Постанова Одеський апеляційний суд № 491/402/25

Номер провадження: 22-ц/813/3660/26 Справа № 491/402/25 Головуючий у першій інстанції Дармакука Т. П. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.05.2026 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Вадовської Л.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, на рішення Любашівського міського суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Дармакука Т.П. 18 листопада 2025 року у с-щі Любашівка Одеської області, - встановила: У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Любашівського районного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона та відповідач ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають із нею та знаходяться на її утриманні. Вказуючи на те, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, позивач просила стягувати аліменти із відповідача у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня пред`явлення позову до повноліття дітей. Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 18.11.2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 13.05.2025 року і до досягнення дітьми повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 не доведено, що діти проживають саме із матір`ю, оскільки наданий до справи договір оренди житла не доводить, що діти проживають із позивачем, переклад договору є неповним, що, на думку апелянта, є підставою для скасування судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвами про народження (а.с. 7, 8). Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 19.03.2025 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.9-10). Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано відповідачем, що неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з матір`ю ОСОБА_2 та знаходяться на її утриманні. Причиною звернення ОСОБА_2 до суду із даним позовом став факт відсутності домовленості між сторонами щодо розміру матеріального утримання дітей з боку батька, ненадання ним повноцінної матеріальної допомоги на утримання сина та дочки. Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування та найважливішим обов`язком батьків. Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, регламентовано, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. За положеннями ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Колегія суддів враховує, що доказів наявності у ОСОБА_1 інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, матеріали справи не містять. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дітей. Безпідставними при цьому є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не доведено, що діти проживають саме із матір`ю, оскільки наданий до справи договір оренди житла не доводить, що діти проживають із позивачем, переклад договору є неповним. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що діти сторін є неповнолітніми, віком 12 та 10 років, що виключає факт їх самостійного проживання окремо від матері, і доказів протилежного ОСОБА_1 не надано. Крім того, судом першої інстанції з пояснень самого ОСОБА_1 встановлено, що у 2022 році позивач ОСОБА_2 разом із неповнолітніми дітьми виїхали за межі України та проживають у Великій Британії, а відповідач із дітьми спілкується по телефону, останній раз він передав їм матеріальну допомогу у травні 2025 року. На підставі викладеного колегія суддів доходить до висновку, що доводи апелянта є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 18.11.2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 18 листопада 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 25 травня 2026 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова Л.М. Вадовська О.М. Таварткіладзе