Постанова 4803 № 243/9090/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4541/26 Справа № 243/9090/25 Суддя у 1-й інстанції - Соловйова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В., за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О., Учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Інтер-Поліс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Приватним акціонерним товариством страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Соловйова О.О. В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2025року ОСОБА_1 подала в суд позов проти Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі ПрАТ СК «Інтер-Поліс», Товариство) та з урахуванням уточнень позову, вимагала стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду: -пов`язану з лікуванням в сумі 6937,11грн; -витрати на обстеження в лікувальному закладі (КТ) 2200,00грн; -витрати на транспортування спеціальним транспортом лежачої хворої під час лікування в сумі 3700,00грн; -витрати на утримання хворої особи в розмірі 30000,00грн; -витрати на ремонт пошкодженого в ДТП комп`ютера в сумі 4250,00грн; -шкоду, пов`язану з недоотримання доходу в зв`язку з втратою працездатності в сумі 112000,00грн та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00грн. Існування таких вимог ОСОБА_1 пов`язувала із тим, що в результаті вчинення ОСОБА_2 28 жовтня 2023року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, потерпіла ОСОБА_1 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, в результаті чого вона протягом тижня перебувала на стаціонарному лікуванні в МКЛ-16 м.Дніпра, а потім протягом двох місяців на лікуванні за місцем мешкання (амбулаторно), під наглядом лікарів. Згідно медичних документів та рекомендацій лікарів, протягом 2 місяців ОСОБА_1 була позбавлена можливості пересуватися, самостійно рухатися, та згідно рекомендацій лікарів постійно знаходилася в лежачому стані та вимагала постійної допомоги близьких та спеціалістів. Вказувала, що 24 квітня 2025року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровської винесено ухвалу у справі № 201/1/24, якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку із примиренням з потерпілою у кримінальному провадженні № 12023041030004297 від 29 жовтня 2023року. Під час розгляду кримінального провадження, потерпілою ОСОБА_1 було подано позовну заяву, про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, до відповідачів ОСОБА_2 та ПрАТ СК «Інтер-Поліс», проте у зв`язку із тим, що під час розгляду справи в суді обвинувачений ОСОБА_2 відшкодував потерпілій ОСОБА_1 моральну шкоду та сторони примирилися в суді, позовна заява ОСОБА_1 була судом залишена без розгляду. Зазначала, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , на момент ДТП 28 жовтня 2023року, була застрахована в ПрАТ СК «Інтер-поліс». Після ДТП повідомлення про факт ДТП, про наявність потерпілої у ДТП, про її стан здоров`я, та про внесення відомостей в ЕРДР про вчинення водієм кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, були ОСОБА_2 надані до страхової компанії. Загальна сума спричинених позивачеві матеріальних збитків, які остання може підтвердити документально (квитанціями) складає 47 087,10грн. Враховуючи, що саме в результаті ДТП ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження, що позбавили її можливості працювати, вважала, що саме відповідач повинен відшкодувати потерпілій також матеріальні збитки у вигляді неотриманої заробітної плати за договором за 2 місяці 2023року та 2 місяці 2024року в сумі 112 000гривень. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2026року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, пов`язану з лікуванням в розмірі 4 353,33грн, витрати на обстеження в лікувальному закладі (КТ) в розмірі 2 200,00грн, витрати на транспортування спеціальним транспортом лежачої хворої під час лікування в розмірі 3 700,00грн, витрати на утримання хворої особи в розмірі 22 500,00грн, шкоду, пов`язану з недоотримання доходу в зв`язку з втратою працездатності в розмірі 112 000,00грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5 458,80грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Суд першої інстанції, правову підставу для часткового задоволення позову вбачав у тім, що обов`язок щодо відшкодування шкоди потерпілій особі за винну в дорожньо-транспортній пригоді особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в межах суми страхового полісу покладається саме на страховика. Та у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів, а також у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 05 лютого 2026року ПрАТ СК «Інтер-Поліс» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2026року. В апеляційній скарзі заявник висловив вимогу про скасування рішення та відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Незаконність та необґрунтованість рішення суду скаржник пов`язував з тим, що суд першої інстанції не встановив фактичні обставини справи та порушив принцип рівності та змагальності сторін, судом не враховано, що відповідно до ухвали про закриття кримінального провадження всю шкоду було відшкодовано потерпілій. Наголошував, що оскільки винна особа виконала обов`язок з відшкодування шкоди, то позивач відмовився від будь-яких деліктних зобов`язань щодо даного страхового випадку та факт отримання відшкодування шкоди з винної особи є припиненням зобов`язання у зв`язку з повним відшкодування шкоди. Також скаржник посилається на те, що суд задовольняючи частково позов не встановив, що було відшкодовано винною особою, що на думку заявника дає можливість отримати подвійне відшкодування шкоди, що заборонено законом. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подавали. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 11 лютого 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу; та 10 березня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2026року апеляційну скаргу залишено без руху. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі. 20 квітня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 26 травня 2026року. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами Згідно ухвали суду від 24 квітня 2025року у справі №201/1/24 визначено, що 28 жовтня 2023року, близько 18.15 год., водій ОСОБА_2 , керував автомобілем «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, в Соборному районі міста Дніпра, поблизу перехрестя просп. Гагаріна та вул. Ніла Армстронга у місті Дніпро. Під час руху ОСОБА_2 , грубо порушуючи Правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, виїхав на регульоване перехрестя вул. Ніла Армстронга та пр. Гагаріна в Соборному районі міста Дніпра, та в подальшому, рухаючись без зупинки, здійснюючи маневр повороту ліворуч, виїхав на проїзну частину дороги по пр. Гагаріна та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_1 , яка рухалась по регульованому пішохідному переходу по просп. Гагаріна зліва направо, за напрямком руху автомобіля «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на червоний, забороняючий рух пішоходам сигнал світлофора, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 . Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковано судом за ч.1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рубця у зовнішнього кута правої надбрівної дуги, що є наслідком загоєння поверхневої забійної рани або глибокого садна, тупої травми тазу з переломами лівої лонної та сідничної кісток з задовільним стоянням уламків. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку із примиренням з потерпілою, кримінальне провадження було закрито. Під час розгляду кримінального провадження, потерпілою ОСОБА_1 було подано позовну заяву, про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, до відповідачів ОСОБА_2 та ПрАТ СК «Інтер-Поліс»; водночас у судовому засіданні потерпіла та її представник підтвердили, що ОСОБА_2 дійсно було відшкодовано шкоду, вони примирилися з обвинуваченим та просили подану позовну заяву залишити без розгляду. У зв`язку із тим, що під час розгляду справи в суді обвинувачений ОСОБА_2 відшкодував потерпілій ОСОБА_1 завдану шкоду та сторони примирилися в суді, позовна заява ОСОБА_1 була судом залишена без розгляду. Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. В результаті вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, потерпіла ОСОБА_1 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, в результаті чого вона протягом тижня перебувала на стаціонарному лікуванні в МКЛ-16 м. Дніпра, а потім протягом двох місяців на лікуванні за місцем мешкання (амбулаторно), під наглядом лікарів. Згідно медичних документів та рекомендацій лікарів, протягом 2 місяців ОСОБА_1 була позбавлена можливості пересуватися, самостійно рухатися, та згідно рекомендацій лікарів постійно знаходилася в лежачому стані та вимагала постійної допомоги близьких та спеціалістів. Згідно матеріалів кримінального провадженні та полісу №212766882, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , на момент ДТП 28 жовтня 2023року, була застрахована в ПрАТ СК «Інтер-поліс». Після ДТП повідомлення про факт ДТП, про наявність потерпілої у ДТП, про її стан здоров`я, та про внесення відомостей в ЄРДР про вчинення водієм кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, були ОСОБА_2 надані до страхової компанії. У листі № 2597 від 18 листопада 2025року страховиком визначено, що страховий поліс № 212766882 було оформлено 02 січня 2023року на автотранспортний засіб, яким було скоєно дорожньо-транспортну подію 28 жовтня 2023року, строк дії полісу з 03 січня 2023року по 02 січня 2024року, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю 320 000,00грн. Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 16229 від 03 листопада 2023року на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що остання скаржилась на головний біль, запаморочення, нудоту, біль в ділянці половини тазу, та обмеження руху в правій н/к, загальну слабкість. Зі слів хворого, травма автодорожня 28 жовтня 2023року, будучи пішоходом, сбита автомобілем на пр. Гагаріна. Доставлена шмд в 16МКЛ. Оглянута хірургом, неврапатологом, травматологом, госпіталізована в хірургічне відділення №1. Стан при госпіталізації: середньої тяжкості. Розроблений план лікування. Призначено лікування і трудові рекомендації: лікування у лікаря невролога, травматолога поліклініки. Лежачий режим 1,5 міс. Контрольна рентгенограма тазу та к-я травматолога через 3-4 тиж. Обмеження фізичних та зорових навантажень. Знеболення в разі необхідності (кейвер 1саше до 3р/день). Нольпаза 40 мг натще зранку 3 тижні. Вінпоцетін 1таб х 2р/день. Нейроксон 500 1т х 2р/день. Бруфен рапід 400 1т/1-2р/день. Протипролежний матрац. Профілактика закрепів (вазелінове масло перед їжею 1 стол ложка).

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що обов`язок щодо відшкодування шкоди потерпілій особі за винну в дорожньо-транспортній пригоді особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в межах суми страхового полісу покладається саме на страховика. Суд виснував, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів, а також у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи відшкодовано завдану потерпілій у ДТП шкоду винною особою та чи наявні в такому випадку правові підстави для покладення обов`язку відшкодування майнової шкоди на страхову компанію, з якою винна особа уклала договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу /частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України/. Згідно частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик). За встановлених судом обставин, ухвалою суду від 24 квітня 2025року у справі №201/1/24, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку із примиренням з потерпілою ОСОБА_1 , кримінальне провадження було закрито. З мотивувальної частини ухвали вбачається, що підставою такого рішення стало те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, під час керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не перебував та на сьогоднішній день потерпіла примирилася з обвинуваченим, який відшкодував завдану ним шкоду потерпілій. Під час розгляду кримінального провадження, потерпілою ОСОБА_1 було подано позовну заяву, про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, до відповідачів ОСОБА_2 та ПрАТ СК «Інтер-Поліс». Заразом у судовому засіданні потерпіла та її представник підтвердили, що ОСОБА_2 дійсно було відшкодовано шкоду, вони примирилися з обвинуваченим та просили подану позовну заяву про відшкодування шкоди залишити без розгляду. Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову. Такі правила спрямовані на додержання процесуальної економії в новому процесі. У випадку встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі, не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Відповідно до статті 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що встановлена в ухвалі про закриття кримінального провадження обставина щодо відшкодування ОСОБА_2 завданої потерпілій ОСОБА_1 шкоди, яка вплинула на його звільнення від відбування покарання є преюдиційною. Зазначена обставина відповідно до статті 46 КК України, була належним чином перевірена та оцінена судом при постановленні ухвали про закриття кримінального провадження, її визнавала потерпіла та її представник. Примирення з потерпілим та відшкодування завданих особою збитків або усунення заподіяної шкоди є другим обов`язковим елементом підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності. Апеляційний суд наголошує, що преюдиційне значення мають не лише обставини про те, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, оскільки обставини, які вплинули на звільнення від кримінальної відповідальності винної у ДТП особи (відшкодування шкоди потерпілій) безпосередньо пов`язані з обставинами вчинення цією особою кримінального правопорушення та завданням внаслідок такого правопорушення шкоди, а тому відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України є також преюдиційними. Тож за умов що склалися ОСОБА_1 не довела суду та не надала будь-яких доказів, які б могли свідчити про не відшкодування чи неповне відшкодування їй завданої винною особою у ДТП шкоди. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Отже позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, не надала суду доказів з метою доведення своїх позовних вимог достатніми та допустимими доказами та уникнення доказування на підставі припущень, відтак колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд не звернув уваги на зазначені обставини справи та вимоги закону, не пересвідчився чи не буде стягнення завданої шкоди подвійним і помилково дійшов висновку про наявність підстав для стягнення завданої позивачці у ДТП шкоди з відповідача. Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. /частина перша, друга статті 77 ЦПК України/. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування /стаття 78 ЦПК України/. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний /постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19/. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення заявника від обов`язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях. Тож не підлягає застосуванню до спірних правовідносин стаття 1194 ЦК України, за приписами якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), зважаючи на те, що потерпілій ОСОБА_1 завдана шкода відшкодована обвинуваченим ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження. Зазначені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, у зв`язку з чим висновок суду щодо наявності підстав для стягнення на користь позивачки з ПрАТ СК «Інтер-поліс» майнової шкоди є помилковим. Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд апеляційної інстанції встановивши, що завдану потерпілій у ДТП шкоду відшкодовано винною особою, приходить до висновку про відсутність за таких обставин правових підстав для покладення обов`язку відшкодування майнової шкоди на страхову компанію, з якою винна особа уклала договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи висновок суду про задоволення апеляційної скарги, з позивача ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК «Інтер-Поліс» підлягає стягненню судовий збір сплачений ним за подання апеляційної скарги в розмірі 1 909,04грн. Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Задовольнити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс». Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2026року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс» судовий збір у розмірі 1 909,04грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26 травня 2026року. Судді: