Постанова 4809 № 404/7949/19

ПОСТАНОВА Іменем України 28 червня 2022 року м. Кропивницький справа № 404/7949/19 провадження № 22-ц/4809/524/22 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 листопада 2021 року у складі судді Варакіної Н.Б. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позову зазначала, що 21.08.2004 між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, який рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23.01.2015 - розірвано. Поділ спільного сумісного майна подружжя не проводився. За час шлюбу, за спільні кошти. Внаслідок спільного ведення господарства, побуту та бюджету ними набуто у власність наступне майно: автомобіль ВАЗ-21101 62 5 МТ, 2006 року випуску; автомобіль Skoda Oktavia Classic 1.6i 5 MT, 2006 року випуску; автомобіль Skoda Oktavia Classic 1,6 TDi 90 HP 5dr, 2013 року випуску. За спільною згодою подружжя право власності на вищезазначене майно зареєстровано на відповідача. Зазначала, що дізналась від спільних знайомих, що відповідач відчужив автомобіль Skoda Oktavia Classic 1.6i 5 MT, 2006 року випуску, не повідомивши її та без її згоди, чим порушив її права як співвласника даного майна. Відповідно до висновків експертного дослідження, середня ринкова вартість автомобіля ВАЗ-21101 62 5 МТ, 2006 року випуску складає 65178,40 грн, автомобіля Skoda Oktavia Classic 1.6i 5 MT, 2006 року випуску - 159969,30 грн, автомобіля Skoda Oktavia Classic 1,6 TDi 90 HP 5dr, 2013 року випуску - 304993,30 грн. З урахуванням заяви про зміну предмета позову, ОСОБА_1 просила суд: визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль ВАЗ-211040, 2009 року випуску, автомобіль Skoda Oktavia А5 ELEGNCE, 2007 року випуску; автомобіль Skoda Oktavia А5, 2006 року випуску; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за Ѕ частку в спільному майні подружжя автомобіля ВАЗ-211040, 2009 року випуску, автомобіля Skoda Oktavia А5 ELEGNCE, 2007 року випуску, автомобіля Skoda Oktavia А5, 2006 року випуску; судові витрати стягнути з відповідача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 листопада 2021 позов задоволено. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль SkodaOktavia А5 Elegance, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , припинивши право власності на нього ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля Skoda Oktavia А5 Elegance, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 в розмірі 96 685 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля ВАЗ 211040, 2009 року випуску в розмірі 41 210 грн та грошову компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля SkodaOktavia А5, 2006 року випуску в розмірі 102 285 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції є протиправним і незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 3 ст. 49 ЦПК України, прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову подану позивачем до суду 12.10.2021, тобто через значний проміжок часу і після закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті, що є зловживанням процесуальними правами з боку позивача. Зазначав, що при здійснені поділу спільного майна подружжя судом не враховано факт стягнення з відповідача заборгованості за кредитним зобов`язанням, набутим під час шлюбних відносин з позивачем, що є підставою для зменшення частки позивача у спільному майні. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 14.09.2016 у справі № 6-539цс16 та в постанові Верховного Суду від 01.11.2018 у справі № 205/9626/16-ц, зазначав, що борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, можуть бути враховані при поділі майна подружжя. Відповідач звертав увагу, що 19.03.2008 між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № б/н, згідно якого він отримав кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Зазначений правочин було укладено під час перебування у шлюбі з позивачем в інтересах їх сім`ї та на їх спільні потреби, в тому числі для сплати коштів за спірні автомобілі. На момент розірвання шлюбу сторони мали спільний борг перед ПАТ «Приватбанк» за кредитним договором від 19.03.2008. Вказував, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.05.2015 у справі № 404/9285/14-ц після розірвання шлюбу з позивачем, з нього стягнуто на користь ПАТ «ПриватБанк» 35 920,81 грн. заборгованості за кредитним договором. Оскільки заборгованість була повністю ним сплачена самостійно, вважає, що є підстави для зменшення частки позивача у спільному сумісному майні на Ѕ від цієї суми, а саме на 17960,09 грн. Також, зауважив, що оскільки спірне майно автомобілі, було відчужене ним під час перебування у шлюбі з позивачем, останній було відомо про продаж автомобіля ВАЗ 211040, 2009 року випуску та автомобіль SkodaOktavia А5, 2006 року випуску, і кошти з їх продажу були використані виключно в інтересах сім`ї. Зазначав, що судом першої інстанції його заяву про застосування строків позовної давності не взято до уваги і безпідставно проігноровано, що свідчить про неповне з`ясування судом обставин справи, оскільки шлюб з позивачкою розірвано рішенням суду від 23 січня 2015 року, про рішення суду їй було відомо, а відповідно строк позовної давності повинен відраховуватись із вказаної дати. Відповідач вважає, що судом було порушено порядок призначення судових експертиз при призначенні судової автотоварознавчої експертизи та не було враховано, що один з трьох об`єктів дослідження не було відчужено. Зазначав, що на даний час він користується автомобілем SkodaOktavia А5 Elegance, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . На момент призначення судової експертизи була можливість проведення експертного дослідження за наявним об`єктом дослідження, а не за середніми ринковими цінами. Однак вказаний автомобіль не направлявся на експертне дослідження для визначення його ринкової вартості з врахуванням його фізичного зносу. Звертав увагу, що зазначеним порушуються його права на неупереджений, об`єктивний та справедливий судовий розгляд, штучно завищується вартість майна, яке є предметом спору, і як наслідок спричиняє стягнення з нього надмірних коштів. На думку відповідача, рішення суду не відповідає критеріям обґрунтованості та мотивованості, у зв`язку з чим просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. Суд першої інстанції встановив такі обставини З 21.08.2004 по 23.01.2015 позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23.01.2015 шлюб розірваний (а.с. 6). За час шлюбу, за спільні кошти сторін, набуто у власність автомобілі: ВАЗ-21101 62 5 МТ, 2006 року випуску, Skoda Oktavia Classic 1.6i 5 MT, 2006 року випуску, Skoda Oktavia Classic 1,6 TDi 90 HP 5dr, 2013 року випуску. Відповідно до висновку експертного дослідження від 22.05.2019 року № 9 середня ринкова вартість автомобіля ВАЗ-21101 62 5 МТ, 2006 року випуску складає 65178,40 грн (а.с. 7-9). Відповідно до висновку експертного дослідження від 22.05.2019 року № 10 середня ринкова вартість автомобіля Skoda Oktavia Classic 1.6i 5 MT, 2006 року випуску складає 159969,30 грн (а.с. 10-12). Відповідно до висновку експертного дослідження від 22.05.2019 року № 11 середня ринкова вартість автомобіля Skoda Oktavia Classic 1,6 TDi 90 HP 5dr, 2013 року випуску складає 304993,30 грн (а.с. 13-15). На виконання ухвали суду РСЦ МВС в Кіровоградській області надало інформацію про те, що згідно Єдиного державного реєстру МВС за громадянином ОСОБА_2 станом на 06 квітня 2020 року зареєстровані транспортні засоби: -мотоцикл ММВЗ 311211, 1991 р.в., номерний знак НОМЕР_3 , дата реєстрації 20 листопада 1991 року; -ЗАЗ 968М, 1991 р.в., номерний знак НОМЕР_4 , дата реєстрації 08.07.2003; -Skoda Oktavia А5 ELEGNCE, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації 21.04.2007 р. Також за відповідачем були зареєстровані та в подальшому зняті з обліку для реалізації або перереєстровано на нового власника такі транспортні засоби: -ВАЗ 21104 110 01, 2005 р.в., номерний знак НОМЕР_5 , дата реєстрації 22 листопада 2005 року, 22 вересня 2009 року знято з обліку для реалізації; -Skoda Oktavia А5, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 , дата реєстрації 07 вересня 2006 року, 13 листопада 2018 року перереєстровано на нового власника; -ВАЗ 211040, 2009 р.в., номерний знак НОМЕР_7 , дата реєстрації 13 серпня 2009 р., 22 листопада 2016 р. перереєстрований на нового власника (а.с. 45-46). Відповідно відповіді РСЦ МВС в Кіровоградській області від 14.08.2020 № 31/11-614 за громадянином ОСОБА_2 транспортні засоби Skoda Oktavia Classic 5MT, 2006 р.в., ВАЗ-21101 62 5МТ, 2066р.в., Skoda Oktavia TDi 90HP 5dr 2013 р.в. у період з 2004 року і по теперішній час (станом на 14.08.2020 року) не реєструвались та не зареєстровані (а.с. 72). Згідно інформації РСЦ МВС в Кіровоградській області від 16.07.2021 № 31/11-1749 станом на 16.07.2021 за громадянином ОСОБА_2 зареєстровані та біли зареєстровані транспортні засоби: ВАЗ 211040, д.н.з. НОМЕР_7 , Skoda Oktavia А5 ELEGNCE, номерний знак НОМЕР_2 , Skoda Oktavia А5, номерний знак НОМЕР_6 . Надати копії реєстраційно-облікових карток на вищезазначені транспортні засоби технічно неможливо (а.с. 174а-175). Відповідно висновку експерта від 25.08.2021 № СЕ-19/112-21/6286-АВ середня ринкова ціна транспортного засобу ВАЗ 211040, 2009 року випуску становить 82420,00 грн., середня ринкова ціна транспортного засобу Skoda Oktavia А5 ELEGNCE, 2007 року випуску становить 193370,00 грн, середня ринкова ціна транспортного засобу Skoda Oktavia А5, 2006 року випуску становить 204570,00 грн (а.с. 195-202). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення В судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача ОСОБА_3 просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції установлено, що сторони з 21.08.2004 по 23.01.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23.01.2015 шлюб розірваний. За час шлюбу, за спільні кошти сторін, набуто у власність автомобілі: ВАЗ-21101 62 5 МТ, 2006 року випуску, Skoda Oktavia Classic 1.6i 5 MT, 2006 року випуску, Skoda Oktavia Classic 1,6 TDi 90 HP 5dr, 2013 року випуску. За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Положеннями п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 передбачено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до частини третьої статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Згідно інформації РСЦ МВС в Кіровоградській області від 16.07.2021 № 31/11-1749 станом на 16.07.2021 за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровані та були зареєстровані транспортні засоби: ВАЗ 211040, д.н.з. НОМЕР_7 , Skoda Oktavia А5 ELEGNCE, номерний знак НОМЕР_2 , Skoda Oktavia А5, номерний знак НОМЕР_6 (а.с. 174а-175). Оскільки автомобіль ВАЗ 211040, 2009 року випуску та SkodaOktavia А5, 2006 року випуску були придбані в період перебування сторін у шлюбі і вибули із власності ОСОБА_2 після його розірвання, позивач має право на грошову компенсацію вартості Ѕ часток зазначених автомобілів. Автомобіль SkodaOktavia А5 Elegance, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який залишається у користуванні відповідача також підлягає поділу. Відповідно висновку експерта від 25.08.2021 № СЕ-19/112-21/6286-АВ середня ринкова ціна транспортного засобу ВАЗ 211040, 2009 року випуску становить 82420,00 грн., середня ринкова ціна транспортного засобу Skoda Oktavia А5 ELEGNCE, 2007 року випуску становить 193370,00 грн, середня ринкова ціна транспортного засобу Skoda Oktavia А5, 2006 року випуску становить 204570,00 грн (а.с. 195-202). Отже, вирішуючи спір, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, керуючись презумпцією спільності права власності подружжя на майно, набутого ними в період шлюбу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання спільним майном подружжя підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та доведеними. Щодо позовної давності, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується насамперед з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»). З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивний (сам факт порушення права) так і суб`єктивний (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України). Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»). Доводи апеляційної скарги відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про поділ майна подружжя без поважних причин, що є підставою для відмови їй у позові, не заслуговують на увагу. Трирічна позовна давність у спірних правовідносинах рахується не з часу розірвання шлюбу, а саме від дня, коли особа довідалась про порушення свого права. Враховуючи те, що автомобіль ВАЗ 211040, 2009 року випуску та SkodaOktavia А5, 2006 року випуску вибули із власності ОСОБА_2 22.11.2016 та 13.11.2018, а позивач звернулася із позовом до суду 01.11.2019, нею не було пропущено позовну давність для звернення із позовом до суду про поділ спільного майна подружжя. Установлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з правильним застосуванням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо прийняття до розгляду заяви про зміну предмету позову подану з порушенням вимог ч. 3 ст. 49 ЦПК України є необгрунтованими і висновків суду першої інстанції не спростовують. Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 листопада 2019 року, у складі судді Бершадської О.В. відкрито спрощене позовне провадження у справі. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2020 року матеріали справи були розподілені судді Варакіній Н.Б. Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року прийнято до розгляду дану цивільну справу та призначено судове засідання в спрощеному позовному провадженні. Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Приймаючи до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бойко З.С. про зміну предмету позову, в ухвалі від 06.11.2020 суд першої інстанції виходив з того, що заява обґрунтована відсутністю у позивача при зверненні до суду з позовом правовстановлюючих документів на спірні автомобілі, а тому тільки після надходження на запит суду інформації з Регіонального сервісного центру МВС України в Кіровоградській області, стало можливим встановити їх ідентифікуючи дані. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки в заяві, поданій позивачем, змінились тільки ідентифікуючі дані транспортних засобів, з якими позивач звернулася до відповідача. Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи. Інші доводи апеляційної скарги також суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи, а тому підстав для його скасування немає. Враховуючи зазначене та відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 29 червня 2022 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко