Постанова 4802 № 161/13009/24

Справа № 161/13009/24 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/972/24 Доповідач: Данилюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 жовтня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Данилюк В. А., суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я., секретаря Трикош Н. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» адвоката Бачинського Остапа Михайловича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2024 року, В С Т А Н О В И В: 08.07.2024 року позивач ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Позов мотивує тим, що 13.02.2020 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 543762, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 3500 грн, які зобов`язалася повернути та сплатити відсотки за користування ними. 22.02.2021 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 015-220221, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 543762 від 13.02.2020 року. У свою чергу, 05.02.2024 року на підставі Договору факторингу № 20240205/1, укладеного між ТзОВ «Сіроко Фінанс» та ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф», позивач набув права майнової вимоги за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 543762 від 13.02.2020 року, розмір заборгованості позичальника за яким станом на 04.07.2024 року становить 15053 грн з яких: 3500 грн заборгованість по тілу кредиту, 9150 грн заборгованість по відсотках та 2403,64 грн інфляційні втрати. Всупереч умовам кредитного договору відповідач свої кредитні зобов`язання не виконує. Враховуючи наведене просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» суму заборгованості суму заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 543762 від 13.02.2020 року в розмірі 15053,64 грн, а також понесені судові витрати по справі з яких: 2422,40 грн судового збору та 7000 грн витрат на правничу допомогу. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» суму заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 543762 від 13.02.2020 року в розмірі 15053 (п`ятнадцять тисяч п`ятдесят три) грн 64 коп, з яких: 3500 грн заборгованість по тілу кредиту, 9150 грн заборгованість по відсотках, нараховане за період з 01.03.2020 року по 23.02.2022 року інфляційне збільшення в сумі 2403,64 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судові витрати по справі, а саме: 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» адвокат Бачинський О. М. подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування судом чисельних правових позицій, внаслідок чого у справі постановлено незаконне рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, котре підлягає скасуванню, просить рішення в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати та в цій частині постановити нове рішення про задоволення стягнення витрат на правничу допомогу. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, від представника позивача адвоката Бачинського О. М. надійшла заява про розгляд справи без його участі, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутність в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін з таких підстав. Після ухвалення оскаржуваного рішення 15 серпня 2024 року до суду надійшла заява представника ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф»» Бачинського О. М. про винесення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 грн, до заяви додано копію акту приймання передачі послуг по договору про надання правової допомоги від 21 липня 2024 року, копію рахунку до договору та платіжне доручення про оплату коштів. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2024 року у задоволенні заяви представника ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» адвоката Бачинського О. М. про винесення додаткового рішення у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Ухвала мотивована тим, що зі змісту рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.08.2024 року в цивільній справі № 161/13009/24, суд, за наслідками оцінки поданих стороною позивача доказів на підтвердження понесених судових витрат, прийшов до висновку, що будь-які правові підстави для їх компенсації за рахунок відповідача відсутні, тобто дане питання було вирішене при постановленні рішення. Зазначена ухвала не оскаржувалася представником позивача. Натомість ним було подано апеляційну скаргу на рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу. Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем до позову додано Договір про надання правової допомоги № 220240701.4 від 01.07.2024 року, укладений між адвокатом Бачинським О.М. та ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф», а також орієнтовний розрахунок судових витрат, поданий на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України (а.с. 31-33). Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.? Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у встановлений цивільно-процесуальним законодавством строк стороною позивача не було подано до суду жодних доказів на підтвердження витрат, понесених на надання правничої допомоги, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що будь-які правові підстави для їх компенсації за рахунок відповідача на час постановлення рішення відсутні. Варто зауважити, що в ході розгляду справи не було надано акту про надання правничої допомоги, хоча складення такого прямо передбачено Розділом 4 Договору про надання правової допомоги № 220240701.4 від 01.07.2024 року. Таким чином, висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу з посиланням на ст. 141 ЦПК України є вірним. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення в оскаржуваній частині без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» адвоката Бачинського Остапа Михайловича залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2024 року в частині відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 жовтня 2024 року. Головуючий Судді :