Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/15528/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/339/26 Справа № 202/15528/23 Головуючий у першій інстанції: Марченко Н. Ю. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 рішення Індустріального районного суду м.Дніпра від 13 травня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: У серпні 2023 року ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 01.07.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2499284 який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 5000,00 грн відповідачу. Станом на 14.05.2021 року відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 20660,50 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за тілом кредиту 4500,00 грн, простроченої заборгованості за процентами 15775,5 грн, простроченої заборгованості за комісією 385,00 грн. 29.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги №58-МЛ. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором №2499284 від 01.07.2020 у загальному розмірі 20660,50 грн. Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпра від 13 травня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2499284 від 01.07.2020 року в сумі 20660,50 грн, що складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту 4500,00 грн., простроченої заборгованості за процентами 15775,5 грн., заборгованості за комісією - 385,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24684,00 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині надмірно стягнутих процентів та суми комісії, та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні даної частини позовних вимог. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 20660,50 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення місцевого суду з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 01.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №2499284 відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав відповідачу кредиту в розмірі 5000,00 грн. строком на 30 днів - до 31.07.2020 року, зі сплатою комісії за надання кредиту 385 грн., яка нараховується за ставкою 7,70 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Кредитного договору) та процентів за користування кредитом 1470 грн., які нараховуються за ставкою 0,98% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Кредитного договору). Пунктом 1.6 Кредитного договору визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього Договору. Відповідно до п. 2.2.3 Кредитного договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем, визначеним п. 1.4, продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно з п. 1.6. Договору. У випадку нарахування процентів передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору. ТОВ «Мілоан» виконав свої зобов`язання, перерахувавши відповідачу кредитні кошти у сумі 5000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №22559148 від 01.07.2020 року. 29.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №58-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги відносно боржників ТОВ «Мілоан», у тому числі відносно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2499284 від 01.07.2020 року, що також підтверджується копією витягу Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29.12.2020 року. Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29.12.2020 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 20660,50 грн, з яких 4500,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 15775,5 грн. - сума заборгованості за відсотками, 385,00 грн. сума заборгованості за комісією. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі

5. Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Відповідно до ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін. Відповідно до ст. 12 Закону "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір № 2499284 від 01.07.2020 року, електронним підписом одноразовим ідентифікатором №L90609. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. При цьому у відповідності до ч. 3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 у справі №280/4456/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19, від 09.06.2023 у справі №280/4461/20. Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення між сторонами кредитного договору №2499284 від 01.07.2020 року та наявність заборгованості за ним, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, зокрема, заборгованості за комісією в сумі 385,00грн та за відсотками за користування кредитом, нарахованими у межах строку кредитування з 01.07.2020 по 31.07.2020 в сумі 1470,00 грн. Відповідачем не заперечується факт укладення ним вказаного вище кредитного договору з ТОВ «Мілоан», а також факт отримання ним 5000,00 грн, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 визнав суму заборгованості за тілом кредиту 4500 грн., за відсотками у сумі 1470,00 грн та комісію 385,00 грн. Посилання позивача на пролонгацію строку кредиту є недоведеним, виходячи з наступного. Відповідно до п. 1.5.2 договору № 2499284 від 01.07.2020 проценти за користування кредитом 1470,00 грн нараховуються за ставкою 0,98 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Згідно з графіком розрахунків заборгованості, який є додатком до вищезазначеного кредитного договору, днем розрахунку по договору є 31.07.2020. Відповідно до п. 2.3.1 договору №2499284 від 01.07.2020 позичальник за наявності відповідної пропозиції має право на продовження строку користування /повернення кредиту та таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору №2499284 від 01.07.2020 рокуматеріали справи не містять, оскільки така пролонгація за умовами договору мала здійснюватися шляхом здійснення платежу на користь позивача та погодження останнім пропозиції (оферти) позичальника про це. Сплата відповідачем тіла кредиту 04.08.2020 року, тобто через три дні з дня закінчення строку кредитування - 01.08.2020 року, не свідчить про пролонгацію строку кредитування, який сплинув 01.08.2020. Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, позичальник у період з дати укладення договору від 01.07.2022 року по 31.07.2020 року не здійснив оплату суми нарахованих процентів. Частиною восьмою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів установлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Відповідач категорично заперечує погодження між сторонами умов щодо продовження (пролонгації) строку кредиту понад 30 днів після 31 липня 2020 року, що підтверджується змістом відзиву на позовну заяву та змістом апеляційної скарги. Виходячи з викладеного, встановивши погодження між сторонами умов (пункту 2.3.1) про продовження строку користування кредитом через ініціативу позичальника (здійснення платежу на користь товариства), яку має право погодити позикодавець; враховуючи заперечення відповідачем таких умов про автопролонгацію строку кредитування та положення статті 18 Закону України Про захист прав споживачів, - колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем факту продовження строку кредитування понад тридцять днів, який було визначено у пункті 2.3.1 кредитного договору №2499284 від 01.07.2020 року. Враховуючи споживчий характер правовідносин, апеляційний суд виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з фінансовою установою фактично не є рівними. У зв`язку з цим, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за межами строку кредитування у період з 01.08.2020 по 18.10.2020 включно на суму 14305,5 грн відсутні. На викладене вище місцевий суд увагу не звернув, дійшов безпідставного висновку про автопролонгацію строку кредитування, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 14305,5 з ухваленням у цій частині нового судового рішення. Щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача комісії в розмірі 385 грн, колегія суддів зазначає наступне. Правовідносини сторін регулюються нормами спеціального ЗУ «Про споживче кредитування» Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 цього Закону, до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Стаття 8 Закону прямо передбачає включення до доходів кредитодавця комісій за юридичне оформлення та інші супровідні послуги, що супроводжують надання кредиту. Таким чином, встановлення разової комісії за операції, що передують видачі коштів або супроводжують їх надання, не заборонено законом. Згідно з п. 1.5.1 Договору, сторони погодили сплату комісії за надання кредиту у розмірі 385,00 грн, що нараховується одноразово в момент видачі. Колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.03.2025 у справі № 522/9983/15-ц, згідно з яким плата за ініціювання кредиту (оцінка фінансового стану позичальника, підготовка та оброблення документів) є правомірною, якщо кредитодавець фактично здійснював такі дії. Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Мілоан» провело процедуру верифікації та оцінку кредитоспроможності ОСОБА_1 (Анкета-заява, тощо), а отже, нарахування разової комісії є оплатою фактично наданих послуг. Більше того, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в частині комісії у сумі 385,00 грн. Згідно зі ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Оскільки умова про разову комісію відповідає вимогам ст. 8 ЗУ "Про споживче кредитування" та визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву, у суду першої інстанції не було правових підстав для визнання цієї умови нікчемною за власною ініціативою всупереч волі сторін. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржене лише в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом та комісії. Тому суд апеляційної інстанції справу в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 4500,00 грн, не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України. За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. ст. 141 ЦПК України). Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору (2684,00 грн.) пропорційно задоволеним позовним вимогам (32,62%) в сумі 875,52 грн. (а.с. 26). На позивача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого відповідачем судового збору при поданні апеляційної скарги (3220,80 грн.) пропорційно залишеним без задоволення вимогам (67,38%) в сумі 2170,17 грн. (а.с. 82). Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ ФК «Кредит-Капітал» (сторона, на яку покладено більшу суму судових витрат) різницю сум на користь ОСОБА_1 у розмірі 1294,65 грн. (2170,17 грн. - 875,52 грн.). Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду підлягає частковому скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Індустріального районного суду м.Дніпра від 13 травня 2025 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 15775,50 грн,в частині розподілу судових витрат скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення. Позовну вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення за кредитним договором заборгованості за відсотками задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»(код ЄДРПОУ 35234236) за договором №2499284 від 01.07.2020 заборгованість за відсотками в розмірі 1470 (одна тисяча чотириста сімдесят) грн 00 коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1294 (одна тисяча двісті дев`яносто чотири ) грн 65 коп. В іншій оскаржуваній частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 13 травня 2025 року щодо стягнення на користь позивача комісії залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складений 25 травня 2026 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова