового рішення, ухваленого у справі, яка стосується здійснення пенсійних (соціальних та ін.) виплат, випливає безпосередньо зі змісту частин другої і п`ятої статті 382-3 КАС України. В даному випадку, військовою частиною до суду першої інстанції надано обґрунтування поважності причин пропуску строку подання звіту. Зокрема, представником військової частини вказано, що згідно Директиви Генерального штабу Збройних Сил України від 12.01.2022 № 39/304/96/41, бойового розпорядження з РВіА ОУВ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.02.2022 № 2/581дск, бойового розпорядження з РВіА ОУВ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.02.2022 № 49/т, бойового розпорядження ОУВ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.09.2022 № 163т (виданого на підставі Оперативної директиви ГК ЗСУ від 27.09.2022 № 7033 ЗПУ-2, з метою виконання Оперативної директиви ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.09.2022 № 14/ППУ/бу), попереднього бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 від 15.02.2022 № 89дск, наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 17.02.2022 № 3/ дск, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 17.02.2022 № 20/8т, наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 24.02.2022 № 5/дск - військова частина НОМЕР_1 в повному складі була залучена з 24.02.2022 і по теперішній час перебуває в силах та засобах, які приймають безпосередню участь у бойових діях та забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій. Названі в попередньому абзаці директиви, бойові розпорядження, бойові накази, накази не можуть бути долучені до матеріалів справи, оскільки вони містять інформацію з обмеженим доступом. Колегія суддів також враховує, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який наразі триває. У зв`язку із цим воєнні частини переводяться на військовий стан. Крім того, загальновідомим є той факт, що з початку 2025 року триває реформа організаційної структури Збройних сил України, зокрема, тривають заходи з переміщення та відрядження військовослужбовців із небойових до бойових військових частин (https://www.zsu.gov.ua/prystupyly-do-realizacziyi-zahodiv-z-perehodu-na-korpusnu-strukturu-golovnokomanduvach-zs-ukrayiny-general- oleksandr-syrskyj/). Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки ухвалою суду першої інстанції встановлено відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення, та не встановлено обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, відтак підстави накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення на даний час відсутні. Крім того, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції правомірно встановив військовій частині новий двомісячний строк для подання звіту про виконання рішення по цій справі. Щодо доводів апелянта про те, що не передбачена видача військовослужбовцю та/або колишньому військовослужбовцю зазначеної Довідки шляхом направлення її копії до електронного кабінету учасника справи в системі ЄСІТС, колегія суддів зазначає, що подання звіту боржником передбачає насамперед доведення до суду факту вчинення дій. Наявність сформованої довідки у матеріалах справи підтверджує намір боржника виконати рішення. Також, колегія суддів зазначає, що перевірка відповідності змісту довідки даним речового атестату виходить за межі предмета контролю за виконанням даного судового рішення. Оскільки під час розгляду справи по суті перелік майна та його вартість судом не встановлювалися, незгода позивача з арифметичними даними або номенклатурою майна у довідці може бути предметом окремого судового спору, а не підставою для відмови у прийнятті звіту. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає. Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення виготовлений 03 березня 2026 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова