Постанова Одеський апеляційний суд № 522/16370/22-Е

Номер провадження: 22-ц/813/4650/26 Справа № 522/16370/22-Е Головуючий у першій інстанції Косіцина В.В Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: Сєвєрової Є.С. (суддя доповідач), Вадовської Л.М., Погорєлової С.О., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , відповідач, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Київська Русь» в особі Рекрут Світлани Валеріївни, третя особа без самостійних вимог - Державний реєстратор Комунального підприємства Новосельської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Корсун Олег Валерійович, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 грудня 2025 року у складі судді Косіциної В.В., встановив: 2.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У грудні 2022 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Корсун О.В., у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову (том І: а.с. 1-9, том ІV: а.с. 124-128) просила суд витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь нежитлове приміщення, загальною площею 98,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47982210 від 29.07.2019, прийнятого державним реєстратором КП Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації» - Корсун О.В. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.12.2020 між ОСОБА_1 та ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) було укладено Договір GL22N019232/1 купівлі-продажу нерухомого майна за умовами якого Банком передано у власність ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 97,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1268661651101. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.09.2021 по справі № 522/15351/20 було прийнято до провадження позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Рекрут С.В., Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реал Естейт», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння. Ознайомившись із матеріалами вказаної цивільної справи №522/15351/20 ОСОБА_1 дізналась, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям» розділу), індексний номер 47982210 від 29.07.2019, прийнятим Державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», ОСОБА_3 право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 . Вказану реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вважає незаконним, таким, що порушує її права, як законного власника нерухомого майна, у зв`язку із чим звернулася до суду із вказаним позовом. Короткий зміст зустрічних позовних вимог У січні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь Рекрут С.В., третя особа - Державний реєстратор Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Корсун О.В., у якій з урахуванням зміни предмету позову (том І: а.с. 54-61, том ІV: а.с. 146-147) просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.12.2020, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевичем Т.В., реєстровий номер 1792; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 нежитлове приміщення, загальною площею 98,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є власницею приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності позивача виникло на підставі договору N? 4218/299-268(р) від 02.02.2004 року видавник ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_4 , акту прийому передачі б/н від 18.12.2006 року видавник ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_2 . Продавцем майнових прав була фірма ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД». Право власності позивача зареєстровано в установленому законом порядку, що підтверджується інформаційною довідкою №222784972 від 04.09.2020. Реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна: 1881842251101, номер запису права власності: 32581575. Після цього позивачка по справі із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №222784972 від 04.09.2020 дізналася, що ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 97,5 кв. м. реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 1268661651101, номер запису про право власності 20795922. Право власності банку отримано на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 24.07.2017 по справі N? 911/1201/16 (першочергово право власності також було передано та продано ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», в подальшому право власності перейшло до ОСОБА_1 . Відповідно до судової експертизи №105/2020 від 22.06.2021 встановлено, що приміщення, яке перебуває у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є одним і тим же приміщенням. Таким чином, ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» (вулиця Ковалевського) буд. 22/1 два рази: продала нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , перший раз - на підставі договору пайової участі в будівництві за №4218/299/268 від 02.02.2004, Акту прийому-передачі від 18.12.2006 ОСОБА_2 та другий раз - на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2005 № 1449/299-491 та акту прийому-передачі квартири від 04.09.2007 №385 ТОВ «Фірма «Реал Естейт», яке в подальшому передало відповідне майно в іпотеку ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», яке перевело на себе право власності на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 24.07.2017 по справі №911/1201/16. З`ясувавши вказані обставини ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/15351/20 з позовом до ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», Рекрут С.В., ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», ТОВ «Фірма «Реал Естейт» про визнання недійним договору, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності. 03.12.2020 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси був накладений арешт на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 97,5 кв. м., яке зареєстровано за ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ». В той же час, незважаючи на наявність такої ухвали, 14.12.2020 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» продало, а ОСОБА_1 купила вищевказане нежитлове приміщення. Таким чином, під час дії ухвали та знаючи про відповідну ухвалу ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» уклало вищевказаний договір купівлі продажу та відчужило спірне майно ОСОБА_1 , тобто діяло недобросовісно. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 11 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено: витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення, загальною площею 98,4 кв.м., яке розташовано за адоресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1881842251101. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення. Додатковим рішенням цього ж суду від 25 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24000 грн. Додаткове рішення суду мотивоване тим, що врахувавши принципи пропорційності, розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 24 000 гривен. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги Не погодившись з вищевказаним додатковим рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати додаткове рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 грудня 2025 року та постановити нове рішення, яким заяву залишити без задоволення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи не міститься клопотання сторони про те, що витрати будуть заявлені протягом 5 днів з дня винесення рішення по справі та відсутні відомості щодо орієнтовного розміру судових витрат. Не надано також доказів того, чому саме відповідні документи не могли бути подані під час розгляду справи. Заявником не подано і детального опису виконаних робіт. Окрім того, гонорар адвоката є неспівмірним зі складністю справи. Позиція сторін в суді апеляційної інстанції У відзиві на апеляційну скаргу, Церковна Л.А., посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а додаткове рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 грудня 2025 року без змін, оскільки судом першої інстанції було більше ніж в половину зменшено розмір правничої допомоги, стягнутої на користь ОСОБА_1 від того розміру, який вона просила суд стягнути. Справа тривала 3 роки, містила в собі великий обсяг роботи адвоката, описаний в заяві про ухвалення додаткового рішення, акті виконаних робіт та безпосередньо в додатковому рішенні, тому вважає, що додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.12.2025 року законним та обґрунтованим. На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справине надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Явка сторін в суді апеляційної інстанції В судове засідання, призначене на 07.05.2026 та проведеному в режимі відеоконференції з`явилися: представник ОСОБА_1 адвокат Галайчук Г.С., представник ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» - Ярошенко А.С. ОСОБА_2 та її представник - адвокат Племениченко Г.В. у судове засідання не з`явилися. Представником було подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак у день судового засідання адвокат на зв`язок не вийшов та перебував поза межами мережі, що підтверджується протоколом судового засідання від 07.05.2026. Третя особа без самостійних вимог - Державний реєстратор Комунального підприємства Новосельської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Корсун О.В. до суду не з`явився, хоча був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 3.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 11 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено: витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення, загальною площею 98,4 кв.м., яке розташовано за адоресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1881842251101. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалюючи рішення, питання про розподіл судових витрат не вирішено. 16 грудня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Галайчук Г.С. про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 гривень. 17 грудня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_2 - адвоката Племениченка Г.В. надійшло заперечення на ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив відмовити у задоволенні заяви. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Галайчук Г.С. про ухвалення додаткового рішення. Так, згідно ч.ч.5-6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109). Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Встановлено, шо 01 листопада 2022 року між АБ «Галайчук Ганни Сергіївни» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги №01/11/2022, за яким бюро прийняло на себе зобов`язання надавати правничу допомогу, зокрема, надавати правову інформацію, консультації та роз`яснення з правових питань, складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру, представництво та захист інтересів клієнта в будь-яких органах. 01 листопада 2022 року між АБ «Галайчук Ганни Сергіївни» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої за надання правничої допомоги відповідно до умов цього договору про надання правничої допомоги у справі щодо захисту права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення: АДРЕСА_1 , клієнт додатково виплачує гонорар у розмірі 50 000,00 гривень. Колегія суддів погоджується із висновком суду про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 гривен. У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що в матеріалах справи не міститься доказів того, що ОСОБА_1 до закінчення судових дебатів заявляла клопотання про надання відповідних доказів протягом 5 днів з дня винесення рішення по справі. Проте вищевказані доводи скаржниці є безпідставними. Частина 8 ст.141 ЦПК передбачає, що сторона має подати розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів після ухвалення рішення. Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву, поданого 23.10.2025 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд», представник заявляла про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн. (ІV: а.с.196-198), тобто до закінчення судових дебатів було заявлено про намір стягнення таких витрат, що спростовує доводи ОСОБА_2 . Посилання ОСОБА_2 про відсутність поважних причин неподання доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи є також необґрунтованими, так як докази на підтвердження обсягу наданої правничої допомоги представником ОСОБА_1 не могли бути подані раніше, оскільки лише після ухвалення судового рішення сторонами було складено акт виконаних робіт, який містить детальний опис наданих адвокатом послуг та обсяг виконаної роботи по справі. Твердження ОСОБА_2 про те, що складення акта виконаних робіт не передбачено умовами договору про надання правничої допомоги, не спростовує належності та допустимості такого доказу, оскільки чинне законодавство не містить заборони щодо оформлення сторонами додаткових документів на підтвердження фактично наданих послуг та їх обсягу. Безпідставними є і доводи скарги ОСОБА_2 про те, що представник ОСОБА_1 не подала до суду детального опису виконаних робіт. Так, саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих? послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду? встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх?розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу?не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності,? ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 16 листопада 2022 року у постанові №922/1964/21. Необґрунтованими є і доводи скарги про те, що гонорар адвоката є неспівмірним зі складністю справи. Так, за змістом ч.ч.4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення надав оцінку заявленому розміру витрат, здійснив аналіз обсягу виконаної адвокатом роботи, витраченого часу та складності справи, у зв`язку з чим дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої до стягнення суми. Крім того, як вбачається з відзиву ОСОБА_2 на заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову, сама ОСОБА_2 зазначала орієнтовний розмір власних витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 грн, тобто фактично в аналогічному розмірі, який був заявлений ОСОБА_1 . Отже, на момент визначення власних судових витрат ОСОБА_2 не вважала таку суму неспівмірною складності справи, однак щодо витрат іншої сторони висловлює протилежну позицію. При цьому представники сторін брали участь в одній і тій самій справі, яка розглядалася протягом тривалого часу, здійснювали підготовку процесуальних документів, брали участь у судових засіданнях та виконували співмірний обсяг процесуальної роботи. Будь-яких конкретних доводів щодо виконання представником ОСОБА_2 значно більшого обсягу роботи в апеляційній скарзі не наведено. За таких обставин доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на суперечливій поведінці апелянта, що не відповідає принципу добросовісності учасників процесу. Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 добросовісність це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності необхідно оцінювати поведінку суб`єкта права як добросовісної або недобросовісної. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20). Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки (рішення від 17 січня 2013 року у справі «Карабет та інші проти України» (KARABET AND OTHERS v. UKRAINE), заяви № № 38906/07 і 52025/07, пункт 276). Аналогічна позиція також викладена в Постанові КЦС ВС від 25.10. 2024 № 470/1471/13-ц (61-6153св24). Також колегія суддів враховує, що суд першої інстанції вже зменшив заявлений ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу більш ніж удвічі, дійшовши висновку про їх часткове задоволення з урахуванням критеріїв розумності, співмірності та пропорційності. При цьому справа перебувала на розгляді суду протягом трьох років, характеризувалася значним обсягом матеріалів та процесуальних дій, а обсяг виконаної адвокатом роботи був детально відображений у заяві про ухвалення додаткового рішення, акті виконаних робіт та врахований судом при ухваленні додаткового рішення. Жодних інших доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить. Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з п.1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Додаткове рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 25.05.2026 Головуючий Є.С. Сєвєрова Судді: Л.М. Вадовська С.О. Погорєлова