Постанова 4857 № 461/6084/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 461/6084/25 пров. № А/857/8875/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Пліша М.А., за участю секретаря судового засідання Доморадової Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 січня 2026 року (головуючий суддя Павлюк О.В., м. Львів, повний текст виготовлено 29 січня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови про порушення митних правил, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Львівської митниці, у якому просить скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 0837/UA209000/2025 від 15 липня 2025 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з вартістю ввезеного ним і незадекларованого товару, визначеною митним органом. Вважає, що кінопроектор, який перевозив, не підлягав обов`язковому декларуванню у письмовій формі з огляду на його технічний стан та призначення. Зазначає, що на момент перевезення та вилучення зазначений кінопроектор був у несправному стані, після задимлення від пожежі, фактично непридатний до використання за призначенням і перевозився виключно як сукупність запчастин. Вказує, що експертиза, проведена на замовлення митного органу, не врахувала критичного ступеня пошкодження кінопроектора, його непридатності до експлуатації та реальної мети перевезення використання на запчастини. Вважає, що Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України є органом, уповноваженим на встановлення характеристик товару, необхідних для його митного оформлення, митного контролю, Спеціалізована лабораторія не уповноважена на визначення митної вартості переміщуваних речей у справах про порушення митних правил, що у подальшому не може бути підставою для визначення розміру штрафу. Наголошує, що висновок експерта є необ`єктивним, з огляду на те, що ринкова вартість товару, що переміщувався через митний кордон України встановлена експертом лише на підставі припущень щодо відсутності будь-яких прихованих факторів на підставі опису вилученого товару, а також на підставі цінових пропозицій з мережі Інтернет. Матеріали справи не містять доказів, що експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи, яка є підрозділом митного органу, побудований по суті на припущеннях, що виключає можливість його застосування як належного та допустимого доказу у цій справі. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 січня 2026 року позов задоволено частково. Скасовано постанову Львівської митниці від 15 липня 2025 року у справі про порушення митних правил № 0837/UA20900/2025, якою громадянин України ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України та накладене на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30% вартості товару, що становить 392529,64 грн. Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч. 2 ст. 471 МК України по факту обставин, викладених у протоколі про порушення митних правил № 0837/UA20900/2025 від 06.06.2025 повернуто Львівській митниці Державної митної служби на новий розгляд. Не погодившись із судовим рішенням, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що митницею у справі про порушення митних правил доведено визначену згідно висновку експерта СЛЕД Держмитслужби від 13.06.2025 №1420003400-0481 вартість товару, тимчасово вилученого протоколом про порушення митних правил №0837/UA209000/2025, яка становить 1 308 432,14 гривень. Наголошує, що повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі, проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Зазначає, що експерти СЛЕД Держмитслужби є державними службовцями та такі в силу виконання своїх посадових обов`язків, за вчинення протиправних дій, несуть дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Також, експертиза СЛЕД Держмитслужби не є судовою експертизою та проведення такої регламентується наведеними вище нормативно правовими актами, що відрізняються від тих, на які покликається позивач. Зазначає, що митниця вчинила всі дії, в межах своєї компетенції, для правильного визначення вартості товару, експертизу проведено уповноваженим органом, висновок експерта відповідає вимогам закону, а отже сумніватися у визначеній митним органом вартості товару у суду першої інстанції не було підстав. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Представник скаржника під час апеляційного розгляду підтримав апеляційну скаргу. Позивач і його представник у судовому засіданні просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Суду пояснили, що призначена судом першої інстанції за клопотанняґм позивача і оплачена ним експертиза не була проведена у зв`язку зтим, що митницею не було надано на дослідження сам предмет експертизи. Це позбавило позивача права на доведення правильності оцінки вилученого у нього кінопроектора. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника апелянта, проаналізувавши письмові докази, що є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, постановою Львівської митниці від 15.07.2025 у справі про порушення митних правил № 0837/UA20900/2025 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст.471 МК України та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме: 392529 (триста дев`яносто дві тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 64 (шістдесят чотири) коп. Вилучені згідно з протоколом про порушення митних правил № 0837/UA20900/2025 від 06.06.2025 товари, які зберігаються на складі Львівської митниці, повернуті ОСОБА_1 . Також Львівська митниця стягнула з ОСОБА_1 на свою користь витрати за зберігання товару на складі митниці у розмірі 1010,71 грн. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 06.06.2025 близько 05 год. 30 хв. гр. України ОСОБА_1 повертався з приватної поїздки з Королівства Нідерландів до України в якості водія транспортного засобу марки «Renault», модель «Master» р/н НОМЕР_1 , через п/п «Шегині-Медика» м/п «Мостиська» Львівської митниці в напрямку в`їзд в Україну, обравши для слідування смугу спрощеного митного контролю позначену символами «зелений коридор», чим своїми діями заявив про відсутність в нього будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. У ході проведення візуального огляду вказаного транспортного засобу виникла підозра, що в ньому наявні предмети або товари, які обмежені або заборонені до ввезення громадянами на митну територію України, або в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. Автомобіль був переведений зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого огляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду у багажному відділенні автомобіля без ознак приховування, було виявлено товар, який відповідно до ст. 374 МК України перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, а саме: бувший у використанні кінопроектор торгової марки BARCO модель DP2K-19B, 2013 року виготовлення, країна виробництва - Бельгія. На момент перетину митного кордону України будь-які товаросупровідні документи у водія були відсутні. У своїх поясненнях, наданих на окремому аркуші, гр. ОСОБА_1 зазначив, що виявлений в нього кінопроектор, йому передав родич для перевезення в Україну. Відповідно до висновку експерта СЛЕД Держмитслужби від 13.06.2025 №1420003400-0481 вартість товару, тимчасово вилученого протоколом про порушення митних правил №0837/UA209000/2025, становить 1 308 432,14 гривень. Таким чином, на думку митного органу, громадянин України ОСОБА_1 вчинив дії, які полягають у недекларуванні товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме: недекларування товарів (крім валютних цінностей, товарів, що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо ввезення на митну територію України), та які переміщуються громадянами, здійснив недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого частиною 2 статті 471 Митного кодексу України. Ніким з учасників процесу не оспорюються обставини справи, наведені в оскаржуваній постанові в частині перевезення та виявлення товару, його кількості, найменування, способу перетину митного кордону, а також особи, яка цей товар перевозила. Позивач фактично не заперечує факт вчинення порушення митних правил, але не погоджується з розміром стягнення. Не погодившись з визначеною митним органом вартістю вилученого у нього товару, і відповідно, з сумою накладеного штрафу, який визначається у відсотках від вартості товару, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не ставив під сумнів повноваження митного органу на проведення і призначення відповідного дослідження, оскільки така експертиза, відповідно до ст. 515 МК України, не є судовою експертизою. Разом з тим, суд погодився з доводами позивача про необ`єктивність вказаного висновку, які не були належним чином спростовані у ході розгляду справи відповідачем, з огляду на те, що фактично експерт митного органу провів маркетингове дослідження та порівняльний аналіз ціни на території України в Інтернет магазинах, у той час як, згідно з поясненнями позивача, зазначений кінопроектор був у несправному стані, після задимлення від пожежі, фактично непридатний до використання за призначенням і перевозився виключно як сукупність запчастин. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону. Диспозицією ч.2 ст.471 МК України передбачено відповідальність за недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами. Згідно примітки до ст.471 МК України недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»). Відповідно до ч. 2 ст. 366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Частиною 1 ст. 374 Митного кодексу України визначено, що товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 Митного кодексу України встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами. Частиною 8 статті 374 Митного кодексу України встановлено, що товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро, що пересилаються (переміщуються) на митну територію України в міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, а також товари (крім підакцизних), незалежно від їх фактурної вартості, що переміщуються на митну територію України у вантажних відправленнях, підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також дозволів (ліцензій), сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності у випадках, установлених законодавством України для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України. Нормами ч.1 ст.458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до норм ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів та іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді. Колегія суддів наголошує, що, звертаючись до суду з цим позовом, позивач не заперечує своєї вини у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 статті 471 Митного кодексу України, лише не погоджується з розміром штрафу, накладеного на нього, у зв`язку з неправильним, на його думку, визначенням митним органом вартості ввезеного ним і незадекларованого товару. Також колегія суддів враховує доводи апелянта про те, що покликання позивача на відсутність у його діях прямого умислу в скоєнні порушення митних правил не вказує на відсутність у його діях вини, оскільки такі протиправні дії відповідно до ст.458 МК України можуть вчинятися і з необережності. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач, не заявивши за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються ним через митний кордон України (у тому числі при проїзді каналом, позначеним символами зеленого кольору (зелений коридор), вчинив порушення митних правил, передбачене ч. 2 статті 471 Митного кодексу України. Частиною 1 ст. 511 МК України визначено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатись, на підставі чого товар, був тимчасово вилучений протоколом про порушення митних правил та переданий на склад Львівської митниці. Відповідно до норм ч.ч. 2, 3 ст. 357 Митного кодексу України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами. Частинами 1, 2 ст. 515 Митного кодексу України встановлено, що експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою. Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи. Згідно норм ст. 516 Митного кодексу України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта. Як встановлено з матеріалів справи, митницею 09 червня 2025 року винесено постанову про призначення експертизи у справі про порушення митних правил № №0837/UA209000/2025 з метою встановлення вартості вилученого згідно з переліком товару, зазначеним у протоколі про порушення митних правил № 0837/UA20900/2025 від 06.06.2025. Колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту 3 Положення про СЛЕД Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби від 23.10.2019 № 18, у редакції наказу від 12.11.2019 № 29 (зі змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства. Отже, повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ. Відповідно до ч. 14 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС від 02.12.2016 № 1058, під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) експертами застосовуються методи досліджень та методики проведення експертиз, які визначені в нормативно-правових актах та нормативно- технічних документах (міжнародні та національні стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції рекомендації, переліки, науково-технічна та довідкова література, програмні продукти тощо). Обрання методу (методики) проведення досліджень (експертиз) належить до компетенції експерта. Нормативне врегулювання форми висновку, складеного експертами СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи предметів правопорушення з метою визначення їх вартості визначено підзаконним нормативно-правовим актом головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної митної політики, а саме наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 № 1058, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.12.2016 за №1693/29823. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок про вартість товару, складений Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, зокрема, у даній справі - висновок від 13.06.2025 №1420003400-0481, є документом, що відповідно до Митного кодексу України встановлює оцінку майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства. Водночас, колегія суддів зазначає, що предметом дослідження є саме об`єктивність та обгрунтованість даного висновку. Як вже було встановлено, згідно висновку експерта СЛЕД Держмитслужби від 13.06.2025 №1420003400-0481 вартість товару, тимчасово вилученого протоколом про порушення митних правил №0837/UA209000/2025, становить 1308432,14 гривень. Зі змісту вказаного висновку вбачається, що експерт, за результатами зовнішнього огляду, згідно з наявним маркуванням та інформацією, отриманою в мережі Інтернет, товар ідентифіковано як кінопроектор торгової марки «BARCO» моделі «DP2K-19B», без упаковки виробника, з ознаками використання, кількість 1 шт. Тобто, для визначення вартості товару була врахована цінова інформація мережі Інтернет, однак не були враховані доводи позивача про те, що даний товар був у несправному стані і перевозився виключно як сукупність запчастин. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необ`єктивність вказаного висновку, з огляду на те, що фактично експерт митного органу провів маркетингове дослідження та порівняльний аналіз ціни на території України в Інтернет магазинах, у той час як, згідно з поясненнями позивача зазначений товар був придбаний у Нідерландах, а також був у несправному стані, після задимлення від пожежі, фактично непридатний до використання за призначенням. Ринкова вартість товару, що переміщувався позивачем через митний кордон України, встановлена експертом лише на підставі припущень щодо відсутності будь-яких прихованих факторів, що впливають на вартість досліджуваного об`єкту Згідно з ч. 2 ст. 495 МКУ посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вартість вилученого товару має значення як для кваліфікації дій позивача, так і для визначення розміру адміністративного стягнення, у випадку доведеності наявності складу правопорушення. Разом з тим, колегія суддів наголошує на дотриманні такого принципу адміністративного судочинства як змагальність. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Частиною 4 цієї статті визначено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Як встановлено з матеріалів справи та визнається сторонами, за клопотанням позивача судом для визначення вартості товару була призначена експертиза, виконання якої доручено експертам Науково-дослідного експертного криміналістичного центру при ГУ МВС України у Львівській області. Вартість цієї експертизи була оплачена позивачем, але така експертиза не була проведена через те, що відповідачем не надано на дослідження сам предмет експертизи. Такі дії митного органу позбавили позивача права на надання доказів і доведення перед судом переконливості своїх вимог, що суперечить принципу змагальності. Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що митний орган всупереч вимогам ст.489 МК України не виконав свого обов`язку щодо з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не вчинив всіх можливих дій з метою отримання доказів та не довів правомірності винесеного ним щодо позивача рішення, відтак погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування оскаржуваної постанови з направленням справи на новий розгляд для встановлення належної вартості вилученого товару. При обґрунтуванні цієї постанови апеляційним судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 286, 272, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 січня 2026 року у справі № 461/6084/25 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко М.А. Пліш Повне судове рішення складено 25 травня 2026 року