Ухвала КЦС ВС № 210/4907/14-ц

УХВАЛА 26 травня 2026 року м. Київ справа № 210/4907/14-ц провадження № 61-6728ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про заміну сторони у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність, ВСТАНОВИВ: У серпні 2023 року ТОВ «Укрдебт Плюс» звернулося до суду із заявою про заміну сторони у справі № 210/4907/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність. Заява обґрунтована тим, що 19 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11143677000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 22 000,00 дол. США з розрахунку 13,5 % річних на строк до 18 квітня 2017 року. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту №11143677000 від 19 квітня 2007 року, іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки № 111436770003 від 19 квітня 2007 року передав в іпотеку нерухоме майно квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27 жовтня 2009 року, АКІБ «УкрСиббанк» змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником усіх прав та зобов`язань АКІБ «УкрСиббанк», а 08 грудня 2011 року своє право вимоги, що виникло з кредитного договору, передано ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року. На підставі вказаного договору до ПАТ «Дельта банк» перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору №1143677000 від 19 квітня 2007 року. Позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Рішенням Дзержинського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2016 року у справі № 210/4907/14-ц позов ПАТ «Дельта Банк» було задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 111436770003 від 19 квітня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_1 , в сумі 36 055,03 доларів США, що еквівалентно 420 334,24 грн (219 958,84 грн заборгованості за кредитом, 200 375,40 грн заборгованість по процентам за користування кредитом) звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом передачі та визнання права власності на зазначене майно за ПАТ «Дельта Банк», за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Припинено право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 . 07 листопада 2019 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), уклали договір купівлі-продажу прав вимоги № 2082/К, за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Укрдебт Плюс» належні банку права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатку до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави (іпотеки), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. ТОВ «Укрдебт Плюс» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 11143677000 від 19 квітня 2007 року та за договорами забезпечення до нього. У зв`язку з вищевикладеним, заявник просив суд, постановити ухвалу, якою замінити сторону позивача за судовим рішенням у цивільній справі № 210/4907/14-ц з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс» (код ЄДРПОУ 43212924), у зв`язку з переходом до ТОВ «Укрдебт Плюс» прав кредитора, відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги №2082/К від 07 листопада 2019 року. Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року заяву задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження у цивільній справі № 210/4907/14-ц з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс», у зв`язку з переходом до ТОВ «Укрдебт Плюс» прав кредитора на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги № 2082/К від 07 листопада 2019 року. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах, а заявником ТОВ «Укрдебт Плюс» належними доказами підтверджено набуття прав вимоги за кредитним договором № 11143677000 від 19 квітня 2007 року та за договорами забезпечення до нього. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року апеляційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв адвокат Мневець О. М., задоволено. Ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено постанову, якою відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Укрдебт Плюс» про заміну сторони у справі № 210/4907/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність. Вирішено питання щодо судових витрат. Апеляційний обґрунтував свої висновки тим, що рішення Дзержинського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2016 року у справі №210/4907/14-ц не підлягає примусовому виконанню, може бути виконане шляхом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем. 18 травня 2026 року ТОВ «Укрдебт Плюс» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, у якій просить скасувати оскаржувану постану суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року. Касаційна скарга ТОВ «Укрдебт Плюс» обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що рішення Дзержинського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2016 року не виконано, а виконавчі провадження відсутні. Вказує, що заміна учасника справи його правонаступником, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення, здійснюється на підставі статті 55 Цивільного процесуального кодексу України. Без заміни сторони стягувача у справі заявник позбавлений можливості вжити заходів щодо належного виконання рішення у справі. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково бере на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Тож процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Законодавство передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу, тобто, як у межах відкритого виконавчого провадження, так й за відсутності виконавчого провадження. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) сформульовано висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього. Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 205/5864/15-ц вказав, зокрема таке: законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Переглядаючи ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановив, що справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , не повідомленого належним чином про час і місце розгляду справи, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для її скасування з ухваленням нового судового рішення по суті заявлених вимог. Касаційна скарга не містить заперечень на оскаржувану постанову в частині скасування ухвали суду першої інстанції з цих підстав. Разом з цим, відмовляючи у задоволені заяви про заміну сторони по суті, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Дзержинського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2016 року у справі №210/4907/14-ц не підлягає примусовому виконанню, оскільки цим рішенням передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Таке рішення суду може бути виконане шляхом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем суб`єктами, які відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав. У постановах від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15 (провадження № 14-112цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14 (провадження № 14-48цс19), від 21 березня 2018 року у справі № 760/1443815 (провадження № 14-38цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15 (провадження № 14-49цс19) Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду України про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом: а) встановлення в рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу; б) передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки (позасудовим врегулюванням) і неналежним способом судового захисту. Суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки ТОВ «Укрдебт Плюс» стверджує, що набуло прав кредитора та іпотекодержателя після закінчення розгляду справи по суті та ухвалення судом рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, то підстави для заміни як сторони у справі, так і сторони виконавчого провадження відсутні. Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 21 січня 2026 року у справі № 520/106/15-ц, від 08 жовтня 2025 року у справі № 205/5864/15-ц. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення не впливають. Посилання на висновки Верховного Суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 511/506/20, від 12 травня 2022 року у справі № 699/791/15-ц, від 29 листопада 2023 року у справі № 372/3055/21 не заслуговують на увагу, оскільки правовідносини у зазначених справах є не релевантними обставинам зазначеної справи. Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ «Укрдебт Плюс» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження та ухвалено нове судове рішення, є необґрунтованою. У відкритті касаційного провадження належить відмовити. Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про заміну сторони у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність. Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович