Постанова Волинський апеляційний суд № 161/15459/24

Справа № 161/15459/24 Головуючий у 1 інстанції: Шестернін В. Д. Провадження № 22-ц/802/174/25 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 січня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Бовчалюк З. А., розглянув у порядку письмового позовного провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2024 року, В С Т А Н О В И В : У серпні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором позики №9189934 від 25.09.2020 в розмірі 15 821,91 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за сумою позики, 8 074,40 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою, 539,21 грн - 3% річних, 2 208,30 грн - інфляційні втрати. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. Не погодившись із даним рішенням суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ «Артеміда-Ф» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 7000 грн. Також просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції необ`єктивно оцінено докази, подані на підтвердження розміру правничої допомоги. Вказує, що суддею взагалі не надано оцінки фіксованому розміру адвокатського гонорару Бачинського О. М., натомість наведено невідповідну умовам договору аргументацію. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності висновків суду в частині задоволених позовних вимог, а тому, у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку рішення суду в цій частині не переглядається. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України в суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції, з особливостями, встановленими главою 1 розділу 5 ЦПК, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, з урахуванням статті 369 цього Кодексу, як малозначна. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду в оскаржуваній його частині відповідає зазначеним вище вимогам. Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, що понесена позивачем, надано: копію договору про надання правової допомоги №20240808-4К від 08 серпня 2024 року, що укладений між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О. М., розділом 4 якого передбачено порядок здійснення розрахунків між сторонами. Відповідно до п. 4.2 договору у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000 гривень. Окрім цього, було долучено орієнтовний розрахунок суми судових витрат у даній справі, ордер на надання правничої (правової) допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001477. Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення». Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України». Посилання в апеляційній скарзі позивача на те, що судом не було надано належної оцінки необхідності та розміру понесення витрат правничої допомоги по відношенню до виконаних робіт не заслуговують на увагу з таких підстав. Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 ). У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час. Однак, для того, щоб суд мав реальну можливість оцінити заявлену суму витрат на правничу допомогу щодо вказаних критеріїв, позивачу належить надати всі передбачені законом докази, в тому числі і детальний розрахунок вчинених ним дій з надання правничої допомоги. У долученому позивачем розрахунку суми судових витрат у даній справі визначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме: судового збору 2422,40 грн, та суму витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 грн. Згідно із пунктами 4.5-4.8 договору про надання правової допомоги № 202408084К від 08 серпня 2024 року за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін (сторонами), акт надсилається клієнту поштою (електронною поштою, передається особисто). На письмову вимогу клієнта адвокат може надавати акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги. Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, якщо протягом п`яти днів з моменту його отримання клієнтом останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт. Сума, визначена у пункту 4. 2 договору, є гонораром адвоката за надання правової допомоги та поверненню не підлягає. Всі розрахунки проводяться у безготівковій формі в національній валюті гривні, на підставі відповідного рахунку на оплату. Відповідно до орієнтовного розрахунку суми судових витрат, приєднаного до позову, в суму гонорару включається оплата послуг адвоката за аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви, за підготовку позовної заяви у справі, за збирання доказів, долучених до позовної заяви, за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи (а.с. 33). Разом з тим, доказів щодо фактично затраченого адвокатом часу на вказані дії та їх вартість суду не надано. Будь-яких інших доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви чи з іншими заявами по суті до ухвалення судом рішення 02 грудня 2024 року не подано. Заяви про подання доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат, пов`язаних із наданням йому професійної правничої допомоги, впродовж п`яти днів з дня ухвалення рішення у порядку, встановленому частиною восьмою статті 141 ЦПК України, позивач до суду першої інстанції також не подавав. Акт про надання правової допомоги, підписаний сторонами договору, згідно з його умовами засвідчує надання адвокатом послуг та прийняття таких послуг клієнтом. Відсутність на час ухвалення рішення в матеріалах справи акту про надання правової допомоги, який відповідно до умов пунктів 4. 5, 4. 6 договору про надання правової допомоги є документом, яким узгоджується та оформлюється сторонами за результатами надання правової допомоги, в сукупності із відсутністю доказів оплати гонорару, були достатніми підставами для відмови судом першої інстанції у стягненні витрат позивача на професійну правничу допомоги з відповідача в користь позивача, оскільки ці документи є підтвердженням реальності таких судових витрат. Враховуючи умови договору про надання правової допомоги, акт передбачає не лише розмір гонорару, що підлягає сплаті позивачем в користь адвоката, але й перелік наданої правової допомоги. Орієнтовний (попередній) розрахунок витрат на правову допомогу, який містить у собі перелік послуг, що передбачаються для надання клієнту, є виключно викладом прогнозованих дій адвоката, однак не фіксує вже надані клієнту послуги. Крім того, договір про надання правової допомоги не містить у собі обумовленого переліку наданих послуг, а виключно загальне положення про надання правової допомоги в цій справі. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що позивачем не доведено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги. Отже, оскаржуване судове рішення в частині вирішення судових витрат, доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а тому підстав для його скасування немає. Колегія суддів також відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, відповідно відмовляє у стягненні 4000 грн, які складаються із витрат на правничу допомогу адвоката в апеляційному суді. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 31 січня 2025 року. Головуючий суддя Судді