Постанова Харківський апеляційний суд № 635/13124/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 26 травня 2026 року м. Харків справа №635/13124/24 провадження № 22-ц/818/2834/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, постановлене під головуванням судді Базова О.В., - в с т а н о в и в: У листопаді 2024 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.11.2020 у розмірі 22804,11 грн, яка складається з наступного: заборгованості за кредитом у розмірі 12193,11 грн; заборгованості по відсотках у розмірі 10611 грн. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 січня 2026 року в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує, що позичальник в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг та зобов`язання в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. З розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувалась кредитом, що на думку апелянта свідчить про те, що вона ознайомлена з Умовами та Правилами, погодилася з ними, отримала кредитну картку та скористалася кредитним коштами, тобто, фактично прийняла пропозицію до укладання договору і повинна сплачувати процентну ставку. Також до справи додано Паспорт споживчого кредиту за програмою «кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор між сторонами погоджено, а саме його зазначено особисто відповідачем в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, які він підписав власноруч. Також вказує, що Паспорт кредиту оформлено у відповідності до Додатку №1 до ЗУ «Про споживче кредитування» і строк кредиту зазначається у розділі №2 «Основні умови кредитування з урахування побажань споживача» в підрозділі «Строки кредитування», де зазначено строком кредитування 240 місяців. Розділ №7 Паспорту «Інші важливі аспекти» підрозділ «Дата надання інформації» містить дату, до якої, у відповідності з ст.643 ЦК України, кредитор повинен був отримати відповідь згоду на дані умови кредитування (акцепт) від позичальника, і навіть якщо він її отримав із запізненням, то це не має значення, якщо Банк з цим погоджується. Значення в п.4 розділу 7 «Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача, з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Дане значення є обов`язковим і говорить про той факт, що кредитодавець вправі самостійно визначать розмір кредитного ліміту на картці, виходячи із фінансового стану позичальника та його історії обслуговування в Банку. Жодним чином дане посилання не змінює основні умови кредитування такі, як строк, відсоткову ставку, відповідальність за порушення, право дострокового погашення та інше. Реальна відсоткова ставка може дійсно змінюватись, однак вона змінюється в любому кредитному договорі, оскільки в разі порушення позичальником умов кредитування до нього застосовуються штрафні санкції підвищена відсоткова ставка, пеня, тощо, і всі ці нарахування змінюють реальну відсоткову ставку, яка може бути мінімальною і складатись лише з самих відсотків у випадку сумлінного виконання позичальником своїх обов`язків. І сам такі зазначення є обов`язковою вимогою ЗУ «Про споживче кредитування». Сумніви щодо розрахунку заборгованості вважає необґрунтованими, оскільки Банк надав банківську виписку на підтвердження вірності розрахунку. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», суд першої інстанції вважав, що будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження факту отримання грошових коштів на платіжну картку за кредитним договором від 27.11.2020 № б/н у розмірі 12193,11 грн та наявності заборгованості за наданим кредитом перед позивачем, матеріали справи не містять, оскільки в матеріалах справи відсутні первинні документи, підтверджують ці обставини, як і сам факт надання кредитних коштів ОСОБА_1 . Крім того, позивачем не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг в «А-Банк», оскільки у анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як достатній доказ ознайомлення з умовами кредитування відповідачем. Наявна уматеріалах справи копія Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому викладені основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов`язань, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, мають бути підписані споживачем його електронним цифровим підписом і містить лише узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. До того ж, Паспорт споживчого кредиту є інформацією, тобто довідкою для споживача, та така інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 27.11.2020 ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети-заяви, приєдналась до умов та правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку, про надання кредиту у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44.4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Власноручним підписом у вказаній заяві, відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» разом з умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір. У матеріалах справи також у формі додатків до умов кредитування, наявна копія Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому викладені основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов`язань, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які мають бути підписані споживачем його електронним цифровим підписом, однак на вищевказаних документах відсутній підпис відповідача. Зі змісту Паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Згідно довідки за картами АТ «Акцент-Банк» відкрив рахунок № НОМЕР_1 відповідачеві та надав дві платіжні картки - № 4323357026151189 (строк до 07.2027) та № 4323347365352415 (строк до 12.2031). Звертаючись до суду з позовом, АТ «Акцент-Банк» вважав, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши кредит, у розмірі, встановленому договором, проте, відповідачкою належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконуються, у зв`язку з чим відповідачка, станом на 29.10.2024 року, має заборгованість у розмірі 22804,11 грн., на підтвердження якої, позивачем АТ «Акцент-Банк» наданий розрахунок заборгованості за договором б/н від 27.11.2020 року. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України). Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). На підтвердження наявності заборгованості, позивачем наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором б/н від 27.11.2020 року, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 станом на 29.10.2024 має заборгованість у розмірі 22804,11 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 12193,11 грн; заборгованості по відсотках у розмірі 10611 грн. А також надано копію Анкети-заяви відповідачки від 27.11.2020 року, Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент-Банку, витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» «Універсальна Gold», «Зелена» копії довідки за лімітами заборгованості та довідки за картками, та копію паспорта відповідачки.(а.с.7-9, 10-25) Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України). Відповідно до статті 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Стаття 80ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з ч. 1 ст.95ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначає Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Пунктом 22.1 статті 22 вказаного Закону встановлено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. При цьому, відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", документ, який містить відомості про господарську операцію є первинним документом. Первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку операцій банку (п. 42 Постанови Правління НБУ від 4 липня 2018 року № 75 "Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України"). Пунктом 44 Постанови НБУ від 4 липня 2018 року № 75 визначено, що первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами (пункти 46, 47 Постанови НБУ від 4 липня 2018 року № 75) Відповідно до статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Надані позивачем документи не доводять факту видачі кредиту на підставі цієї анкети-заяви, як зазначає позивач у позовній заяві, як і не доводять факту, коли виникла заборгованість за кредитом та який відповідачці було встановлено пільговий період для сплати заборгованості. Сам по собі факт відкриття банківського рахунку та видачі платіжної картки не свідчить про надання відповідачці кредитних коштів у розумінні статей 1046, 1054 ЦК України, оскільки кредитний договір має реальний характер та передбачає фактичне надання грошових коштів у розпорядження позичальника і можливість їх використання. Наявні у матеріалах справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» «Універсальна Gold», «Зелена», - не містять підпису відповідачки. Анкета-заява ОСОБА_1 містить лише її анкетні та контактну інформацію. Анкета заява не містить даних про умови кредитування. В ній відсутня відмітка, яку саме картку просила видати відповідачка. У висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених в Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Надані суду розрахунок заборгованості, довідка за лімітами також не є документами, які посвідчують погодження сторонами умов щодо розміру та сплати процентів. Крім того, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості, не є належним доказом видачі відповідачці кредиту, фактичного користування нею кредитними коштами, погашення кредиту. Вказаний розрахунок здійснений позивачем, докази, які надають суду можливість перевірити правильність вказаного розрахунку в матеріалах справи відсутні. Долучені представником банку до позовної заяви Тарифи також не доводять обставин видачі банком кредиту ОСОБА_1 , шляхом видачі кредитної картки зі встановленням кредитного ліміту, як і обставин виникнення заборгованості, а містить лише загальні відомості щодо обслуговування кредитних карток. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій). Отже, належним доказом заборгованості відповідача за кредитом може бути виписка за картковим рахунком, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20 та інших. Відтак, розрахунок заборгованості, на який посилається банк, не є первинним документом, який підтверджує отримання відповідачем кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Надана позивачем анкета-заява, не містить відомостей про розмір процентів за користування грошовими коштами, що вказує на відсутність між сторонами домовленості про їх розмір і свідчить про безпідставність застосування банком у розрахунку процентів за користування коштами у розмірі - 44,4% та 40,8 %. Доказів видачі кредитних коштів позивачем суду не надано. Посилання у апеляційній скарзі на доведеність факту укладення між сторонами кредитного договору у електронній формі на висновки суду не впливають, оскільки сам по собі факт підписання відповідачкою Анкети-Заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, яка не містить інформації щодо розміру кредиту, строку дії договору, процентів за користування кредитними коштами, не свідчить про укладення кредитного договору, видачу кредитних коштів, порушення сторонами умов його виконання, виникнення заборгованості та її розмір. А тому, за відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, не можливо достеменно встановити перерахування коштів позивачем на картковий рахунок саме відповідача, та як наслідок, підтвердити виконання позивачем умов договору від 26.10.2023. Апеляційний суд наголошує на тому, що за своєю сутністю кредитний договір є позикою, а відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже зобов`язання позичальника з повернення кредиту виникає не з моменту підписання кредитного договору, а з моменту отримання кредитних коштів. Видача кредиту має бути підтверджена належними доказами. За відсутності доказів на підтвердження факту передання позичальнику кредитних коштів суд не має правових підстав задовольняти позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості. У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова від 14 вересня 2021року у справі № 910/14452/20). З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження укладення договору на умовах, про які зазначає позивач, видачі банком кредиту відповідачці, а також розміру такої заборгованості. Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У зв`язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» залишити без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: О.Ю. Тичкова Ю.М. Мальований