Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/7906/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 травня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7906/25 Суддя І інстанції Петренко О.С. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022, 2023, 2024 роки з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 з 08.07.2025 року перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст.40 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022, 2023, 2024 роки. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачено страхові внески. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 08.07.2025 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в частині задоволених позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Вказує на те, що оскільки ОСОБА_1 з 20.11.2006 отримувала пенсію за вислугу років, то для врахування середньомісячної заробітної плати за 2022-2024 роки підстав немає. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи те, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, то в силу положень частини 1 статті 308 КАС України, в цій частині апеляційним судом не переглядається. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач отримувала пенсію за вислугу років, відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення". За заявою позивачки від 08.07.2025 її переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку пенсійної виплати, з урахуванням показників за 2022-2024 року. Листом від 19.11.2025 позивачу повідомлено, що виплата пенсії здійснюється в належному розмірі (а.с.8). Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Далі Закон №1058-ІV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. При цьому, відповідно до абз. 2 п. 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV. Зазначена правова

позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у праві № 876/5312/17. У справі, яка розглядається встановлено, що позивачу з 20.11.2006 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Далі Закон №1788-ХІІ), а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV вона звернулася вперше 07.07.2025 року, а відтак в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Такого ж висновку у схожій ситуації Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23, від 27.11.2024 року у справі №560/11681/23. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2022 - 2024 роки. У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними дій та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 08.07.2025 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 26 травня 2026 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Кальник суддя С.В. Сафронова