Постанова 4824 № 758/2567/25

справа № 758/2567/25 головуючий у суді І інстанції Захарчук С.С. провадження № 22-ц/824/8664/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 26 травня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, ухвалене під головуванням судді Захарчук С.С., у м. Києві, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернулося до суду з позовом в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за кредитним договором розмірі 11 311,44 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 липня 2022 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100130, відповідно до умов якого банк надав позичальнику в кредит грошові кошти у розмірі 6 667,00 грн.Свої зобов`язання за договором ОСОБА_1 належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за кредитним договором, а саме: 6 667,00 грн. - заборгованість по кредиту, 4 344,44 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками, 300,00 грн. - комісія за кредитним договором. 28 червня 2023 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» було укладено договір факторингу № 28062023-1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 100130 від 22 липня 2022 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року позов ТОВ «ФК «Артеміда-Ф»задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» вказує, що суд першої інстанції у рішенні від 28 січня 2026 року взагалі не дано оцінку обумовленому сторонами підпунктам 4.2., 4.4. Договору, а також повністю залишено поза увагою умову сплати вартості послуг клієнтом адвокату протягом 10 днів з моменту прийняття судом рішення по справі. І лише після розрахунку (оплати) в порядку п. 4.5. Договору складається акт про надання правничої допомоги. Внаслідок таких упущень судом першої інстанції проігноровано норми матеріального права внаслідок чого грубо порушено ст.ст. 627, 628, 638, 903 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. Відмовляючи в задоволені вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження понесених витрат. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві представник ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заявляв вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. На підтвердження своїх повноважень на ведення справи в інтересах ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» адвокат Бачинський О.М. надав копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги № 20250123-2к від 23 січня 2025 року, пунктом 4.2. якого передбачено, що у разі задоволення позовних вимог в повному обсязі, клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000,00 грн.; розрахунок суми судових витрат у справі за позовом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 , який складається: з судового збору - 2 422,40 грн; суми витрат на правничу допомогу, яку очікує понести позивач - 7 000,00 грн., яка включає в себе: оплата послуг адвоката за аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви; збирання доказів долучених до позовної заяви; за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи; копія свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.? Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Відповідно до п.п. 4.4., 4.5 договору встановлено, що КЛІЄНТ зобов`язується здійснити оплату наданої АДВОКАТОМ правової допомоги впродовж 10 днів з моменту постановлення судом рішення суду. За результатами надання правової допомоги складається Акт, що підписується представниками кожної зі Сторін (Сторонами). Акт надсилається КЛІЄНТУ поштою (електронною поштою, передається особисто). На письмову вимогу КЛІЄНТА, АДВОКАТ може надавати Акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи стороною позивача не було подано до суду жодних доказів на підтвердження витрат, понесених на надання правничої допомоги, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що будь-які правові підстави для їх компенсації за рахунок відповідача на час ухвалення рішення відсутні. Доводи апеляційної скарги в частині, щосудом першої інстанції у рішенні від 28 січня 2026 року взагалі не надано оцінку обумовленому сторонами підпунктам 4.2., 4.4. Договору, а також повністю залишено поза увагою умову сплати вартості послуг клієнтом адвокату протягом 10 днів з моменту прийняття судом рішення по справі, і лише після розрахунку (оплати) в порядку п. 4.5. Договору складається акт про надання правничої допомоги, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вимога про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу була заявлена разом з позовними вимогами. Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За таких обставин, суд першої інстанції не тільки мав право, а й зобов`язаний був вирішити усі вимоги позивача, зазначені в позовній заяві, в тому числі і вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу. Оскільки на момент ухвалення рішення, матеріали справи не містили належних доказів на підтвердження факту надання правової допомоги, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні зазначених вимог. При цьому позивач не звернув уваги, що реалізація ним вимог п. 4.2., 4.4. та 4.5 договору, фактично могла полягати в поданні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу, яка могла бути подана на протязі п`яти днів після ухвалення рішення, за умови, якщо сторона зробила відповідну заяву до закінчення судових дебатів (ст. 141 ЦПК України). Разом з тим, позивач, будучи обізнаним з вимогами зазначених пунктів договору, а також про те, що відповідні акти виконаних робіт не складені, заявив вимогу про стягнення не підтверджених витрат на правову допомогу разом з позовними вимогами, яку суд зобов`язаний був вирішити в рішенні. Акти виконаних робіт, акти приймання-передачі наданих послуг у матеріалах справи відсутні, що унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу судом з метою розподілу. Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду 27 липня 2021 року у справі № 671/1957/20. Таким чином, висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу з посиланням на ст. 141 ЦПК України є вірним. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.