Постанова 4809 № 404/7949/19

ПОСТАНОВА Іменем України 26 травня 2026 року м. Кропивницький справа № 404/7949/19 провадження № 22-ц/4809/1005/26 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Письменного О. А., за участі секретаря Бойко В. В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, заінтересована особа ОСОБА_2 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 18 лютого 2026 року у складі судді Варакіної Н. Б. і В С Т А Н О В И В: Короткий зміст вимог скарги В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Т. В. та з урахуванням уточнень просив скасувати постанови від 30 травня 2025 року про звернення стягнення на його доходи із заробітної плати. Скарга мотивована тим, що приватним виконавцем Золотарьовою Т. В. при винесенні постанов від 30.05.2025 про звернення стягнення на доходи заявника було порушено вимоги чинного законодавства України та його права як сторони виконавчого провадження. Зокрема, у постановах визначено необґрунтований та надмірний розмір щомісячних утримань із заробітної плати, що фактично позбавляє заявника можливості забезпечувати свої мінімальні життєві потреби та утримувати себе до отримання наступної заробітної плати. Заробітна плата ОСОБА_1 є єдиним джерелом існування, а встановлений розмір відрахувань не враховує принципу співмірності виконавчих дій та порушує його право на достатній життєвий рівень. Крім того, виконавчий документ був пред`явлений до примусового виконання з порушенням строків, визначених частинами 1, 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку з цим заявник вважав, що дії приватного виконавця та винесені постанови є незаконними, такими, що порушують його права, останній звернувся до суду з відповідною скаргою. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції Ухвалою Фортечного районного суду м. Кропивницького від 18 лютого 2026 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Т. В. відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що приватний виконавець Золотарьова Т. В. діяла відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» та в межах наданих їй повноважень. Суд першої інстанції, вказав що виконавчі провадження були відкриті на підставі належним чином виданих виконавчих листів у межах строку пред`явлення до виконання, а постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника винесені відповідно до статей 10, 6870 ЗУ «Про виконавче провадження», при цьому розмір утримань із заробітної плати у 20 % відповідає вимогам закону щодо інших видів стягнень і не перевищує встановленого законом розміру. Оскільки заявник не надав належних та допустимих доказів порушення його прав, не довів незаконності дій приватного виконавця та не обґрунтував, які саме процесуальні порушення були допущені під час винесення постанов, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 13 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу на дії приватного виконавця. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини справи. Приватним виконавцем було винесено три постанови про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , кожна з яких передбачає утримання 20 % доходу, однак суд першої інстанції не перевірив, чи не перевищує загальний розмір відрахувань встановлене законом обмеження у 50 % доходу боржника відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції не дослідив фактичний розмір утримань із заробітної плати, порядок виконання постанов приватного виконавця та не надав належної оцінки матеріалам виконавчого провадження. Також суд першої інстанції безпідставно поклав обов`язок доказування виключно на скаржника та формально підтвердив законність дій приватного виконавця без перевірки фактичних обставин. Крім того, заявник посилається на порушення строків пред`явлення виконавчих листів до виконання, оскільки виконавчі листи видані 08.02.2022, а постанови про звернення стягнення датовані 30.05.2025 року, тобто після спливу трирічного строку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження». Відзиви на апеляційну скаргу Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції В судовому засіданні апеляційного суду Хоменко О. В. підтримав доводи апеляційної скарги. Приватний виконавець Золотарьова Т. В. та ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою. Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.11.2021 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль SkodaOktavia А5 Elegance, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , припинивши право власності на нього ОСОБА_2 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля SkodaOktavia А5 Elegance, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 в розмірі 96 685 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля ВАЗ 211040, 2009 року випуску в розмірі 41 210 грн та грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля SkodaOktavia А5, 2006 року випуску в розмірі 102 285 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2 650 грн 07 коп та витрати на оплату експертизи в розмірі 1 030 грн 20 коп. На виконання вказаного рішення Кіровським районним судом м. Кіровограда 08.02.2022 видано виконавчі листи № 404/7949/19, які були звернуті до виконання до приватного виконавця Золотарьової Т. В. Постановами приватного виконавця Золотарьової Т. В. від 02.06.2023 відкриті виконавчі провадження з виконання виконавчих листів № 404/7949/19 від 08.02.2022 та постановою від 02.06.2023 приєднанні до зведеного виконавчого провадження ЗВП № 71942838. Постановою приватного виконавця Золотарьової Т. В. від 30.05.2025 ВП № 71942872 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника вирішено здійснювати відрахування із суми доходів боржника ОСОБА_1 у розмірі 20 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості, яка складає 4 548,59 грн. Постановою приватного виконавця Золотарьової Т. В. від 30.05.2025 ВП № 71942810 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника вирішено здійснювати відрахування із суми доходів боржника ОСОБА_1 у розмірі 20 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості, яка складає 106 853,50 грн. Постановою приватного виконавця Золотарьової Т. В. від 30.05.2025 ВП № 71941718 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника вирішено здійснювати відрахування із суми доходів боржника ОСОБА_1 у розмірі 20 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості, яка складає 158 344,50 грн. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). Виконавче провадження здійснюється з дотриманням в тому числі таких засад, як: верховенства права, обов`язковості виконання рішень та законності (ч.1 ст.2 ЗУ «Про виконавче провадження») За положеннями п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». За змістом положень ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний розпочати примусове виконання рішення за наявності низки умов, зокрема якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, набрало законної сили; виконання рішення передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; не пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 цього Закону; стягувач подав заяву про примусове виконання рішення. Відповідно до ч.1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. (ч.ч. 1-2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»). Виконавчий документ видав суд і приватний виконавець не може на власний розсуд вносити зміни за цим документом (постанова Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 806/2273/17 та постанова Верховного Суду від 08.07.2022 у справі № 908/309/21). Зі змісту частини третьої статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» також вбачається, що передбачені цим Законом права виконавця (як державного, так і приватного), в тому числі щодо отримання всієї необхідної інформації, виникають у нього лише під час здійснення виконавчого провадження, тобто після відкриття виконавчого провадження (подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.07.2022 у справі № 908/309/21). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. Відповідно частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно з частиною другою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», частиною другою статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Так, згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Матеріалами справи підтверджується, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т. В. від 30.05.2025 при примусовому виконанні виконавчого листа № 404/79/49/19 від 08.02.2022, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 2 650,07 грн та витрат на оплату експертизи в розмірі 1 030,02 грн (ВП № 71942872) звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід в ТДВ «М`ясокомбінат «Ятрань`у розмірі 20 % доходів щомісяця (а. с. 3-5). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т. В. від 30.05.2025 при примусовому виконанні виконавчого листа № 404/79/49/19 від 08.02.2022, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості частики автомобіля SkodaOktavia A5 Elegance, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 96 685 грн (ВП № 71942810) звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід в ТДВ «М`ясокомбінат «Ятрань`у розмірі 20 % доходів щомісяця (а. с. 6-8). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т. В. від 30.05.2025 при примусовому виконанні виконавчого листа № 404/7949/19 від 08.02.2022, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості частики автомобіля ВАЗ 211040, 2009 року випуску в розмірі 41 210 грн та грошової компенсації вартості частки автомобіля Skoda Oktavia A5, 2006 року випуску, в розмірі 102 285 грн (ВП № 71941718) звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід в ТДВ «М`ясокомбінат «Ятрань`у розмірі 20 % доходів щомісяця (а. с. 9-11). Приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т. В. 02.06.2023 зазначені виконавчі провадження були приєднані до зведеного виконавчого провадження № 71942838, у межах якого здійснюється примусове виконання виконавчих листів № 404/7949/19 від 08.02.2022, виданих Кіровським районним судом м. Кіровограда, що підтверджується копіями матеріалів відповідного виконавчого провадження (а. с. 23-105). З аналізу викладеного слідує, що постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника, як є предметом оскарження, винесені приватним виконавцем 30.05.2025 в межах уже відкритих виконавчих проваджень та є процесуальними діями, спрямованими на виконання судового рішення, а не окремим пред`явленням виконавчого документа до виконання. Зокрема, постановами приватного виконавця визначено розмір утримань у межах 20 % доходу за кожним виконавчим провадженням, що відповідає вимогам частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» щодо інших видів стягнень. При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що фактичний загальний розмір відрахувань із заробітної плати ОСОБА_1 перевищив встановлені законом обмеження. Сам по собі факт винесення трьох постанов про звернення стягнення на доходи боржника не свідчить про фактичне утримання понад визначений законом розмір, оскільки відповідно до статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» безпосереднє здійснення відрахувань покладається на підприємство, яке виплачує боржнику заробітну плату, та саме роботодавець зобов`язаний здійснювати утримання з дотриманням вимог закону щодо граничного розміру відрахувань. З урахуванням викладеного, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Т. В. діяла в межах наданих їй законом повноважень, на підставі та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження». Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо перевищення граничного розміру відрахувань, оскільки оскаржуваними постановами визначено утримання у межах 20 % доходу відповідно до статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», а доказів фактичного утримання із заробітної плати понад встановлені законом обмеження матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив фактичний розмір утримань із заробітної плати та порядок виконання постанов приватного виконавця, є безпідставними, з огляду на те, що судом першої інстанції досліджено копії оскаржуваних постанов приватного виконавця, матеріали виконавчих проваджень, а також встановлено правові підстави винесення постанов про звернення стягнення на доходи боржника. При цьому, предметом судового розгляду у даній справі є перевірка законності дій приватного виконавця під час винесення постанов, а не здійснення бухгалтерської перевірки правильності проведення роботодавцем конкретних утримань із заробітної плати боржника. Оскільки доказів фактичного порушення роботодавцем вимог статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» заявником надано не було, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із наявних у справі доказів та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно поклав обов`язок доказування виключно на скаржника та формально підтвердив законність дій приватного виконавця, оскільки матеріали справи не містять доказів порушення порядку звернення стягнення на доходи боржника приватним виконавцем. Твердження апелянта в апеляційній скарзі про формальний характер висновків суду першої інстанції спростовуються змістом оскаржуваної ухвали, в якій суд навів мотиви прийнятого рішення, проаналізував норми матеріального права та надав оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності. Суд також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення строків пред`явлення виконавчих листів до виконання, оскільки судом встановлено, що виконавчі листи № 404/7949/19 видані Кіровським районним судом м. Кіровограда 08.02.2022, а постановами приватного виконавця від 02.06.2023 відкрито відповідні виконавчі провадження, тобто в межах трирічного строку пред`явлення виконавчих документів до виконання, визначеного статтею 12 ЗУ «Про виконавче провадження». При цьому, оскаржувані ж постанови від 30.05.2025 про звернення стягнення на заробітну плату боржника були винесені вже в межах відкритих виконавчих проваджень та є процесуальними виконавчими діями, спрямованими на примусове виконання судового рішення, а не новим пред`явленням виконавчих документів до виконання. Таким чином, посилання апелянта на сплив строку пред`явлення виконавчих листів до виконання є помилковим та ґрунтується на неправильному тлумаченні положень статті 12 Закону України «Про виконавче провадження». Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 18 лютого 2026 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 27.05.2026. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді О. Л. Карпенко О. А. Письменний