Постанова 4816 № 757/32655/25-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року м.Суми Справа №757/32655/25-ц Номер провадження 22-ц/816/1936/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Черних О. М. (суддя-доповідач), суддів - Петен Я. Л. , Замченко А. О. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М. в присутності: представника позивача адвоката Бондаренко Анастасії Михайлівни, представника Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» - Авраменка Віталія Миколайовича, представника Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» - адвоката Ступак Ірини Володимирівни, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко» про розірвання договору та стягнення коштів , повний текст рішення складено 09 лютого 2026 року, У С Т А Н О В И В:

1. Описова частина Короткий зміст вимог позову Позивач звернулася до суду з позовом до ПАТ «Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал», в якому просила суд: розірвати Договір від 07.09.2021 № 070921-014, укладений між нею та ПАТ «Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги та заміну сторони за договором купівлі-продажу майнових прав № 180821-028 від 18.08.2021; стягнути з відповідача на її користь кошти у сумі 675029,00 грн, 415 322,68 грн інфляційні витрати за користування коштами, 73 651,57 грн - 3% річних за весь час користування коштами, а всього разом 1 164 003,25 та судовий збір у сумі 11 640 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 07.09.2021 вона уклала з відповідачем ПАТ «Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» № 070921-014 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги та заміну сторони за договором купівлі-продажу майнових прав № 180821-028 від 18.08.2021, укладеним відповідачем з ТОВ «БВКК «Федорченко» щодо об`єкту нерухомості, а саме: одне жиле приміщення у складі корпусу 1 житлового комплексу з паркінгом на земельній ділянці з кадастровим номером: 5910136600:21:014:0010, що будується за адресою: АДРЕСА_1 , за умовним номером 12 на 2 поверсі, кількість кімнат 1, загальною проєктною площею 48,71 кв. м. Згідно з п. 3.1 Договору ціна майнових прав склала 823 199 грн. На виконання вищевказаних умов Договору позивачкою було здійснено часткову оплату на користь відповідача за Договором: на суму 675029,00 грн. Згідно Договору об`єкт нерухомості мав бути збудованим на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:21:014:0010. Вказані обставини визначені як істотна умова Договору (його предмет) та впливають на суть зобов`язання. При підписанні Договору позивачка виходила з того, що забудовник та ПАТ «ЗНВКІФ «Девелопмент Капітал» отримав усю необхідну первинну дозвільну документацію для здійснення будівництва. Разом з тим рішенням Господарського суду Сумської області від 10.12.2024 у справі №920/624/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі №920/624/23 визнано незаконним та скасовано рішення Сумської міської ради від 29.09.2021 №1936-МР «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», у зв`язку зі зміною її цільового призначення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ «БВКК «ФЕДОРЧЕНКО»; визнано недійсною додаткову угоду від 08.11.2021 до договору оренди земельної ділянки від 08.07.2020 (право оренди зареєстроване за ТОВ «БВКК «ФЕДОРЧЕНКО» 14.07.2020, номер запису про інше речове право 37335468), укладену між Сумською міською радою та ТОВ «БВКК «ФЕДОРЧЕНКО»; скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Сумської міської ради Матусенко Тетяни Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61590174 від 15.11.2021 щодо реєстрації змін іншого речового права (права оренди). Вищевказані обставини обумовили об`єктивну неможливість подальшого виконання умов Договору №180821-028 від 18.08.2021. Крім того, позивач зазначає, що наразі виникли й інші обставини, що обумовили неможливість виконання Договору, що пов`язані із зупинкою будівництва будинку на другому поверсі (поверх, на якому мала знаходитись квартира позивачки), з огляду на що, даний поверх є вразливим до сторонніх шкідливих чинників, погодних негод, підвищеної вологи, що призводить до природньої крихкості будівельних матеріалів та їх руйнування. Вказала, що 16.05.2025 нею надіслано претензію №956/11 до ПАТ «ЗНВКІФ «Девелопмент Капітал» і запропоновано розірвати Договір та повернути їй усі сплачені кошти, які були отримані відповідачем разом із сплатою індексу інфляції та 3% річних, яка була залишена без виконання, а тому вона була вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко» задоволено. Ухвалено розірвати договір № 070921-014 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги та заміну сторони за договором купівлі-продажу майнових прав № 180821-028 від 18.08.2021, що був укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал». Стягнуто на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 675 029,00 грн, з урахуванням індексу інфляції за весь час користування коштами у сумі 415 322,68 грн, 3% річних за весь час користування коштами у сумі 73 651, 57 грн, всього разом 1 164 003,25 грн та судовий збір в сумі 11 640,03 грн. Своє рішення суд мотивував тим, що у спірних правовідносинах, які склалися між сторонами, через істотну зміну обставин позивач була позбавлена того, чого очікувала за договором (отримати у власність проінвестований об`єкт нерухомості), тому прийшов до висновку про наявні правові підстави для розірвання вказаного договору та стягнення грошових коштів саме з ПАТ «Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал», оскільки кошти були сплачені на рахунок даної компанії. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічним акціонерним товариством «Закритим недиверсифікованим венчурним корпоративним інвестиційним фондом «Девелопмент Капітал» подано апеляційну скаргу, в якій представник просить рішення суду скасувати і в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі. Апелянт вважає, що суд виніс незаконне рішення в порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що ПАТ «Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» правомірно отримував гроші на свій рахунок на підставі укладеного договору відступлення. Позивачка добровільно виконувала взяті на себе зобов`язання, а тому відсутні правові підстави нарахування та стягнення індексу інфляції та 3 % річних. Крім того, вказав, що позивачка належним чином свої зобов`язання не виконувала, до ПАТ «Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» не зверталась з досудовою вимогою про дострокове розірвання договору, а тому підстав для дострокового розірвання договору в судовому порядку немає. Вважає, що сторони договірних відносин не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору. Вказав, що на даний час договірні відносини не розірвані, а тому підстави для задоволення позовних вимог про повернення коштів з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних відсутні. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 березня 2026 року справу передано судді-доповідачеві Черних О.М. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 25 березня 2026 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» залишено без руху. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 07 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 07 квітня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки, адвокат Бондаренко Анастасія Михайлівна проти задоволення апеляційної скарги заперечувала. Вказала, що рішення суду є законними і обґрунтованими, підстави для його скасування відсутні. Просила апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закритим недиверсифікованим венчурним корпоративним інвестиційним фондом «Девелопмент Капітал» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначила, що судом першої інстанції були встановлені вірні фактичні обставини справи та надана вірна правова кваліфікація. Позиція апеляційного суду У судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи позивачка та представник третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко» не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників цієї справи, які не з`явились. 2.

Мотивувальна частина Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал», представника позивача адвоката Бондаренко А.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Фактичні обставини справи Судом встановлено, що 07.09.2021 між ОСОБА_1 та ПАТ «Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопменткапітал» укладено договір № 070921-014 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги та заміну сторони за договором купівлі-продажу майнових прав № 180821-028 від 18.08.2021 укладеним з відповідачем ТОВ «БВКК «Федорченко» на об`єкту нерухомості, а саме: одне жиле приміщення у складі корпусу 1 житлового комплексу з паркінгом на земельній ділянці з кадастровим номером: 5910136600:21:014:0010, що будується за адресою: АДРЕСА_1 , за умовним номером 12 на 2 поверсі, кількість кімнат 1, загальною проєктною площею 48,71 кв. м (а.с.12-21,22-27). Від імені ОСОБА_1 на підставі Довіреності діяла ОСОБА_2 (а.с.28-29). Із змісту п. п. 1.1 - 1.4 Договору вбачається, що Покупець набуває право вимоги за Договором від 18.08.2021 №180821-028 до Забудовника на майнові права Об`єкту нерухомості з моменту здійснення повної оплати за Договором на користь ПАТ «ЗНВКІФ «Девелопмент Капітал». Згідно п. п. 3.1, 3.3.1, 3.3.2 Договору його ціна складає всього 823 199, 00 грн, з яких протягом 5 днів з дня підписання цього Договору Покупець сплачує продавцю 399 000,00 грн, а решту згідно графіку, що визначений в п. 3.3.2 Договору: 177 249,00 грн до 18.09.2021; 49 390,00 грн до 30.12.2022; 49 390,00 грн до 30.03.2022; 49 390,00 грн до 30.06.2022; 49390,00 грн до 30.09.2022; 49 390,00 грн до 30.12.2022. Відповідно до п. 3.6 Договору, відступлення права вимоги, передача прав та обов`язків за Договором від 18.08.2021 №180821-028 відбувається на підставі Акту приймання-передачі, підписаного між Покупцем та Продавцем протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту здійснення остаточних розрахунків за цим Договором. Продавець попереджає Забудовника про передачу права вимоги на Об`єкт нерухомості, шляхом надсилання на його адресу копії підписаного Акту приймання-передачі протягом 3 (трьох) календарних днів з дня підписання такого Акту приймання-передачі. На виконання вищевказаних умов Договору позивачкою було здійснено часткову оплату на користь відповідача за Договором: на суму 399 000,00 грн від 07.09.2021; на суму 177 249,00 грн від 20.09.2021; на суму 49 390,00 грн від 17.11.2021; на суму 49 390,00 грн., загальна сума виплачених позивачкою коштів відповідачу складає 675 029,00 грн (а.с.30-33). Згідно Договору об`єкт нерухомості мав бути збудованим на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:21:014:0010. Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.12.2024 у справі №920/624/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі №920/624/23: визнано незаконним та скасовано рішення Сумської міської ради від 29.09.2021 №1936-МР «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», у зв`язку зі зміною її цільового призначення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ «БВКК «ФЕДОРЧЕНКО»; визнано недійсною додаткову угоду від 08.11.2021 до договору оренди земельної ділянки від 08.07.2020 (право оренди зареєстроване за ТОВ «БВКК «ФЕДОРЧЕНКО» 14.07.2020, номер запису про інше речове право 37335468, укладену між Сумською міською радою та ТОВ «БВКК «ФЕДОРЧЕНКО»; скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Сумської міської ради Матусенко Тетяни Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61590174 від 15.11.2021 щодо реєстрації змін іншого речового права (права оренди). 16.05.2025 ОСОБА_1 надіслано претензію №956/11 до ПАТ «ЗНВКІФ «Девелопмент Капітал», запропоновано ПАТ «ЗНВКІФ «Девелопмент Капітал» розірвати Договір та повернути ОСОБА_1 усі сплачені нею кошти, які були отримані за договором №180821-028 від 18.08.2021 разом із сплатою індексу інфляції та 3% річних. Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Способи захисту цивільних прав і інтересів визначені у статті 16 ЦК України, і наведений в ній перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно із частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 зауважила, що відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором. Отже, положення ЦК України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватись саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія. За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» умови договорів, укладених між суб`єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб`єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору. За змістом Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній час укладення спірного договору), що визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно. Відповідно до статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, установленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (стаття 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»). При недодержанні договірних зобов`язань суб`єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами (стаття 20 Закону України «Про інвестиційну діяльність»). Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном) (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 916/4644/15, пункти 7.10-7.13). Відповідно до вимог ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Частина 4 ст. 652 ЦК України передбачає, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Отже, ст. 652 ЦК України встановлює виключний, а не загальний механізм судового втручання у договірні правовідносини, який може бути застосований лише за умови одночасного встановлення всіх чотирьох умов, передбачених частиною другою цієї статті, та за наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між зміною обставин і неможливістю збереження договірного балансу. Перевіряючи правильність прийняття рішення судом першої інстанції про розірвання договору, апеляційний суд виходить з того, що істотна зміна обставин у розумінні цієї норми не може ототожнюватися з будь-якими небажаними для сторони наслідками виконання договору або з втратою економічної доцільності зобов`язання, якщо такі наслідки випливають із природи правочину та прийнятого стороною ризику. Застосування ст. 652 ЦК України не пов`язується з порушенням договору іншою стороною і спрямоване на врегулювання наслідків істотної зміни обставин за умови доведеності критеріїв, визначених ч.2 цієї статті. Закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір. Поняття "істотна зміна обставин" є оціночним. Критерії визначення цього поняття закріплені в абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України, яка встановлює, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або за виникнення ускладнень у виконанні, які сторони могли розумно передбачити, договір відповідно до положень ст. 652 ЦК України не підлягає розірванню як за згодою сторін, так і за рішенням суду. Водночас договір у разі істотної зміни обставин може бути розірваним не лише за згодою сторін, а й на підставі рішення суду, зокрема, у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу / пропозицію про розірвання договору, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. У такому разі суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони має встановити факт зміни істотної обставини за наявності одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Застосування ст. 652 ЦК України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору. Існування одночасно чотирьох умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови. Так, першою умовою є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до цієї умови події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин", повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона знала про ці події і могла взяти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які й створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", роблять неможливим для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення. Друга умова - це умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Зазначена умова, з одного боку, вказує на характер причин, які зумовили зміну обставин, з іншого - передбачає оцінку поведінки заінтересованої сторони: чи могла вона усунути зазначені причини. Згідно з вимогами добросовісності виконання зобов`язань кожна зі сторін договору повинна вживати заходів щодо досягнення мети зобов`язання; вчиняти дії, направлені на полегшення виконання зобов`язання та уникати вчинення дій, які можуть обтяжити виконання зобов`язанням чи взагалі унеможливити його; не допускати порушення прав іншої сторони тощо. Тобто сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов`язання. Для відповідного обґрунтування вказаної умови суду необхідно належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, які свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставин, які для неї істотно змінилися. Третьою необхідною умовою є умова, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Для встановлення цієї умови слід довести порушення еквівалентності у відносинах сторін. Майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу. При цьому фактор порушення співвідношення майнових інтересів сторін виступає не як суб`єктивний, а як об`єктивний критерій, фіксація якого здійснюється на підставі не стільки оцінки самими сторонами договору балансу своїх інтересів, скільки комплексного аналізу судом питання адекватності такої оцінки в умовах, що склалися. Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може випливати із самого характеру та змісту зобов`язання. Саме позивач при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору насамперед повинен довести факт наявності передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання. Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №910/5110/17, від 23.07.2019 у справі №910/13249/17, від 01.08.2020 у справі №910/16784/20, від 04.03.2025 у справі №910/3688/24. У цій справі судом першої інстанції встановлено, що за договором про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги та заміну сторони за договором купівлі-продажу майнових прав № 180821-028 від 18.08.2021 ПАТ «Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопменткапітал» передає ОСОБА_1 права вимоги на об`єкт нерухомості, а саме: одне жиле приміщення у складі корпусу 1 житлового комплексу з паркінгом на земельній ділянці з кадастровим номером: 5910136600:21:014:0010, що будується за адресою: АДРЕСА_1 , за умовним номером 12 на 2 поверсі, кількість кімнат 1, загальною проєктною площею 48,71 кв. м, після повної нею сплати внесків. Колегія суддів звертає увагу на те, що майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує, а тому не може існувати й право власності на нього. Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. З цього випливає, що захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб`єктів. Умови договорів, укладених між суб`єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб`єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору. Разом з тим, рішенням Господарського суду Сумської області від 10.12.2024 у справі №920/624/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі №920/624/23, визнано незаконним та скасовано рішення Сумської міської ради від 29.09.2021 №1936-МР «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», у зв`язку зі зміною її цільового призначення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ «БВКК «ФЕДОРЧЕНКО»; визнано недійсною додаткову угоду від 08.11.2021 до договору оренди земельної ділянки від 08.07.2020 (право оренди зареєстроване за ТОВ «БВКК «ФЕДОРЧЕНКО» 14.07.2020, номер запису про інше речове право 37335468), укладену між Сумською міською радою та ТОВ «БВКК «ФЕДОРЧЕНКО»; скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Сумської міської ради Матусенко Тетяни Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61590174 від 15.11.2021 щодо реєстрації змін іншого речового права (права оренди). У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду №908/2388/21 виснувала, що самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, потрібно розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки. Як зазначено у цій постанові, Законом встановлено, що власник земельної ділянки, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до частини другої статті 212 ЗК України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Частиною четвертою статті 376 ЦК України встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Зазначена норма покладає обов`язок щодо знесення об`єкта самочинного будівництва на особу, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Такою є особа, яка має юридичні права на об`єкт самочинного будівництва. До визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва судом в порядку, встановленому статтею 376 ЦК України, статус об`єкта самочинного будівництва не змінюється. Згідно з частиною третьою статті 376 ЦК України, на відміну від частини сьомої цієї статті, набуття права власності особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не ставиться в залежність від того, чи відповідають виконані роботи державним будівельним нормам і правилам й чи не порушують права третіх осіб та не суперечать суспільним інтересам. Встановивши, що самочинна забудова здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети зазначеній особі, суди повинні з`ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проекту або будівельних норм і правил та чиї права порушено такою забудовою. До початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку. Особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України. Такий правовий висновок наведений в постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-225цс14. Отже, рішення Господарського суду Сумської області від 10.12.2024 у справі №920/624/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі №920/624/23, фактично зупинило подальше виконання умов Договору №180821-028 від 18.08.2021 і позивачка ОСОБА_1 була позбавлена того, чого очікувала за договором (отримати у власність проінвестований об`єкт нерухомості), тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявні правові підстави для розірвання вказаного договору. Прийшовши до висновку про розірвання договору 07.09.2021 між ОСОБА_1 та ПАТ «Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» № 070921-014 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги на підставі ст. 652 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до висновку і про задоволення вимоги в частині стягнення з відповідача частково сплачених за договором коштів в сумі 675029,00 грн., з якими колегія суддів погоджується з наступних підстав. Статтею 1212 ЦК України врегульовані випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі №127/13491/21-ц. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. У особи виникає зобов`язання повернути отримане майно, зокрема, грошові кошти, згідно зі статтею 1212 ЦПК України, як безпідставно набуте, якщо особа отримала їх без правової підстави, за відсутності договірних правовідносин щодо цього майна. Відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Тлумачення частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України. У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту». Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта статті 653 ЦК України). У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України». Отже суд першої інстанції прийшов до правильно висновку, що хоч ОСОБА_1 були передані кошти Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» в розмірі у сумі 675 029,00 грн. на підставі укладеного договору № 070921-014 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги та заміну сторони за договором купівлі-продажу майнових прав № 180821-028 від 18.08.2021, проте договір розірвано у зв`язку із істотною зміною обставин, а тому зазначена сума підлягає поверненню, а рішення суду в цій частині залишенню без зміни. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про нарахування індексу інфляції та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України, за весь час користування коштами, виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування на суму боргу трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. Колегія суддів приходить до висновку про відмову у стягненні з Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» на користь ОСОБА_1 індексу інфляції та 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, оскільки сума у розмірі 675 029,00 грн підлягає до стягнення не у зв`язку із порушенням зобов`язання відповідачем, а у зв`язку із безпідставним утриманням вказаних коштів. Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року (справа № 910/3831/22) момент прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Із цього моменту виникає передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Колегія суддів, звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що ОСОБА_1 зверталась до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» з вимогою про розірвання договору та повернення сплачених нею коштів, після набрання рішенням Господарського суду Сумської області від 10.12.2024 у справі №920/624/23, оскільки сам факт направлення претензії без вручення відповідачу не є належним доказом звернення з вимогою. Проте, як вбачається з перевірки статусу відстеження відправлення № 0214101922600 відправлення було повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання(а.с. 42) А тому, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача не виникло грошове зобов`язання і він не може нести відповідальність за прострочення його невиконання. Судові витрати Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційній інстанції колегія суддів виходить з наступного. Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Підпунктом 1 пункту 1 частини 1статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. ОСОБА_1 звернулось до суду з майновим спором, ціна позову у справі складає 1164003,25 копійок. За подання позовної заяви, позивачка сплатила 11640 гривні 03 копійок, що підтверджується квитанцією від 22.09.2025 №52073589 (а.с. 65). З урахуванням зміни рішення суду першої інстанції позов задоволено частково, що у відсотковому співвідношенні до ціни позову становить 58,70% . Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 6832 гривні 69 копійок Підпунктом 6 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. За подання апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» сплатив судовий збір у розмірі 17460 гривні 05 коп, що підтверджується платіжною інструкцією № 7 від 06.04.2026 (зв. а.с.178). Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» задоволена 42,3%. Отже, з урахуванням пропорційності відмовлених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 7385 гривні 60 коп. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з частиною першою та другою статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» підлягає частковому задоволенню, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 січня 2026 року необхідно в частині розірвання договору та стягнення сплачених коштів залишити без зміни, в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України скасувати, в частині судових витрат змінити. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 376, 381-382 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» - задовльнити частково. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 січня 2026 року в частині стягнення індексу інфляції, 3% річних скасувати та ухвалити нове. В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко», про стягнення індексу інфляції та 3% річних відмовити. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 січня 2026 року в частині судових витрат змінити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» (ЄДРПОУ 38751178) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 6832 гривні 69 копійок. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Девелопмент Капітал» (ЄДРПОУ 38751178) судовий збір в сумі 7385 гривні 60 копійки. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постановискладено 26 травня 2026 року. Головуючий - О. М. Черних Судді: Я. Л. Петен А. О. Замченко